4.10 Способи відновлення деталей із пластмас
Одержуючі все більшої популярності полімерні матеріали широко застосовуються в сільському господарстві. Поряд з використанням пластмас для виготовлення труб і полімерних плівок, а також у різних приміщеннях і будівлях сільськогосподарського призначення їх в останні роки всі частіше застосовують у ремонтній справі для відновлення деталей.
4.10.1 Відновлення деталей нанесенням полімерних композицій
Нанесення звичайно придатні холоднозаливочні маси, що складаються із двох компонентів - наповнювача й полімерного матеріалу, легко формующіся й швидко затвердіваючі при кімнатній температурі. Нанесенням полімерних композицій швидко і якісно ремонтуються зношені, що мають тріщини й поламані деталі, наприклад блоки циліндрів двигунів, корпуса редукторів і насосів і т.д. Одним з найважливіших переваг цього методу є те, що він не вимагає високої технічної підготовки й професійної навички. Для гарної якості з'єднання потрібно шорсткувата й знежирена чиста поверхня, що досягає травленням, шліфуванням, абразивною обробкою. На цю поверхню безпосередньо наноситься заздалегідь змішана композиція, що складається з наповнювача й полімерного матеріалу.
4.10.2 Відновлення деталей напилюванням пластмас
Відновлення зношених деталей до номінального або ремонтного розміру часто застосовують напилювання пластмас.
Сутність методу в наступному: деталь, після проведення відповідних підготовчих операцій, нагрівають до температури точки плавлення порошку, застосовуваного для напилювання. Звичайно ця температура становить 553...573 ДО (280...300°С). Після нагрівання деталь опускають у порошок, що перебуває у зваженому стані в повітряному потоці. Порошок пластмаси, стикаючись із деталлю, осідає на її поверхню й спікається. Товщина шаруючи пластмаси залежить від часу напилювання й від теплоємності деталі.
Ємність для порошку відділяється від ємності для повітря за допомогою перегородки.
Завданням поділяючої
перегородки є рівномірна подача повітря в ємність із порошком. Потік повітря
приводить порошок у зважене (псевдозжижений) стан. Сама перегородка може бути
виготовлена з пористої кераміки, але для цієї мети придатна й повсть товщиною
близько
Для покриття пластмасою
деталей великого розміру порошок насипають прямо на нагріту деталь, повільно обертаючи
її при цьому.
Пластмаси для напилювання
вибирають із поліамідів, які під дією теплоти плавляться. Залежно від вимог до
покриттів із пластмас можна застосовувати різні наповнювачі, наприклад
дисульфід молібдену й графить, які змінюють і поліпшують деякі фізико-механічні
властивості покриттів.
Технологія напилювання пластмас
наступна:
1) очищення, знежирення деталі (наприклад, трихлоретиленом);
2) дефектація деталі;
3) підготовка поверхонь, що покриваються, яка включає в себе механічну обробку, зняття фасок 2...5 мм, а також підвищення шорсткості поверхні шляхом піскоструминної обробки;
4) нагрівання деталі до температури плавлення пластмаси, звичайно до 473...573 К, тобто 200...300°С;
5) напилювання пластмаси. Воно може бути здійснено приміщенням деталі у зважений порошок пластмаси або насипанням порошку на деталь при повільному обертанні її;
6) охолодження деталі при відсутності руху повітря;
7) обробка деталі до необхідного розміру;
8) контроль якості покриття.
Між шаром пластмаси й основним матеріалом утвориться адгезійне з'єднання. Тому необхідно прагнути до того, щоб дотична поверхня була найбільша. Для цієї мети застосовують піскоструминну обробку.
Основною умовою міцного з'єднання є правильно підібрана температура нагрівання. Результати досвідів показали, що найбільш високі міцносні властивості забезпечуються при температурі 553...573 К (280...300°С) (рис. 115). Розмір часток порошку також значно впливає на міцність зчеплення (рис. 116). Перед напилюванням порошок пластмаси необхідно висушити. Температура сушіння близько 343...353 К, тобто 70...80°З, а час сушіння близько 24 год.
4.10.3 Відновлення й склеювання деталей з використанням пластмас
Для відновлення зношених деталей при ремонті металорізальних верстатів застосовують пластмаси. У якості клеячи пластмаси широко використаовуються для склеювання поламаних деталей, а також для одержання нерухомого з'єднання деталей, виготовлених з металевих і неметалічних матеріалів. При ремонті металорізальних верстатів найбільше поширення одержали такі пластмаси, як текстоліт, древеснослойні пластики й швидко, що твердіє пластмаса, — стиракрил. Текстоліт і древеснослойні пластики застосовуються для відновлення зношених поверхонь напрямних верстатів, виготовлення зубчастих коліс, підшипників ковзання, втулок і інших деталей з тертьовими робочими поверхнями. Одним з ефективних способів одержання нерухомих з'єднань є склеювання деталей. У порівнянні із клепкою, зварюванням і зболчуванням, клейові з'єднання мають такі переваги, як з'єднання матеріалів у будь-якім сполученні, зменшення ваги виробів, герметичність клейових швів, антикорозійну стійкість і в багатьох випадках зниження вартості ремонту виробу. У практиці ремонту металорізальних верстатів широко використовується карбінольний клей і клей типу БФ. Деталі, склеєні карбінольним клеєм з наповнювачем з непористого матеріалу, стійкі проти дії води, кислот, лугів, спирту, ацетону й подібних розчинників. Різні марки клеячи БФ відрізняються змістом компонентів і призначенням.
Процес відновлення деталей склеюванням складається із трьох етапів: підготовки поверхні, склеювання й обробки швів. Поверхні деталей, що підлягають склеюванню, очищаються від масла, забруднень і добре пригоняються. Клей наносять кистю або скляною паличкою. Рідкий клей наносять на обидві поверхні, що з'єднують.
Для склеювання деталей,
що працюють при температурі 60—80° С, застосовують клей БФ-2. Для склеювання
деталей, що працюють у лужному середовищі, — клей БФ-4. Клеєм БФ-6 приклеюють
тканини й гуму до металу.
Клей БФ наносять на склеюють
поверхности, що, у два шари з перервою приблизно в 1 ч 15 хв. Деталі, що
з'єднують, приймають одну до іншої (1 - 15 кг/див2) і витримують під пресом.