1.1 Альтернативна енергетика сучасності
Нафтові та
газові кризи, погіршення екологічної ситуації змусили суспільство шукати шляхи
задоволення своїх енергетичних потреб не тільки за рахунок вичерпних
енергоресурсів, але й використовуючи нетрадиційні джерела. Україна задовольняє
власні потреби в енергоресурсах на рівні 50%, тобто всі інші ресурси доводиться
імпортувати. В середині минулого століття гостро постало питання
енергозбереження. За рахунок енергозбереження в господарствах різних форм
власності можливо досягти значної економії ресурсів та коштів.
У
серпні 1994 р. Верховною Радою України було прийнято Закон про енергозбереження
[1],
яким передбачено комплекс державних програм з енергозбереження та впровадження
альтернативних джерел енергії. У 1996 році
прийнята Національна енергетична програма до 2010 р., затверджена Верховною
Радою України, яка передбачає використання альтернативних джерел енергії до 10%
від загального енергоспоживання.
Сприяння
поширенню альтернативних джерел енергопостачання відбувається як на місцевому,
так і на загальнодержавному рівні. Зокрема, згідно з Законом України «Про
альтернативні джерела енергії», основними засадами державної політики у сфері
альтернативних джерел енергії є
[2]:
- нарощування
обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел з
метою економного витрачання традиційних паливно-енергетичних ресурсів та
зменшення залежності України від їх імпорту шляхом реструктуризації виробництва
і раціонального споживання енергії за рахунок збільшення частки енергії,
виробленої з альтернативних джерел;
- додержання
екологічної безпеки за рахунок зменшення негативного впливу на стан довкілля при
створенні та експлуатації об'єктів альтернативної енергетики, а також при
передачі, транспортуванні, постачанні, зберіганні та споживанні енергії,
виробленої з альтернативних джерел;
- додержання
безпеки для здоров'я людини на об'єктах альтернативної енергетики на всіх етапах
виробництва, а також при передачі, транспортуванні, постачанні, зберіганні та
споживанні енергії, виробленої з альтернативних джерел;
-
науково-технічне забезпечення розвитку альтернативної енергетики, популяризація
та впровадження науково-технічних досягнень у цій сфері, підготовка відповідних
фахівців у вищих та середніх навчальних закладах;
-
додержання законодавства всіма суб'єктами відносин, пов'язаними з виробництвом,
збереженням, транспортуванням, постачанням, передачею і споживанням енергії,
виробленої з альтернативних джерел;
- додержання
умов раціонального споживання та економії енергії, виробленої з альтернативних
джерел;
- залучення
вітчизняних та іноземних інвестицій і підтримка підприємництва у сфері
альтернативних джерел енергії, в тому числі шляхом розробки і здійснення
загальнодержавних і місцевих програм розвитку альтернативної енергетики.
До сучасних технологій
виробництва нетрадиційних джерел енергії з метою енергозбереження слід віднести:
-
використання відходів
сільськогосподарської продукції для отримання біогазу як палива;
-
використання сонячної
енергії для систем теплопостачання за допомогою колекторів і систем пасивного
сонячного опалення;
-
використання
геотермальної води для теплопостачання;
-
використання енергії
вітру;
-
використання енергії
малих річок;
-
використання
теплових насосів малої та середньої потужності для теплопостачання окремих
будинків і утилізації теплових викидів;
-
виробництво
біодизельного палива.
Використання
енергії сонця, вітру та низькопотенційних ресурсів потребує встановлення
дорогого і складного обладнання, яке не завжди спроможне фермерське господарство
купити. Так, наприклад, вартість якісного іноземного теплового насоса може
коливатися в межах від декількох десятків тисяч до мільйонів гривень.
Використання процесу анаеробного бродіння як джерела альтернативного
енергозабезпечення дасть можливість за досить невеликі кошти вирішити комплексну
задачу щодо збереження навколишнього середовища, вирішення енергетичної проблеми
господарства та утилізації органічних відходів з метою охорони довкілля.
|