Оскільки відповідно до чинного законодавства України державні органи і підприємства не можуть брати участь у недержавних господарських товариствах і засновувати інші фірми (недержавних форм власності), то для цієї мети не дозволяється використовувати державні кошти.
Характерною рисою формування первісного капіталу АТ є те, що для формування статутного фонду забороняється також використовувати кошти, одержані в кредит та під заставу. Річ у тім, що для формування статутного фонду досить просто було б взяти кредит, за його рахунок сформувати статутний фонд і після реєстрації АТ віддати цей кредит з того самого статутного фонду. У цьому разі АТ залишалось з усіма ознаками товариства і юридичної особи, але без капіталу, від чого потерпали б учасники АТ, особливо дрібні акціонери, які вкладали реальні кошти, вважаючи, що товариство з часом буде мати значні матеріально-фінансові можливості, в той час як статутного фонду в ньому могло вже й не бути.
Світова економічна наука вважає класичним контрольним пакетом акцій 50% + 1 акція. Водночас існує багато прикладів, коли контрольний пакет становив значно меншу частку (іноді навіть 7-9%) за умов широкої "дифузії" власності на акції. Така ситуація складалась, коли існувала велика кількість дрібних акціонерів, які не могли реально здійснити свої управлінські функції.
Сьогодні основні підходи до проблеми власності і відповідно контролю над корпоративним утворенням можна розглядати так. Якщо йти від інтересів меншості, то "10% + 1 акція" забезпечують право вимоги скликання позачергових зборів або їх самостійне скликання та обов'язкового внесення у порядок денний питань власників такого пакета.
Блокуючий пакет "25% + 1 акція" дає можливість заблокувати на зборах прийняття рішень, що вимагають трьох четвертей голосів. Це такі важливі рішення, як зміни до статуту, створення і ліквідація дочірніх підприємств, ліквідація акціонерного товариства.
Пакет "50% акцій + 1 акція" дає змогу приймати рішення на зборах за умови присутності більше ніж 60% голосів акціонерів. Наявність такого пакета залежить від співвідношення власності і від розкладу сил на зборах, вміння вести їх роботу.
Самостійне проведення зборів забезпечує пакет "60% + 1 акція". Дієвість прийняття рішень, які вимагають трьох четвертей голосів, залежить від розкладу сил на зборах.
Повний контроль над акціонерним товариством можливий при наявності пакета "75% + 1 акція". Інші акціонери можуть лише вимагати позачергового скликання загальних зборів та мати інші права, які дає володіння більше ніж 10% акцій. При правильному підході меншість може впливати на деякі рішення власника такого пакета, але це залежить від її згуртованості, знань, цілеспрямованості.
Для набуття прав власності і, отже, контролю над уже діючим АТ, як правило, застосовуються три основні форми: зміна статутного фонду, закупівля акцій первинного випуску у акціонерів, зміни власності внаслідок реального або фіктивного банкрутства підприємства. Практика свідчить, що в Україні широко використовуються комбіновано перші два шляхи. За умов приватизації при первісному розміщенні акцій використовувались різні способи їх закупівлі з використанням приватизаційних майнових сертифікатів, але в основі були два перші шляхи.
Для підвищення або зниження частки акціонера у статутному фонді і відповідно рівня контролю використовується зміна статутного фонду. Хоча, статутний фонд є величиною фіксованою, він може збільшуватись або зменшуватись лише офіційно, що передбачає відповідні процедури.
Другою формою формування пакетів акцій є закупівля акцій первинного випуску (або права на їх отримання – при сертифікатній приватизації) у акціонерів. Така форма поширена у світовій практиці, особливо там, де ефективно функціонують вторинні ринки цінних паперів. В Україні він також використовується, але має певні недоліки. Так, закупівля акцій є досить розтягнутим у часі процесом. Крім того, така купівля потребує додаткових витрат за послуги реєстратора, торгівця цінними паперами, послуг банку тощо.
Третьою формою формування контрольних пакетів акцій є зміна власності внаслідок реального або фіктивного банкрутства. Це як правило, відбувається шляхом надавання кредитів власним акціонером (іноді стороннім), які потім через складні господарські операції оголошувались безповоротними. Кредитор виступав ініціатором банкрутства, і процедура його проведення, за якої він міг виступити санатором, давала і дає можливість зміни власності в АТ на його користь.
Процедури щодо збільшення і зменшення статутних фондів мають досить чітко визначену законодавчо-нормативну базу. Існує ряд обов'язкових вимог, які мають бути дотримані, щоб товариство могло змінювати статутні фонди. Так, акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Особливістю є те, що в голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.
Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю. По суті зміни статутного фонду мають бути здійснені за умови підтримки цих заходів вищим органом товариства. Так, в Україні законодавче положення передбачає, що збільшення статутного фонду акціонерного товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.
Оскільки збільшення статутного фонду є надзвичайно важливим заходом, який зачіпає інтереси усіх акціонерів, то його здійснення передбачає виконання чітко формалізованих процедур і повідомлення про загальні збори з питання змін статутного фонду акціонерного товариства зокрема.
Одним з небагатьох дієвих чинників для досягнення заявленого розміру статутного фонду в ТОВ є заборона уступки часток засновників до сплати ними повного обсягу внеску. Крім того, збільшення статутного фонду потребує одностайності учасників в голосуванні.
Для зміни контролю можливе зменшення статутного фонду. Зменшення статутного фонду здійснюється через зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою їх анулювання. При здійсненні процедури зменшення статутного фонду рішенням АТ про зменшення розміру статутного фонду акції, що не подані до анулювання, визнаються недійсними, але не раніш як через 6 міс. після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом. Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду.
Оскільки зменшення статутного фонду є надзвичайно важливим заходом, який зачіпає інтереси усіх акціонерів, то його здійснення передбачає виконання чітко формалізованих процедур і повідомлення про загальні збори з питання змін статутного фонду акціонерного товариства зокрема. Крім того, зменшення статутного фонду потребує одностайності учасників, при голосуванні.
