11.3. Розвиток місцевого самоврядування в Україні
Місцеве самоврядування є порівняно новим соціальним інститутом для України. Сам термін увійшов в політичний та юридичний обіг з середини XIX ст. за ініціативи прусського юриста Рудольфа Гнейста. Сьогодні ця форма суспільного устрою відображена у прийнятих 1985 року міжнародних правових документах – Всесвітній декларації місцевого самоврядування та Європейській хартії місцевого самоврядування, зідно з якими важливими ознаками будь-якого органу місцевого самоврядування є його правова, організаційна та фінансова автономія.
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ – це законодавчо забезпечене право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення.
Основне призначення місцевого самоврядування – створення та підтримка сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних публічних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади.
Конституція і законодавство України визначає, що самоврядування в нашій країні здійснюється на принципах народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання державних і місцевих інтересів, виборності тощо.
Р и с . 1 1 . 3 . С т р у к т у р а м і с ц е в о г о с а м о в р я д у в а н н я
ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА – первинний суб’єкт місцевого самоврядування.
Це жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна. Вихід зі складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади.
Територіальні громади здійснюють такі повноваження:
– управляють майном, що є в комунальній власності;
– затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;
– затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;
– встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;
– забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;
– утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства та здійснюють контроль за їх діяльністю;
– вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенціії.
Формою безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення є загальні збори громадян за місцем проживання. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.
Члени територіальної громади мають також право ініціювати розгляд у раді в порядку місцевої ініціативи будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
Територіальна громада має право проводити громадські слухання – зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
До органів місцевого самоврядування Конституція України відносить:
– сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи – виконавчі комітети, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;
– будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення, що наділені частиною компетенції, майна та фінансів даної ради.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.
Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Органи самоорганізації населення створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.
Порядок утворення та діяльності органів самоорганізації населення регулюється Законом “Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001 р.
Виконавчі органи рад – органи, які створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.
Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об’єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Він не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати, від цього прибуток.
Повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи, крім випадків дострокового припинення його повноважень.
Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним – перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов’язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.
Секретар сільської, селищної, міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради та працює в раді на постійній основі.
Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України та законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повноважень ради таємним голосуванням. У своїй діяльності голова районної, обласної, районної у місті ради є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менше третини депутатів від загального складу ради.
Строк повноважень місцевих рад – чотири роки. Місцева рада вважається правомочною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради. У разі якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повноваження рада попереднього скликання. У разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається правомочною за наявності біпьше половини депутатів від загального складу ради.
Місцева рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал. Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об’єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об’єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність.
Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках:
– якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом;
– якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.
Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті ради можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень ради визначається законом про місцеві референдуми. Питання про дострокове припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті ради за рішенням місцевого референдуму може бути порушене сільським, селищним, міським головою, а також не менш як однією десятою частиною громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу. Сільська, селищна, міська, районна в місті рада, повноваження якої достроково припинено за рішенням місцевого референдуму, а також рада, щодо якої Верховна Рада України прийняла рішення про проведення позачергових виборів, продовжує діяти до обрання нового складу відповідної ради.
Повноваження сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради вважаються достроково припиненими у разі:
– його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;
– припинення його громадянства;
– набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
– порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених законодавством;
– визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер;
– його смерті.
Рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського олови приймається сільською, селищною, міською радою як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.
Конституція України та Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” містять норми, які розмежовують компетенцію держави та місцевого самоврядування та регулюють відносини, що виникають між ними.
Одним з аспектів правовідносин між органами місцевого самоврядування та державою є взаємне делегування повноважень.
Делеговані повноваження – повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
ДО МОДУЛЮ ІІ
Контрольні запитання і завдання:
1. Проаналізуйте взаємозв’язок чинників стабілізації та дестабілізації політичних систем.
2. Які основні функції виконує політична система?
3. Розкрийте типологію існуючих політичних систем.
4. Які Вам відомі концепції походження держави?
5. Охарактеризуйте основні ознаки та властивості держави.
6. Які основні функції виконує держава?
7. Які основні категорії розкривають поняття “форма держави”?
8. Які форми державного правління Вам відомі? Охарактеризуйте їх.
9. Чим федерація відрізняється від конфедерації?
10. Перелічіть основні принципи правової держави.
11. Назвіть основних представників теорії правової держави.
12. Обґрунтуйте взаємозв’язок демократії та громадянського суспільства.
13. Охарактеризуйте з політико-правової точки зору інститут громадянства та його роль у сучасному розвитку українського суспільства.
14. Який рівень культури громадянства існує в сучасній Україні і як він впливає на суспільно-політичні процеси?
15. Дайте характеристику антиподів влади, серед яких виділяються:
а) безвладдя;
б) невизначеність;
в) ізольованість;
г) втрата влади;
д) аномія;
е) антисистемна опозиція;
ж) хаос.
16. Як Ви гадаєте, яким чином політична влада опосередковується та обмежується правом за різних типів суспільного розвитку? Чи є право знаряддям політичної влади?
17. Влада політична і влада державна. Чим вони відрізняються одне від одного? В чому полягає специфіка державної влади?
18. Назвіть основні причини зміни політичних режимів.
19. В чому полягає відмінність між авторитарним і тоталітарним режимами?
20. Назвіть основні функції політичних партій, яка з них, на Ваш погляд, є найголовнішою?
21. Які основні елементи входять в структуру політичної партії?
22. Чим масові партії відрізняються від кадрових?
23. Які основні типи партійних систем Вам відомі?
24. Чим відрізняються між собою атомізована і однопартійна системи?
25. Чим громадські організації і рухи відрізняються від партій?
26. Перерахуйте основні функції громадських організацій.
27. Визначте основні елементи Державного устрою України на сучасному етапі її розвитку
28. Охарактеризуйте статус виконавчої влади в Україні
29. Які види виборів Вам відомі?
30. Які органи формуються шляхом виборів в Україні?
31. Які основні види виборчих систем Ви знаєте? Визначте плюси і мінуси кожної системи.
32. В чому полягає сутність пропорційної системи виборів?
33. В чому різниця між поняттями “техніка” і “технологія”?
34. В чому полягає відмінність між “білими”, “сірими” та “чорними” виборчими технологіями ?
35. Які Вищі органи державної влади в Україні Ви знаєте?
36. Порівняйте повноваження Президента України і Верховної ради.
37. Охарактеризуйте сучасний політичний режим України.
38. Визначте основні повноваження Конституційного суду України.
39. Що входить в систему судів загальної юрисдикції?
40. Перелічіть основні функції та повноваження Верховної ради України.
41. Які функції притаманні голові Верховної ради?
42. Які загальні повноваження Президента України Ви знаєте?
43. На яких принципах здійснюється місцеве самоврядування в Україні?
44. Які організацій відносяться до органів місцевого самоврядування?
45. Які Ви знаєте форми безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення?
Теми для рефератів та доповідей:
1. Типи політичних систем у посткомуністичних країнах: порівняльний аналіз.
2. Політична система сучасної України: тенденції трансформації.
3. Проблема легітимності політичної системи.
4. Тоталітарний політичний режим: від виникнення теорії до реалізації в практиці.
5. Тоталітарний політичний режим в СРСР від 1929 до 1953 рр.: політичні процеси та державне будівництво.
6. Гітлерівська Німеччина 1933–1945 рр., особливості тоталітаризму.
7. Авторитаризм у теорії та на практиці, чи схожі “ідея і реальність”.
8. Демократичний політичний режим: “зовнішні ознаки” та “внутрішній зміст”.
10. Політичний режим в Україні: формальна чи змістовна демократія?
11. Основні причини зміни політичних режимів.
12. Принципи місцевого самоврядування України
13. Проблеми реформування державного управління в Україні.
14. Історія виникнення та розвитку політичних партій.
15. Роль політичних партій в становленні демократії в Україні.
16. Партійна система сучасної України: аналіз та перспективи розвитку.
17. Громадянське суспільство і правова держава як атрибути демократичного суспільства.
18. Ідея правової держави в історії світової політичної думки.
19. Принципи розподілу “влади”, необхідність та механізм реалізації.
20. Конституція України – основа демократизації та становлення громадянського суспільства.
21. Поняття та основні характеристики виборчого права.
22. Виборча система України та її роль у становленні української державності.
23. Порівняльний аналіз виборчих систем в Україні, Росії, Німеччині та США.
24. Механізми та особливості висування кандидатів на виборні посади в сучасних виборчих системах.
25. Роль і функції депутата в сучасній демократичній державі.
26. Стан та перспективи розвитку виборчої системи України.
27. Організація роботи виборчої дільниці на території загальноосвітньої школи.
28. Шкільне самоврядування в Україні та його вплив на формування політичної культури майбутнього виборця.
29. Місце загальноосвітньої школи у формуванні виборчих навичок громадянина України.
Список літератури:
1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М., 1993.
2. Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг : навч.-метод. посіб. – К., 2001.
3. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна. – К., АМУПП, 2000.
4. Воронов І. О. Правова держава як предмет політологічного аналізу. – К., 2000.
5. Гладун З. С., Федчишин М. Г. Основи конституційного права України : навчально-методичний посібник. – Тернопiль : СМП “Астон”, 2001.
6. Горбулін В. П. Через роки, через відстані... Держава та особистість. – К., 2006.
7. Давимука С. А., Колодій А. Ф., Кужелюк Ю. А., Харченко В. І. Політичні режими сучасності та перехід до демократії. – Л., 1999.
8. Даль Р. Демократия и её критики. – М., 2003.
9. Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні // Політична думка. – 2002. – № 1.
10. Дюверже М. Политические партии. – М., 2004.
11. Кресіна І. О., Скрипнюк О. В. та ін. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії. – К., 2007.
12. Левенець Ю. А. Держава у просторі громадянського суспільства. – К., 2006.
13. Мензур О. Влада і процвітання. Подолання комуністичних і капіталістичних диктатур. – К., 2007.
14. Пасько Я. І. Соціальна держава і громадянське суспільство: співпраця versus протистояння: монографія. – К., 2008.
15. Партії та громадсько-політичні рухи: світовий досвід та Україна. – К., 2004.
16. Примуш М. В. Демократія і політичні партії Центральної та Східної Європи. – Донецьк, 2002.
17. Шведа Ю. Р. Теорія політичних партій та партійних систем. – Львів, 2004.
18. Цыганов А. П. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. – М., 1995.
19. Эндрейн Ч. Ф. Сравнитиельный анализ политических систем. – М., 2000.