Цей протокол є асинхронним, тобто, сигнал може прийматися пейджерами в будь-який момент часу. Тому передавання сигналу починається з передачі преамбули (preamble), яка переводить всі пейджери системи з "чергового режиму" у режим "приймання повідомлення". Причому на інтервалі приймання преамбули здійснюється тактова синхронізація прийнятого сигналу. Преамбула містить 576 біт з почерговою зміною “0” та “1”. Довжина преамбули не випадкова, вона дорівнює  32 біти, що достатньо для забезпечення тактової синхронізації пейджера в будь-який момент часу.

Після преамбули вся інформація передається у вигляді послідовних пакетів (batch), що містять фізичну адресу пейджера і призначене йому повідомлення, що може займати декілька послідовних пакетів. Кожне передане повідомлення обов'язково складається з цілого числа пакетів. В свою чергу кожний пакет містить кадри (frames) та кодове слово синхронізації (Synchronization Keyword), яке сигналізує пейджеру, що буде передаватися адреса або повідомлення. Пакет містить 8 кадрів, кожний з яких складається з двох кодових слів (codeword), що можуть бути адресними, інформаційними або “порожніми”. Таким чином, кожний пакет складається з сімнадцяти 32-бітових слів.

Для передавання адреси пейджера застосовується таке правило. Весь простір адреси ділиться на 8 груп, що нумеруються від 0 до 7. Кадри всередині блока також нумеруються від 0 до 7. Адреса пейджера ділиться на 8. Залишок від ділення дає номер кадру, у якому пейджер буде шукати свою адресу. В цьому кадрі або в першому, або в другому слові передається результат ділення. Всі попередні кадри цього блока заповнюються "порожніми" словами - спеціальними 32-бітовими послідовностями. Відразу ж після передавання адреси починається передача власне повідомлення. Наприклад, для передавання повідомлення пейджеру з фізичною адресою 1234565 необхідно поділити 1234565 на 8.  Отриманий результат 154320 із залишком 5 означає, що результат ділення буде переданий у п'ятому кадрі.

Пейджери реагують тільки на ті кадри, де містяться їхні індивідуальні адреси. Приймання іншої адреси або порожнього кодового слова означає кінець повідомлення та переведення пейджера у черговий режим. Отже, адресне слово, що містить адресу пейджера, може передаватися тільки у відповідному кадрі. Інформаційні слова можуть передаватися в будь-якому кадрі або пакеті, але послідовно і відразу ж за відповідним адресним словом. Кінець повідомлення позначається "порожнім" або наступним адресним словом.

На рис. 8.9 показано конкретний формат адресного й інформаційного слів. Біт прапорця (Е) використовується для розпізнавання адресного та інформаційних кодових слів: “0” - адресне слово, “1” - інформаційне слово. Поле повідомлення (F) має довжину 18 біт для адресного слова та 20 біт для інформаційного. Довжина цього поля для адресного слова та наявність 8 груп дає загальну довжину адреси пейджера в 21 біт. Відповідно максимальне число підтримуваних протоколом пейджерів - 2 мільйони.

Рисунок 8.9 - Формат адресного й інформаційного слова

Біт парності використовується для перевірки правильності корекції помилок. Він обчислюється на підставі бітів з 1 по 31 таким чином, щоб загальне число одиничних бітів стало парним.

Кожне повідомлення передається різноманітним числом кодових слів. Наприклад, простий тональний виклик потребує одного кодового слова. Цифровий виклик задіює три кодових слова, а текстове повідомлення може містити 20 кодових слів.

При побудові великих пейджингових мереж було виявлено, що максимальна швидкість протоколу POCSAG - 2400 біт/с  недостатня, тому що практична ємність одного радіоканалу при використанні буквено-цифрових пейджерів і трафіку середньої щільності на цій швидкості не перевищує 15 тисяч абонентів на частотний канал. При цьому виявилося, що швидкість передавання 2400 біт/с є практично граничною при використанні модуляції FSK двійковим сигналом.

Це потребувало розробки більш швидкісних протоколів. В результаті був створений протокол ERMES (European Radio Messaging System), затверджений у 1992 році Європейським інститутом стандартизації в області телекомунікацій (ETSI) як єдиний стандартний європейський протокол. У 1994 році Міжнародна спілка електрозв'язку рекомендувала використовувати ERMES як міжнародний стандарт. Важливе значення має можливість інтеграції цього протоколу зі стандартом POCSAG. У цьому протоколі використовується нове технічне рішення - чотирирівнева модуляція FSK, що дозволила без втрат якості досягти швидкості передачі інформації в ефірі до 6400 біт/с. Пейджингові системи ERMES роблять можливими:

• передавання цифрових повідомлень довжиною 20-1600 знаків;

• передавання буквено-цифрових повідомлень довжиною від 400 до 9000 символів;

• передавання довільного набору даних до 64 Кбіт;

• приймання виклику і повідомлень одним пейджером в усіх країнах, що входять у мережу ERMES.

Однією з умов, що дозволяє забезпечити останню послугу, є домовленість країн, що беруть участь у проекті ERMES, виділяти для цих систем єдиний частотний діапазон 169,4 - 169,8 МГц, що дозволяє організувати 16 каналів з рознесенням несучих частот у 25 кГц з використанням при прийманні сканувальних сигналів з частотою приймачів. Структура радіосигналу в системах ERMES обрана таким чином, що дозволяє підвищити ємність трафіка в 10-15 разів у порівнянні з існуючими аналоговими системами. Цікаво також відмітити дуже важливу (у першу чергу з погляду користувача) особливість протоколу ERMES - економічне використання джерела живлення. Наприклад, при довжині повідомлення 40 знаків співвідношення режимів роботи "черговий режим - приймання повідомлення" може  дорівнювати 200:1, а час безупинної роботи приймача - більше 40 тижнів.

Крім переваг, пов'язаних зі структурою протоколу, можна виділити ще розширений інтерфейс доступу різних систем зв'язку до пейджингової системи рис. 8.10. Ця особливість дозволяє одержати багатий набір сервісних послуг, серед яких можна назвати переадресацію пейджингового повідомлення або переадресацію дзвінка, що надходить на радіотелефон стандарту GSM у пейджингову мережу, абонентом якої є власник радіотелефону.

Крім того, система дозволяє здійснювати процедуру роумінгу, тобто абонент одержує можливість, використовувати свій пейджер у країнах, охоплених мережами ERMES. При цьому користувачу потрібно тільки повідомити оператору "рідної" мережі про плани своєї подорожі, а оператор подбає про те, щоб усі повідомлення, що надійшли для абонента, потрапляли у відповідну пейджингову мережу за місцем його перебування.

Рисунок 8.10 - Інтерфейс доступу систем до пейджингової мережі

У новому стандарті FLEX (Flexible wide-area protocol), розробленому фірмою MOTOROLA, вдалося об'єднати в одному пейджері системи FLEX усі світові досягнення в області персонального радіовиклику. FLEX - синхронний багатошвидкісний протокол передавання односторонніх повідомлень, який оптимізовано за критеріями ефективності, пропускної спроможності та гнучкості. Протокол FLEX може працювати на швидкостях 1600, 3200 і 6400 біт/с. В цій мережі на один канал може припадати 60 тисяч абонентів, які мають пейджери, що значно вище, чим у системі POCSAG. Крім того, число адрес (абонентів) у системі POCSAG обмежено двома мільйонами, а протокол FLEX може підтримувати більше 1 млрд. адрес (абонентів). В системах даного класу передбачено додатковий захист від завмирань сигналу, що викликані багатопроменевим поширенням радіохвиль в умовах міста. За цим показником система FLEX в 12 разів ефективніша, ніж POCSAG-1200 та в 24 рази, ніж POCSAG-2400.

Протокол POCSAG за своєю структурою є протоколом асинхронним, що потребує відправлення сигналу, який активізує всі пейджери для приймання можливого повідомлення. Це змушує всі пейджери мережі періодично вмикати режим приймання. На ці зайві операції витрачається цінна ємність батарей живлення. Протокол FLEX навпаки, є синхронним протоколом. Будь-яке повідомлення, призначене для конкретного абонента, посилається в ефір не випадковим способом, а в певний момент часу, тобто в певному часовому інтервалі. Це означає, що пейджеру достатньо вмикатися для перегляду одного або більше призначених саме для нього часових вікон один раз і у кожному FLEX-циклі. При цьому не потрібно витрачати енергію на декодування повідомлень, призначених для інших пейджерів. Це значно знижує кількість споживаної енергії, що у свою чергу дозволяє використовувати батарейки меншої ємності і зробити сам пейджер більш компактним.