4.1 Міні-модуль. Іонізуючі випромінювання
Ступінь біологічного впливу іонізуючого випромінювання залежить від поглинання живою тканиною енергії та іонізації молекул, що виникає при цьому.
Під час іонізації в організмі виникає збудження молекул клітин. Це зумовлює розрив молекулярних зв'язків та утворення нових хімічних зв'язків, невластивих здоровій тканині. Під впливом іонізуючого випромінювання в організмі порушуються функції кровотворних органів, зростає крихкість та проникність судин, порушується діяльність шлунково-кишкового тракту, знижується опірність організму, він виснажується. Нормальні клітини перероджуються в злоякісні, виникають лейкози, променева хвороба.
Одноразове опромінення дозою 25-50 Бер зумовлює зворотні зміни крові. При 80-120 Бер з'являються початкові ознаки променевої хвороби. Гостра променева хвороба виникає при дозі опромінення 270-300 Бер.
Опромінення може бути внутрішнім, при проникненні радіоактивного ізотопу всередину організму, та зовнішнім; загальним (опромінення всього організму) та місцевим; хронічним ( при дії протягом тривалого часу) та гострим (одноразовий, короткочасний вплив).
Нормування іонізуючих випромінювань
Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентується «Нормами радіаційної безпеки України НРБУ-97», які є основним документом, що встановлює радіаційно-гігієнічні регламенти для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і суспільства взагалі. НРБУ-97 поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:
· нормальної експлуатації індустріальних джерел іонізуючого випромінювання;
· медичної практики;
· радіаційних аварій;
· опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.
Згідно з цими нормативними документами опромінювані особи поділяються на такі категорії:
А-персонал - особи, які постійно або тимчасово безпосередньо працюють з джерелами іонізуючого випромінювання;
Б-персонал - особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розміщенням робочих місць у приміщеннях і на промислових площадках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть одержувати додаткове опромінення;
В - все населення.
НРБУ-97 включають такі регламентовані величини: ліміт дози, допустимі рівні, контрольні рівні, рекомендовані рівні та ін. Для контролю за практичною діяльністю, а також підтримання радіаційного стану навколишнього середовища найбільш значимою регламентованою величиною є ліміт ефективної дози опромінення за рік (мЗв/рік). Також встановлюють ліміт річної еквівалентної дози зовнішнього опромінювання окремих органів і тканин (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3 - Ліміти дози опромінювання (мЗв/рік)
| Органи і тканини людини | Категорія осіб, які зазнають опромінювання | |||
| А | Б | В | ||
| ЛДЕ (ліміт ефективної дози) | 20[1] | 2 | 1 | |
| Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінювання: | ||||
| - ЛДlens (для кришталика ока) | 150 | 15 | 15 | |
| - ЛДskin (для шкіри) | 500 | 50 | 50 | |
| - ЛДextrim (для кистей та стоп) | 500 | 50 | - | |
З метою зниження рівнів опромінювання населення Міністерство охорони здоров'я України запроваджує рекомендовані рівні медичного опромінювання. При проведенні профілактичного обстеження населення, річна ефективна доза не повинна перевищувати 1 мЗв.
НРБУ-97 також регламентує ефективну питому активність природних радіонуклідів у будівельних матеріалах (за зваженою сумою активності радію-226, торію-232 і калію-40). Наприклад, коли активність в будівельних матеріалах та мінеральній сировині нижча або дорівнює 370 Бк?кг-1, то вони можуть використовуватися для усіх видів будівництва без обмежень. Всередині приміщень з постійним перебуванням людей потужність поглиненої в повітрі дози гамма-випромінювання не повинна перевищувати 30 мкР/рік.
