3.1 Наявна теплота
Наявна теплота в загальному випадку визначається за рівнянням
{Q_н} = Q_н^p + {Q_{пал}} + {Q_{пов.зов}} + {Q_{форс}}, (3.5)
| де |
Q_н^p |
– нижча робоча теплота згорання палива, кДж/кг або кДж/м3; |
Qпал – фізична теплота палива, кДж/кг або кДж/м3;
Qпов.зов – фізична теплота підігрітого ззовні повітря, кДж/кг або кДж/м3;
Qфорс – теплота, що вноситься парою при паровому розпилення палива, кДж/кг або кДж/м3.
Фізична теплота палива залежить від його температури
{Q_{пад}} = {c_{пал}} \cdot {t_{пал}}, (3.6)
де спал – теплоємність палива, кДж/(кг·К), для мазуту визначається за формулою [4]
{c_{пал}} = 1,738 + 0,0025 \cdot {t_{пал}}. (3.7)
Фізична теплота підігрітого повітря Qпов.зов враховується тільки за умови зовнішнього підігріву повітря (не в повітропідігрівнику котла) і визначається за залежністю
{Q_{пов.зов}} = \beta \cdot {V^0} \cdot \left( {c{t_{г.п}} - c{t_{х.п}}} \right), (3.8)
де сtгп і сtхп – питомі ентальпії повітря після зовнішнього підігрівника і холодного повітря, визначені зі табл. 2.1., кДж/м3;
ß – відношення кількості повітря до теоретично необхідної, ß≥αт.
Теплота, що вноситься парою при паровому розпиленні мазуту залежить від кількості пари і її ентальпії
{Q_{форс}} = {G_п} \cdot \left( {{h_п} - 2510} \right), (3.9)
де Gп – питома витрата пари на розпилення мазуту, віднесена до витрати палива, в розрахунках приймають Gп = 0,2…0,4 кг/кг;
hп – ентальпія пари, кДж/кг;
2510 – орієнтовне значення ентальпії пари, яка в складі димових газів викидається з котла в атмосферу через димову трубу.
