3.3.3 Особливості вимірювання рівня шуму трансформаторів

Допустимі значення середнього рівня звуку та методи його вимірювання при промислових випробуваннях наведені в ГОСТ 12.2.024-76. Цей стандарт розповсюджується на силові масляні трансформатори загального призначення потужністю від 100 кВА й вище та напругою до 750 кВ включно. За замовленням споживача трансформатори повинні виготовлятися потужністю (16¸200) МВА з рівнем звуку, який нижче не менше ніж на 10 дБ при порівнянні з вказаними в стандарті.

Для проведення випробувань необхідно вибирати час доби, коли зовнішні шуми мінімальні. Можна також використовувати передові звукопоглинаючі стіни, які відіграють роль екранів, оскільки головною поверхнею трансформатора, яка випромінює шум, є вертикальна. Стіни встановлюють зі сторони, з якої проводяться вимірювання.

Під час вимірювань необхідно, щоб вібрації не передавались від трансформатора підлозі, а можливі акустичні поверхні відбиття знаходились не ближче 3 м від точок вимірювання. При проведенні випробувань також необхідно запобігти впливу зовнішніх електромагнітних полів на результати вимірювань. Тому рекомендується використовувати конденсаторні мікрофони.

Вимірювання шуму трансформатора проводиться в режимі холостого ходу при номінальних напругах та частоті. Точки вимірювань розташовують навколо трансформатора на вимірювальних лініях, які лежать у горизонтальних площинах на відстані 0,3 м від умовної поверхні випромінювання. При висоті бака до 2,5 м вимірювальні лінії розташовуються на половині висоті, а при висоті бака 2,5 м і більше – на 1/3 або 2/3 висоти.

Відстань між сусідніми точками вимірювання не повинна перевищувати 1 м, а кількість точок вимірювання повинна бути не менше шести. Для трансформаторів із системою охолодження Д та ДЦ вимірювання проводяться два рази – при увімкненому та вимкненому дутті й у тій ж точці з максимальним рівнем звуку на вимірюваній відстані 2 м.

Після вимірювання рівнів шуму у вказаних точках обробляють результати вимірювань. Визначають середній рівень шуму

,                                      (3.15)

         де  – виміряний середній рівень звуку за шкалою А, дБ;

          – поправка, яка відповідає середньому рівню перешкоди, дБ;

         К – постійна, яка враховує вплив відбиття звуку, дБ (при вимірюваннях на відкритих площах , для інших випадків К визначається розрахунком).

Корегований рівень звукової потужності:

,                                (3.16)

де  – середній рівень шуму, дБ;

          – площа еквівалентної півсфери, м²;

          м².

Площа еквівалентної півсфери:

- при відсутності дуття:

;                                       (3.17)

- при увімкненому дутті

,                                      (3.18)

         де Н – висота бака, м;

          – довжина вимірюваної лінії по периметру для вимірюваних відстаней 0,3 і 2 м, м;

1,25 та  – коефіцієнти, які враховують випромінювання звукової енергії в еквівалентну півсферу.

Виміряні та розраховані при випробуваннях величини зіставляються з вимогами за допустимими рівнями шуму, які наведені в ГОСТ 12.2.024-76.

Постійна К в приміщенні визначається так:

– визначають площу вибраної виміряної поверхні S за формулами (3.17) або (3.18);

– визначають площу поверхонь, які обмежують приміщення,  (м²), включаючи підлогу;

– розраховують еквівалентну площу звукопоглинання А (м²):

,                                              (3.19)

         де  – середній рівень звукопоглинання, який змінюється в залежності від типу приміщення, в якому проводяться вимірювання, від 0,05 (пусті приміщення з гладкими стінами з бетону або цегли) до 0,5 (приміщення, які облицьовані спеціальними звукопоглинаючими конструкціями);

–       визначають постійну К:

.                          (3.20)