ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ТА ЗВІТНІСТЬ

6 АНАЛІЗ І ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА


Завдання 1. За даними фінансової звітності оцінити фінансову стій-кість підприємства за тривимірним показником типу фінансової стійкості на початок і на кінець періоду, зробити висновки та виявити шляхи удо-сконалення ситуації.

Вказівки до розв’язання задачі

Для розрахунку тривимірного показника типу фінансової стійкості порівнюють загальну величину запасів і витрат підприємства та джерела їхнього формування. Дані для розрахунку містяться у фінансовій звітно-сті підприємства, а саме – у формі № 1 «Баланс».
При цьому використовуються різні показники джерел формування запасів і витрат, а саме:
1) наявність власних оборотних коштів (ВОК):
2) наявність власних оборотних коштів і довгострокових залучених джерел формування запасів (перманентний капітал, ПК):
3) загальна величина основних джерел формування запасів і витрат, тобто наявність власних оборотних коштів, довгострокових і коротко-строкових кредитів і залучених коштів:
Значення останнього показника є наближеним, оскільки частина ко-роткострокових кредитів видається під товари відвантажені (тобто, вони не призначені для формування запасів і витрат), а для покриття запасів і витрат залучається частина кредиторської заборгованості [18].
Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповіда-ють три показники рівня забезпеченості запасів і витрат джерелами фо-рмування:
1) надлишок чи недостатність власних оборотних коштів:
2) надлишок чи недостатність перманентного капіталу:
3) надлишок чи недостатність усіх джерел:
За допомогою цих показників визначається тривимірний показник типу фінансової стійкості, тобто:
Розрахунок трьох вищенаведених показників дає змогу класифікува-ти фінансові ситуації за рівнем їхньої стійкості. Так, за цим критерієм можна виділити чотири типи фінансових ситуацій:
1) абсолютна стійкість фінансового стану спостерігається за умови:
Така ситуація характеризується тим, що усі запаси і витрати підпри-ємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів [19]. Така ситуація зустрічається доволі рідко і свідчить про те, що підприємство не використовує зовні-шні джерела для здійснення основної діяльності;
2) нормальна фінансова стійкість підприємства, яка гарантує його платоспроможність:
Дане співвідношення показує, що підприємство використовує всі джерела фінансових ресурсів і повністю покриває запаси [6]. З позицій фінансового менеджменту такий тип фінансової стійкості є нормальним і найбільш бажаним для підприємства;
3) нестійке фінансове становище, пов’язане з порушенням плато-спроможності, однак при цьому все ж існує можливість встановлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, скорочення дебіторів та прискорення оборотності запасів
При цьому фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо ви-конуються такі умови.
1. Величина короткострокових кредитів та залучених коштів, що бе-руть участь у формуванні запасів і витрат, не перевищує сумарної вар-тості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і витрат).
2. Вартість незавершеного виробництва разом із витратами майбут-ніх періодів дорівнює сумі позичкових і довгострокових джерел форму-вання запасів і витрат або є меншими за них.
Якщо ж зазначені умови не виконуються, то фінансова стійкість вва-жається ненормальною і відображає тенденцію до суттєвого погіршення фінансового стану підприємства;
4) кризовий фінансовий стан проявляється у тому, що грошові засо-би, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості, тобто:

Приклад розв’язання

В табл. 6.1 наведені дані для оцінювання фінансової стійкості підп-риємства за тривимірним показником на підставі показників балансу за звітний період (додаток А).
Отже, як видно з розрахованих даних (табл. 6.1), протягом звітного періоду спостерігається тенденція покращення фінансової ситуації на підприємстві. Якщо на початок звітного періоду тривимірний показник засвідчив нестійке фінансове становище підприємства, то вже на кінець періоду показник ФПК змінює значення з від’ємного на додатне (недоста-тність перманентного капіталу змінюється на надлишок), як наслідок, маємо нормальну фінансову стійкість. Отже, на кінець періоду підпри-ємство використовує всі джерела фінансових ресурсів і повністю покри-ває запаси.

Завдання 2. Оцінити фінансову стійкість підприємства у динаміці за методикою, яка базується на розподілі активів на фінансові і нефінансо-ві. Зробити висновки за результатами аналізу.

Вказівки до розв’язання задачі

Концепція оцінювання фінансової стійкості, яка запропонована Абрютіним М. С. і Грачовим А. В., передбачає розподіл активів підпри-ємства на фінансові і нефінансові. Фінансові активи, в свою чергу, поді-ляються на мобільні і немобільні [31].
Мобільні фінансові активи – це високоліквідні активи, тобто гро-шові кошти і поточні фінансові вкладення. Немобільні фінансові акти-ви містять у собі довгострокові фінансові вкладення та усі види дебітор-ської заборгованості.
Нефінансові активи поділяються на довгострокові і оборотні.
Довгострокові нефінансові активи охоплюють основні засоби, не-матеріальні активи та незавершене будівництво. До складу оборотних нефінансових активів входять запаси і витрати.
Відповідно до зазначеної концепції фінансова рівновага і стійкість фінансового стану підприємства досягаються за умови, що нефінансові активи покриваються власним капіталом, а фінансові – позиковим.
Запас стійкості збільшується в міру перевищення власного капіталу над нефінансовими активами або в міру перевищення фінансових активів над позиковим капіталом. Протилежне відхилення від параметрів рівно-ваги в бік перевищення нефінансових активів над власним капіталом сві-дчить про втрату стійкості. Відповідно до цього виділяють кілька варіа-нтів фінансової стійкості підприємства (табл. 6.2).

Приклад розв’язання

В табл. 6.3 наведені дані для оцінювання фінансової стійкості підп-риємства на основі розподілу активів підприємства на фінансові і нефі-нансові на підставі показників балансу за звітний період (додаток А).
За результатами табл. 6.3 фінансові активи мають тенденцію до збі-льшення протягом звітного періоду, причому така позитивна динаміка спричинена істотним збільшенням обох частин фінансових активів – мо-більної і немобільної.
Власний капітал також збільшився протягом періоду, що аналізується. Так, якщо на початок періоду він становив 40464 тис. грн, то на кінець періоду його величина спостерігається вже на рівні 41592 тис. грн, що також характеризує під-приємство з позитивного боку.
Ознакою позитивної динаміки фінансового стану є також зменшення суми позикового капіталу протягом року.
Загалом, аналізуючи наведені дані, можна стверджувати, що підпри-ємство має достатній рівень фінансової стійкості, оскільки нефінансові активи покриваються власним капіталом (сума перевищення власного капіталу над фінансовими активами становить 18447 тис. грн та 22658 тис. грн на початок і кінець звітного періоду, відповідно). Зростання су-ми зазначеного перевищення протягом року є додатковим свідченням покращення фінансової стійкості на підприємстві.
Фінансові активи підприємства істотно перевищують його позиковий капітал (на 8397 тис. грн та 20926 тис. грн на початок і кінець звітного періоду, відповідно), що також характеризує зміцнення фінансової стій-кості підприємства.
Найбільш жорстким критерієм фінансової стійкості вважається пок-риття позикового капіталу мобільними фінансовими активами. Будь-яке додатне значення цього показника характеризує, згідно з методикою Абрютіна М. С. та Грачова А. В., суперстійкість підприємства. На дос-ліджуваному підприємстві цей показник не тільки є додатним, але й істо-тно збільшується на кінець звітного періоду порівняно з його початком на 11314 тис. грн (19341 тис. грн – 8027 тис. грн). Отже, можна зробити остаточний висновок, що підприємство має винятково високий рівень фінансової стійкості.

Завдання 3. Визначити маржинальний дохід, точку беззбитковості та запас фінансової стійкості підприємства на початок і кінець періоду, зробити висновки та виявити основні причини змін. Розв’язок задачі оформити у вигляді таблиці.

Вказівки до розв’язання задачі

З метою визначення запасу фінансової стійкості (зони беззбитковості) витрати підприємства залежно від обсягу виробництва і реалізації про-дукції потрібно попередньо поділити на змінні та постійні, визначити суму маржинального доходу і його частку у виручці від реалізації про-дукції, після чого розрахувати беззбитковий обсяг продаж (поріг рента-бельності), тобто суму виручки, яка необхідна для покриття постійних витрат підприємства. Рентабельність при такій величині виручки буде дорівнювати нулю.
Поріг рентабельності (ПР) – це відношення суми постійних витрат у складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального доходу у виручці.
Розрахувавши поріг рентабельності, неважко розрахувати і запас фінансової стійкості підприємства (ЗФС):

Приклад розв’язання

З метою проведення аналізу беззбиткового рівня продажів та запасу фінансової стійкості, розділимо витрати підприємства на постійні і змінні (дані беремо з форми № 2 «Звіт про фінансові результати» (додаток А)).
В табл. 6.5 наведені дані для розрахунку точки беззбитковості та за-пасу фінансової стійкості підприємства на підставі показників табл. 6.4 та форми № 2 «Звіт про фінансові результати» (додаток А).
Як видно з табл. 6.5, за досліджуваний період на підприємстві істот-но збільшився такий показник, як чистий дохід (виручка) від реалізації (на 33,5%). Спостерігається також позитивна динаміка собівартості ви-готовленої та реалізованої продукції (темп приросту становить 34,73%), валовий прибуток збільшився на 23,58%. При цьому сума постійних ви-трат істотно зменшилась, що свідчить про удосконалення політики уп-равління витратами, в той же час сума умовно-змінних витрат зросла, що є наслідком збільшення обсягів виробництва. Вищезазначені зміни позитивно характеризують підприємство.
Маржинальний дохід підприємства за досліджений період зменшив-ся на 57,81%, а його частка у ЧД(В)Р зменшилась на 68,38%. Найбіль-ший вплив на зазначені зміни мало істотне зменшення суми постійних витрат.
Точка беззбитковості (поріг рентабельності) знизилась у звітному році порівняно з попереднім на 36,25%. Так, якщо для покриття всіх ви-трат у попередньому році підприємству необхідно було реалізувати продукції на суму 44708,6 тис. грн, то у звітному році для аналогічних цілей необхідно було реалізувати продукції на суму 28503 тис. грн. На фоні збільшення показника собівартості реалізованої продукції зазначе-ні зміни є позитивними і свідчать про покращення фінансового стану підприємства.
В процесі застосування аналітичного методу визначення запасу фі-нансової стійкості було виявлено позитивну тенденцію до збільшення запасу фінансової стійкості. Так, якщо у попередньому періоді цей пока-зник становив 12095,4 тис. грн, то у звітному періоді відбулося різке збільшення запасу фінансової стійкості до рівня 47320 тис. грн. Відпо-відно частка запасу фінансової стійкості у чистому доході (виручці) від реалізації зросла з 21,29% у попередньому до 62,41% у звітному році.

Завдання 4. Визначити клас підприємства за інтегральною бальною методикою Л. В. Донцової і Н. А. Нікіфорової на початок і кінець періо-ду, проаналізувати результати та зробити висновки.

Вказівки до розв’язання задачі

Сутність цієї методики полягає у класифікації підприємств за ступе-нем ризику, виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкос-ті і рейтингу кожного показника, вираженого у балах. Так, Л. В. Донцо-ва і Н. А. Нікіфорова пропонують таку систему показників і їхніх рейтинго-вих оцінок (табл. 6.6).
І клас – підприємства з нормальним запасом фінансової стійкості, що дає впевненість у поверненні залучених коштів;
ІІ клас – підприємства, які демонструють деяку ступінь ризику із за-боргованості, але ще не вважаються ризикованими;
ІІІ клас – проблемні підприємства. Тут ще немає ризику втрати кош-тів, але сумнівним є повне отримання відсотків;
ІV клас – підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після прийняття заходів щодо фінансового оздоровлення. Кредитори такого підприємства ризикують втратити свої кошти і відсотки; V клас – підприємства з дуже високим ризиком, не платоспроможні.

Приклад розв’язання

У табл. 6.7 проаналізуємо фінансовий стан підприємства за методи-кою Л. В. Донцової і Н. А. Нікіфорової.
Отже, за результатами аналізу на початок періоду підприємство на-лежить до ІV класу, тобто характеризується високим ризиком банкрутс-тва навіть після прийняття заходів щодо фінансового оздоровлення. Кредитори такого підприємства ризикують втратити свої кошти і відсот-ки.
Але на кінець звітного року ситуація покращується, клас підприємс-тва – ІІ. Це означає, що присутній певний ризик із заборгованості, але загалом підприємство не вважається ризикованим.
Загалом, протягом дослідженого періоду фінансовий стан підприєм-ства, зокрема його фінансова стійкість, істотно покращились.