Особливістю акціонерного товариства є випуск ним цінних паперів. Потреба випуску цінних паперів для товариства полягає у збільшенні числа інвесторів за рахунок придбання ними акцій. Одночасно це є збільшенням капіталів АТ і, отже, збільшенням його фінансових можливостей. Для акціонерів вкладення коштів у акції є розміщенням капіталу, яке буде вигідним з погляду отримання частини прибутку фірми (АТ) та дасть змогу ним управляти. Не виключаються також акціонерами можливості зростання курсової ціни акцій та здійснення спекулятивних операцій. Так, існують інвестори, які займаються виключно спекулятивними операціями з корпоративними цінними паперами.
Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У цей час засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Проте якщо засновник прийняв на себе зобов'язання, пов'язані із створенням акціонерного товариства, то товариство відповідає за такі зобов'язання лише після прийняття їх за доцільні загальними зборами.
Після того як засновники прийшли до висновку щодо створення АТ, вони повинні повідомити про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію. Тому засновники товариства завжди є його учасниками, оскільки вони укладають і підписують установчий договір. У регуляторних системах, для того щоб засновники не відчужували зразу свої частки і брали участь у діяльності АТ, є певні обмеження для засновників. В Україні відповідно до нормативної бази укладання такої угоди для засновників акціонерного товариства передбачає зобов'язання утримувати не менш як 25 відсотків кількості акцій протягом двох років.
Акції купуються учасниками при створенні АТ на основі укладення договорів з його засновниками. Якщо акціонерне товариство діюче і здійснює додатковий випуск акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду, то угоди про продаж укладаються із самим товариством. У випадку заснування акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені через відкриту підписку на них (у відкритих акціонерних товариствах) або їх розподіл між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).
Акції можуть реалізуватись при первинному розповсюдженні як за номінальною вартістю, так і вищою за неї.
Проведення підписки передбачає певні процедури:
Оплата за акції може здійснюватись у гривнях, в іноземній валюті або через передачу майна. При цьому важливим є те, що статутний фонд може також створюватись за рахунок цінних паперів інших емітентів, тому оплата іноді здійснюється через внесення акцій одних корпорацій в обмін на акції даного емітента.
В разі перевищення ціни продажу акцій над її номінальною вартістю, АТ отримує дохід, який називається "емісійний дохід", який в Україні не обкладається податком і є важливим джерелом зміцнення фінансового становища фірми. Така ситуація дає змогу додатково залучати кошти, які не оподатковуються, однак при цьому необхідно міняти заявлений статутний фонд на реально сплачений. Наприклад, АТ має певні активи, яких не вистачає для здійснення широкомасштабного нарощування господарських операцій. Залучення кредитів в Україні є справою досить складною і дорогою, оскільки відсотки надзвичайно великі, і потрібно мати предмет ліквідної застави, і розробляти бізнес-плани під кредит тощо. Акціонери товариства не можуть надати інвестиції у вигляді товарних кредитів або безповоротної фінансової допомоги, оскільки виникає проблема оподаткування. Якщо є погодженість з інвесторами, то у цьому разі можливе здійснення додаткового випуску акцій з певними умовами. Так, акції невеликої номінальної ціни продаються тим самим акціонерам (як правило, це інституціональні інвестори) за ціною, що у кілька разів перевищує номінальну. Сума надходжень у цьому разі не підпадає під оподаткування і може використовуватись АТ на різні потреби. При цьому інвестори набувають додаткові корпоративні права. Щоправда, застосування поняття "ринкова ціна" може викликати у цих випадках визнання таких угод корисливими і тягнути певні наслідки правового характеру.
Особи, які бажають придбати акції в акціонерного товариства, мають внести на рахунок засновників певний авансовий платіж. Після цього засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій. До дня державної реєстрації або до скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску певну частину відсотків номінальної вартості акцій.
Для ЗАТ існують певні відмінності. В Україні відповідно до прийнятих нормативних документів у випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менш як 50 відсотків номінальної вартості акцій. Як у відкритих, так і у закритих акціонерних товариствах на підтвердження внеску засновники видають особам, які підписалися і внесли кошти, тимчасові свідоцтва. Самі акції або їх сертифікати можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості. Отже, для відкритих і закритих акціонерних товариств існують різні вимоги щодо розмірів покриття вартості акцій, хоча можуть бути й однакові.
