6 ТЕПЛООБМІННІ ПОВЕРХНІ ПАРОГЕНЕРАТОРА

Для аналізу конструкції котла як складного теплообмінника складають теплову схему котлоагрегату.

Теплова схема встановлює взаємозв’язок між елементами котлоагрегату, розподіл приростів ентальпій теплоносія та охолодження газів, розміщення елементів в газоходах тощо.

Використання теплової схеми дозволяє оптимізувати конструкцію і експлуатаційні характеристики котла. Її основними параметрами є: тип та потужність котла, тиск і температура пари, вид і витрата палива, спосіб його спалювання тощо.

Важливим показником, що впливає на конструкцію котла є температура газів на виході з топки
\vartheta "_т.

Чим вона вища, тим нижчим є теплосприйняття топки, хоча висока середня температура в топці покращує променистий теплообмін.

З іншого боку, якщо
\vartheta "_т.
зростає, то більше теплоти треба передати в конвективних поверхнях.

Звичайно, дещо зростають температурні напори у всіх елементах, але для забезпечення оптимального ККД необхідне збільшення площ конвективних поверхонь. Тому оптимальна температура газів на виході з топки визначається техніко-економічними розрахунками.

Оптимальні температури
\vartheta "_т.
для спалювання природного газу і мазуту у промислових котлах знаходяться в діапазоні 950…1000oС,
в котлах малої потужності – 700…900oС.
При спалюванні вугілля
\vartheta "_т.
повинна бути не більше 1100oС з умови недопущення розм’якшення золи на виході з топки.