АБРИС (contour) – зроблений від руки схематичний план ділянки місцевості, на якому показуються контури угідь, місцеві предмети, результати вимірювань, наводяться назви та інші відомості, що необхідні для складання точного плану при теодолітній зйомці.
АЕРОФОТОЗНІМОК (airphoto) – фотографічне зображення місцевості, що отримане з літака або іншого літального апарата.
ВИСОТА ТОЧКИ (altitude) земної поверхні – це відстань до цієї точки по прямовисній лінії до рівневої поверхні, яка прийнята в державній геодезичній мережі за вихідну (нульову). Висота відраховується від середнього рівня Балтійського моря, що визначений багаторічними спостереженнями на водомірному посту.
ВИКОНАВЧІ ЗЙОМКИ (executive survey) – зйомки будівель, які зводяться або вже зведені, в процесі яких фіксують всі відхилення від проекту і визначають фактичне положення в плані та по висоті наземної і підземної частини споруди.
ВИСОТА ГЕОДЕЗИЧНА (dead lift) – висота точки земної поверхні над поверхнею референц-еліпсоїда, що відраховується по нормалі до еліпсоїда.
ВИСОТА ПЕРЕРІЗУ РЕЛЬЄФУ (vertical interval) – різниця значень висот двох послідовних основних горизонталей на карті.
ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА (geodetic network) – система пунктів на земній поверхні, які закріплені на місцевості спеціальними знаками та центрами, положення яких визначено в плановому відношенні та по висоті.
ГЕОДЕЗІЯ (geodesy) – наука, що вивчає форму та розміру Землі і займається питаннями створення координатної планової та висотної основи для детального вивчення фізичної поверхні Землі засобами та методами топографії та картографії.
ГОРИЗОНТАЛІ (ІЗОГІПСИ) (contour line) – лінії на карті, що з’єднують точки земної поверхні з однаковою висотою.
ЗНАК ГЕОДЕЗИЧЕНИЙ (beacon, monument) – дерев’яна або металева споруда над центром геодезичного пункту, що слугує об’єктом візування на пункт або для підйому приладу над землею при кутових або лінійних вимірюваннях на пункті.
КАРТИ (map) – зменшене, узагальнене та відтворене за певними математичними законами зображення значних ділянок земної поверхні або всієї земної поверхні на площині. На картах наочно за допомогою умовних знаків показано розміщення та зв’язки різних предметів та явищ, а також їх якісні та кількісні характеристики.
КООРДИНАТИ ГЕОГРАФІЧНІ (geographic coordinate) – кутові величини, що називаються широтою та довготою, які визначають положення точки земної поверхні відносно екватора та початкового меридіана.
МАСШТАБ (scale) ТОПОГРАФІЧНОЇ КАРТИ ЧИ ПЛАНУ – відношення довжини лінії на карті (плані) до довжини горизонтального прокладення відповідної лінії на місцевості. Масштаб виражають в числовій або лінійній формах.
НІВЕЛЮВАННЯ (levelling) – визначення висот точок земної поверхні відносно деякої обраної точки або над рівнем моря. Нівелювання розрізняють: геодезичне, астрономічне та астроном-гравіметричне.
ПОЛІГОНОМЕТРІЯ (polygonometry) – метод побудови геодезичної мережі у формі багатокутників, в яких вимірюються всі сторони та кути.
ПРИВ’ЯЗКА ГЕОДЕЗИЧНОЇ МЕРЕЖІ (associating geodetic network) – включення в створювану мережу елементів раніш прокладеної мережі як вихідної основи або з метою приєднання до неї.
РЕКОГНОСЦИРУВАННЯ (reconnaissance, reconnoitring) – огляд та обстеження місцевості з метою уточнення проекту проведення геодезичних робіт, уточнення місця розташування пунктів геодезичного обґрунтування, перевірки взаємної видимості між сусідніми пунктами та умов для проведення вимірювань.
ТОПОГРАФІЧНИЙ ПЛАН (topographical plan) – зменшене та подібне зображення горизонтальних проекцій контурів та форм рельєфу місцевості без урахування сферичності Землі.
ТРАСУВАННЯ (tracing) – вид інженерно-геодезичних вишукувань, що направлений на визначення кращого в технічному відношенні та економічно ефективного варіанта положення траси.
ТРІАНГУЛЯЦІЯ (treiangulation) – метод побудови геодезичної мережі у вигляді суміжних трикутників, в яких вимірюються всі кути та довжина хоча б однієї сторони.