1 ВИМОГИ ДО МАГІСТРІВ ТА ЇХ СТАТУС

Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра або спеціаліста здобула повну вищу освіту, поглиблені спеціальні знання та уміння, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань в певній галузі економіки.

Магістерська підготовка здійсняється за державними та галузевими стан­дартами вищої освіти, а також за стандартами освіти вищого навчального за­кладу. Державні стандарти встановлюють перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах України, перелік кваліфікацій, а також вимоги до освітніх рівнів вищої освіти.

Галузеві стандарти вищої освіти містять освітньо-кваліфікаційні характе­ристики (ОКХ) випускника, освітньо-професійні програми (ОПП) підготовки фахівця та засоби діагностики якості вищої освіти. Стандарти освіти вищого навчального закладу складаються з варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, навчального плану спеціальності, програм на­вчальних дисциплін.

Підготовка магістрів може проводитись як за денною формою навчання, так і заочно без відриву від виробництва.

Узагальненим об'єктом діяльності магістра за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство» є автотранспортні засоби (випробовування, дослідження, експлуатація) та об'єкти, що забезпечують їх здатність виконувати роботу в процесі експлуатації (виробничо-технічна база, технологія, організація та управління виробничими процесами ремонту та технічного обслуговування.

У відповідності до ОКХ магістр з автомобільного транспорту за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство» здатний виконувати проектно-конструкторську, дослідницьку, управлінську, освітню і підприємницьку роботу в галузі розроб­ки, випробування, експлуатації, сертифікації двигунів внутрішнього згорання, нового транспортного устаткування, автомобілів, тракторів, дорожніх машин, локомотивів та інших транспортних машин і обладнання. Він може працювати в технічних відділах підприємств автотранспорту, відділах головного конструк­тора, науково-дослідних лабораторіях і організаціях, у малих підприємствах, навчальних закладах, виконувати роботу, пов'язану з конструюванням і проек­туванням нових та модернізацією існуючих дорожніх транспортних засобів та двигунів внутрішнього згорання, вести науково-дослідну та викладацьку робо­ту, керувати роботою фахівців нижчого рівня підготовки.

Магістр може займати наступні первинні посади: інженер у загальних відділах підприємств і організацій; інженер у виробничих і виробничо-технічних відділах; інженер з охорони праці, нормування та інших видів діяль­ності; молодший науковий співробітник; інженер-конструктор у проектних від­ділах та організаціях; викладач відповідних дисциплін у загальноосвітніх на­вчальних закладах І рівня акредитації; викладач професійно-технічних і вищих 1, 2 та 3 рівнів акредитації закладів освіти; менеджер у комерційних фірмах та рекламних агентствах аналогічного профілю.

У залежності від посади, яку може займати магістр, він має бути підго­товлений до виконання виробничих функцій (видів діяльності) та типових за­вдань, а також володіти уміннями, які наведені в табл. 1.

Таблиця 1 – Виробничі функції, типові задачі діяльності та зміст умінь, якими має володіти магістр за спеціальністю 8.07010601 «Автомобілі та автомобільне господарство»


Виробничі функції

Типові задачі діяльності

Зміст уміння

1

2

3

1. Дослідниць-ка

1.1.   Аналіз взаємодії транспортного засобу із зовні­шнім середовищем і технологічним обладнанням.
1.2.   Вибір методу дослідження, розробка, реалізація і оптимізація математичних або фізичних моделей авто­мобіля, його окремих складових частин, технологічних процесів обслуговування та ремонту з використанням обчислювальної техніки для аналізу та оптимізації.

-   проводити науковий пошук (теоретичні експерименталь­ні дослідження) і вивчати фізичну суть об'єкту;
-   орієнтуватися в розвитку суміжних зі спеціальністю га­лузей науки, техніки і виробництва;
-   користуватися сучасною науковою інформацією, еконо­мно і досить повно приймати її, переробляти і передавати для оптимального використання в творчій діяльності:

Продовження табл. 1


1

2

3

 

1.3.   Розробка методики досліджень автомобіля та технологічних процесів його обслуговування з викори­станням основ планування експерименту.
1.4.   Використання різних методів обробки та аналізу результатів досліджень.
1.5.   Проведення експериментально-дослід­ницьких робіт і прискорених стендових випробувань для визна­чення якості, точності, надійності, довговічності дослі­дного зразка і виявлення економічної ефективності но­вих виробів за результатами випробувань
1.6.   Застосування методів збору і обробки інформа­ції на ЕОМ у сфері своєї професійної діяльності.
1.7.   Створення та використання моделей виробничо-технічної бази автосервісу, технологічних процесів, для вирішення задач їх оптимізації та управління якістю технічною обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів.

-   складати з обґрунтуванням методики досліджень (або прискорених випробувань за конкретною програмою) механізму, агрегату і машини в цілому:
-   проводити експериментальні та аналітичні дослідження функціонування тих чи інших елементів машини в лаборато­рних і дорожніх умовах;
-   проводити науковий аналіз, широко використовувати ло- гіко-математичні методи в обробці даних наукового дослі­дження з використанням ЕОМ, робити висновки і приймати науково обґрунтовані рішення в умовах невизначеності;
-   максимально використовувати наукову інтуїцію, наукове передбачення для експертної оцінки і вирішення науково-технічних проблем;
-   постійно вивчати, засвоювати і вдосконалювати методи­ки наукового і творчого пошуків;
-   користуватись електронно-обчислювальною технікою відповідно до вимог професійної діяльності.

2. Конструк-
торська

2.1.   Використання сучасних методів і технічних за­собів для

-   орієнтуватися в сучасних поглядах на принципи проекту­

Продовження табл. 1


1

2

3

 

проектування автомобілів, дви- гунів, техно­логічного обладна- ння, виробничо-технічної бази об­слуговування та ремонту.
2.2.   Аналіз технічного завдання, інформаційний і патентно- ліцензійний пошук, аналіз необхідної докумен­тації, збір вихідних даних, проробка конструкції, підго­товка проект­них рішень, встановлення прогресивних техніко-еконо­міч­них параметрів і виконання всіх проектних стадій розробки об'єкту.
2.3.   Виконання різних енергетичних, геометричних, кінематичних, динамічних, технологічних розрахунків, у тому числі розрахунків міц­ності, жорсткості і надійності (розрахунок навантажень, напруг, деформацій, тощо).
2.4.   Виконання графічних робіт: технічний проект - загальне компонування, конструкції агрегатів і механі­змів, розробка технічної документації.
2.5.   Виконання розрахунків щодо витрат і економії матеріалів та енергоносіїв, визначення та зниження собівартості продукції.

вання автомобілів і їх окремих агрегатів, в сучасних методи­ках розрахунків механізмів, у використанні технічних засобів для проектування
-  розробляти і впроваджувати модульні і блочно-модульні принципи конструювання автомобілів;
-  складати технічні завдання на проектування, проектувати і конструювати автомобілі;
-  визначати значення парамет­рів, що характеризують спе­ціальне призначення машини і відповідність значень показ­ників оцінки ефективності її функціонування нормативним параметрам;
-  використовувати загальні методики розрахунків до дослі­дження конструкції конкретних деталей, вузлів і механізмів;
-  забезпечувати при проекту­ванні відповідність розроблю­ваних конструкцій технічним завданням, стандартам, з ура­хуванням підвищення надій­ності і довговічності, технолог­гіч­ності виробів, зниження собівартості, трудомісткості і матеріало­місткості;
-  складати технічні вимоги на виготовлення деталей, складан­-

Продовження табл. 1


1

2

3

 

 

ня механізмів і агрегатів машини з урахуванням рівня су­часних вимог і рівня технічного розвитку підприєм­ст­ва, оснащення і інструменту, що застосовуються;
-  застосовувати матеріали підвищеної зносостійкості і ме­тоди зміцнювання для збільшення ресурсу деталей, кераміч­них матеріалів, економічних композиційних матеріалів на ос­нові полімерів;

3. Інженерна

3.1.   Технічна експлуатація, діагностування та ремонт автомобіля, його вузлів та агрегатів з використанням перспективних технічних, технологічних, економічних та організаційних систем, спрямованих на підтримку автотранспортних засобів т інфраструктури в оптима­льних режимах функціонування.
3.2.   Обробка технічної доку­мент­ації для освоєння випуску двигунів.
3.3.   Розробка технічної доку­мен­тації з організації техно­логічних процесів обслугову­вання та ремонту ме­ханізмів, агрегатів, машини, їх автомати­зації, механізації, створення спеціального технологічного обладнання.

-    визначати потребу в технічному обслуговуванні, діагнос­туванні і ремонті автомобілів
- використовувати сучасну вимірювальну апаратуру;
-    впроваджувати сучасні мето­ди відновлення деталей і ву­злів;
- виявляти особливості конструкції агрегатів і механізмів;
-    виявляти функціональні ролі окремих вузлів і взаємодію складових автомобілів;
-    проводити прискорені ресурсні випробування автомобі­лів і збиральних одиниць;
-    розробляти і впроваджувати спеціальне обладнання, механізувати робочі процеси,

 

Продовження табл. 1


1

2

3

 

 3.4. Розробка та здійснення заходів з охорони праці та навколишнього середовища.
3.5. Розробка програм та методик контролю якості роботи.

 розробляти методику збирання агрегатів і механізмів;
-    забезпечувати екологічність автомобілів, захист персо­налу і населення від шкідливого впливу, пов'язаного з його роботою;
-    запроваджувати процеси діагностики автомобіля в ціло­му та діагностики його окремих систем
-    розробляти методики пошу­ку несправностей в системах та механізмах автомобілів;
-    використовувати прямі і непрямі методи виявлення не­справностей;
-    встановлювати необхідну доцільність і послідовність ви­пробувань автомобілів в процесі експлуатації;
-    враховувати особливості кон­ст­рукції автомобілів при ви­значенні програми випробувань.

4 Організа­ційно-управ­лінська

4.1. Розробка стратегічних та оперативних планів ро­боти підприємства.
4.2. Оперативне вирішення технічних, організацій­них та управлінських питань, що виникають у процесі роботи підприємства автомобільного транспорту.

- складати виробничі плани з урахуванням сучасних підхо­дів до планування , можливостей підприємства і потреб сус­пільства;
- організовувати роботу структурних підрозділів підпри­ємств з урахуванням виробничих планів та інших факторів;

Продовження табл. 1


1

2

3

 

4.3.   Організація і контроль впровадження технологічних процесів, оснащення, спеціального технологічного обладнання, апаратури і пристроїв, нових технологічних процесів.
4.4.   Здійснення заходів з контролю досконалості проце­сів діяльності підприємства.
4.5.   Управління виробничим процесом і колективом на всіх рівнях управлінської структури підприємства.

-   складати і реалізовувати прогресивні ресурсозберігаючі і екологічні процеси і техно­логії технічного обслуговуван­ня, ремонту і зберігання двигунів і рухомого складу транспорту;
-   встановлювати нормативи, що забезпечують якість зби­рання двигуна і контролювати їх дотримання;
-   володіти знаннями основ виробничих відносин і принци­пами управління з урахуванням технічних, фінансових та людських факторів;
-   вірно оцінювати виробничу ситуацію, знаходити ефекти­вні рішення з проблемних поло­жень, складати позитивний морально-психологічний клімат у колективі;
-   розробляти і застосовувати сучасні методи управління, удосконалювати нормативи і показники ефективності експлуатації і ремонту рухомого складу транспорту в нових умовах господарювання.

5. Викладацька

5.1.   Навчально-методичне забезпечення навчального процесу.
5.2.   Організація, планування та контроль самостійної роботи осіб, що навчаються.
5.3. Психолого-педагогічні аспекти навчальною процесу.

-   розробляти та корегувати навчально-методичну документацію;
-   планувати та проводити всі види навчальних занять;
-   використовувати психолого-педагогічні методи викладацької роботи.