ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №7

Аналіз планувальних рішень виробничих зон ТО та ПР підприємств автомобільного транспорту

Мета роботи – вивчити вимоги до планувальних рішень виробничих зон підприємств автомобільного транспорту, навчитись їх застосовувати при аналізі наявних планувальних рішень і розробленні нових та вдосконаленні існуючих планувальних рішень.

Матеріали: нормативна навчальна, довідкова література, креслярський інструмент.

Вихідні дані для проектування прийняти з табл. А.9 згідно з варіантом, вказаним викладачем.

Теоретичні відомості

Більше 50% об’єму робіт з ТО і ПР виконується на постах. Тому в технологічному проектуванні етап планування зон ТО і ПР займає важливе значення, оскільки число постів в наступному багато в чому визначає вибір об’ємно-планувального рішення підприємства. Технологічне планування зон являє собою план розташування робочих та допоміжних постів, автомобіле-місць очікування (expectation car-place), технологічного устаткування (process equipment), виробничого інвентарю, підйомно-транспортного і іншого обладнання, на основі чого розробляється технічна документація розташування та монтажу обладнання.

Пости ТО і ПР за своїм технологічним призначенням розподіляються на універсальні та спеціалізовані. На універсальному пості виконують всі або більшість операцій даного впливу, тоді як на спеціалізованому тільки одну або декілька операцій. Доцільність використання універсальних або спеціалізованих постів перш за все залежить від виробничої програми та режиму виробництва. За способом установлення рухомого складу (rolling stock) пости можуть бути тупиковими або проїзними.

В’їзд на тупиковий пост виконується переднім ходом, а з’їзд з нього заднім ходом, тоді як виїзд на проїзний пост і з’їзд з нього виконуються тільки переднім ходом. Проїзні пости доцільно використовувати для великогабаритного рухомого складу і автопоїздів. Як тупикові, так і проїзні пости, в залежності від організації виконання робіт можуть бути використані як універсальні і спеціалізовані пости. ТО рухомого складу може бути організоване на окремих постах або потокових лініях (process line).

Організація обслуговування на окремих постах значно простіша, ніж на потокових лініях. Так, при обслуговуванні на універсальних постах на них можливе виконання неоднакового об’єму робіт. Наприклад, при ТО автомобілів різних моделей, при суміщенні з ТО супутнього ПР різного об’єму. З іншого боку, використання цього методу призводить до значних втрат часу на ставлення автомобілів на пости та з’їзд з них, забруднення повітря відпрацьованими газами при маневруванні автомобілів при виїзді або з’їзді з поста, необхідності дублювання обладнання, використання робітників-універсалів більш високої кваліфікації, що збільшує витрати на проведення ТО.

Найбільш прогресивним методом організації ТО є виконання його на потокових лініях. Потокова організація ТО забезпечує:

– скорочення трудомісткості робіт і підвищення продуктивності праці за рахунок спеціалізації виробничих постів, місць і виконавців;

– підвищення ступеня використання технологічного обладнання і оснащення внаслідок проведення на кожному пості одних і тих же операцій;

– підвищення трудової і виробничої дисципліни внаслідок неперервності та ритмічності виробництва;

– зниження собівартості і підвищення якості обслуговування;

– покращення умов праці виконавців і скорочення виробничої площі.

Для організації виробництва потоковим методом необхідні певні умови. До них відносяться:

– наявність відповідних площ і планування приміщень;

– одномарочний склад обслуговуваної групи автомобілів;

– достатня змінна виробнича програма;

– дотримання графіка поставлення автомобілів в ТО;

– максимальна механізація робіт;

– своєчасне забезпечення запасними частинами та матеріалами;

– виконання ПР перед поставленням автомобілів в ТО-1 і ТО-2.

В принципі доцільність використання того чи іншого методу організації ТО в основному визначається числом постів, тобто залежить від добової (змінної) програми і тривалості впливу. Тому як основний критерій для вибору методу ТО може служити добова (змінна) виробнича програма відповідного виду ТО.

Мінімальна добова (змінна) програма, при якій доцільний потоковий метод ТО, рекомендована Положенням і складає: для ТО-1 12–15, а для ТО-2 5–6 технологічно сумісних автомобілів. При меншій програмі ТО-1 і ТО-2 проводяться на окремих спеціалізованих і універсальних постах.

Число постів лінії для даного виду ТО призначають виходячи зі змісту робіт, їх технологічної послідовності, обсягу робіт і можливої спеціалізації постів за видом робіт. З цією метою необхідно в першу чергу використовувати операційно-технологічні карти, складені по агрегатах і системах, і які вміщують весь перелік операцій за даним видом обслуговування. На основі цих карт орієнтовно групують роботи за наміченим числом постів (табл. 7.1) з урахуванням спеціалізації робіт і необхідності їх раціоналізації за послідовністю виконання, а також трудомісткості по постах. При цьому останню необхідно співвідносити з числом виконавців (робочих) на постах, враховуючи необхідність найкращого використання фронту робіт.

Як правило, з регламентними роботами ТО виконуються операції супутнього ПР, які можуть порушувати ритмічність роботи потокових ліній. Тому в цілях забезпечення якості виконання профілактичних робіт ТО, рівномірного завантаження виконавців і підвищення продуктивності праці об’єм супутніх робіт ПР, які виконуються при ТО, обмежується. Сумарна трудомісткість (work content) операцій супутнього ПР не повинна перевищувати 15–20% трудомісткості відповідного виду ТО при виконанні робіт на потокових лініях і 30% – при виконанні робіт на окремих постах.

Діагностування рухомого складу на АТП може проводитись окремо або суміщатись з ТО і ПР. Форми організації діагностування залежать від потужності АТП, типу рухомого складу, його різномарочності, засобів діагностування що використовуються, наявності виробничих площ і визначають розміщення діагностичного обладнання за видами ТО і діагностування.

Таблиця 7.1 – Приблизний розподіл робіт по постах ліній

Примітка. *З урахуванням суміщення з роботами Д-1.

На невеликих АТП зі списочним складом до 150 технологічно сумісних автомобілів і при змішаному парку всі види діагностування рекомендується проводити на окремій діагностичній дільниці, оснащеній комбінованим діагностичним стендом, або сумісно з ТО та ПР переносними приладами.

Для середніх АТП з числом 150–200 і більше автомобілів доцільно пости Д-1 і Д-2 мати роздільними. Для великогабаритного рухомого складу, при реконструкції АТП і обмежених виробничих площах, а також при організації ТО-1 на потокових лініях Д-1 рекомендується проводити сумісно з ТО-1.

Для великих АТП з числом автомобілів більше 400 і при наявності високопродуктивних, автоматизованих діагностичних засобів Д-1 і Д-2 проводяться на окремих спеціалізованих дільницях. При цьому, крім постів Д-1 і Д-2, необхідно мати пости та засоби діагностування в зоні ПР (стенди для перевірки та регулювання гальм і кутів встановлення керованих коліс).

Пости ТО і ПР для автопоїздів та з’єднаних автобусів, виходячи зі зручності маневрування, слід проектувати проїзними.

Постові роботи ПР можуть виконуватись на універсальних і спеціалізованих (паралельних) постах.

Метод універсальних постів передбачає виконання робіт на одному пості бригадою ремонтних робітників різних спеціальностей або робочими-універсалами високої кваліфікації, а метод спеціалізованих постів – на декількох постах, призначених для виконання визначеного виду робіт (по двигуну, трансмісії і ін.).

Спеціалізація постів ПР дозволяє максимально механізувати трудомісткі роботи, знизити потребу в однотипному обладнанні, покращити умови праці, використовувати менш кваліфікованих робітників. В результаті підвищується якість робіт і продуктивність праці.

При числі постів ПР більше 5 – 6 їх спеціалізують за видами робіт. При цьому розподіл постів за їх спеціалізацією (в відсотках від загального числа постів) наведено в таблиці 7.2.

Таблиця 7.2 – Спеціалізація постів ПР за видами робіт

Примітки:

1. * При числі постів 10 і більше.

2. ** При числі постів більше 15.

Залежно від прийнятої форми організаційної побудови технологічного процесу ТО і ПР автомобілів робочі пости розташовують тупиковим або прямоточним способом. При тупиковому розташуванні постів найбільше поширене прямокутне однорядне розставлення автомобілів. Косокутне розташування постів – під кутом 75, 60, 45 і 30° до осі проїзду – застосовують, коли АТП експлуатує великі автомобілі або для будівництва виділені ділянки подовженої форми. Косокутне розташування постів зменшує корисну площу виробничої зони.

Відстань між робочими постами або автомобілями, встановленими на них, і від елементів будівлі в залежності від категорії автомобіля вказана у додатку (див. табл. А.4, А.5, А.7).

З однієї зони в іншу автомобілі переміщуються проїздами, які можуть проходити всередині будівлі (для районів із холодним кліматом та для малогабаритних автомобілів) або із зовні по території АТП (у південних районах, при експлуатації автопоїздів і великих автомобілів). Внутрішні проїзди збільшують площу будівлі, проте зменшують протяги, втрати теплоти в холодну пору. Зовнішні проїзди зменшують розміри зон, підвищують безпеку руху й поліпшують санітарно-гігієнічні умови праці виконавців робіт при загальному здешевленні будівництва.

Розміри і конфігурація основних зон залежать від кількості і типу робочих постів та потокових ліній. В залежності від стадії виконання проекту площі зон ТО і ПР розраховуються двома способами:

за питомими площами – на стадії техніко-економічного обґрунтування та вибору об’ємно-планувального рішення, а також при попередніх розрахунках;

графічною побудовою – на стадії розроблення планувальних рішень зон.

Площа зони ТО або ПР визначається за формулою:

,

де f_a – площа, яку займає автомобіль в плані (за габаритними розмірами), м²;

Х_З – число постів;

К_Щ – коефіцієнт щільності розстановки постів.

Коефіцієнт К_Щ являє собою відношення площі, яку займають автомобілі, проїзди, проходи, робочі місця, до суми площ проекцій автомобілів в плані. Величина К_Щ залежить від габаритів автомобіля і розташування постів. При односторонньому розташуванні постів К_Щ = 6?7. При двосторонньому розташуванні постів і потоковому методі обслуговування К_Щ може бути прийнятим рівним 4–5. Менші значення К_Щ приймаються для великогабаритного рухомого складу і при числі постів не більше 10.

Площі виробничих приміщень при плануванні можуть відхилятись від розрахункових у межах ±20 % (для приміщень, площа яких менша від 100 м²) і ±10 % (для приміщень, площа яких більша від 100 м²).

Порядок виконання роботи

1. Згідно з заданим варіантом проаналізувати переваги і недоліки та вибрати спосіб розташування і вид виробничих постів в заданій зоні.

2. Виконати підбір технологічного обладнання з врахуванням діючих рекомендацій.

3. Визначити розрахункову площу виробничої зони.

4. На основі діючих вимог проектування розробити схему планувального рішення зони, виконати розстановку технологічного устаткування та робочих місць.

5. Визначити площу зони на основі розробленого планувального рішення і порівняти її з розрахунковою. Якщо площа планувального рішення відрізняється від розрахункової більше допустимої величини, необхідно оптимізувати розроблене планувальне рішення.

6. Розробити загальний технологічний процес роботи зони.

Оформлення звіту

У звіті вказують назву і мету роботи, необхідні матеріали, послідовність виконання завдання.

Схему планувального рішення виробничої зони виконують на форматі А4 або А3. До схеми додається експлікація обладнання.

Контрольні запитання

1. Які бувають виробничі пости?

2. Які переваги та недоліки потокового методу технічного обслуговування автомобілів?

3. Які основні вимоги до визначення методу обслуговування автомобілів?

4. Які є методи організації поточного ремонту, їх переваги і недоліки?

5. Як виконати спеціалізацію постів поточного ремонту за видами робіт?

6. Які основні вимоги до організації діагностичних робіт?

7. Які особливості виконання ТО і ПР автопоїздів і з’єднаних автобусів?

8. Який порядок визначення площі зони ТО або ПР автомобілів?

9. Що таке коефіцієнт щільності розстановки постів, як він визначається?

10. Які основні вимоги до взаємного розташування виробничих постів та автомобілів на них?

11. Які вимоги до організації руху автомобілів всередині будівель?