6.3 Економайзери

Водяні економайзери та повітропідігрівники відносяться до "хвостових поверхонь котла" і розташовуються в опускній конвективний шахті.

Рисунок 6.10 – Конструкція чавунного економайзера: 1 – ребриста труб; 2 – калач для перепуску води

Рисунок 6.11 – Конструкція сталевого економайзера: 1 – вхідний колектор; – вихідний колектор; 3 – змійовики

Відповідно до призначення економайзери поділяють на киплячі та некиплячі.

Некиплячі економайзери догрівають воду до температури, на 50^oС меншої температури насичення, а киплячі економайзери до вищих температур.

Економайзери виконують з пакета сталевих або чавунних труб. Чавунні економайзери можуть бути тільки не киплячими, а сталеві – киплячими або не киплячими.

Чавунні економайзери (рис. 6.10) виконують з чавунних труб довжиною 1,5, 2 і 3 м діаметром Ø76x8 мм з квадратними ребрами 150x150 мм.

Кількість труб в ряду повинна забезпечувати швидкість газів 8…12 м/с. Кількість рядів визначається за тепловим розрахунком економайзера.

Сталеві економайзери виконані із труб діаметром Ø28…38 мм, розташованих у шаховому порядку (рис. 6.11). Тому сталеві економайзери є більш компактними, але створюють більший опір руху газів.

Для зручності очищення пакети економайзера виконують глибиною до 1 м з відстанями між пакетами 550…600 мм. Для виключення кисневої корозії швидкість води в трубах приймають не менше 500…600 кг/(м²·с).

Теплосприйняття економайзера може розраховуватись за залежностями (5.6) – (5.8), крім того, складають залишковий баланс теплоти