Мета роботи.Вивчити види та склад робіт з ТО та ремонту рухомого складу підприємств автомобільного транспорту, навчитися визначати та корегувати нормативи з ТО та ремонту рухомого складу.
Обладнання, пристрої та інструмент: нормативна, навчальна та довідкова література.
– підготовка до продажу;
– технічне обслуговування в період обкатки;
– щоденне технічне обслуговування (ЩО);
– перше технічне обслуговування (ТО-1);
– друге технічне обслуговування (ТО-2);
– сезонне технічне обслуговування (СО);
– поточний ремонт (ПР);
– капітальний ремонт агрегатів і вузлів (КР);
– технічне обслуговування підчас консервації ДТЗ;
– технічне обслуговування та ремонт ДТЗ на лінії.
Технічне обслуговування рухомого складу за періодичністю, переліком і трудомісткістю виконуваних робіт поділяється на щоденне технічне обслуговування (ЩО), перше технічне обслуговування (ТО-1), друге технічне обслуговування (ТО-2) і сезонне технічне обслуговування (СО). За погодженням із головним розробником допускається обґрунтована зміна
кількості видів ТО при зміні конструкції транспортних засобів та умов експлуатації. Для сучасних автомобілів замість TO-I і ТО-2 проводиться одне періодичне обслуговування (ПО).
Щоденне технічне обслуговування охоплює контроль, спрямований на створення безпеки руху, а також роботи для підтримування належного
зовнішнього вигляду, заправляння паливом, маслом і охолодною рідиною, а для деяких видів рухомого складу – санітарну обробку кузова, що виконується на автотранспортному підприємстві після роботи рухомого складу на лінії. Контроль технічного стану автомобілів перед виїздом на лінію, а також при зміні водіїв на лінії здійснюється за рахунок підготовчо-заключного часу.
Технічні обслуговування (TO-1 і ТО-2) охоплюють контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні, мастильні та інші роботи, спрямовані на запобігання і виявлення несправностей, зниження інтенсивності погіршання параметрів технічного стану рухомого складу, економію палива та інших експлуатацій¬них матеріалів, зменшення негативного впливу автомобілів на навколишнє середовище.
Сезонне технічне обслуговування (СО) рухомого складу, пов'язане з його підготовкою до експлуатації в зимовий і літній період і проводиться 2 рази на рік, поєднується з проведенням чергового технічного обслуговування – ТО-2 і як технічна дія, що окремо планується, при розрахунку не приймається.
Нормативи періодичності ТО рухомого складу для I-ї категорії умов експлуатації слід приймати не менше за величини, наведені в табл. 4.1. Ресурс пробігу рухомого складу – не менше за величини, наведені в табл. 4.2.Таблиця 4.1 – Нормативи періодичності ТО рухомого складу
Таблиця 4.2 – Ресурс рухомого складу (пробіг до КР)
Продовження таблиці 4.2
Вихідні нормативи трудомісткості щоденного обслуговування, технічного обслуговування № 1, технічного обслуговування № 2 та поточного ремонту наведені в табл. 4.3.
Таблиця 4.3 – Трудомісткості ТО і ПР рухомого складу
Продовження таблиці 4.3
Продовження таблиці 4.3
Примітка. Нормативи трудомісткості робіт з ТО (люд.-год) та ПР (люд.-год/ 1000 км) ДТЗ, які працюють із застосуванням скрапленого (СНГ) та стисненого (СПГ) газу, збільшуються відповідно до видів робіт:
ЩО на 0,15 (СНГ) та 0,2 (СПГ); TO-I на 0,4 (СНГ) та 0,8 (СПГ); ТО-2 на 1,2 (СНГ) та 2,0 (СПГ); ПР на 0,2 (СНГ) та 0,6 (СПГ).
При користуванні нормативами табл. 4.3 треба мати на увазі, що ці нормативи розраховані на повне або часткове поєднання таких умов: перша категорія умов експлуатації; базові моделі автомобілів; на автотранс¬портному підприємстві виконується ТО і ремонт 200...300 од. рухомого складу, об'єднаних у три технологічно сумісні групи; пробіг від початку експлуатації становить 50...75% пробігу до KP; рухомий склад працює в помірному кліматичному ра¬йоні; оснащення АТП засобами механізації – згідно з Табелем технологічного устаткування.
У наведених нормативах трудомісткості ЩО охоплює трудомісткість ручних прибиральних і мийних робіт. Однак якщо на підприємстві кіль-кість технологічно-сумісного рухомого складу перевищує 50 одиниць, то при виконанні мийних робіт доцільно застосовувати механізоване обладнання. При застосуванні механізованих мийних установок трудомісткість ЩО, визначена Положенням, повинна бути зменшена за рахунок виключення із загальної трудомісткості ЩО мийних робіт, пов'язаних із застосуванням ручної праці. У загальному обсязі робіт трудомісткість мийних робіт становить приблизно 55% для легкових автомобілів, 35% – для автобусів, 65% – для вантажних автомобілів і причіпного складу. Заправні операції, постановку автомобіля на стоянку, а також перевірку технічного стану виконують водії за рахунок підготовчо-заключного часу і механік конт¬рольно-технічного пункту (КТП). До нормативів TO-1 і ТО-2 не входить трудомісткість ЩО. Трудомісткість додаткових робіт CO до трудомісткості ТО-2 становить 50% – для дуже холодного і дуже жаркого сухого кліматичних районів, 30% – для холодного і жаркого сухого районів, 20% – для інших районів. Нормативи табл. 4.3 не враховують трудових затрат на до-поміжні роботи, які встановлюють у межах не більше 30% сумарної тру-домісткості ТО і ПР по автотранспортному підприємству.
До складу допоміжних робіт входять: обслуговування устаткування, складські, прибиральні та інші роботи, пов'язані із ТО і ремонтом рухомого складу.
Вихідні нормативи уточнюють в інструкціях для сім'ї автомобілів і ко¬ректують з урахуванням умов експлуатації.
Автотранспортним підприємствам надане право коректувати нормативи ТО і ремонту зміною кількісного значення їх при роботі автомобілів в умовах, що відрізняються від тих, які прийняті для вихідних нормативів, з урахуванням конкретних умов експлуатації: ресурсні (на державному, галузевому і внутрішньогалузевому рівнях) – для створення автотранспортним підприємствам порівняних умов роботи; оперативні (на внутрішньогалузевому і господарському рівнях) – для забезпечення ефективного використання на АТП трудових і матеріальних ресурсів.
Коректування роблять зміною кількісного значення нормативів ТО, переліком операцій ТО; співвідношенням між обсягом робіт ТО і ремонтомза рахунок включення до ТО характерних (що часто повторюються) операцій ПР.
Коректування нормативів ТО і ремонту рухомого складу залежно від умов експлуатації здійснюють відповідно до їхньої класифікації (табл. 4.4), яка охоплює п'ять категорій умов експлуатації. Категорія умов експлуатації автомобілів характеризується типом дорожнього покриття D,типом рельєфу місцевості Р, якою пролягає дорога, й умовами руху.
Таблиця 4.4 – Категорії умов експлуатації
Визначено шість типів (матеріалів) дорожнього покриття: D1 –цементобетон, асфальтобетон, бруківка, мозаїка; D2– бітумомінеральні суміші (щебінь або гравій, оброблені бітумом); D3 – щебінь (гравій) без обробки, дьогтебетон; D4 – булижник, колотий камінь, ґрунт і маломіцний камінь, оброблені в'яжучими матеріалами, дорога по снігу; D5 – ґрунт, укріплений або поліпшений місцевими матеріалами, лежневі і брусові покриття; D6 – природні ґрунтові дороги, тимчасові внутрішньокар'єрні і відвальні дороги, під'їзні шляхи, що не мають твердого покриття; а також п'ять типів рельєфу місцевості: P1 – рівнинний (до 200 м); P2 –слабогорбистий (200...300 м); P3 – горбистий (300...1000 м); P4 – гористий (1000...2000 м); P5 – гірський (більш як 2000 м).
Вихідні нормативи, які регламентують ТО і ремонт рухомого складу, для забезпечення високої експлуатаційної надійності автомобілів, підвищення продуктивності праці ремонтно-обслуговуючих робітників і скорочення затрат на ТО і ремонт рухомого складу уточнюють стосовно конкретних автомобілів і коректують за допомогою коефіцієнтів:
K1 – коефіцієнт, що враховує категорію умов експлуатації;
K2 – коефіцієнт, що враховує модифікацію рухомого складу;
K3 = K'3•К''3 – коефіцієнт, що враховує природно-кліматичні умови;
K4 і К'4, – коефіцієнт, що враховує пробіг від початку експлуатації;
K5 – коефіцієнт, що враховує розміри автотранспортного підприємства і кількість технологічно сумісних груп рухомого складу.
Корегування нормативів ТО та ремонту виконуються за такими залежностями.
Загальний пробіг до капітального ремонту визначається за формулою:
де 
– нормативний пробіг до капітального ремонту.
Періодичності технічного обслуговування (ТО-1 та ТО-2):
де 
– нормативна періодичність технічного обслуговування (ТО-1 та ТО-2 відповідно).
Трудомісткість технічного обслуговування (ТО-1 та ТО-2):
де 
– нормативна трудомісткість технічного обслуговування (ТО-1 та ТО-2 відповідно).
Трудомісткість ЩО:
де 
– нормативна трудомісткість щоденного обслуговування;
КМ – коефіцієнт механізації, який враховують зниження трудомісткості за рахунок механізації робіт ЩО.
Значення коефіцієнту КМ в залежності від виду РС визначається за формулою:
де M – доля робіт ЩО, що виконується механізованим способом, %.
Трудомісткість поточного ремонту (на 1000 км пробігу) визначається за такою залежністю:
де 
– нормативна трудомісткість поточного ремонту.
Після визначення скорегованої періодичності ТО перевіряють її кратність між видами ТО з наступним округленням для цілих сотень кілометрів.
Після визначення скорегованої періодичності ТО перевіряють її кратність між видами ТО з наступним округленням для цілих сотень кілометрів.
Після KP норма пробігу автомобіля LКРповинна становити не менш як 80% пробігу до КР.
Значення коефіцієнтів коректування наведено в табл. 4.5–4.9 та перелік технологічно сумісних груп рухомого складу за типами та марками – в табл. 4.10.
Таблиця 4.5 – Коефіцієнт корегування нормативів в залежності від категорії умовексплуатації
Примітки: 1.* При коректуванні норми пробігу до KP двигуна К1беруть таким, що дорівнює: 0,7 – для III категорії умов експлуатації; 0,6 – для IV категорії; 0,5 – для V категорії.
2.** Відповідно коефіцієнт K1коректування норм витрати запасних частин для двигуна становить: 1,4 – для III категорії умов експлуатації; 1,65 – для IV категорії; 2,0 – для V категорії
Таблиця 4.6 – Коефіцієнт корегування нормативів в залежності від модифікації РС
Примітка. * Нормативи трудомісткості ТО і ПР спеціалізованого рухомого складу уточнюються в другій частині Положення про конкретну сім'ю рухомого складу.
Таблиця 4.7 – Коефіцієнт корегування нормативів в залежності від природно-кліматичних умов
Примітки.1. Нормативи коректують для серійних моделей, у конструкції яких не враховані специфічні особливості роботи в цих районах.
2. Агресивність навколишнього середовища враховують і при постійному використанні рухомого складу для перевезення хімічних вантажів, які спричиняють інтенсивну корозію деталей.
Таблиця 4.8 – Коефіцієнт корегування нормативів в залежності від пробігу з початку експлуатації
Таблиця 4.9 – Коефіцієнт корегування нормативів в залежності від розмірів АТП та кількості технологічно сумісних груп рухомого складу
Примітка. Кількість автомобілів у технологічно сумісній групі має бути не менш як 25.
Таблиця 4.10 – Перелік груп технологічно сумісного рухомого складу для ТО і ПР
Виконати коректування нормативів для вантажного АТП, яке має у своєму складі 200 автомобілів МАЗ-5335 та 150 автомобілів ГАЗ-33021, та працює у таких умовах:
– умови руху: за межею приміської зони;
– тип дорожнього покриття: бітумомінеральні суміші (Д2);
– тип рельєфу місцевості: слабкогорбистий (Р2);
– кліматичний район: помірнотеплий;
– середній пробіг з початку
експлуатації автомобілів МАЗ: 210 тис. км;
автомобілів ГАЗ: 45 тис. км.
З табл. 4.1–4.3 визначаємо нормативи ТО та ремонту рухомого складу, а результати заносимо в табл. 4.11.
Таблиця 4.11 – Нормативні показники ТО та ремонту рухомого складу
Враховуючи, що автомобілі працюють за межею приміської зони, дорожнє покриття – Д2, а рельєф місцевості Р2, то за табл. 4.4 приймаємо ІІ категорію умов експлуатації.
За табл. 4.5–4.9 Визначаємо коефіцієнти коректування та заносимо в таблицю 4.12.
Таблиця 4.12 – Коефіцієнти коректування
При визначенні коефіцієнтаК4 попередньо за формулою (4.1) необхідно розрахувати пробіг до капітального ремонту:
Далі для визначення коефіцієнтаК4 необхідно визначити пробіг з початку експлуатації в частках пробігу КР. Для цього ділимо пробіг з початку експлуатації на пробіг до КР:
Автомобілі МАЗ-5335 та ГАЗ-33021 не є технологічно сумісними, тому при визначенні коефіцієнтаК5 дві окремі технологічно-сумісні групи. Загальна чисельність рухомого складу – 350 автомобілів.
Оскільки чисельність автомобілів більше 50, мийні роботи ЩО необ-хідно виконувати механізованим способом. Приймаємо для обох груп автомобілів М = 65%, тоді коефіцієнт механізації (див. формулу (4.5)) становить:
За даними табл. 4.11–4.12 та формулами (4.1)–(4.6) визначаємо коректовані значення нормативів ТО та ремонту автомобілів. Результати розрахунків заносимо в табл. 4.13.
Таблиця 4.13 – Результати корегування нормативів
1. Згідно з варіантом, вказаним викладачем, визначити величини нормативних пробігів та трудомісткостей для ЩО, ТО-1, ТО-2, КР для всіх марок рухомого складу (див. табл. 4.1–4.3). Варіанти завдань вказані в табл. 4.14.
2. Відповідно до умов експлуатації, зазначених в завданні визначити значення коефіцієнтів коректування нормативів (див. табл. 4.4–4.10).
3. За формулами (4.1)–(4.6) визначити кореговані нормативи ТО та ремонту рухомого складу.
4. Зробити висновки.
Таблиця 4.14 – Варіанти завдань
Продовження таблиці 4.14
Продовження таблиці 4.14
Продовження таблиці 4.14
1. Принципова суть планово-попереджувальної системи технічного обслуговування й ремонту автомобілів?
2. Що означає «планово-запобіжна» система технічного обслуговування та ремонту автомобілів?
3. Види технічного обслуговування автомобілів, передбачених «Положенням …»?
4. Що таке щоденне обслуговування? Його зміст і періодичність.
5. Що таке сезонне обслуговування? Його зміст і періодичність.
6. Що таке перше технічне обслуговування? Його зміст і періодичність.
7. Що таке друге технічне обслуговування? Його зміст і періодичність.
8. Як встановлюються періодичність і трудомісткість кожного з видів технічного обслуговування автомобілів?
9. Які види ремонту автомобілів передбачені «Положенням …»?
10. Що таке капітальний ремонт та його характеристика?
11. Що таке поточний ремонт та його характеристика?
12. Як встановлюють трудомісткість поточного ремонту?
13. Яке АТП вважається еталонним?
14. Які є коефіцієнти коректування нормативів?
15. Методика коректування нормативів періодичності технічного обслуговування, пробігу автомобілів до капітального ремонту й трудо-місткості технічних впливів залежно від умови експлуатації та ін¬ших факторів.
