ВСТУП

Протягом усієї історії існування людства воно завжди прагнуло дбати про свою безпеку. Однак нині, в умовах загострення екологічної ситуації, соціальних та воєнних протиріч, суттєвих змін в техногенній сфері, що посилюють імовірність виникнення глобальної небезпеки (АЕС, космічні технології тощо), питання стоїть прямо і однозначно: чи буде людина надалі жити на планеті Земля чи ні. Концепції безпечного стійкого розвитку світового співтовариства була присвячена конференція ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), на якій був прийнятий документ “Порядок денний XXI століття” та зроблено висновок про необхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства. В наш час механізми взаємодії людини та природи, людини та техніки, індивіда та суспільства, все частіше порушуються, що призводить до появи багатьох нових небезпек для нормальної життєдіяльності. Суспільство зазнає значних втрат у вигляді людських жертв, збитків від аварій, катастроф, стихійних лих та ін. Забезпечення екологічної, техногенної і соціальної безпеки та у випадку надзвичайних ситуацій стає однією із головних проблем будь-якої держави.

За таких умов все більш значною та необхідною стає потреба у формуванні знань з безпеки життєдіяльності, як умови забезпечення стійкого та безпечного життя. Одним із шляхів виконання цього завдання є організація системи загального комплексного та неперервного навчання з безпеки життєдіяльності. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблено. Відповідно до наказу Міністерства освіти України до шкільних програм усіх класів включено дисципліну “Основи безпеки життєдіяльності”, а при підготовці фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих закладах освіти проводиться вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності”.

Безпека життєдіяльності (safety of vital functions) – це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, що вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

Мета вивчення курсу БЖД

Мета вивчення дисципліни – забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людини та сформувати необхідні, в майбутній практичній діяльності спеціаліста, вміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

Завдання дисципліни “Безпека життєдіяльності” – навчити студентів:

– ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати просторові та часові координати, величину та імовірність їх прояву;

– визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;

– планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі “людина – життєве середовище”;

– прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини, а вражаючих факторів на безпеку системи “людина – життєве середовище”;

– використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

– розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;

– запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

– використовувати у своїй практичній діяльності громадські, політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі.

В процесі життя, виробничої та будь-якої іншої діяльності людина постійно перебуває під впливом небезпек як реальних, так і потенційних. Вивчення цих небезпек, умов, за яких вони здатні реалізуватись, вміння знизити їх негативний вплив сприяло протягом усієї історії виживанню людства і дозволяє йому існувати в сучасних умовах. Однак на сьогодні, у вирішенні цих питань потрібен комплексний науково обґрунтований підхід, який може забезпечити лише безпека життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.

Місце і значення дисципліни БЖД

В центрі уваги БЖД – система “людина – життєве середовище”. Під життєвим середовищем розуміють частину зовнішнього середовища, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров’я. Розгляд системи “людина – життєве середовище” можливий як на загальному (комплексному) рівні, так і стосовно підсистем меншого масштабу, що враховують певні особливості та відповідну направленість відносин між двома складовими системи.

В першу чергу необхідно виділити підсистему “людина – природне середовище”, оскільки промислова, технічна та наступна науково-технічна революція настільки озброїли людину технікою, і такою мірою підвищили її могутність, що відносини між людиною та природним середовищем зазнали значної трансформації. Людство опанувало нові види енергії, розробило невідомі природні матеріали і технології, проникло в глибини Землі та космічні простори, підкорило водні і повітряні океани, однак всі ці успіхи мають і зворотну сторону. Сьогодні природний (початковий) стан навколишнього середовища виявився суттєво порушеним, що спричинило появу нових небезпек природного походження, які не лише негативно впливають на здоров’я людини, але й загрожують її існуванню.

Важливе значення має розгляд підсистеми “людина – виробниче середовище”. Науково-технічний прогрес та пов’язані з ним нові технічні рішення і технології, широке застосування хімічних речовин у різних виробництвах, створення агрегатів великої потужності, підвищення швидкості роботи устаткування, використання нових матеріалів збільшило кількість виробничих небезпек для здоров’я та життя людей.

Пильної уваги до себе потребує підсистема “людина – побутове середовище” з огляду на значний ріст кількості нещасних випадків, травм, каліцтв, смертей саме в цій сфері. Наявність у сучасних квартирах великої кількості побутових електроприладів, предметів, виготовлених із синтетичних матеріалів, широкий спектр засобів побутової хімії суттєво полегшує наше життя, робить його комфортним, але водночас вводить в наш дім цілий комплекс небезпечних та шкідливих факторів: електричний струм, електромагнітне випромінювання, електростатичні поля, підвищений рівень шуму, вібрації, шкідливі речовини, пил та ін.

Особливе значення у вирішенні питань безпеки життєдіяльності відводиться людині, як елементу системи “людина – життєве середовище”. Згідно з даними статистики 80–90% порушень режиму роботи теплових електростанцій, 70–80% дорожньо-транспортних подій, 50–65% аварій літаків, більше 50% нещасних випадків у виробничій та побутовій сферах спричинені людським фактором. Високі рівні аварійності, травматизму, несприятливий вплив різноманітних чинників небезпеки на здоров’я та працездатність людини часто зумовлені невідповідністю її психофункціонального стану, складності чи інтенсивності роботи, що виконується, розвитком стану нервово-емоційної напруженості, стомленням, стресом тощо. Досить високий відсоток причин, пов’язаних з людським фактором, обумовлюється значними прогалинами в системі освіти та виховання.

Важливим аспектом життєдіяльності є захист населення, об’єктів економіки і в цілому території від негативних наслідків надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні та антропогенні аварії і катастрофи, соціальні конфлікти призводять до значних людських жертв, наносять великі матеріальні збитки суспільству. БЖД у сфері надзвичайних ситуацій базується на концепції запобігання цим ситуаціям, адекватного реагування на них, ліквідації їх наслідків.

В навчальному посібнику розглянуто основні питання безпеки життєдіяльності стосовно вищезазначених підсистем та системи “людина – життєве середовище” в цілому, значна увага приділена проблемам безпеки у надзвичайних ситуаціях.

Основні терміни і визначення

Аварія (damage) - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Адаптація (adaptation) – здатність організму пристосовуватися до певної дози шкідливої речовини.

Аналізатори (analyzers) – сукупність біологічних, біохімічних і біофізичних перетворювачів і утворень периферичної і центральної нервової системи людини, які здійснюють сприйняття, перетворення й аналіз інформації про навколишнє середовище і стан самого організму.

Антидепресанти (antidepressants) – психотропні засоби різного механізму дії, що поліпшують психічний стан людини.

Антимутагени (antimutagens) – хімічні засоби, що знижують імовірність виникнення фізіологічних змін організму (мутацій) на генетичному рівні.

Антиоксиданти (antioxidants) – природні чи синтетичні речовини, що сповільнюють чи запобігають окислюванню органічних сполук організму людини.

Антропометрія (anthropometry) – вимір і опис тіла людини в цілому й окремих його частина.

Афект (affect) – емоційна реакція нервової системи людини на зовнішній подразник високої інтенсивності, який може викликати неадекватну поведінку людини.

Безпека (safety) – збалансований стан природних, антропогенних і антропогенно-природних систем, наприклад, “людина – виробниче середовище”.

Безумовні рефлекси (unconditioned reflexes) – стереотипи поведінки, набуті людиною в динамічно рівноважних умовах середовища існування, що сформувалося в процесі розвитку людини і передаються в спадщину.

Біосфера (biosphere) – саморегулююча оболонка Землі, що містить у собі частину атмосфери (до 50 км), гідросфери (глибиною до 11 км) і літосфери (до 4,5 км), у яких спостерігаються живі макро- і мікроорганізми.

Виробниче середовище (production environment) – простір, у якому здійснюється трудова діяльність людини.

Вібрація (vibration) – пружні коливання частин твердого тіла (частин апаратів, машин, устаткування, споруджень).

Вірус (virus) – збудник хвороб рослин, тварин і людини на внутрішньоклітинному рівні.

Гомосфера (gomosfera) – простір (робоча зона), де знаходиться людина в процесі своєї діяльності.

Гранично допустимий рівень (maximum possible level) – це той максимальний рівень негативного фактора, який, впливаючи на людину (ізольовано чи в поєднанні з іншими факторами) протягом робочої зміни щодня протягом усього виробничого стажу, не викликає в нього й у його потомства біологічних змін, навіть прихованих і тимчасово компенсованих, у тому числі захворювань, змін реактивності, адаптаційно-компенсаторних можливостей, імунологічних реакцій, порушення фізіологічних циклів, а також психологічних порушень (зниження інтелектуальних і емоційних здібностей, розумової працездатності, надійності виконання виробничих функцій).

Діяльність (activity) – це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем для досягнення свідомо поставленої мети, що виникла в нього внаслідок прояву визначених потреб.

Диференціальний поріг (differential threshold) – це мінімальна різниця між інтенсивностями двох подразників, при якій спостерігається початок розпізнавання цих рівнів подразника людиною.

Здоров’я (health) – стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних недоліків (визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ)).

Імунітет (immunity) – несприйнятливість організму до інфекційних і неінфекційних агентів і речовин, що впливають на організм ззовні чи формуються в організмі під впливом тих чи інших факторів.

Канцерогенні речовини (carcinogenic matters) – речовини, що викликають, як правило, злоякісні новоутворення.

Катастрофа (catastrophe) – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до важких, трагічних наслідків.

Клімат (climate) – це багаторічний режим погоди. Клімат властивий тій чи іншій місцевості.

Навколишнє середовище (environment) – середовище існування людини, обумовлене сукупністю позитивних і негативних природних і антропогенних факторів, здатних впливати на його життєдіяльність.

Надзвичайна ситуація (extraordinary situation) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та до значних матеріальних втрат.

Небезпека (danger) – це об’єктивне явище існування матеріального світу.

Небезпечне природне явище (dangerous natural phenomenon) – явище природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, промислові об’єкти та довкілля.

Небезпечний фактор (dangerous factor) – негативний фактор середовища існування людини, що призводить до травм, опіків, обмороження чи інших ушкоджень організму або окремих його органів і може навіть викликати летальний результат.

Ноосфера (noosfera) – це вища стадія розвитку біосфери, що характеризується гармонічним поєднанням людського розуму, вираженого в змінах, що вносить людина в біосферу, із природними процесами, які відбуваються в біосфері.

Побутове середовище (domestic environment) – середовище проживання людини, що включає сукупність житлових будинків, об’єктів культурного і спортивного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ.

Потреба (necessity) – необхідність для людини тих елементів середовища існування, які забезпечують його існування як з фізичних, так і з психологічних позицій.

Праця (labour) – це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої він впливає на біосферу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх фізіологічних і моральних потреб.

Психіка (psyche) – здатність мозку людини відображати об’єктивну реальність навколишнього світу у формі відчуттів, представлень, думок і інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.

Психічні процеси (psychical processes) – процеси розумового одержання, обробки й обміну інформацією.

Регенерація (regeneration) – здатність організму людини до відновлення функцій, структури ушкоджених органів чи тканин організму.

Ризик (risk) – це частота реалізації небезпек технічного чи біологічного антропогенного об’єкта.

Свідомість (consciousness) – одна з основних, характерних ознак людини.

Сенсибілізатори (sensibilizators) – речовини, що впливають на організм людини на клітинному рівні, як алергени.

Соціальні хвороби (social illnesses) – розповсюджені захворювання населення держави, регіону, виникнення і поширення яких пов’язано з несприятливими соціально-економічними умовами.

Соціум (sotsium) – ієрархія підсистем і сфер громадського життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує єдність суспільства.

Стихійне лихо (natural calamity) – явище природи, яке викликає катастрофічні наслідки і характеризується раптовим порушенням нормального життя та діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями або пошкодженнями будівель та споруд, знищенням матеріальних цінностей.

Стрес (stress) – стан особливої хворобливої напруженості організму, який викликаний надмірно сильними захисними фізіологічними реакціями, що виявляються унаслідок високої інтенсивності зовнішнього подразника.

Таксономія (taxonomy) – наука про класифікацію і систематизацію явищ, процесів, об’єктів.

Техносфера (tekhnosfera) – це область біосфери, природні характеристики і процеси в якій трансформовані в результаті безпосереднього чи непрямого впливу діяльності людини з метою підвищення матеріальної, психічної і соціально-економічної комфортності життя.

Фотосинтез (photosynthesis) – утворення вищими рослинами, водоростями, бактеріями, що фотосинтезують, складних органічних сполук, необхідних для життєдіяльності як для самих рослин, так інших організмів із простих з’єднань (наприклад, вуглекислого газу і води) за рахунок використання енергії світла.

Шкідливий фактор (harmful factor) – негативний фактор середовища існування людини, вплив якого призводить до захворювання, погіршення самопочуття, зниження працездатності.