Корпоративне управління є мистецтвом балансування в інтересах власників через оптимізацію прав і зобов'язань акціонерів, органів контролю та управління в корпорації, менеджменту, а іноді також і робітників. В основу такої оптимізації покладено чітке визначення прав власників корпоративних цінностей. Як свідчить практика зарубіжного й вітчизняного корпоративного управління, законодавче учасники товариства мають такі основні права:
Крім того, учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Права учасників товариств реалізуються не завжди однаково. Так, товариства з невеликою кількістю учасників мають більш „прозорі” для всіх учасників умови функціонування, товариства з великою кількістю учасників – певні проблеми. Наприклад, ВАТ "Металургійний завод ім. Ілліча" (м. Маріуполь), "Готельний комплекс "Київська Русь", АТ "ЛІНОС", АТ "Донецький металургійний завод" та інші мають десятки тисяч акціонерів. В умовах такої кількості акціонерів, серед яких розпорошено досить багато акцій, провести загальні збори з абсолютним дотриманням прав акціонерів практично неможливо: по-перше, потрібно мати таке при-міщення, по-друге, навіть якщо кожен з акціонерів хотів би висловити власну думку на зборах і зайняв на це одну хвилину, то потрібні були б місяці засідань. Тому в таких ситуаціях використовують можливості передачі прав голосування, письмові опитування та інші варіанти дотримання прав акціонерів.
В господарських товариствах, які є прикладом спільного володіння, компетенція і відповідальність мають надзвичайно важливе значення. Тому крім прав учасники товариств мають певні зобов'язання. Зобов'язання мають подібні риси, характерні майже для усіх країн, особливо європейських. Як правило, учасники товариств зобов'язані:
Щодо організаційно-правової бази в Україні, то слід зазначити, що деякі обов'язки учасників товариств мають дещо декларативний характер, оскільки практично ніде не визначено санкції за їх невиконання. Іноді такі санкції вписуються в установчі документи, але вони можуть діяти тільки за умови їх відповідності чинному законодавству.
Господарське товариство може створюватись та існувати тільки в одній з передбачених ч. 2 ст. 1 Закону “Про господарські товариства” форм, а саме у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства та командитного товариства. Діюче законодавство України, закріплюючи існування п'яти видів господарських товариств, надає можливість засновникам товариства обрати найбільш придатну для їх майбутньої діяльності організаційно-правову форму.
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства (ч. 1 ст. 24 Закону «Про господарські товариства»).
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів (ст. 50 Закону «Про господарські товариства»).
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах (ст. 65 Закону «Про господарські товариства»).
Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (ст. 66 Закону «Про господарські товариства»)
Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників) (ч. І ст. 75 Закону «Про господарські товариства»).
Перелік організаційно-правових форм господарських товариств, що міститься у Законі «Про господарські товариства» є вичерпним, проте щодо акціонерного товариства варто мати на увазі положення ст. 25 цього закону, відповідно до яких товариство може бути закритим або відкритим.
Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, продаватись та купуватись на біржі. Відкриті і закриті акціонерні товариства істотно відрізняються за процедурою створення і правовим статусом, а тому фактично являють собою дві різні організаційно-правові форми господарського товариства. Вид акціонерного товариства обов'язково повинен вказуватися в його установчих документах і найменуванні.
Найбільшого поширення в практиці господарювання набули акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Менш поширеними в Україні є товариства з додатковою відповідальністю, поява яких передусім викликана формуванням довірчих товариств, і зовсім мало в Україні товариств з повною відповідальністю та командитних товариств.
Корпоративні риси мають акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, в яких управління відокремлене від власності.
Певну економічну нішу в Україні, як і за рубежем, займають товариства, які не можна вважати корпоративними або корпоративними вони є лише за окремими рисами. До товариств, які можуть двозначне розглядатись, належать товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ).
До таких форм товариств спостерігається неоднозначність підходів в аспекті визнання їх корпораціями чи некорпораціями. Така риса корпоративного управління, як відокремленість функцій управління від власності, тут простежується, існує поділ майна на частки. Проте в порівнянні з акціонерним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю вони є специфічними і мають відмінні риси.
В організаційно-правовій базі України існує також кілька форм господарських товариств, які однозначно не можуть вважатися товариствами корпоративного типу. В таких товариствах не існує відокремленості функцій власності від функцій управління товариствами. До таких товариств насамперед відносять повні товариства (ПТ), які з погляду виконання зобов'язань є найбільш "відповідальними".
Як товариство, що поєднує риси товариства з обмеженою відповідальністю і повного товариства, використовується так зване командитне товариство (КТ).
