2 ЗМІСТ РОЗДІЛУ "ОХОРОНА ПРАЦІ"

У вступній частині, яка подається з нової сторінки без будь-якого підзаголовка, дипломник викладає свою точку зору на значення охорони праці в цілому і в галузі з вибраної спеціальності зокрема.
Тут слід підкреслити значення охорони праці як соціального чинника: політичного - незадовільний стан охорони праці як чинник накопичення негативної напруги в суспільстві, формування політичного стану суспільства в цілому; економічного - витрати суспільства, соціально-економічні проблеми сімей, особи, пов'язані з незадовільним станом охорони праці.
Після цього вказується предмет розробки (дослідження) і дається стисла його характеристика. В характеристиці підкреслюються тільки ті особливості об'єкта, його параметри, складові елементи та умови експлуатації чи умови виконання роботи, які впливають на розробку рекомендацій з охорони праці. При цьому не бажано цю характеристику зводити до аналізу шкідливих і небезпечних виробничих факторів щодо теми проекту (роботи), а лише констатувати наявність факторів, стосовно яких необхідно передбачити певні рекомендацій щодо охорони праці.
Якщо робота має дослідний характер, то зазначається в чому полягає суть дослідів, де і в яких умовах вони проводяться, дається стисла характеристика дослідного устаткування, в якій підкреслюються фактори, за якими необхідно прийняти рекомендації з охорони праці.
На довершення вступної частини бажано відзначити, які питання охорони праці будуть розглянуті в розділі - в цілому по об'єкту розробки (дослідження), чи по його частині. Як правило весь комплекс питань охорони праці в обсязі дипломної роботи розглянути, практично, неможливо. Тому в таких випадках доцільно обмежити коло питань охорони праці, що будуть розглянуті в роботі.
Загальний обсяг вступної частини 0,5-1 сторінка.

2.1 Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів у виробничому приміщенні

2.1.1 Опис і класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Виробничі фактори залежно від наслідків, до яких може привести їх дія, прийнято підрозділяти на небезпечні та шкідливі.
Небезпечний виробничий фактор - фактор, вплив якого на працюючого у певних умовах приводить до травми або різкого погіршення здоров'я.
Шкідливий виробничий фактор - фактор, вплив якого на працюючого у певних умовах приводить до захворювання або зниження працездатності.
В залежності від рівня та тривалості впливу шкідливий фактор може стати небезпечним. За природою дії на організм людини небезпечні та шкідливі виробничі фактори підрозділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів відносяться фактори, що характеризують технологічний процес (рухомі машини та механізми, рухомі частини обладнання, вироби, заготовки та матеріали, що пересуваються, гострі кромки, заусениці; підвищена або знижена температура поверхонь обладнання або матеріалів; підвищене значення електричної напруги, підвищений рівень статичної електрики), та фактори, що характеризують повітря виробничих приміщень (підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони, метеорологічні умови, підвищений рівень шуму, ультразвукових коливань, вібрації на робочому місці, недостатня освітленість робочої зони і т. п.).
Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори підрозділяються:
- за характером впливу на людину на: токсичні (викликають отруєння організму), дратівні, сенсибілізуючі (викликають алергію), канцерогенні (викликають злоякісні утворення), мутагенні (впливають на зміну спадковості), репродуктивні;
- за шляхом проникнення у організм людини: проникаючі через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіру та слизові оболонки.
Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори містять такі біологічні об'єкти: мікроорганізми (бактерії, віруси та ін.) та продукти їх життєдіяльності, макроорганізми (рослини та тварини).
Психофізіологічні - фізичні та нервово-психічні перевантаження.
Повний перелік небезпечних та шкідливих виробничих факторів дається у ГОСТ 12.0.003-74.
Класифікацію небезпечних та шкідливих виробничих факторів потрібно навести лише для конкретного виробничого приміщення, для якого в подальших структурних частинах розділу буде проводитись аналіз умов праці.

2.1.2 Можливі причини виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Для кожного із визначених в попередньому пункті небезпечних та шкідливих виробничих факторів необхідно вказати можливі причини їх виникнення. Наприклад, недостатність природного освітлення може бути спричинена невідповідністю геометричних розмірів та кількості світлових прорізів характеристиці зорових робіт, що виконуються в даному виробничому приміщенні.

2.1.3 Можливі причини виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Для кожного із визначених в пункті 2.1.1 небезпечних та шкідливих виробничих факторів стисло описати їхню дію на організм людини. Наприклад, недостатність природного освітлення може призвести до швидкої втоми органів зору, зменшення продуктивності праці, часткової втрати зору тощо.

2.2 Карта умов праці

Карта умов праці на кожне робоче місце складається комісією після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень. Карта умов праці включає оцінювання факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічне оцінювання умов праці, оцінювання технічного та організаційного рівня. Ця карта містить оцінювання таких факторів виробничого і трудового процесу:

  • шкідливих хімічних речовин від І до IV класу небезпеки включно;
  • пилу;
  • вібрації;
  • шуму;
  • інфразвуку;
  • ультразвуку;
  • неіонізуючого випромінювання різних діапазонів;
  • мікроклімату у приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання);
  • температури зовнішнього повітря влітку та взимку;
  • біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних компонентів організму від І до IV класу небезпеки включно);
  • важкості праці (динамічної роботи, статистичного навантаження);
  • робочої пози;
  • напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності);
  • змінності.

Метою атестації робочих місць за умовами праці (атестації) є врегулювання відносин між власником і працівниками в області реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Атестація проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використане устаткування, сировина і матеріали є джерелом шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть негативно впливати на стан здоров'я працюючих, теперішнього та майбутніх поколінь. Завдання атестації робочих місць:

  • встановлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів та причин виникнення несприятливих умов праці;
  • дослідження санітарно-гігієнічного стану виробничого середовища, ступеня важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
  • оцінювання комплексного рівня негативних факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність стандартам безпеки праці, санітарним нормам і правилам;
  • встановлення ступеня небезпеки і шкідливості праці відповідно до гігієнічної класифікації умов праці;
  • обґрунтована класифікація робочих місць як зі шкідливими або особливо шкідливими, важкими або особливо важкими умовами праці;
  • встановлення або підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах праці (дод. Ж);
  • складання списку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим, пенсійним забезпеченням працівників; перевірка правильності їхнього застосування;
  • розробка комплексу технічних і організаційних заходів, спрямованих на нормалізацію умов праці й оздоровлення трудящих; аналіз результатів їхньої реалізації.

Атестація проводиться відповідно до «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці» й «Методичних рекомендацій з проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджених Міністерством праці і соціальної політики та Міністерством охорони здоров'я України. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству в терміни, визначені колективним договором, але не рідше одного разу в п 'ять років. Позачергова атестація проводиться в таких випадках:

  • при докорінній зміні умов і характеру праці;
  • з ініціативи власника, профспілкового комітету, трудового колективу, за рішенням органів Державної експертизи умов праці.

Результати атестації робочих місць заносяться в карти умов праці, форма яких затверджується Міністерством праці і соціальної політики разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідальність за своєчасне проведення атестації покладається на керівника підприємства.
Атестація робочих місць за умовами праці проводиться тільки санітарними лабораторіями, атестованими органами Держстандарту і Міністерства охорони здоров'я.
При необхідності до проведення атестації можуть залучатися проектні й науково-дослідні організації, а також технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгірпромнагляду.
Контроль якості проведення атестації робочих місць покладається на органи державної експертизи умов праці.
Результати атестації використовуються:

  • при призначенні пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
  • при визначенні пільг та компенсацій за рахунок підприємств і організацій;
  • обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що надають право на пільгове пенсійне забезпечення;
  • для розробки організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів колективного договору з поліпшення умов праці й оздоровлення працюючих.

Організація робіт з атестації робочих місць починається з видання керівником підприємства наказу, в якому:

  • визначаються підстава і завдання атестації;
  • затверджуються склад, голова і секретар атестаційної комісії, визначаються її повноваження, а при необхідності - склад структурних атестаційних комісій;
  • встановлюються термін і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємств;
  • визначається взаємодія із зацікавленими державними органами й громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно- епідеміологічною службою);
  • визначаються проектні, науково-дослідні установи для проведення науково-технічного оцінювання умов праці й участі в розробці заходів з ліквідації небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційних комісій рекомендується вводити головних фахівців, працівників відділу кадрів, праці й зарплати, охорони праці, органів охорони здоров'я на підприємстві, представників громадських організацій.
Атестаційна комісія виконує покладені на неї обов'язки в такій послідовності:

  • здійснює організаційне й методичне керівництво і контроль за проведенням роботи на всіх етапах;
  • формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу, організовує її вивчення;
  • визначає і залучає у встановленому порядку необхідні організації до виконання спеціальних робіт;
  • організовує виготовлення планів розміщення устаткування в кожному підрозділі з урахуванням його експлікації, визначає межі робочих місць (робочої зони) і присвоює їм відповідний номер;
  • складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;
  • порівнює досліджуваний технологічний процес, склад устаткування, використовувані сировину й матеріали з передбаченими у проектах;
  • визначає та організовує необхідний обсяг та дослідження небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища;
  • прогнозує і виявляє джерела небезпечних і шкідливих факторів на робочих місцях;
  • встановлює на підставі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменувань професій і посад, зайнятих на робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі невідповідності назви професії (посади) вона приводиться у відповідність з ЄТКД за фактично виконуваною роботою;
  • складає «Карту умов праці» (далі - карта) на кожне обстежуване робоче місце або групу аналогічних місць (дод. И);
  • проводить атестацію та складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці;
  • уточнює діючі пільги та вносить пропозиції зі встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці заходи;
  • розробляє заходи щодо поліпшення умов праці й оздоровлення працівників.

Комісія виконує свої функції в період до призначення нового складу при позачерговій атестації.
Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу проводиться в такій послідовності:

  • визначаються характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, що підлягають лабораторним дослідженням (дод. И, гр. 2 карти);
  • на підставі діючих стандартів безпеки праці, санітарних норм і правил, інших регламентів визначаються нормативні значення (ГДК, ГДУ) (дод. И, гр. 4 карти);
  • визначаються фактичні значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків (дод. И, гр. 5 карти).

    • Прилади й устаткування для вимірювань повинні відповідати метрологічним вимогам і підлягають перевірці у встановлені терміни.
    Дослідження фізичних, хімічних, біологічних, психофізичних факторів проводяться в процесі виконання робіт у характерних (типових) умовах виробництва при справних і ефективно діючих засобах індивідуального й колективного захисту.
    Результати вимірювань показників досліджуваних факторів оформляються протоколами (форми протоколів повинні відповідати державним стандартам або типовим формам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України) і заносяться в карту (дод. И, гр. 5). При цьому необхідно визначати тривалість дії фактора (у відсотках від тривалості зміни). Ці дані заносяться в гр. 9 карти.

    2.2.1 Обґрунтування вибору нормованих значень небезпечних та шкідливих виробничих факторів

    Для кожного із визначених в пункті 2.1.1 небезпечних та шкідливих виробничих факторів необхідно вибрати нормовані показники, використовуючи нормативні документи з охорони праці та початкові дані, які видані консультантом розділу.

    2.2.2 Оцінювання факторів виробничого і трудового процесів

    Оцінювання факторів виробничого і трудового процесів оформлюється у вигляді таблиці, зразок якої наводиться в додатку И. Для встановлення ступеня шкідливості кожного із небезпечних та шкідливих виробничих 12 факторів використовується додаток К.

    2.2.3 Гігієнічне оцінювання умов праці

    Гігієнічне оцінювання умов праці проводиться шляхом порівняння результатів проведених вимірювань з нормативними значеннями (шум і вібрація оцінюються за еквівалентними рівнями).
    Ступінь небезпеки і шкідливості факторів визначається за критеріями, встановленими Гігієнічною класифікацією праці (дод. К). Розглядаються тільки ті фактори, що за ступенем небезпеки й шкідливості відносяться до III класу (дод. И, гр. 6, 7, 8 карти).
    Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці підрозділяються на чотири класи:

      1. й клас - оптимальні умови праці - умови, при яких зберігається не тільки здоров'я працюючих, а створюються умови для підтримки високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів установлені тільки для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів умовний рівень оптимальності визначається рівнем, який прийнятий як безпечний для населення.
      2. й         клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, що не перевищують встановлені гігієнічні нормативи для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку чергової зміни і не створюють несприятливого впливу на стан здоров'я працівників і їхнє потомство в найближчому й віддаленому періодах.
      3. й         клас - шкідливі умови праці, що характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, рівень яких перевищує гігієнічні нормативи і може справляти несприятливий вплив на організм працюючих і/або його потомство. 3-й клас за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і виразності змін в організмі працюючих поділяється на чотири ступені (3.1,3.2,3.3,3.4):
    1. І ступінь (3.1) - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, що, як правило, викликають функціональні зміни, які виходять за межі фізіологічних коливань і часто сприяють росту захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;
    2. II ступінь (3.2) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, що можуть викликати стійкі функціональні порушення, які приводять у більшості випадків до росту захворюваності з тимчасовою втратою

    працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології (передпатології);

    1. III ступінь (3.3) - умови праці, які характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що ведуть до підвищення рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності й розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;
    2. IV ступінь (3.4) - умови праці, які характеризуються такими рівнями негативних факторів виробничого середовища, що здатні призвести до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного росту хронічної патології і рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

    4-й клас - небезпечні умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрози для життя.
    З наведених означень стає ясно, чому при атестації робочих місць можуть розглядатися лише умови праці, що відносяться до І...III ступенів 3-го класу.

    2.2.4 Оцінювання технічного й організаційного рівня

    Оцінювання технічного й організаційного рівня робочого місця проводиться в два етапи за технічним та організаційним рівнями.
    Оцінювання технічного рівня робочого місця здійснюється за результатами аналізу:

    • відповідності технологічного процесу, будинків і споруд - проектам, устаткування - технічній документації, характеру й обсягу виконуваних робіт, оптимальності технологічних режимів;
    • технологічної оснащеності робочого місця (наявність справних контрольно-вимірювальних приладів, забезпеченість робочого місця підйомно-транспортними засобами, необхідним інструментом і технологічним оснащенням);
    • відповідності технологічного процесу, устаткування, оснащення, інструмента й засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці;
    • впливу технологічних процесів, що протікають на інших робочих місцях.

    Оцінку організаційного рівня робочого місця одержують з аналізу:

    • раціональності планування робочого місця (відповідність площі робочого місця нормам технологічного проектування і раціонального розміщення устаткування й оснащення), а також відповідності його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;
    • забезпеченості працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального й колективного захисту, що відповідають стандартам безпеки праці й встановленим нормам;
    • організації роботи захисних споруд, пристроїв, контрольно- вимірювальних приладів.

    2.2.5 Атестація робочого місця

    Атестацію робочих місць виконують за результатами комплексного обстеження і оцінювання умов та характеру праці.
    Оцінювання стану робочого місця за умовами праці здійснюють з урахуванням впливу на працівників усього комплексу факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених Гігієнічною класифікацією праці (розд. І карти), сукупних факторів технічного й організаційного рівня умов праці (розд. II карти), а також ступеня ризику ушкодження здоров'я.
    На підставі такої оцінки робочі місця можуть бути віднесені до одного з таких видів умов праці:

    • з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;
    • зі шкідливими і небезпечними умовами праці;
    • зі шкідливими умовами праці.

    Результати оцінювання заносять у розд. III карти, (дод. И).
    Право на пенсію на пільгових умовах визначають за показниками, наведеними в дод. Ж; інші пільги й компенсації, залежно від умов праці, - за діючими законодавчими актами (наприклад, додаткова відпустка (дод. Ж)).
    Оцінювання умов праці керівників і фахівців виконується залежно від умов праці керованих ними працівників, за умови, що вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених у списках № 1 і № 2 для їхніх підлеглих протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем розуміється виконання робіт, передбачених списками, протягом не менше 80 % робочого часу, що повинно бути підтверджено відповідними документами.

    2.3 Рекомендації щодо поліпшення умов праці

    За результатами проведеної атестації визначаються першочергові невідкладні заходи щодо поліпшення умов і безпеки праці, для розробки й реалізації яких не залучаються сторонні організації чи фахівці (розд. IV карти).
    Карту підписують голова і члени комісії, а з отриманими результатами знайомлять працівників, на робочих місцях яких проведена атестація. За результатами атестації складається перелік:

    • робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги й компенсації, передбачені законодавством;
    • робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги й компенсації за рахунок засобів підприємства відповідно до ст. 26 Закону України «Про підприємства» і ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
    • робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно виконати першочергові заходи щодо їх поліпшення.

    Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільги й компенсації, (крім пільгового пенсійного забезпечення, передбаченого законодавством) підписує голова комісії за узгодженням з профспілковим комітетом. Цей перелік затверджується наказом по підприємству і зберігається протягом 50 років (виписки з наказу додаються до трудових книжок працівників, професії і посади яких включені в перелік). Матеріали атестації є документами строгої звітності.

    2.4 Розрахунок параметрів захисту від домінуючого шкідливого або небезпечного виробничого фактора

    Завдання на розрахунок параметрів захисту від шкідливих або небезпечних виробничих факторів є індивідуальним і видається консультантом з розділу "Охорона праці" і обов'язково враховує особливості тематики дипломної роботи.
    Для прикладу наведено дві методики розрахунків параметрів захисту від шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

    2.4.1 Методика розрахунку занулення електродвигуна

    ВВихідні дані: потужність трансформатора Рт кВт, з'єднання трансформатора - зіркою/трикутником, Uф [В], n [хв-1], тип електродвигуна.
    Умова забезпечення вимикальної спроможності занулення:


    Iкз - сила струму короткого замикання, яка визначається за формулою:


    Для визначення Ікз необхідно знайти номінальний струм плавкої вставки:

    2.4.2 Методика попереднього розрахунку природного освітлення

    Загальний коефіцієнт світлопропускання визначається за формулою: