1.4 Сучасний стан програмно-технічних засобів обробки текстів

 

 

Зараз ні у кого не виникає сумнівів щодо стану сучасного поширення знань, умінь, розробки різноманітних надзвичайно сміливих і карколомних проектів і впровадження їх у виробництво. Безумовно, найхарактернішою ознакою цього стану є глобалізація інформаційної інфраструктури, яка базується на досягненнях числових технологій. «Інформаційний вибух, що постійно наростає» – так означено науковцями сучасний стан розвитку суспільства у цілому, який характеризує важливий етап історії людства – «перехід від індустріального до інформаційного суспільства і його наступна фаза – суспільство, побудоване на знаннях».

У новому суспільстві все більшого значення набуває друкарство, яке в нових умовах розвитку цифрових технологій не втратило свого значення, а навпаки активно розвивається. Зараз важко вже уявити видавничо-полі­графічну галузь без багатьох програмних продуктів.

Змінюються наукові концепції, суспільні стосунки, саме життя. Друкарство як галузь економіки і невід’ємна частина культури людства знаходиться в процесі реформування з виключно друкарської в інформаційну. Розширюється його сфера діяльності як щодо технічних засобів, так і до професіоналізму фахівців.

Отже, аналіз сучасного стану і прогнозування розвитку друкарства як засобу реєстрації, зберігання і поширення знань у контексті глобалізації розвитку людства є актуальною науковою проблемою, аналізу і дослідженню якої буде присвячено найближчі роки.

Актуальність аналітичного огляду і прогнозування концепцій технічного стану і розвитку друкарства підтверджується низкою опублікованих наукових прогнозів в останні роки. Проте, в жодному з джерел не надано друкарству статусу невід’ємного складника інформаційної технології у новому постіндустріальному суспільстві – суспільстві, побудованому на знаннях.

На підставі аналізу сучасного стану розвитку друкарства, наведеного у джерелах, очевидним і необхідним стає наукове переосмислення та прогресивний перегляд основ теорії друкарства, і видавничо-поліграфічної справи загалом, у зв’язку з розробкою нових технологічних принципів взаємодії матеріалів та використанням у методах друку числових і гібридних технологій, нетрадиційних видів енергії, нових видів друкарських форм, відповідних друкарських апаратів, що мають принципово видозмінені параметри, відмінні від традиційних класичних, загальновживаних.

Поряд з класичними засобами друку виникають і поширюються нові. Різниця між традиційною поліграфічною промисловістю і сучасною галуззю засобів інформації в тому, що класична характеризувалася випуском тільки певної конкретної друкованої продукції, а нова вже має справу з інформаційним матеріалом, що знаходить застосування не лише у цій сфері економіки.

Розвинене інформаційне суспільство – побудоване на знаннях, – на думку аналітиків, повністю сформується десь у 30-х роках XXI ст. До того часу інформація має стати найціннішим продуктом і товаром, а споживачі та виробники інформаційної технології – навчитися більш продуктивно використовувати значну частину робочого й вільного часу людини. У країнах, де ознаки цього процесу більш відчутні, об’єктом праці більшості населення вже стали збирання, аналіз та переробка інформації. Так, у 2005 році у світі було вироблено понад 20000 петабайт інформації різного характеру. У США в інформаційній галузі працюють майже 70% всіх пра­цездатних членів суспільства.

Головними проблемами інформації завжди були принципи подання, фіксації, збереження і передачі її у часі на відстань. Найбільш швидкісними, зручними і ефективними були і залишаються методи передачі інформації на відстань із застосуванням електричних сигналів. На цьому базується телефонний, телеграфний, радіозв’язок, телебачення та Інтернет. Саме тут з’явилася числова технологія, яка корінним чином змінила суть кодування і декодування інформації й передачі її споживачу.

Методи кодування були відомі й раніше. Алфавіт, цифра, письмо, друк, будь-який інший умовний сигнал хіба не є своєрідним кодом? Однак, числове кодування стало новою парадигмою інформаційного і технологічного розвитку. Перетворення аналогової інформації у числову стало дискретизацією в часі – здійсненням вимірювань переданої інформаційної величини через певні інтервали часу . Ці інтервали часу не повинні бути занадто великими, оскільки так можна втратити інформацію про дрібні деталі в поведінці функції між моментами відліків. А при занадто частих вимірюваннях інформація може виявитись надлишковою. Для повільно змінної функції вимірювання можна робити порівняно рідко, тоді як для дуже порізаної, швидко осцилюючої функції вони повинні бути густішими. Кількісно величину необхідної частоти вимірювань визначає теорема Котельникова.

Інформація або інформаційні матеріали, подані в числовому файлі, можуть використовуватися у різноманітних засобах відтворення – у друкованій продукції, електронних виданнях, касетах, дискетах, на моніторі, в Інтернеті (рис 1.11).

У книгах минулого століття з’явилися додаткові елементи – електронні засоби поширення інформації, які, поряд з друкованими, стали відігравати важливу роль у розповсюдженні та зберіганні інформації. Однак не всі інформаційні матеріали на дисках відносяться до електронних видань.

Нові інформаційні технології суттєво змінюють облік сучасної книги і технології видавничо-поліграфічної справи. Зараз увійшли у життя такі поняття, як «електронна книга» (e-book) та «електронне видання» (ЕВ). Однак їх поки що слід розглядати як додатки до традиційної книги, а не як самостійні серйозні конкуренти. Розроблення елементів їх конструкції й архітектури загального вигляду потребує вже сьогодні нових творчих зусиль технологів і дизайнерів. У ГОСТ 7.83-2001 ЕВ визначається як «електронний документ, що пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження у незмінному вигляді, має вихідні відомості».

Рисунок 1.11 – Структура опрацювання і розповсюдження інформаційного потоку

 

Відповідно до стандарту ЕВ поділено на такі різновиди:

-     за основною інформацією (текстова, образотворча, звукова, мультимедійне ЕВ, програмний продукт);

-     за цільовим призначенням (офіційне, наукове, науково-популярне, виробничо-практичне, нормативне, навчальне, масово-політичне, довідкове, рекламне, для дозвілля, художнє);

-     за наявністю чи відсутністю друкованого еквівалента;

-     за технологією поширення (локальне, призначене для локального використання на переносних машиночитальних носіях; мережеве, що доступне потенційно необмеженій аудиторії користувачів через телекомунікаційні мережі; комбінованого розповсюдження);

-     за характером взаємодії споживача і ЕВ (детерміновані – параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть бути зміненими споживачем; недетерміновані (інтегровані) – ЕВ, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким прямо чи опосередковано встановлюється споживачем відповідно до його інтересів, мети, рівня підготовки і т. п. на основі інформації і за допомогою алгоритмів, що визначаються видавцем);

-     за періодичністю (періодичне, неперіодичне, серійне, продовжене, оновлене);

-     за структурою (однотомне, багатотомне, електронна серія).

Головною інформаційною частиною усякого ЕВ залишається текст у фрагментах чи у повному обсязі усього видання. Якщо таке видання складено на комп’ютері, відредаговано і відкореговано, а потім зверстано, то його вже можна назвати електронним (числовим) або електронною книгою (e-book).

Зараз ЕВ уже не новинка, вони стали засобом комплексного інформаційного процесу, який має новий вищій рівень за всі інші засоби масової комунікації.

ЕВ зараз відносяться до динамічно розвинутих і глобально поширюваних видів інформаційної продукції, їх багатогранна якість, технічні параметри і види невпинно зростають. Вони все частіше супроводжують друковані видання у вигляді електронних версій на компакт-дисках, що додаються до друкованих видань. Перспективний їх розвиток безсумнівний, однак вони ніколи не зменшать і не замінять друковані. Ринок засобів інформації, не дивлячись на зростання ЕВ, залишається і у подальшому привабливим, з великим обсягом капіталу. Людство не зможе залишитися без книг, періодики, реклами і пакування в аналоговому друкованому вигляді.

Конструкції ЕВ (e-book), інтегрованого з класичним, сьогодні знаходяться у стадії інтенсивного розвитку. Спочатку ЕВ існували тільки як аналог (версія) або доповнення друкованих. Для їх використання було потрібне спеціалізоване додаткове устаткування, щоб зробити таке видання доступним для сприймання. У загальному вигляді характер взаємодії споживача інформації і електронної версії книги можна було уявити так: існує деякий пристрій для демонстрації електронної версії, в який вставляють мікрокасету (дискету, компакт-диск) з базою даних, або який має зв’язок з Інтернетом. На внутрішній екран цього пристрою виводиться інформація (текст, ілюстраційні зображення). Сьогодні технічні можливості візуалізації стали значно ширшими (від компактних моніторів до носіїв з фізичними властивостями, подібними до пергаменту чи паперу).

Однак, не дивлячись на зростання Інтернет-аудиторії та величезні потоки електронної інформації, нинішня діяльність електронних видавництв і поширення їх продуктів не знищують стандартну класичну книгу, а лише дають їй новий поштовх розвитку.

Для того, щоб з’явилося принципово нове ЕВ книги, газети і журналу, необхідним залишається час для творчого вдосконалення числових технологій. Такі комп’ютеризовані технологічні процеси завойовують усе більше видавничого простору у наш час. Сьогодні комп’ютер редагує, художньо і технічно оформлює видання і навіть розповсюджує їх (на компакт- і DVD-дисках, в Інтернеті) у супроводі звуків музики, текстової звукової інформації та відео, але не може замінити у повному обсязі творчої роботи редактора, технолога, менеджера. За такими комп’ютерними програмами майбутнє.

У ілюстрованих ЕВ матеріал, як правило, більш інформативний ніж у друкованих, що завжди краще для сприйняття і розуміння. Ілюстрації несуть завжди навіть більше інформації ніж текст, якщо вони поруч на сторінці, бо ефективніше діють на читача. Однак їх також треба редагувати, корегувати, калібрувати і суміщати (верстати) з текстовими матеріалами. Комп’ютерні програми забезпечують здійснення всіх цих операцій, включаючи й чисто технологічні, такі як растрування, трепінг, кольороподіл, ретуш, контроль якості. Невід’ємною частиною ЕВ став звуковий супровід, який може навіть самостійно читати текст чи ремарки, створювати звукові ефекти і давати не­обхідні пояснення.

Принципова відмінність друкованих видань від електронних у більш широких можливостях останніх. Читач може вільно переміщуватися з одного видання в інше, моделювати технологічні і виробничі процеси, слухати звуковий супровід. Складниками ЕВ залишаються текст, ілюстраційні матеріали, різноманітні анотації. З’явився звуковий супровід, анімація та відео. А друкований еквівалент завжди поруч.

Загальним для всіх прогнозів щодо друкарства залишається постулат, що редакційно-видавничий процес у майбутньому стане довершеною інформаційною системою, яка продукуватиме книгу, газету, журнал, іншу друковану продукцію, електронні видання, web-сторінки тощо. Друковане слово залишиться дорогоцінним найінформативнішим засобом, виконуючи дві вкрай важливі функції: створення матеріальних достатків та примноження інтелектуального потенціалу суспільства. У майбутньому за загального зменшення накладів друкарство продукуватиме дійсно унікальні видання.

Традиційна книга та її аналоги ще довго процвітатимуть і нестимуть людям знання й радість спілкування, зберігаючи й поширюючи інформацію в новому суспільстві, яку б назву воно не носило (інформатизації, глобальних комунікацій, біотехнології, нанотехнології тощо).

Співіснування традиційних видань з іншими інформаційними засобами, на думку ряду експертів, породжує раніше не передбачуваний ефект – комп’ютерні та мультимедійні системи каталізують створення нових друкованих видань. Вірогідно, що й надалі розвиток електронних засобів інформації стимулюватиме пошук нових видавничо-поліграфічних форм та засобів. Найбільше на зміни в інформаційній галузі впливатиме числова технологія. Майбутнє друкарства визначатимуть нові розробки у додрукарських, друкарських та обробних процесах, а також інформаційні системи управління та контролю.

Традиційні методи друку базуються на використанні енергії механічного тиску, друкарських форм зі стабільним формним зображенням, відповідних витратних матеріалів для забезпечення процесу друку та розмноження інформації. Числова комп’ютерна технологія внесла корективи у видавничо-поліграфічну справу і, зокрема, в друкарські процеси. Стали використовуватися технологічні варіанти друку без друкарських форм та зі змінними формами для кожного відбитка. Тут майбутній крок визначатиметься застосуванням нанотехнологій.

В останні десятиліття стали активно розвиватися засоби поширення числової графічної інформації, які вплинули на класичні й породили нові методи друку. Створення зображення на формі і перенесення його на друкувальний матеріал інколи здійснюється в одному нерозривному формно-друкарському процесі. У таких технологічних процесах використовуються як постійні, так і змінні друкарські форми, різноманітні витратні матеріали із прогнозованими, завчасно запроектованими і реалізованими властивостями. З’явилися процеси друкування, що базуються не тільки на механічному тисненні, а на інших видах енергії (електричній, магнітній, тепловій, світловій тощо).

У кожному друкарському процесі беруть участь: друкарські форми (чи їх аналоги), друкувальні матеріали (або вироби з них), фарби чи тонери, друкарське устаткування з використанням певного виду енергії, що забезпечує перенесення зображення на основи для друку (аналогові носії інформації).

Сьогодні вже поширені технологічні процеси друку, що ґрунтуються на числових інформаційних технологіях computer-to- ...: CtF – «з комп’ютера на фотоплівку» (computer-to-film), CtP – «з комп’ютера на формну пластину» (computer-to-plate), «з комп’ютера в друкарську машину» (computer-to-press), «з комп’ютера в друк» (computer-to-print), CtS – «з комп’ютера на сітку» (computor-to-screen) тощо.

Розвиток технологічних процесів

Невпинне оновлення техно­логій принесе суттєві якісні та економічні результати. Сьогодні спостерігаються такі тенденції:

-     зниження накладів видань за одночасного зростання кількості назв;

-     зростання кількості невеликих видавництв та міні-друкарень;

-     опанування видавництвами та поліграфічними підприємствами, а також навчальними закладами сучасних комп’ютерних технологій;

-     розширення асортименту ЕВ і комплексних видань, насичених мультимедійною інформацією;

-     широке застосування методів друку для захисту споживчої й промислової продукції від підробки;

-     розвиток класичних методів друку (принципи самих процесів, в основному, зберігаються, однак, флексографічний друк розвивається найактивніше);

-     перерозподіл обсягів робіт між способами друку (що почався у XX ст., коли, наприклад, фототипія та літографія з підприємств перейшли до майстерень художників; плоский офсетний друк зі зволоженням друкарських форм посів передові рубежі, потіснивши високий);

-     зростають обсяги випуску повноколірної продукції, надрукованої навіть у шість та більше фарб;

-     нові розробки дають поштовх розвитку гібридних технологічних процесів і матеріалів – флексографічний та офсетний друк за один прогін, електрографічний та струминний у співдружності з класичними тощо;

-     широке застосування у видавничій практиці автоматизованих систем переробки текстової і графічної інформації (АСПТП), баз даних (БД) та Інтернету;

-     комплексна автоматизація технологічних та виробничих процесів: редакційних, додрукарських, друкарських та післядрукарських, з контролем якісних параметрів півфабрикатів та готової продукції під час виробництва;

-     впровадження новітніх технологій обробки пластин та форм за технологією «computer-to-plate», де застосовуватимуться пластини, чутливі до лазерів видимої зони спектра (Kodak, Polychrome Graphics, Agfa, Fujifilm, Mitsubishi та інші); на поліефірній основі (Mitsubishi Silver Digiplate); термочутливі з розчинним шаром позитивного копіювання за допомогою потужного лазера (Agfa Termostat, Polychrome Quantum PNPH); термальні без будь-якої обробки (Prestek), що використовуються, наприклад, на машинах GTO DI та Quickmaster DI фірми Heidelberg Druckmaschinen AG.

На першому етапі розвитку української видавничо-поліграфічної справи відбувається реорганізація управління видавничо-поліграфічною галуззю: абсолютна більшість підприємств стають приватизованими. Асоціації, до складу яких з часом увійдуть усі видавництва та підприємства, вестимуть координаційну і технічну політику, що сприятиме розвитку видавничо-поліграфічного комплексу (ВПК). Вірогідно спостерігатиметься те, що бачимо зараз у промислово й інформаційно розвинутих країнах світу. Однак в Україні, поки що присутня ціла низка ще не вирішених проблем.

Виготовлення конкурентоспроможної продукції, запровадження нових ефективних технологічних процесів, нової техніки неможливе без удосконалення нормативно-технічної документації. Це завдання стало основою розроблення державних і галузевих програм стандартизації у промисловості України, у тому числі й у видавничо-поліграфічній справі.

Об’єктами стандартизації законом України визначено усі види виробів, процесів та послуг, усі матеріали, обладнання, системи тощо. Нині в Україні є чинними понад п’ять тисяч Державних стандартів України (ДСТУ).

Щодо витоків цієї проблеми у видавничо-поліграфічній справі, то можна найперше згадати зародження і становлення параметрів рукописних книг – ширину і довжину папірусних аркушів, глиняних табличок, пергаментних кодексів. З поширенням друкарства уніфіковувався не лише стандарт самого видання книги, а й розміри сторінок, шрифтів, пробілів між рядками і словами тощо. Поступово у міжнародній практиці виробилася ціла система положень, правил і стандартів виготовлення і тиражування видань і пакувань.

Сьогодні ДСТУ узгоджуються із стандартами міжнародних організацій ISO, ІЕС, ISO/ ІЕС та EC(EN). Статус національних (державних) мають в Україні більшість міждержавних (ГОСТів), а також галузевих стандартів (ОСТів, ГС), технічних умов (ТУ) СНД.

Однак із дотриманням норм галузевих стандартів у нас, поки що, не все гаразд. Документи із стандартизації (національні стандарти, технологічні інструкції, правила, норми і рекомендації) встановлюють обов’язкові вимоги і приймаються суворо з певною метою – захист життя і здоров’я громадян, майна фізичних і юридичних осіб, охорони навколишнього середовища, попередження дій, які вводять у оману споживача тощо.

Технічні регламенти заслуговують великої уваги і невідповідність їм загрожує виробникові серйозними санкціями, у тому числі й вилученням продукції з ринку. Однак цьому важливому аспекту у нас не приділено належної уваги – як надто розтягнуті терміни розробки галузевих стандартів, так і сфера їх використання. Недостатня база технічної документації і галузевої науково-технічної і довідкової літератури, які відповідають сучасності, не сприяють необхідному зростанню якості друкованих видань. Особливо це відноситься сьогодні до вітчизняної книжкової продукції.

Книга – складний вид друкованої продукції. Під час її виготовлення задіяно безліч складних технологічних операцій і навіть незначне відхилення у одній з них приводить до зниження якості книги в цілому. Параметрів оцінки якості книжкового видання багато: читабельність, акуратність і дизайн палітурки, паралельність сторінок, рівномірність радіуса закруглення корінця і багато-багато інших. З цих причин і підприємств, які спеціалізуються на книжковому виробництві, в Україні явно недостатньо. Більшість займається друкуванням реклами і періодики.

Окрім того, для перспективного прогресуючого розвитку ВПК України сьогодні, поки що, відсутні необхідні умови навіть за наявності в галузі високопрофесійних фахівців і досить потужних фірм-дистрибюторів зарубіжного устаткування та матеріалів. Слід визначити декілька аспектів:

-     законодавчо не створено сприятливих умов для інвестицій у поліграфічне виробництво, хоча в цілому державна політика у інформаційно-технічній сфері поступово наближається до створення відповідних законодавчих основ;

-     відсутня матеріально-технічна база для стабільного комплексного наукового дослідження сучасних технологічних процесів;

-     створюються нові високотехнологічні профільні підприємства, проте більшість центральних і регіональних друкарень потребує модернізації, особливо у книжковому виробництві;

-     англомовне та німецькомовне програмне забезпечення комп’ютеризації технологічних процесів при відсутності україномовного і російськомовного не сприяє різкому підвищенню продуктивності та ефективності придбаного дорогого устаткування, навіть заважає якнайповнішому опануванню його технічних можливостей;

-     відсутнє вітчизняне технічне і матеріальне забезпечення друкарень і видавництв;

-     невисока якість, а через це й малі обсяги вітчизняних витратних матеріалів. Натомість залучення нових вітчизняних сировинних ресурсів, наприклад, використання похідних ріпакової олії для виготовлення змивних та очищувальних засобів, наштовхується на непередбачені труднощі.

Останній аспект особливо актуальний в умовах постійного натиску імпортних витратних матеріалів. На жаль, нині діючі науково-дослідні установи України не займаються їх випробуваннями та сертифікацією, що сприяло б достовірності їх оцінки, підвищенню якості поліграфічних послуг на ринку України та закриттю доступу у виробництво нетехнологічних витратних матеріалів.

У прогнозах відомих науково-дослідних організацій, фірм-виробників техніки, матеріалів, програмного забезпечення, провідних фахівців галузі на теми розвитку інформаційних технологій і, зокрема, друкарства у новому тисячолітті наводяться сценарії, які ілюструють прогрес видавничо-поліграфічної справи, пакувальної та паперової галузей промисловості. Відповідно до цих сценаріїв майбутнє друкарства буде визначатись новими розробками в галузі редакційних, видавничих, формних, друкарських та опоряджувальних процесів зі зміною ролі інформаційних систем управління.

Розробки у галузі нових технологій завжди значно випереджають виробничу інфраструктуру, що уповільнює їх упрова­дження і стримує технічний про­грес. Існує також теорія «вузьких місць», коли деякі операції мають виконуватися чітко й послідовно, а продуктивність устаткування визначається саме швидкістю виконання найбільш повільної операції. Коли процесори набудуть якісно нового рівня продуктивності, проблеми «вузьких місць» у системах обробки інформації стануть менш відчутними й у видавничо-поліграфічних процесах відбудуться кардинальні зміни. Значно зросте інтелектуальний рівень комп’ютерної техніки. Вона здатна буде працювати «з дотику» та «з голосу», комплексно виконувати всі редакційні та видавничі операції (без втручання людини – «за замовчуванням»). Вербальні команди зможе виконувати й друкарська машина. Система голосового управління складною технікою має низку переваг: руки оператора виконують певні операції, очі спостерігають та контролюють технологічний процес, а голос керує ним. Команди можуть подаватися і з певної відстані. Діалогова система «людина-машина» надасть нові можливості з інтелектуального управління технологічним процесом.

Вже сьогодні більшість науковців, дизайнерів, видавців, редакторів працює вдома, спілкуючись за допомогою електронної пошти та форумів на інтернет-сайтах, однак можливості безпосереднього «живого» спілкування та необхідність особистої присутності людини у низці технологічних операцій залишаються актуальними й надалі.

Поняття «віртуальний» в останні роки укорінилося, практично стало ужитковим. Звичними вже стали віртуальні книжкові крамниці, які поширюють книги через мережі, не маючи ніякого торгового об’єкта в реальному світі, навіть простого кіоска. Для ознайомлення з електронними чи друкованими виданнями можна звернутися до електронної (віртуальної) бібліотеки, віртуальної крамниці, «зайти» на сайт видавництва.

Отже, друкарство як галузь продукування інформаційної (газети, журнали, книги, реклама) та споживчої продукції (документи обліку, пакування, оформлення та захисту від підробки різноманітних промислових виробів) має сталу перспективу розвитку в XXI столітті.

Тут можна передбачити:

-     друкарські машини майбутнього будуть суцільно комп’ютеризовані та автоматизовані, суттєво збільшиться середня кількість фарбових секцій, спростяться засоби управління, зросте швидкість друку, автоматизовуватимуться процеси заміни форм на рулонних машинах;

-     рівень автоматизації палітурно-брошурувальних процесів зросте до рівня автоматизації друкарських машин (особливо під час налаштування та підго­товки до роботи фальцювальних, комплектувальних машин, машин для скріплення блока), що значно підвищить їхню продуктивність;

-     зіллються у єдиному потоці (workflow) додрукарський, друкарський і післядрукарський процеси;

-     широко використовуватимуться автоматизовані системи управління друкарнею та видавництвом завдяки вдосконаленню технології, комп’ютерних мереж управління та, на основі розвитку приладів, контролю якості;

-     покращиться підготовка керівних кадрів видавництв і підприємств завдяки переходу на двоступеневу вищу освіту «бакалавр-магістр», яка передбачає підготовку впродовж чотирьох років кваліфікованих співробітників (бакалаврів) для роботи на виконавчих посадах виробничої і соціально-економічної сфери та магістрів, орієнтованих на діяльність, яка потребує навиків аналітичної, проектної та науково-дослідної діяльності;

-     друкування деяких видань буде перенесено безпосередньо до споживача, заміна існуючого принципу «друкування та доставка» принципом «електронна передача та друкування у місці використання інформації»;

-     відбудеться перехід до нового типу видавничо-поліграфічних підприємств з мінімальним персоналом як наслідок автоматизації, комп’ютеризації та роботизації виробництва й управління.

Для подальшого розвитку друкарства необхідні: розвиток існуючих і розробка нових видів енергії та методів кодування інформації; пристосування їх до можливостей нанесення інформації на будь-який матеріал, здатний її відтворити і зберегти на певний час. Тут у пригоді стануть нанотехнології як у формному, так і друкарському виробництві.

XXI століття прогнозується як століття прогресу інформаційних технологій – унікальних технологій клонування, лікування, вирощування матеріальних об’єктів та телепортації. В тому числі і нового розвитку класичних, спеціальних і нових способів і методів друку на базі числових, гібридних і нанотехнологій, існуючих і нових видів енергії, розповсюджених і невідомих сьогодні методів кодування, на вдосконалених елітних і нових носіях інформації з використанням інших витратних матеріалів з технічно прогнозованими властивостями.

У середині XXI ст. багатоколірну електронну сторінку, за зручністю використання, неможливо буде відрізнити від друкованої. У пам’яті комп’ютера зберігатиметься декілька тисяч книг, за його допомогою можна буде отримати через Інтернет будь-яку довідку, не підключаючись до стаціонарних мереж зв’язку чи енергії. Працюватимуть видавничо-інформаційні центри, які забезпечать виготовлення видань у будь-якому можливому на той час комбінованому комплексному вигляді за індивідуальними замовленнями споживачів.

Уже сьогодні у світі ринок друкарської продукції щорічно зростає на 3...5%. Успіхи в економіці України і світу, а також у інформаційних технологіях сприятимуть цьому зростанню. Технологія друкарства забезпечить відтворення раритетних видань, збереження та вдосконалення високого мистецтва книги. Поліграфічна промисловість поряд зі звичними обов’язками здійснюватиме оформлення реклами, пакування, виготовлення різноманітної документації, й тим самим сприятиме розвитку інформації, знань, культури та добробуту суспільства.

 

 

Контрольні запитання

 

1.       Навести класифікацію ДМ.

2.       Каретка ДМ. Призначення, особливості конструкції.

3.       В чому полягає відмінність у роботі важільних і безважільних ДМ?

4.       Механізм табуляції ДМ. Принцип дії, особливості конструкції.

5.       Від чого залежить продуктивність ДМ?

6.       Навести основні технічні характеристики канцелярських ДМ електромеханічного типу.

7.       Якими чинниками визначається якість друкування на електромеханічних ДМ важільного типу?

8.       Вказати переваги та недоліки електронних ДМ.

9.       Порівняти основні характеристики електромеханічних та електронних ДМ.

10.  Пояснити особливості режиму вирівнювання полів ДМ.

11.  Чому в рядкових друкарських пристроях висока продуктивність?

12.  Ергономічні особливості конструкції друкарських машинок.

13.  Пояснити як і навіщо відбувається неперервне переміщення під час друку фарбувальної стрічки в друкарській машинці.

14.  Обгрунтувати переваги вбудованих знакогенераторів у порівнянні із зовнішніми.

15.  Перерахувати основні типи кодових таблиць  ДП.

16.  Обгрунтувати переваги вбудованих знакогенераторів у порівнянні із зовнішніми.

17.  Перерахувати основні типи кодових таблиць  ДП.

18.  Особливості кодової таблиці ASCII.

19.  Порівняльний аналіз останніх версій текстових редакторів ChiWriter та Microsoft Word.

20.  Пояснити основні особливості сторення шрифтів за допомогою Font Designer.

21.   Навести приклади засобів автоматизації проектування знакогенераторів ДП.

22.Навести сучасні програмні засоби виготовлення текстів.