|
6. Оптика Розвиток поглядів на природу світла Оптика - розділ фізики, в якому вивчають природу світла, закономірності світлових явищ і процеси взаємодії світла з речовиною. З кінця XVII ст. в оптиці йшла боротьба між корпускулярною і хвильовою теоріями світла. За корпускулярною теорією, яку підтримав Ньютон, світло – це потік частинок, який рухається від джерела і при цьому переноситься речовина. З такою теорією добре узгоджувалися відомі на той час закони прямолінійного поширення світла і закони відбивання. Дана теорія пояснювала і закон заломлення світла, причому з неї випливало, що в густішому середовищі світло поширюється з більшою швидкістю, ніж у менш густому. За хвильовою теорією, якою керувався Гюйгенс, світло – це поширення хвиль в особливому середовищі – ефірі. Дана теорія дещо була формальною. Вона не пояснювала основного закону – закону прямолінійного поширення світла, її автор не вживав навіть поняття довжини хвилі. Цих дві теорії суперечили між собою. На основі сучасних уявлень світло має подвійну корпускулярно – хвильову природу (корпускулярно-хвильовий дуалізм ) : з одного боку, воно має хвильові властивості (явища інтерференції, дифракції, поляризації), з другого – це потік частинок – фотонів, які мають нульову масу спокою і рухаються зі швидкістю, яка дорівнює швидкості світла у вакуумі. Відповідь: 0,98с. |