1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Переддипломна практика студентів є завершальним етапом навчання та проводиться на випускному курсі з метою узагальнення та вдосконалення здобутих ними знань, практичних умінь і навичок, оволодіння професійним досвідом та готовності їх до самостійної трудової діяльності, а також до збору матеріалів для дипломного проектування на передових підприємствах ремонтного виробництва, що виготовляють та ремонтують машини та конструкції.
Основою практики є самостійна робота студентів як стажери інженера зі зварювання, для студентів, що проходять підготовку на рівні спеціаліста, або магістра. Для студентів, що проходять переддипломну практику бакалаврського рівня підготовки – техніка-технолога або техніка-конструктора зі зварювання. Під час цієї роботи студент має виконати індивідуальне завдання, що пов'язане з тематикою дипломного проекту. Керівництво практикою здійснюється викладачем кафедри і керівником від підприємства.
Місце практики має бути пов'язане з темою дипломного проектування і призначається випусковою кафедрою відповідно до тематики. При бажанні студента він може змінити тематику роботи і місце проходження переддипломної практики, для чого пише заяву і подає матеріали про можливість виконання дипломного проекту із обраної тематики.
Програма практики є основним організаційно-методичним документом, що регламентує діяльність студентів і керівників практики.
Після закінчення практики студенти протягом певного терміну повинні здати диференційований залік із захистом звіту. Захист проводить спеціально організована комісія в складі 2...3-х чоловік з обов'язковою участю керівника практики від випускової кафедри.
1.1 Мета і задачі практики
Метою переддипломної практики є:
– набуття практичного досвіду і набуття самостійної роботи за спеціальністю;
– формування творчого підходу до вирішення інженерних задач із розробки пристроїв для зварювання, наплавлення, напилення, зміцнення та модифікування поверхонь виробів, модернізації обладнання або розробки технології ремонту та відновлення деталей;
– поглиблення і закріплення теоретичних знань і практичних навичок;
– поповнення знань новими відомостями з найновіших досягнень в галузі механізації, автоматизації і організації сучасного виробництва.
Переддипломна практика є заключною стадією процесу підготовки інженера за спеціальністю 7.05050403 - “Відновлення та підвищення зносостійкості деталей і конструкцій” та бакалавра 6.05050403 - “Відновлення та підвищення зносостійкості деталей і конструкцій”і має своєю метою завершення практичної підготовки спеціалістів.
Основними задачами практики є:
– формування навичок самостійної роботи із розв’язання задач проектування технологічних процесів інженерії поверхні зі зварювання, наплавлення, напилення, зміцнення та модифікування поверхонь виробів;
– поглиблення теоретичних знань і практичних навиків роботи в тру-
дових колективах;
– критичний аналіз конструкцій приладів та машин, які відновлюються на підприємстві;
– критичний аналіз технологічних процесів, які застосовуються на підприємстві;
– вивчення сучасного парку обладнання і їх особливості;
– вивчення транспортних засобів, їх економічності і відповідність сучасним технічним вимогам;
– вивчення методів автоматизованого проектування, що застосовуються на підприємстві;
– вивчення системи нормування праці, науково обгрунтованих і прогресивних методів роботи, перспективних планів підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції, що відновлюється, вивчення нових техніко-економічних показників ремонтних підприємств;
– знайомство зі станом охорони праці;
– вивчення досягнень новаторів виробництва, досвіду організації раціоналізаторської і винахідницької роботи.
В результаті проходження практики студенти повинні знати:
– повний об'єм задач, які вирішуються на виробництві в процесі підготовки і виготовлення приладів, обладнання та інше;
– найновішу техніку, технологію і прогресивні методи праці.
– методи і засоби управління колективом.
Повинні вміти:
– проектувати нестандартне обладнання для зварювання, наплавлення, напилення, зміцнення та модифікування поверхонь виробів;
– розробляти нові технологічні процеси зварювання, наплавлення, напилення, зміцнення та модифікування поверхонь виробів;
– вести патентний пошук;
– націлювати колектив на вирішення поставлених задач; .
– раціонально розподіляти об'єм роботи, виходячи з кваліфікації і ділових якостей працівників.
Повинні одержати навички:
– самостійного підходу до розв’язання інженерних задач;
– розрахунку і аналізу техніко-економічних показників дільниці, цеху або підприємства;
– складання планових завдань і графіків виробничої діяльності бригади, дільниці, зміни; групи, сектора;
– контролю і виконання вимог охорони праці;
– проведення наукових досліджень.
