12 ГЛОСАРІЙ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ
 
 

Аваль (Guarantee) – вексельне гарантування, за яким особа, що його здійснює (аваліст), бере відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом чи індосатом зобов'язань щодо оплати цього векселя.

Акредитив (Letter of credit) – розрахунковий документ, за яким одна кредитна установа (банк) доручає іншій здійснити за рахунок спеціально за депонованих (заброньованих) для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред'явникові акредитива певну суму коштів.

Активи (Assets) – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, спричинить отримання економічних вигод у майбутньому.

Актив банку (asset of bank) – частина бухгалтерського балансу, яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним призначенням під час відтворення.

Активні операції банку (active operations of bank) – фінансові операції з розміщенням вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

Акцепт (acceptance) – згода на оплату або гарантування оплати документів.

Акциз (excise) – вид непрямого податку на товари і послуги, включеного в ціну і сплачуваного за рахунок покупців (імпортерів). Акцизи були поширені уже в ХІХ столітті. Розвиток акцизного оподаткування привів до появи універсального акцизу у формі податку з обороту, податку з продажу (купівлі), податку на додану вартість. Розрізняють універсальні акцизи (за окремими видами і групами товарів) і універсальні (наприклад, податок на додану вартість).

Амортизація (depreciation) – це списання протягом певного часу згідно з вимогами оподаткування та бухгалтерського обліку вартості матеріальних і нематеріальних необоротних активів, що амортизуються для відшкодування витрат на їх придбання.

Амортизаційні відрахування (Depreciation decrees) – це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку амортизаційні відрахування – це витрати підприємства, оскільки їх суму, нараховану на виробничі необоротні активи включають до собівартості продукції. Водночас, у складі доходу (виручки) від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову частину фінансових ресурсів, призначених для оновлення зношених у процесі виробництва необоротних матеріальних і нематеріальних активів.

Банк (Bank) – кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позичку, здійснює розрахунки між економічними суб'єктами.

Банківський кредит (bank credit) – вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам.

Банківська ліквідність (Вank liquidity) – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами виконання зобов'язань банку.

Банківський менеджмент (Bank management) – це управління банком в умовах ринку, що означає:

  •  орієнтацію банку на попит і потреби ринку, на запити клієнтів й організацію таких банківських продуктів і послуг, які користуються попитом і можуть дати банкові запланований прибуток;
  •  постійне прагнення до підвищення ефективності банківської діяльності з метою зменшення витрат і одержання оптимальних результатів;
  •  коригування цілей, завдань і програм банку залежно від кон'юнктури ринку;
  •  необхідність використання сучасної інформаційної бази (комп'ютерних мереж та зв'язків з валютною і фондовою біржами і іншими кредитно-фінансовими інститутами) із метою здійснення багатоваріантних розрахунків для прийняття обґрунтованих і оптимальних рішень;
  • раціональний добір персоналу і його ефективне використання.

Банківська операція (bank transaction) – діяльність банку, пов'язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні виключно визначене законодавством.

Банківські ресурси (bank resources) – сукупність коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Банкрутство (bankruptcy) – неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів виключно через застосування ліквідаційної процедури. Існують такі види банкрутства:

  •  реальне – характеризує повну неспроможність підприємства відновити свою фінансову стабільність і платоспроможність в найближчий період через втрату капіталу;
  •  фіктивне – характеризується неправдивим оголошенням підприємства про своє банкрутство з метою одержання відстрочення із виконання своїх кредиторських зобов'язань;
  •  технічне – неплатоспроможність підприємства, що викликана суттєвим простроченням його дебіторської заборгованості;
  •  навмисне – неплатоспроможність підприємства, яка створена штучно його керівництвом або власником.

Бартер (barter) – обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Безготівкова форма розрахунків (cashless form of calculations) – грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках клієнтів у банках.

Білонна монета (exchange coin) – розмінна монета з дрібною вартістю

Бланковий кредит (form credit) – кредит, який видається без забезпечення - лише під зобов'язання повернути кредит.

Борг державний (state debt) – загальна сума заборгованості держави внаслідок непогашення позик та невиплати за ними процентів.

Борг зовнішній (external debt) – фінансові зобов'язання держави (зовнішні позики та сплачені за ними проценти) на певну дату стосовно іноземних кредиторів.

Борг внутрішній (internal debt) – сума коштів, отриманих від випущених, але ще не погашених державних позик.

Бухгалтерська звітність (accounting control) – містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі даних синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, використовує також дані оперативної та статистичної звітності.

Бюджет (budget) – грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

Бюджет загальнодержавний (national budget) – основний загальнодержавний фонд централізованих грошових ресурсів, що виражає економічні відносини держави під час розподілу і перерозподілу валового суспільного продукту та національного доходу.

Бюджети місцевого самоврядування (budgets of local self-government) – це бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Бюджетна система (budgetary system) – це сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами, і формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.

Бюджетне відшкодування (budgetary compensation) – сума, що підлягає поверненню платникові податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку.

Бюджетний запит (Budgetary query) – це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів. Він містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності розпорядників на наступний бюджетний період.

Бюджетний устрій (budgetary mode) – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

Валютні відносини (currency relations) – відносини, які склалися під час функціонування грошей у міжнародному обігу.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) (gross domestic product (GDP) – макроекономічний показник економічної статистики, який відбиває сукупну вартість кінцевих продуктів і послуг, вироблених у даній країні за певний час (як правило, за рік), у поточних ринкових сумах без урахування сальдо платіжного балансу.

Валовий суспільний продукт (ВСП) (Gross public product (GPP) – сукупність матеріальних благ, вироблених усіма галузями економіки держави за певний час (рік і більше).

Валюта (currency) – грошова одиниця, у функціях світових грошей.

Валютний курс (rate of exchange) – ціна грошової одиниці країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний ринок (currency market) – сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.

Валютний ризик (currency risk) – визначається ймовірністю втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої. Валютний ризик виникає в тих суб'єктів господарської діяльності, які мають на балансі активні, пасивні або позабалансові статті, деноміновані в іноземній валюті.

Вексель (bill of exchange) – цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві).

Вексельний кредит (paper credit) – це кредит, що оформляється експортером шляхом виставлення переказного векселя (тратти) на імпортера, котрий акцептує і оплачує його через свій банк, після одержання товаросупровідних і платіжних документів (коносамент, товарно-транспортні накладні, страхові поліси, сертифікати якості тощо). Вексельна форма розрахунків між імпортером та експортером обумовлюється в договорі між ними. Відповідно до договору, ще на початку операції, імпортер надає певну кількість векселів експортеру. Експортер відвантажує продукцію, оформлює супровідні документи, надсилаючи їх і вексель імпортеру. Акцептований імпортером вексель надсилається експортеру, який надає його в обслуговуючий банк для оплати.

Видатки державного бюджету (Charges of the state budget) – економічні стосунки, що виникають у зв'язку з розподілом фонду грошових коштів держави та його використання за галузевим, територіальним чи цільовим призначенням.

Виконання бюджету (implementation of budget) – забезпечення повного і своєчасного надходження всіх передбачених у бюджеті доходів і спрямування коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.

Витрати (expenses) – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати державні (government spending) – прямі витрати, спрямовані за цільовим призначенням як на виконання загальнодержавних функцій, так і на розширення виробництва, соціальної сфери окремих державних підприємств, об'єднань, організацій, установ.

Власний капітал (own capital) – характеризує загальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності й використовуються ним для формування певної частини його активів.

Власні кошти банку (own money of bank) – сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Готівкова форма розрахунків (available form of calculations) – форма розрахунків, що здійснюється з використанням готівки (готівкових коштів).

Готівкові кошти (готівка) (available money cash on hand)) – грошові знаки національної або іноземної валюти (банкноти і монети, які є дійсними платіжними засобами).

Грошові кошти (money) – грошова одиниця, яка виконує функцію засобу платежу та обліковується на рахунках у банках.

Грошові надходження (money receipts) – вхідні грошові потоки в процесі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.

Грошові фонди (money funds) – відособлена частина грошових коштів підприємства, які мають цільове призначення.

Гривня (hryvnya) – грошова одиниця незалежної держави Україна. "Гривня" як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча – прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї ("загривку"). Частина цього обруча (рублена гривня), що використовувалася як гроші, стала основою назви грошової одиниці "рубль".

Гроші (money) – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом.

Грошовий агрегат (money aggregate) – показник грошової маси, в якому зібрана певна її частина.

Грошова база (monetary base) – гроші, емітовані центральним банком у вигляді готівки або записів на рахунках, що є зобов'язанням центрального банку проти внутрішніх та закордонних активів.

Грошова інфляція (money inflation) – теорія, згідно з якою інфляція пов'язана з розширенням грошової маси в обігу.

Грошовий мультиплікатор (money multiplier) – це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошовий обіг (money circulation) – сукупність переміщення грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов'язань.

Грошовий потік підприємства (money stream of enterprise) – є сукупністю розподілених за окремими інтервалами певного періоду часу надходжень і виплат коштів, що генеруються його господарською діяльністю, рух яких пов'язаний із факторами часу, ризику та ліквідності.

Грошовий ринок (money-market) – ринок короткотермінових кредитів, а також ринок валют та благородних металів як доповнення до ринку короткотермінових кредитів.

Дворівнева банківська система (two-tier banking system) – банківська система, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізовуються у так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

Дефіцит бюджетний (budgetary deficit) – перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

Девальвація (devaluation) – офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Депозитні гроші (deposit money) – неповноцінні знаки, які не мають речового вираження й існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках.

Депозитний процент (deposit percent) – ставка процентна, яка виплачується за вкладами населення та юридичних осіб.

Депозитний сертифікат (certificate of deposit) – це процентне боргове зобов'язання (розписка) банку, яке підтверджує вкладення певної суми коштів у банк на певний термін за конкретною відсотковою ставкою або за ставкою, що розраховується за умовами укладеної угоди.

Державний бюджет (the state budget) – це річний план державних витрат та джерел їх фінансового покриття.

Державний кредит (state credit) – вид кредиту, при якому одним із суб'єктів кредитних відносин виступає держава.

Джерело податку (source of tax) – дохід суб'єкта (заробітна платня, прибуток тощо), з якого сплачується податок.

Дивізіональні організаційні структури банку (divisional organizational structures of bank) – передбачають поділ банку не за функціональною ознакою, а відповідно до видів пропонованої банківської продукції, груп споживачів або за регіональними ознаками.

Дисконт (Discount) – сума знижки (відсотка), яку утримують банки при здійсненні операцій з урахування (обліку) векселів.

Довгостроковий кредит (Long-term credit) – кредит, що охоплює позики, які надаються на термін понад 3 роки і призначені для формування основних фондів.

"Дорогі" гроші (high-cost money) – кредитно-фінансова політика, що допускає стримування отримання кредитів та високі процентні ставки кредитві.

Дотація (grant) – сума коштів, виділена з державного бюджету підприємствам, у яких витрати на виробництво та реалізацію продукції не покриваються отримуваними доходами, а також на підтримування порівняно низьких роздрібних цін на окремі товари для населення.

Дохід (profit) – 1) різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції; 2) гроші або матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності (виторг).

Доходи державні (state profits) – сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються для виконання нею своїх завдань і функцій.

Доходи державного бюджету (profits of the state budget) – це частина доходів держави, обов'язкових і добровільних надходжень до бюджету, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій.

Електронні гроші (electronic money) – різновид депозитних грошей, які означають, що переведення грошових сум на рахунках в банках здійснюється автоматично за допомогою ЕОМ за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків.

Засіб нагромадження (Mean of piling up) – функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі.

Засіб обігу (Mean of appeal) – функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб платежу (Mean of payment) – функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних стосунків.

Збиток (Loss) – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Зведений бюджет України (Erected budget of Ukraine) – це сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України та використовуються для аналізу і прогнозування соціально-економічного розвитку держави.

Зобов'язання (Obligation) – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, спричинить зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Звичайна діяльність (Ordinary activity) – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Інвестиції (Investments) – грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; капітальні вкладення у розвиток виробництва чи невиробничу сферу.

Інвестиційна діяльність (Investment activity) – придбання та реалізація тих необігових активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Індосамент (Endorsement) – передавальний напис на векселі, чеку, іншому цінному папері, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи.

Інкасування (інкасо) (Collection (encashment) – здійснення банком за дорученням клієнта операцій із розрахунковими та супровідними документами для одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів разом з платежем або на інших умовах.

Інфляція (Inflation) – знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Капітал (Capital) – накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, що залучаються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язане з чинниками часу, ризику та ліквідності.

Капітал банку (Capital of bank) – являє собою власні кошти банку, що належать засновникам або акціонерам, він складається з акціонерного капіталу, резервів та нерозподіленого прибутку, хоча може включати й інші елементи згідно з регулюючими правилами конкретної країни.

Капіталовкладення (Capital investment) – витрати на придбання об'єктів основного капіталу.

Комерційний банк (Commercial bank) – банківська установа, яка належить до другого рівня банківської системи.

Комерційний кредит (Trade credit) – вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відтермінування платежу за реалізовані товари і послуги.

Комерційний розрахунок (Commercial calculation) – метод ведення господарської діяльності, що полягає у постійному порівнянні (в грошовому вираженні) витрат і результатів діяльності підприємства.

Конвертованість (Convertibility) – здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти.

Контокорентний кредит ((овердрафт) book Account credit (overdraught)) – вид банківського кредиту в національній або іноземній валюті, що надається понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта банку.

Котирування (Quotation) – встановлення офіційними державними організаціями курсу іноземної валюти.

Кредит (Credit) – економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формах на засадах поверненості, страховості, платності.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) (Credit, under the account of bills of exchange(registration credit) – короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явникові векселів, скуповуючи їх до настання терміну оплати зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явникові їх номінальну вартість мінус дисконт.

Кредит податковий (Credit is a tax) – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду згідно з чинним податковим законодавством.

Кредит за відкритим рахунком (Credit after an open account) – надається на основі угоди між експортерами й імпортерами, згідно з якою експортер записує на рахунок покупця борг у розмірі вартості проданих та відвантажених товарів, імпортер зобов'язується погасити кредит у певний строк. Застосовується при регулярних поставках товарів.

Кредит за компенсаційними угодами (Credit after compensative agreements) – передбачає взаємні поставки товарів однакової вартості, коли країна-позичальник отримує у кредит на 8-15 років машини і обладнання для створення чи реконструкції підприємств, а погашення кредиту здійснюється поставкою продукції цих підприємств.

Кредити у формі спільного проектного фінансування (Credits in form general project financing) – нова форма кредитування країн, що розвиваються, яка передбачає спільне фінансування кількома кредитними установами великих, переважно індустріальних проектів (телефонні мережі, лінії електропередач, шляхи сполучення, туристичні бази і ін.).

Кредити безнадійні (Credits hopeless) – протерміновані від 60 до 180 днів незабезпечені кредити і недостатньо забезпечені кредити, протерміновані понад 180 днів.

Кредити небезпечні (Dangerous credits) – протерміновані від 30 до 60 днів незабезпечені кредити; протерміновані від 60 до 180 днів недостатньо забезпечені кредити, а також протерміновані понад 180 днів забезпечені кредити.

Кредити сумнівні (Credits doubtful) – протерміновані до 30 днів незабезпечені кредити; протерміновані від 30 до 60 днів недостатньо забезпечені кредити, а також протерміновані від 60 до 180 днів забезпечені кредити.

Кредитна експансія (Credit expansion) – комплекс заходів на розширення банківського кредитування. Спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при антициклічному регулюванні економіки.

Кредитна операція (Credit operation) – угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитна рестрикція (Credit restriksion) – комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

Кредитний ризик (Credit risk) – ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за користування кредитом.

Кредитний договір (Credit agreement) – юридичний документ, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з приводу одержання останнім банківського кредиту.

Кредитно-інвестиційний портфель (credit-investment brief-case) – сукупність усіх позичок, наданих банком, та придбаних цінних паперів.

Кредитор (Creditor) – суб'єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитна картка (Credit card) – іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги переказом грошей за рахунком без використання готівки.

Кредитні гроші (Credit money) – неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних стосунків.

Кредитна система (Credit system) – сукупність установ, які реалізовують кредитні відносини у кредитній державі.

Кредитоспроможність (Solvency) – наявність передумов для отримання кредиту і здатності повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника; його акуратністю при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточним фінансовим станом, здатністю в разі необхідності мобілізувати кошти із різних джерел.

Ланка кредитної системи (Link of the credit system) – група установ кредитної системи, яка функціонує за однаковими принципами чи реалізовує єдину групу кредитних відносин.

Лихварський кредит (Usurious credit) – економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та переваги на боці кредитора.

Лізинг (Leasing) – довгострокова оренда майна на умовах розтермінування плати за нього.

Лізинговий кредит (Leasing credit – кредитні відносини між юридичними особами, що виникають унаслідок укладення лізингової угоди.

Ліквідність підприємства (Liquidity of enterprise) – його здатність покривати зобов'язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань.

Ліквідність балансу (Liquidity of balance) – це можливість суб'єкта господарювання перетворити свої активи у готівку та погасити зобов'язання, або ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення платіжних зобов'язань.

Ліквідність недостатня (insufficient liquidity) – це неможливість підприємства повністю розрахуватися з боргами навіть за умови надання йому вигідних комерційних можливостей, знижок.

Ліквідність поточна (current liquidity) – це відповідність між обсягом дебіторської заборгованості, грошових активів підприємства і кредиторською заборгованістю товарного та нетоварного характеру.

Ліквідність термінова (urgent liquidity) – це здатність підприємства до погашення зобов'язань у випадку його ліквідації.

Ломбардний кредит (lombard credit) – банківський кредит під заставу депонованих у банку цінних паперів.

Маржа (margin) – різниця між ставками позичкового та депозитного відсотка, яка є прибутком банку.

Маса грошей (Mass of money) – сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, яка є в розпорядженні економічних суб'єктів у даний момент.

Масштаб цін (Scale of prices) – вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею.

Метод балансової вартості оцінки капіталу (Method of book value of estimation of capital) – згідно із цим методом усі активи та зобов'язання банку оцінюються в балансі за тією вартістю, яку вони мали в момент придбання або випуску.

Метод оцінки капіталу за ринковою вартістю (Method of estimation of capital on a market value) – цей метод полягає в тому, що активи та зобов'язання банку оцінюють за ринковою вартістю, виходячи з якої розраховують капітал банку.

Метод «регулюючих бухгалтерських процедур» (Method of «regulative book-keeping procedures») – капітал банку розраховується як сума ряду складових: акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку, резервних фондів, у тому числі на покриття кредитних та валютних ризиків, субординованих зобов'язань і т. ін.

Механізм міжнародного кредитування (Mechanism of the international crediting) – передбачає складання і додержання ряду етапів при оформленні, використанні і поверненні позичок.

1. Розгляд заявки на отримання кредиту.

2. Аналіз ймовірного ринку за позичкою.

3. Структуризація позички. Підготовка до укладення кредитної угоди.

4. Укладення кредитної угоди.

5. Відкриття позичкового ринку і надання кредиту.

6. Погашення позички.

Місцеві бюджети (Local budgets) – це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. До місцевих бюджетів належать:

  •  обласні бюджети;
  •  районні бюджети в містах;
  •  селищні бюджети;
  •  сільські бюджети.

Мирова угода (Peace agreement) – процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі проведення справи про банкрутство.

Міжбанківський процент (Interbank percent) – процент з кредитів, що видається одним комерційним банком іншому.

Міжнародний фірмовий (комерційний) кредит (International brandname (commercial) credit) – позика, що надається безпосередньо комерційними структурами без участі або ж за участю банків.

Основною формою міжнародного комерційного кредиту є фірмовий кредит як позика, що надається експортером імпортеру у формі відстрочки платежу; або ж імпортером експортеру у формі авансування поставок чи виконання послуг. Умови фірмового кредитування визначаються в контрактних угодах, де відображаються: вид позички і її величина. Строк надання і повернення, ціна кредиту, валюта отримання і валюта повернення позички, умови нарахування відсотків, порядок сплати відсотків і погашення боргу, умови і графіки поставок тощо.

Міра вартості (Measure of cost) – функція, в якій гроші забезпечують впровадження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Мобільність капіталу Mobility of capital) – ступінь свободи, з якою капітали переміщуються з країни в країну під впливом зміни процентних ставок.

Монета (Coin) – установленої форми зливки металу, вагу і пробу яких засвідчує своїм штемпелем держава.

Монетаризм (Monetarizm) – школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількісній теорії грошей, що пов'язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни.

Монетарист (Monetarist) – людина, яка дотримується монетаристської теорії.

Монетизація (Monetization) – продаж урядом цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту бюджету.

Монетарна політика (Monetary policy) – те саме, що й грошово-кредитна політика.

Національне багатство (National riches) – вартість нагромаджених у країні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів. Це - основні засоби; матеріальні ресурси; страхові запаси; золотий запас; валютний запас; природні ресурси.

Національний дохід (National income) – заново створена в країні вартість за один рік, яка розподілена на два фонди: нагромадження і споживання. На відміну від внутрішнього валового продукту національний дохід не включає в себе амортизаційні відрахування.

Нейтральність грошей (Neutrality of money) – проявляється, коли кількість грошей в економіці впливає на рівень цін, не впливаючи на зміни процентних ставок, рівень зайнятості та інші реальні показники.

Нематеріальні активи підприємства (Immaterial assets of enterprise) – це активи, які не мають матеріальної форми, зокрема, права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи.

Необоротні активи (Irreversible assets) – це активи підприємства, термін експлуатації або погашення яких перевищує один рік (365 днів). До необоротних активів належать основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, інші необоротні активи.

Непроцентна маржа (непроцентний прибуток) банку (Unpercent margin (unpercent income) of bank) – обчислюється як різниця між непроцентними доходами (комісійні доходи, прибуток від торговельних операцій, штрафи отримані і т. ін.) та непроцентними витратами (комісійні витрати, витрати на утримання персоналу, експлуатаційні витрати і т. ін.). Показник непроцентної маржі часто буває від'ємним, оскільки непроцентні витрати, як правило, перевищують непроцентні доходи.

Норма обов'язкового резервування (Norm of the obligatory backuping) – кошти, які комерційні банки зобов'язані зберігати у центральному банку. Підвищення або зниження норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.

Норма оборотних активів (Norm of circulating assets) – обчислена у встановленому порядку кожного виду (групі) оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, необхідна для розрахунку нормативу.

Норматив оборотних активів (Norm of circulating assets) – мінімальний розмір власних оборотних активів (запасів і витрат) у грошовому виразі, необхідних підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції і розрахунків.

Нормування обігових коштів (Norms of circulating money) – визначення мінімальної їх потреби для створення запасів оборотних активів, необхідних для забезпечення нормальної операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.

Нормування оборотних активів (Norms of circulating assets) – це процес розрахунку тієї частини обігових активів (запасів і витрат), що потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції і розрахунків.

Норма процента (Norm of percent) – співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики.

Нуліфікація (Zerotion) – оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові знаки надзвичайно низької пропорції, так що плата за такі гроші має суто символічне значення.

Об'єкт оподаткування (An object of taxation) – предмет, що підлягає оподаткуванню (дохід, майно, товари).

Об'єкти кредиту (An object of credit) – економічні процеси, відносно яких укладається кредитна угода.

Облікова ставка відсотка (Registration rate of percent) – плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банком.

Облікова ставка НБУ (Registration rate of NBU) – величина плати, що стягується НБУ за проведення операцій зі кредитування комерційних банків рефінансуванням їх активних операцій.

Обов'язкові банківські резерви (Obligatory bankings reserves) – сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку.

Оборотні активи (Circulating assets) – це грошові кошти та еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Овердрафт (Overdraught) – дебетове сальдо за контокорентним рахунком, з яким погодився банк, різновид кредиту.

Оперативний лізинг (Operative leasing) – це такий вид договору лізингу, відповідно до якого лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший від терміну, за яким амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної на момент складання договору.

Операційна діяльність (Operating activity) – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Операційний ризик (Operating risk) – визначається ймовірністю виникнення невідповідності між витратами банку на здійснення своїх операцій та їх результативністю.

Опосередковане фінансування (mediated financing) – переміщення грошей між суб'єктами ринку через фінансових посередників.

Основна діяльність (Basic activity) – операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є основною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Основні засоби (Fixed assets) – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік (або один операційний цикл).

Паперові гроші (Paper money) – нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою (казначейством) для покриття своїх витрат і поділяються нею примусовим курсом.

Пасиви (passive) – це джерела утворення активів, тобто власні, позикові та залучені кошти.

Пасив банку (passive of bank) – одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату в грошовому вираженні відображені джерела утворення коштів банку.

Плаваюча процентна ставка (Floating interest rate) – процентна ставка, розмір якої може змінюватись під час дії кредитної угоди.

Платіжний календар (Pay calendar) – оперативний фінансовий план, який розробляють, як правило, на місяць із розбиттям на декади або тижні.

Платіжний обіг (Pay appeal) – уся сукупність платежів грошима у готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов'язань, що виникають між економічними суб'єктами.

Платоспроможність (Solvency) – здатність підприємства вчасно і повністю погасити свої платіжні зобов'язання.

Податки (Taxes) – система обов'язкових платежів підприємств, організацій, установ та населення, що є одним з основних джерел формування доходів державного бюджету на всіх його рівнях.

Податки непрямі (Indirect taxes) – податки, суми яких долучаються до ціни продукції, робіт чи послуг.

Податки прямі (Direct taxes) – податки, що стягуються безпосередньо з доходів чи майна юридичних осіб і громадян.

Податкова звітність (Tax Reporting) – подається до органів податкової служби і позабюджетних фондів. Характеризує стан зобов'язань підприємства, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів.

Податкова ставка (Tax rate) – величина податку на одиницю оподаткування.

Податкове зобов'язання (Tax obligation) – загальна сума податку, одержана (нарахована) платникові податку в звітному (податковому) періоді згідно з чинним податковим законодавством.

Податковий прибуток (Tax income) – сума прибутку, визначена за податковим законодавством.

Податкові пільги (Tax deductions) – повне або часткове звільнення юридичних або фізичних осіб від податків.

Позика (Loan) – передавання грошей чи матеріальних цінностей за договором позики юридичній або фізичній особі на умовах повернення.

Позика державна (State Loan) – форма державного кредиту, за якої держава виступає головним чином як боржник (позичальник).

Позичальник (Borrower) – суб'єкт кредитної угоди, що отримав у тимчасове користування кредит.

Позичковий капітал (Borrowed Capital) – грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент (Borrowed percent) – плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування кредитом.

Попит на гроші (Demand on money) – потреба суб'єктів економіки у певній сумі грошових коштів.

Поточний (річний) фінансовий план (Current (annual) financial plan) – план формування та розподілу фінансових ресурсів підприємства на плановий рік із розбиттям показників за кварталами.

Право бюджетне (Budgetary Right) – сукупність встановлених державою юридичних норм, що регулюють відносини у сфері податків (визначають порядок їх стягування, регулюють виникнення, зміну і припинення податкових зобов'язань).

Право фінансове (Financial right) – сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення умов для виконання завдань і функцій держави.

Прибуток (Income) – перевищення сукупних доходів над сукупними витратами. Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Прибуток від звичайної діяльності (An Income From Ordinary Activity) – прибуток (збиток), отриманий від операційної діяльності (основної та іншої операційної діяльності), фінансової та іншої звичайної діяльності.

Прибуток від операційної діяльності (An Income From Operating Activity) – прибуток (збиток) від основної діяльності (реалізація продукції, товарів, робіт, послуг) та іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти, операційна оренда, операційні курсові різниці, списання кредиторської заборгованості, одержані чи сплачені штрафи, пені, відшкодування раніше списаної на збитки дебіторської заборгованості, одержані гранти, субсидії, інші доходи).

Прибуток від фінансових операцій (An Income From Financial Operations) – прибуток (збиток), отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, одержані дивіденди, відсотки за облігаціями та іншими цінними паперами, інші доходи від фінансових інвестицій.

Прибуток нерозподілений (Undistributed Income) – частина чистого прибутку підприємства, яка залишається після його розподілу та використання.

Пропозиція грошей (Supply of money) – загальний обсяг монети, паперових грошей, депозитів та інших ліквідних активів в економіці.

Процентний ризик (Percent Risk) – ризик змін процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.

Процентна маржа (процентний прибуток) банку (Percent margin (percent income) of bank) – визначається як різниця між процентними доходами та процентними витратами.

Процес бюджетний (Budgetary Process) – регламентована законодавством діяльність державних органів щодо складання, розгляду, затвердження бюджету, а також щодо складання, розгляду, затвердження звіту про його виконання.

Процес планування в банку (planning process in a bank) – це багатоступенева й розгалужена діяльність, яка охоплює всі аспекти організаційного та фінансового управління банком у контексті впливу зовнішнього середовища. Розробка обґрунтованого плану неможлива без докладного аналізу фактичного становища банку та прогнозування майбутніх форм діяльності.

Ревальвація (Revaluation) – офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної грошової одиниці іноземних валют.

Регіональний ризик (Regional risk) визначається специфікою певного адміністративного чи географічного району, що характеризується умовами, відмінними від середніх умов країни в цілому.

Регулювальна функція кредиту (Regulation function of credit) – у сучасних умовах кредит виступає засобом державного регулювання економічних процесів.

Регулювання бюджетне (budgetary Regulation) – система перерозподілу коштів між бюджетами, що полягає у передаванні частини фінансових ресурсів бюджетів вищих рівнів бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування останніх.

Резерв бюджетний (budgetary Reserve) – наперед зарезервована частина бюджетних коштів, призначена для фінансування різних непередбачених витрат держави.

Резерв фінансовий (Financial Reserve) – кошти, зарезервовані державою, підприємствами, об'єднаннями, організаціями з метою забезпечення непередбачених витрат і спеціальних потреб.

Резервний капітал (Operating surplus) – сума резервів, створених за рахунок прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Витрачається на покриття непередбачених витрат.

Рентабельність (Profitability) – відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність окремих видів продукції.

Реструктуризація (Restructuring) – здійснення організаційно-економічних, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, які можуть привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Ресурси бюджетні (Budgetary Resources) – кошти, з яких формується державний бюджет.

Рейтинг банку (Rating of bank) – показник, за яким проводиться порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

Ризик банківський (bank risk) – небезпека втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин.

Ризик ліквідності (Risk of liquidity) – ризик, при якому в банку виявиться недостатньо грошових коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені терміни.

Ризик незбалансованої ліквідності (Risk of the unbalanced liquidity) – пов'язується з імовірністю того, що банк не зможе своєчасно виконати свої зобов'язання або втратить частину доходів через надмірну кількість високоліквідних активів.

Ризик неплатоспроможності (Risk of insolvency) – означає ймовірність того, що банк не зможе виконати свої зобов'язання навіть за умови швидкої реалізації (продажу) активів. Ризик неплатоспроможності тісно пов'язаний з ризиком ліквідності та з ризиком банкрутства і є похідним під решти ризиків.

Ризик трансакції (Risk of transaction) – супроводжує укладання та реєстрацію угоди, виконання розрахунків, підписання контрактів, поставляння цінних паперів або валюти.

Ринок грошей (Market of money) – сектор грошового ринку, де об'єктом операцій виступають короткострокові фінансові інструменти (до 1 року).

Ринок капіталу (Capital market) – сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові капітали (більше 1 року).

Рік бюджетний (Fiscal Year) – час (12 місяців), протягом якого здійснюється виконання державного бюджету. В Україні бюджетний рік збігається з календарним: розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Самоокупність (Recoupment) – принцип підприємницької діяльності, який передбачає покриття поточних витрат за рахунок поточних доходів підприємства.

Самофінансування (Self-finance) – принцип підприємницької діяльності, який передбачає самостійне нагромадження підприємством капіталу, необхідного для фінансування операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.

Санатор (Sanator) – фізична або юридична особа, яка має намір узяти фінансову чи якусь іншу матеріальну участь (або бере таку участь) у санації підприємства, що перебуває у фінансовій кризі.

Санаційний аудит (Sanare audit) – поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, який здійснюється на підприємствах, що потрапили у фінансову кризу.

Санація (Sanare) – це комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення належного рівня його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.

Санкції податкові (tax Approvals) – різного роду штрафи та пені за порушення податкового законодавства, зокрема: за приховування доходів, прибутку, несвоєчасну сплату податків, відсутність, фальсифікацію чи непред'явлення податковим органам документів, необхідних для обчислення та сплати податків.

Собівартість продукції, (робіт, послуг) (Unit cost (works, services) – виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Світові гроші (World money) – функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обігу.

Система бюджетна (budgetary system) – сукупність усіх бюджетів держави - центрального і місцевих. До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети.

Система фінансова (financial system) – сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані й децентралізовані грошові фонди.

Скарбниця державна (state treasury) – спеціальний орган (самостійний чи в окремих країнах у складі міністерства фінансів), який забезпечує збір державних доходів і їх використання згідно з державним бюджетом, а також здійснює управління державним боргом, емісією скарбничих (казначейських) білетів та цінних паперів.

Споживчий кредит (Consumer credit) – вид кредиту, що надається у грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та нефінансовими організаціями з метою придбання товарів тривалого користування.

Ставка рівноваги (Rate of equilibrium) – ставка відсотка, в умовах якої попит та пропозиція на грошовому ринку досягають рівноваги.

Статистична звітність (Statistical accounting) – система кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку, призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей господарської діяльності підприємств і галузей економічної діяльності.

Статутний капітал (Chartered capital) – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внесками засновників (учасників) у капітал підприємства.

Стратегічне планування (Strategic planning) – це процес розробки загальної концепції, яка слугує основою для прийняття ключових рішень щодо допустимого ризику, методів ведення конкурентної боротьби, перспектив розширення діяльності, бажаного рівня прибутковості.

Суб'єкт податку (платник податку) (Subject of tax (payer of tax)– фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов'язок сплачувати податок.

Суб'єкти кредиту (Credit subjects) – учасники кредитної угоди: як мінімум, кредитор і позичальник.

Схильність до заощаджень (Propensity to the economies) – вибір населення між поточним та майбутнім споживанням, який визначає позицію грошей на ринку.

Тактичне планування (Tactical planning) – це процес, який зорієнтований на виконання певного завдання, що постає перед банком. Такі завдання здебільшого мають короткостроковий характер, скажімо, в межах року. У тактичному плані формулюються способи досягнення цілей та вирішення конкретних завдань у кожній функціональній сфері банківської діяльності.

Трансакція (Transaction) – операція, угода, що супроводжується взаємними поступками.

Устрій держави бюджетний (budgetary mode of the state) – організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, зв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

Факторинг (Faktoring) – придбання права на стягнення боргів (купівля дебіторів).

Фіксована процентна ставка (fixed interest rate) – процентна ставка, розмір якої не змінюється протягом дії кредитної угоди.

Фінанси (Finances) – сукупність економічних відносин, що виникають під час формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Фінанси підприємств (Finances of enterprises) – а) економічні відносини, що виникають у процесі формування, розподілу і використання грошових фондів і доходів підприємств; б) різноманітні фонди фінансових ресурсів, що їх формують і використовують задля виробництва продукції (робіт, послуг) та фінансування інших видів діяльності підприємств.

Фінансова діяльність (Financial activity) – цілеспрямована система здійснюваних підприємством заходів для досягнення поточних та стратегічних завдань його розвитку, для забезпечення його діяльності фінансовими ресурсами, управління ними, вчасного та повного виконання фінансових зобов'язань.

Фінансова звітність (Financial Reporting) – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова криза (Financial crisis) – фаза розбалансованої фінансової діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу керівництва підприємства на його фінансові відносини (нездатність задовольнити вимоги кредиторів, сплатити податки, розрахуватись з постачальниками тощо).

Фінансова санація (Financial sanare) – це комплекс заходів, спрямованих на мобілізацію та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства. Мета фінансової санації – покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, поповнення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів його заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу, формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів.

Фінансова система держави (Financial system of the state) – це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб.

Фінансова стійкість (Financial firmness) – спроможність підприємства забезпечити фінансову діяльність за рахунок власних коштів.

Фінансова стратегія підприємства (Financial strategy of enterprise) – складова частина його загальної економічної стратегії, яка охоплює систему довгострокових завдань фінансової діяльності підприємства та шляхів їх досягнення.

Фінансове планування (Financial planning) – розробка системи фінансових планів за окремими напрямками фінансової діяльності підприємства, яка забезпечує реалізацію його фінансової стратегії у плановому періоді.

Фінансовий аналіз (Financial analysis) – це метод оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства. Метою фінансового аналізу є інформаційне забезпечення прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні та прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Основними завданнями фінансового аналізу є:

  •  по-перше, виявлення ступеня збалансованості між рухом матеріальних і фінансових ресурсів; оцінення потоків власного та позикового капіталу в процесі економічного кругообороту, спрямованого на отримання максимального або оптимального прибутку, підвищення фінансової стійкості;

  •  по-друге, він дозволяє оцінити правильність використання грошових коштів для підтримки ефективної структури капіталу;

  •  по-третє фінансовий аналіз дає можливість проконтролювати правильність руху фінансових потоків підприємства, дотримання норм і нормативів використання фінансових і матеріальних ресурсів, доцільність здійснення затрат.

    Фінансовий інструмент Financial instrument – фінансовий актив, цінний папір або контракт, який зумовлює одночасне виникнення (чи збільшення) фінансового активу одного підприємства та фінансового зобов'язання іншого підприємства.

    Фінансовий лізинг Financial leasing – це такий вид договору лізингу, відповідно до якого лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менший від терміну, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної на момент складання договору.

    Фінансовий механізм Financial mechanism – сукупність форм і методів формування та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення фінансування діяльності підприємства.

    Фінансовий план Financial plan – це таблиця, в якій відображається розрахунок суми фінансових результатів, обсяги надходжень, і напрямки використання фінансових ресурсів підприємства в плановому році.

    Фінансовий стан підприємства Financial state of enterprise – комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

    Фінансовий посередник (Financial mediator) – суб'єкт ринку, метою діяльності якого є торгівля фінансовими інструментами.

    Фінансові інвестиції (Financial investments) – придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів, інших фінансових інструментів (активів), які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

    Фінансові результати діяльності підприємства Financial results of activity of enterprise – це економічний підсумок виробничої діяльності господарюючих суб'єктів, виражений у вартісній (грошовій) формі.

    Фінансові ресурси Financial resources – сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства і є джерелом його виробничого і соціального розвитку.

    Фондовіддача основних засобів (Fund-devotion of the fixed assets) – показник ефективності використання основних засобів, що обчислюється як відношення обсягу виготовленої за звітний період продукції до середньої вартості основних засобів за цей же період часу.

    Функціональна організаційна структура банку (Functional organizational structure of bank) – передбачає поділ банківської діяльності на окремі частини, що являють собою відособлені галузі діяльності або функції, здійснення яких сприяє досягненню мети, що стоїть перед банком.

    Функція грошей (Function of money) – "робота" грошей щодо обслуговування руху вартості товарів.

    Функції кредиту (Credit functions) – oсновною функцією міжнародного кредиту є акумулювання тимчасово вільних коштів суб'єктів міжнародних відносин і їх перерозподіл між учасниками з метою забезпечення виробничих і соціальних потреб. Міжнародний кредит прискорює реалізацію товарів, сприяє нагромадженню прибутків, посилює нагромадження капіталу в межах світового простору, сприяє фінансовому оздоровленню країн-учасниць світового простору за рахунок подолання дефіцитів державних бюджетів, впровадженню досягнень "ноу-хау", забезпеченню учасників міжнародних угод сировинними ресурсами, резервуванню системи державного управління, подоланню негативного сальдо в галузі торгівлі тощо. Соціальна функція міжнародного кредиту полягає у прискоренні економічного і соціального розвитку окремих країн і регіонів, більш повному забезпеченню матеріальних і соціальних потреб.

    Центральний банк (Central Bank) – банк першого рівня в дворівневій банківській системі.

    Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг (A net profit (profit yield) from realization of commodities, works, services) – різниця між загальним доходом від реалізації продукції та сумою наданих знижок, повернення проданих товарів і податків із продажу (ПДВ, акцизного збору тощо).

    Чистий національний продукт (ЧНП) (Net national product (NNP) – сумарний обсяг у грошовому вираженні всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні за певний час (як правило, за рік), з вирахуванням величини амортизації основного капіталу (вартості основних фондів).

    Чистий прибуток (Net income) – сума прибутку підприємства після сплати податку на прибуток.

    Якість активів банку (Quality of assets of bank) – спроможність забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.