Загальні принципи організації та утворення медичних заходів з надзвичайних ситуацій

Навіть в умовах мирного часу можуть виникати осередки масового ураження надзвичайного характеру, які призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування та знищення матеріальних цінностей.

Щорічно в Україні виникає близько 1000 важких НС природного та техногенного характеру, які призводять до загибелі тисяч людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень і складають від 3,2 до 4% внутрішнього валового продукту.

За таких умов поряд з іншими завданнями щодо ліквідації наслідків НС важливе значення мають медичні завдання.

Медичний захист населення, яке мешкає в районі розташування АЕС, складає важливу частину цілого комплексу захисних заходів, які реалізовуються штабами та службами ЦО у випадку виникнення радіаційно небезпечної аварії на такій станції.

Основною метою таких заходів є зведення до мінімуму кількості опромінених людей та доз їх опромінення, зумовлене знаходженням на радіаційно забрудненій території.

Заходи щодо захисту населення плануються та реалізовуються на підставі закону України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” для використання в роботі з питань ЦО та НС за № 54/09?1 від 24.02.98 р.

Планування вказаних заходів здійснюється органами управління ЦО згідно з вимогами “Типового змісту плану заходів по захисту населення у випадку загальної радіаційної аварії на АЕС”.

Принципи організації медичної допомоги потерпілим внаслідок аварії на радіаційно небезпечному об’єкті. Основні заходи при організації медичної допомоги ураженим включають:

– проведення заходів протирадіаційного захисту;

– надання в максимально короткі строки першої медичної допомоги;

– організація евакуації уражених із забрудненої зони;

– проведення санітарної обробки уражених та дезактивація їх одягу та взуття;

– максимальне наближення до місця аварії формувань ЕМД, що надають першу медичну допомогу;

– організація спеціалізованої медичної допомоги;

Медичне забезпечення потерпілих при аварії здійснюється як лікувально-профілактичним закладом (ЛПЗ) об’єкта атомної енергетики, так і силами ЕМД за заздалегідь розробленим планом.

Згідно з планом захисту населення розробляється “План медичного забезпечення населення у випадку загальної аварії на атомній станції”, в якому більш детально висвітлюються завдання місцевих сил цивільної оборони, відповідальність посадових осіб та порядок взаємодії з іншими службами, органами управління ЦО, медично-санітарною частиною, яка забезпечує АЕС.

У випадку виникнення загальної аварії на АЕС, основними заходами місцевих сил цивільної оборони є:

– організація проведення йодної профілактики серед населення;

– лікувально-евакуаційне забезпечення уражених радіацією;

– забезпечення ЗІЗ та укриття хворих та персоналу медичних закладів у сховищах, ПРУ та пристосованих приміщеннях;

– медичне забезпечення евакуації населення із зони радіаційного забруднення;

–участь в контролі за рівнями радіації та визначення режиму праці та поведінки населення на забрудненій радіаційними речовинами території;

– радіометричний контроль за вмістом радіаційних речовин в продуктах харчування та питній воді;

–здійснення санітарного нагляду за радіаційною безпекою різних груп населення та за дотриманням санітарних норм та вимог радіаційної безпеки при проведенні робіт по ліквідації наслідків аварії;

– медичний контроль за станом здоров’я населення, що зазнало впливу радіаційного випромінювання внаслідок аварії на АЕС;

Згідно із завданнями місцевих сил ЦО та відповідно до конкретних умов аварії на АЕС повинні бути передбачені такі заходи місцевих сил:

– організація, а також сили і засоби місцевих сил ЦО, необхідні для надання першої медичної та першої лікарняної допомоги;

– лікувально-профілактичні заклади, в які повинні будуть відправлятись уражені (в т. ч. регіональні центри) для надання їм спеціалізованої медичної допомоги, порядок евакуації уражених;

– джерела забезпечення препаратами стабільного йоду, необхідна та фактично накопичена кількість таких препаратів, організація їх видачі населенню, (в робочий та неробочий час) з перерахуванням сил та засобів, які мають відношення до цього;

– організація медичного забезпечення населення, що евакуюється, в пунктах посадки, на шляху прямування та в районах розміщення в даній території і порядку роботи;

– конкретні медичні заклади, на яких лежить відповідальність за радіометричний контроль за вмістом радіоактивних речовин у питній воді та продуктах харчування з експертною оцінкою результатів досліджень;

– організація та здійснення контролю за накопиченням радіоактивних речовин в організмі людей;

– участь в контролі за рівнями радіації на місцевості;

– порядок видачі хворим та персоналу медичних закладів ЗІЗ та використання ПРУ;

– організація санітарного нагляду за радіаційною безпекою різних груп населення, а також осіб, що беруть участь у ліквідації наслідків аварій на АЕС;

– організація медичного обстеження населення, яке зазнало дії іонізуючого випромінювання та диспансерний нагляд за ними;

– загальні санітарно-гігієнічні та протиепідеміологічні заходи. З усіх заходів, які здійснює МСЦО стосовно населення, яке зазнало дії іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на АЕС, найбільш важливим в початковий період після її виникнення є йодна профілактика, яка є достатньо ефективним методом захисту щитовидної залози від дії радіаційних ізотопів, що надходять в організм людини інгаляційним шляхом. Засоби йодної профілактики в таблетках, а через 1,5-2 місяці після аварії для виведення Л32, Л34 – фероцин у вигляді порошків.

Критерії з прийняття рішення про початок проведення заходів щодо захисту населення від наслідків аварії

Рішення про заходи захисту населення від радіаційного випромінювання на ранній та середній стадіях повинні прийматись на основі порівняльної оцінки (прогнозування при розвитку аварії) доз з наведеними у таблицях 6.3 та 6.4 дозовими критеріями для нижнього та верхнього рівня радіаційної дії.

Якщо випромінювання, що прогнозується:

– не перевищує нижнього рівня, то не потрібно реалізовувати заходи;

– перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього, то рішення про заходи захисту може бути відстрочено і повинно прийматись з урахуванням конкретної радіаційної обстановки та місцевих умов;

– перевищує або досягає верхній рівень, то проводяться заходи.

Дозові критерії для заходів ранньої фази аварії відносяться до дози, яка прогнозується на короткий час (але не менше, ніж тривалість ранньої стадії). Дозові критерії для обмеження споживання забруднених продуктів та питної води відносяться до прогнозованої дози від внутрішнього опромінення радіонуклідами в залежності від кількості води та харчів, які будуть спожиті протягом 1 року.

Таблиця 6.3 - Категорії щодо прийняття рішення на ранній фазі розвитку аварії

Таблиця 6.4 – Категорії щодо прийняття рішення на середній фазі розвитку аварії

Особливості медичного забезпечення при виробничих аваріях, катастрофах та стихійних лихах

Медичне забезпечення при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.

Аварії на хімічно небезпечних об’єктах являють собою серйозну загрозу для робітників і службовців, а великі – і для населення. Аварії можуть супроводжуватись викидом (витіканням) сильнодіючих отруйних речовин в атмосферу. Розповсюдження забрудненого повітря може призвести до ураження органів дихання, очей та шкіри.

При виникненні осередку хімічного ураження для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередок вводяться сили різних служб рятувальників, в тому числі медичної служби. Робота рятувальників здійснюється з використанням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). Перша медична допомога здійснюється в першу чергу в порядку само- та взаємодопомоги, а також силами особового складу санітарного поста санітарної дружини об’єкта, спочатку потерпілим, які знаходяться зовні завалів та пожеж, а потім потерпілим після їх звільнення із завалів, осередків пожеж і т. д.

Потерпілих виносять (вивозять) в безпечну зону, де до цього часу розташовується бригада швидкої медичної допомоги (або декілька бригад).

Силами бригад швидкої медичної допомоги надається медична допомога, яка може включати в себе і елементи першої лікарської допомоги. Легко травмовані виходять самостійно або за допомогою санітарної дружини.

Перша медична допомога потерпілим в основному надається медичними силами об’єктів, на яких відбулася аварія, або в поряд розташованих лікувальних закладах, в яких до моменту надходження уражених вивільняються ліжка або вони перепрофільовуються.

Такі відділення в лікувальних закладах, як правило, підсилюються токсико-терапевтичними бригадами, створеними з сил, які є наявними або тими, які прибули з сусідніх районів (регіонів).

При цьому особливе значення набуває підготовленість медичного персоналу та укомплектованість його засобами надання медичної допомоги і лікуванням з урахуванням характеру технологічних процесів виробництва.

Пізніше потерпілі можуть бути переведені в спеціалізовані лікувальні заклади.

Особи, з легкими травмами, яким госпіталізація не потрібна, продовжують лікування в амбулаторно-поліклінічних умовах та вдома.

Для проведення чіткої евакуації та організації лікування штаб МСЦО району (міста) в оперативному порядку уточнює дані щодо стану розташованих навколо лікувальних закладів, кількості вільних ліжок та числа потерпілих, яким необхідна госпіталізація. Відповідно до цього видаються необхідні розпорядження головним лікарям лікарень та станцій швидкої медичної допомоги.

Рекомендації потерпілим:

– вийшовши із зони ураження, необхідно зняти верхній одяг і залишити на вулиці;

– прийняти душ або помитися з милом, ретельно промити очі та прополоскати рот;

– при підозрі на ураження СДОР уникати фізичного навантаження, пити багато теплої рідини (чай, молоко і т. д.), звернутися до медичного закладу.

Працівникам хімічно небезпечних об’єктів і населенню, що проживає в небезпечній зоні, організовуються заняття з правил надання першої медичної допомоги, яка здійснюється в порядку само- і взаємодопомоги при ураженні парами СДОР.

Найбільш розповсюдженими СДОР є хлор і аміак.

Хлор належить до високотоксичних хімічних речовин. При концентрації 0,01 мг/л і дії на незахищену людину протягом 1 години призводить до ураження, а при концентрації 0,1-0,2 мг/л протягом такого ж часу дії може призвести до смерті.

ЗІЗ – спеціальні протигази типів В, В8, М, БКФ, цивільні протигази всіх типів, камери захисні дитячі, а при їх відсутності - ватно-марлева пов’язка, попередньо змочена водою чи 2% розчином питної соди.

Аміак належить до високотоксичних СДОР.

ГДК аміаку у повітрі населених пунктів:

– середньодобова - 0,04 мг/м³;

– максимальна разова - 0,2 мг/м³;

– поріг відчуття нюхом - 0,5 мг/м³.

При концентраціях 40-80 мг/м³ відбувається різке подразнення очей, верхніх дихальних шляхів аж до рефлекторної затримки дихання, з’являється головний біль.

Смертельними дозами вважаються концентрації 1500-2700 мг/м³ при експозиції 0,5-1 год.

Захист органів дихання від аміаку забезпечують промислові протигази з коробками марок КД, К, М, додаткові патрони ДПГ-3 та ПЗУ-К до ФП, протигазові респіратори: РПГ-67 з патронами марок КД і К.

Якщо ураження аміаком все ж відбулося, необхідно терміново винести потерпілого на свіже повітря, промити очі та уражені ділянки шкіри великою кількістю води та одягти протигаз.

Після евакуації потерпілому необхідний спокій, тепло, при різкому болі в очах 1% розчин новокаїну або 1 краплю розчину дикаїну з 1% розчином адреналіну. На уражені ділянки шкіри - примочки 5% розчином оцтової, лимонної або соляної кислоти. Рекомендується пити тепле молоко з харчовою содою.

Медичне забезпечення при затопленнях та повенях.

При повенях, селях, сильному снігопаді, сході сніжних лавин у потерпілих людей виникає переохолодження та травми. Надання першої медичної допомоги потерпілим включає у себе перш за все зігрівання (укриття від холоду), штучну вентиляцію легенів, непрямий масаж серця, а також пов’язки при травмах, тимчасовою іммобілізацію переломів, введення знеболюючих препаратів. Перша медична допомога обмежується найпростішими заходами, направленими на підтримання життєвих функцій організму - введення серцевих та заспокійливих препаратів, інгаляція киснем, зігрівання, транспортна іммобілізація при переломах, введення знеболюючих засобів. Медична допомога населенню, що потерпіло при катастрофічній повені, організовується як на затопленій, так і на прилеглій до неї території. При плануванні медичного забезпечення цього виду катастроф враховуються два моменти.

Перший – при виникненні загрози катастрофічного затоплення. З метою медичного захисту населення і при своєчасній евакуації лікувально-профілактичних закладів, аптечних складів і т. д. із зони затоплення здійснюються такі заходи:

– уточнюється план медичного забезпечення заходів ЦО у випадку катастрофічного затоплення в якому передбачається створення штабів (комісій) і уточнюються питання медичної розвідки, що проводиться місцевими силами ЦО районів;

– одночасно проводиться максимальна виписка хворих з лікувальних закладів, які розташовані поруч із зонами затоплення, в яких, в свою чергу, звільняються або додатково розгортаються койки для переведення хворих та потерпілих (за прогнозом);

– уточнюється розподіл транспортних засобів і порядок їх використання;

– уточнюються можливі пункти збору і групування сил та засобів місцевих сил ЦО, які залучаються для надання першої медичної допомоги, першої лікарняної та спеціалізованої медичної допомоги;

– намічаються місця розгортання або дислокації тимчасових пунктів збору потерпілих, порядок їх подальшої евакуації, місця розташування пунктів управління;

– уточнюється порядок медичного забезпечення сил та лікувальних закладів. В першу чергу використовуються запаси з місцевих ресурсів;

– уточнюється організація лікувально-профілактичного забезпечення населення, що евакуюється;

– намічаються основні санітарно-гігієнічні та протиепідеміологічні заходи.

Другий – у випадку виникнення зон катастрофічного затоплення. Медичне забезпечення заходів ЦО включає в себе участь у лікуванні потерпілих від води та ін., надання простої реанімаційної допомоги, доставка їх на тимчасові пункти збору потерпілих, проведення комплексу протишокових та реанімаційних заходів та евакуація в стаціонарні лікувальні заклади відповідно до плану.

В лікувальних закладах, які забезпечують прийом потерпілих, створюються реанімаційні бригади, додатково обладнуються спеціальною апаратурою ІВЛ та достатньою кількістю серцево-судинних препаратів.

Управління здійснюється оперативними групами (двома - трьома, в залежності від масштабу катастрофи) чисельністю 5-6 чоловік, які розташовуються поблизу районів, (зон) затоплення.

Потерпілі з порушеннями психіки, в стані збудження, по можливості ізолюються окремо від інших потерпілих.

Основна кількість потерпілих при повені буде відноситись до терапевтичного профілю, тому що найбільш вірогідним наслідком перебування у воді, на холоді буде розвиток пневмоній. Тому лікувальні заклади готують максимальне число койок терапевтичного профілю, які, в свою чергу, підсилюються токсико-терапевтичними бригадами. Строк їх готовності - не менше, ніж 4 години з моменту виникнення НС.

Медичне забезпечення при землетрусах.

В момент виникнення стихійного лиха організувати та здійснити медичну допомогу, крім само- та взаємодопомоги, неможливо. Найбільш складна обстановка виникає в результаті землетрусу у великих містах, коли в результаті руйнування будівель, споруд, комунікацій, систем газо- та водопостачання та каналізації діяльність міста порушується, виникають пожежі, з’являється значна кількість потерпілих з травмами, опіками, синдромом тривалого здавлювання.

У багатьох людей в зоні землетрусу виникає порушення психіки, які проявляються у вигляді страху, сильного збудження, заторможення, істерії і т. д.

При організації медичного забезпечення потерпілих при землетрусах необхідно передбачити:

– своєчасне надання всіх видів медичної допомоги при травмах, синдромі тривалого здавлювання, опіках, отруєннях, а також нервово-психічних та інфекційних захворюваннях;

– надання медичної допомоги особовому складу сил, які ведуть рятувальні роботи;

– проведення лікувально-профілактичних заходів, що спрямовані на зменшення числа людей з нервово-психічними захворюваннями, а також надання допомоги при передчасних та звичайних пологах;

– попередження виникнення масових інфекційних захворювань та ліквідація епідемічних спалахів.

Після надання першої лікарської допомоги потерпілі одразу ж або в короткі строки повинні бути евакуйовані в лікувальні заклади, де може бути надана спеціалізована (кваліфікована) медична допомога та проведено необхідне лікування.

Медична допомога при пожежах.

Необхідність надання допомоги великій кількості потерпілих від опіків, а також отруєним монооксидом вуглецю та димом.

Ретельний розшук потерпілих на задимленій території та усередині приміщень, що горять.

Перша лікарська допомога повинна бути надана в максимально короткі строки та наближена до місця пожежі. При великій чисельності потерпілих від опіків лікувальні заклади повинні бути підсилені опіковими бригадами та мати необхідні засоби для надання допомоги та лікування.

Особливості медичної допомоги при виникненні епідеміологічного осередку.

В районах катастроф епідеміологічним осередком вважається територія, на якій в певний відрізок часу та простору відбулося ураження людей збудниками інфекційних захворювань з явною тенденцією до розповсюдження.

Внаслідок серйозних порушень умов побуту та життя населення в районах стихійного лиха суттєво поширюються кишкові інфекції, в тому числі: черевного тифу, паратифів, інфекційного гепатиту, дизентерії. До числа потенційних епідеміологічних захворювань в таких районах може бути віднесена холера, вірусний гастроентерит та інші захворювання.

В холодний та перехідний період року надзвичайна скупченість людей в наметових містечках, громадських спорудах сприяють швидкому розповсюдженню респіраторних інфекцій. Найбільший ризик виникнення інфекцій буде внаслідок порушення санітарних та технологічних норм на підприємствах харчової промисловості та громадського харчування.

Захист населення в таких умовах базується на попередженні близьких контактів з евакуйованим населенням, проведенні режимних заходів щодо забезпечення продуктами харчування, питною водою тощо. Великого значення набуває подворовий обхід санітарних дружин, ізоляція та обсервація осіб, що мали контакт з хворими, проведення дезінфекційних робіт.