Усі демократичні держави проголошують своєю головною цінністю людину, а єдиним джерелом влади – народ. Це означає, що доля країни залежить від думки кожного громадянина, адже сааме громадяни вирішують, кому делегувати своє право керування державою. Механізмом реалізації такого рішення виступають вибори.

10.1. Вибори – основа демократії

ВИБОРИ – це спосіб формування інститутів представницької демократії через народне голосування.

ВИБОРЧЕ ПРАВО є одним з найважливіших прав людини і громадянина. Розрізняють суб’єктивне і об’єктивне виборче право.

Суб’єктивне виборче право означає право обирати і бути обраним.

Об’єктивне виборче право означає сукупність юридичних норм, що регулюють виборчих процесс (законодавство про вибори).

Сучасне виборче право ґрунтується на таких основних

ПРИНЦИПАХ:

1. Принцип загальних (всенародних) виборів. Це означає, що кожному громадянинові по досягненні певного віку надане право обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування. Позбавити цього права можуть громадян, що визнані судом недієздатними або утримуються в місцях позбавлення волі. В більшості країн, зокрема в Україні, віковий ценз для одержання права голосувати становить 18 років. Для набуття права обиратися віковий ценз зазвичай є вищим. Наприклад, в Україні обиратися народним депутатом можна з 21 року, Президентом – при досягненні 35 років.

2. Принцип рівних виборів. Зазначений принцип полягає у тому, що кожен громадянин має однакову з іншими громадянами можливість впливати на підсумки виборів. Іншими словами, рівність виборчого права виявляється в тому, що кожен громадянин, який бере участь у виборах, незалежно від статі, віку, раси, національності, майнового становища, соціального походження, віросповідання і т. ін. має один голос, і цей голос є рівним відносно інших.

3. Принцип прямих виборів. Цей принцип передбачає, що громадяни голосують безпосередньо за кандидата (партійний список).

Проте в світі практикуються і непрямі вибори. Наприклад, у США громадяни спочатку обирають виборщиків, які потім обирають президента країни.

4. Принцип таємного голосування. Цей принцип покликаний забезпечити виборцеві повну свободу волевиявлення на виборах. Дотримання згаданого принципу досягається шляхом використання бюлетенів, що опускаються в скриньку для голосування після позначення прізвища кандидата або назви партії (блоку партій); бюлетені заповнюються у спеціально відгородженому приміщенні (кабині для голосування), де виборець знаходиться наодинці.

В деяких країнах голосування відбувається без бюлетенів – за допомоги спеціальних виборчих машин або комп’ютерів. Проте принцип таємності дотримується неодмінно.

Лише за умов застосування зазначених принципів в тій чи іншій країні можуть бути проведені демократичні вибори.

Крім того, головними ознаками демократичних виборів є:

1. Конкурентність – наявність опозиції, яка має вільний доступ до виборця та засобів масової інформації.

2. Альтернативність – народ обирає з-поміж кількох кандидатів (партій), що мають різні погляди на розвиток країни.

3. Законність – влада і опозиція неухильно дотримуються законодавчо закріплених “правил гри”.

4. Періодичність – не довічне, а строкове обрання владних осіб, що є важливим елементом у системі стримувань та противаг.

5. Остаточність – обрані народом представники не повинні бути виконавцями волі когось, окрім народу-суверена.

Таким чином, вибори загалом і сама процедура голосування зокрема є обов'язковими умовами існування демократичного режиму.

Коли люди позбавлені можливості голосувати, демократії не існує.

Принципи виборчого права конкретизуються як міжнародними нормами, так нормами окремих держав, що віддзеркалюють основоположні права і свободи. Серед згаданих норм найважливішими є такі:

1. Атмосфера поваги до прав людини і відсутність будь-якого залякування або тиску.

2. Самовизначення – право на вільні і справедливі вибори.

3. Право на участь в управлінні.

Ст. 21 Загальної Декларації прав людини, що є обов’язковою для всіх країн-членів ООН, говорить: “Кожна людина має право братии участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через посередництво вільно обраних представників…”.

4. Відсутність дискримінації.

5. Свобода переконань і висловлювання цих переконань.

6. Свобода об’єднань, мирних зборів і пересувань під час виборчих кампаній.

7. Право на безпеку особистості і належний судовий захист.

Важливою передумовою справжніх виборів є наявність суспільної довіри до виборчого процесу. Без неї результати навіть законно проведених виборів можуть бути не легітимними, тобто не визнаними суспільством. Зазначена довіра формується через:

– утворення ефективного і неупередженого апарату із проведення виборів (виборчих комісій, комітетів і т.ін.), що діє на принципах відкритості й прозорості, тобто коли громадськість і учасники перегонів мають можливість спостерігати за усіма аспектами підготовки до виборів;

– залучення політичних конкурентів до електорального процесу у повному обсязі;

– забезпечення контролю за підготовкою і проведенням виборів з боку громадян і неурядових громадських організацій;

– переконування громадян у важливості виборів, а також у тому, що їх особисту безпеку і таємність голосування буде забезпечено, а результати голосування поважатимуться;

– ініціювання всебічного контролю за ходом виборчих перегонів з боку незалежних, в т.ч. міжнародних, спостерігачів, що заслуговують на довіру.