Основні фонди підприємства − це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад один рік), не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, мають вартість, не меншу від встановленої державою межі, і переносять її на вартість готової продукції поступово, шляхом амор¬тизаційних відрахувань.

Згідно з п. 4 П(С)БО 7 основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

У пп. 14.1.138 Податкового кодексу наведено термін «основні засоби» – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.

Основні виробничі фонди функціонують у сфері матері¬ального виробництва підприємства. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, а задовольняють соціальні (побутові, житлові, культу¬рні, медичні) потреби працівників підприємства: житловий фонд, будинки відпочинку, медичні заклади, заклади громадського харчування, спортивні установи та ін.

Основні фонди поділяються на такі групи.
1. Будівлі − корпуси цехів, адміністративно-господарсь¬кі побудови, склади, кладові тощо.
2. Споруди − інженерно-технічні об’єкти: нафтові і га¬зові свердловини, насосні станції, тунелі, очисні споруди, мости, стволи шахт, водонапірні башти та ін.
3. Передавальні пристрої − засоби, за допомогою яких передаються всі види енергії (електричної, механічної, теп¬лової) від машин-двигунів до робочих машин: електроме¬режі, паро-, водо-, газо-, нафтопроводи.
4. Машини і обладнання поділяються на:
• силові машини і обладнання (котли, дизелі);
• робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати);
• вимірювальні та регулювальні прилади, лабо¬раторне обладнання;
• обчислювальна техніка.
5. Транспортні засоби − враховуються засоби внутрішньоцехового, міжцехового, міжзаводського транспорту: теплово¬зи, вагони, автомобілі, тягачі, електрокари, автонавантажу¬вачі тощо.
6. Інструмент − механізовані та ручні інструменти всіх видів, имірювальні, ріжучі, а також різного роду присто¬сування: лещата, патрони, кондуктори та ін.
7. Виробничий інвентар − інвентарна тара, контейнери, загорожі машин, стелажі.
8. Господарський інвентар − предмети канцелярського і господарського призначення – канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення, засоби забезпечення сані¬тарного стану.

Основні фонди оцінюють за такими показниками

1. Первісна (повна) вартість − це фактична вартість основ¬них фондів на момент їх придбання і взяття на баланс. Первісна вартість розраховується за формулою:

2. Відновна вартість − це вартість відтворення основ¬них фондів у сучасних умовах виробництва. Вона вра¬ховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучас¬ними цінами і включає результати переоцінення основних фондів (індексацію первісної вартості), що проводиться за рішенням уряду. Відновна вартість основних фондів (Вв) розраховується за формулою:

3. Середньорічна вартість основних фондів розраховується з урахуванням часу їх введення та вибуття. Кількість місяців, що залишились до кінця року, розраховується, починаючи з наступного місяця, після місяця введення чи виведення основних фондів. Середньорічна вартість основних фондів (Всер) обчислю¬ється за формулою:

4. Ліквідаційна вартість − сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

5. Справедлива вартість − це первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений в разі здійснення угоди між зацікавленими і компетентними незалежними сто¬ронами. Справедливою вартістю в більшості випадків вважається ринкова вартість основних фондів, яка визначається професійними оцінювачами-експертами. В разі неможливості та¬кого оцінювання основні фонди переоцінюються за відновною вартістю або за відновною вартістю з врахуванням зношен¬ня. Справедливу вартість ще називають реальною вартістю основних фондів.

6. Залишкова вартість − визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства (повною або первісною вартістю), та сумою зно¬шення.

Амортизація − це перенесення вартості ос¬новних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансо¬вої вартості основних фондів.

Амортизаційні відрахування відносяться на витрати вироб¬ництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних фондів.

Для здійснення економічно вигідного процесу нарахування амортизації важливо правильно вибрати метод амортизації. За стандартами бухгалтерського обліку виділяють п’ять бухгалтерських методів нарахування амортизації.
1. Прямолінійний (рівномірний) метод.
2. Метод зменшення залишкової вартості.
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.
4. Кумулятивний метод.
5. Виробничий метод амортизації.

Метою нарахування амортизації за одним з п'яти методів, запропонова-них П(С)БО № 7, є створення реального джерела відновлення основних засобів. Метою нарахування амортизації податковим методом, визначеним новим Податковим Кодексом, є зменшення бази оподаткування.

Для здійснення процесу амортизації основні фон¬ди поділяються на групи з визначеним мінімальним терміном експлуатації. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації наведені у табл. 1.1 згідно з п. 145.1 Податкового кодексу.

Згідно з чинним законо¬давством амортизаційні відрахування обчислюються окремо для кожної із груп основних фондів.

1. Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічне перенесення на собівартість продукції однакової частини вартості основних фондів протягом усього термі¬ну їх служби: річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується (первісна вартість мінус ліквідаційна, якщо остання більша за нуль), на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

2. Метод зменшення залишкової вартості − це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, розрахованої для методу зменшення залишкової вартості (На ^з.з.в.):

Норма амортизації (На) − це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.

Річна норма амортизації, розрахована для методу зменшення залишкової вартості, обчислюється як різниця між одиницею та результатом, що обчислюється як корінь, степінь якого задається кількістю років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість:

Річна норма амортизації вищезгаданого комп’ютера становить 27,85%. Через три роки експлуатації залишкова вартість повинна дорівнювати ліквідаційній вартості (табл. 1.2).

Отже, під кінець третього року експлуатації залишкова вартість з невеликим відхиленням (0,02349) дорівнює ліквідаційній. В останній рік експлуатації сума амортизації повинна бути дещо відкоригована, оскільки сума амортизації останнього року експлуатації обмежується величиною, необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної.

Амортизаційні відрахування за останній рік амортизації коригуються на суму ліквідаційної вартості. Норма амортизації (На) визначається із залежності:

4. Кумулятивний метод, так само як і метод зменшення залишку, належить до прискорених методів нарахування амортизації. Головна особливість у тому, що цей метод дозволяє накопичити левову частку амортизаційних відрахувань протягом перших років експлуатації. Кумулятивний метод також називають методом суми цифр кількості років.

За даним методом сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання. Кумулятивний коефіцієнт − річна норма амортизації.

5. Виробничий метод − це метод, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації:

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів:

Виробничий метод − це метод, який змушує керівництво підприємства дбати про те, щоб виробничі об'єкти постійно експлуатувалися, "заробляючи" на свою амортизацію, оскільки зношення цих засобів прямо залежить від фізичних одиниць роботи або використання.

Ефективність використання основних фондів харак¬теризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові

Частковими показниками використання основних фон¬дів є
1) коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування;
2) коефіцієнт інтенсивного завантаження;
3) коефіцієнт інтегрального використання основних фон-дів;
4) коефіцієнт змінності роботи обладнання.

Крім показників екстенсивного та інтенсивного використання устаткування важливе значення мають показники використання виробничих площ і споруд. Найважливішими серед них є:
• коефіцієнт завантаження виробничих площ цеху;
• показник зняття продукції зі м2 виробничої площі;
• пропускна здатність резервуарів, водонапірних башт тощо.

Основним із загальних показників використання основ¬них фондів є фондовіддача, фондомісткість та фондоозброєність праці.

Фондовіддача показує, скільки гривень продукції виробляє кожна гривня, вкладена у основні фонди, які виробляють цю продукцію. Розрахувати даний показник можна за такою формулою (Фв):

Фондомісткість є показником оберненим до фондовіддачі, і показує, яка кількість виробленої продукції у грошових одиницях міститься у кожній гривні, що вкладена в дані основні фонди. Розрахувати даний показник можна за такою формулою (Фм):

Фондоозброєність праці показує, яка кількість основних фондів у грошовому виразі припадає на одну людину. Фондоозброєність праці (Ф ₀) обчислюється за формулою:

Показниками, що характеризують рух основних фондів підприємства, є коефіцієнти оновлення та вибуття.

Коефіцієнт оновлення характеризує приріст основних засобів (тобто, показує, яка частка основних фондів була оновлена). Коефіцієнт вибуття показує, яка частка основних фондів була виведена із експлуатації. Розрахувати дані показники можна за формулами 1.13 та 1.16.

Коефіцієнт оновлення (К_онов):

Залишкову вартість усіх основних фондів на кінець року, з урахуванням введення і виведення всіх основних фондів, можна розрахувати, якщо додати до балансової (первісна) вартості основних фондів на початок року первісну вартість всіх введених протягом року основних фон¬дів та відняти від даної суми величину загального зношення усіх наявних основних фондів за рік, а також відняти вартість виведених протягом року основних фондів:

Коефіцієнт вибуття (К_виб):

У процесі експлуатації основні фонди піддаються зно¬шенню. Зношення − це втрата основними фонда¬ми своєї вартості. Розрізняють два види зношення − фізичне і моральне.

Фізичне зношення − це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задоволь¬няти вимоги, які до них висуваються. Фізичне зношення може мати місце внаслідок експлуатації основних фондів у результаті спрацювання деталей, вузлів, блоків, а також у процесі їх бездіяльності і тривало¬го зберігання в результаті дії зовнішнього середовища (ат¬мосферні впливи, корозія).

На фізичне зношення впливають дві групи чинників:
1) якість основних фондів (визначається доскона¬лістю конструкції виробу, дотриманням технологічної дис¬ципліни у процесі його виготовлення, якістю комплектую¬чих та матеріалів);
2) умови експлуатації основних фондів (ступінь заван¬таження, якість і своєчасність технічного догляду та ремон¬тів, режим роботи, захищеність від впливу вологості, тиску тощо).

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношення основних фондів (К_ф.знош.), який можна обчис¬лити:

Коефіцієнт фізичного зношення має межі від 0 до 1:

Фізичне зношення основних фондів може бути усув¬не, яке ліквідовується шляхом проведення ремонтів різної складності, аж до капітальних, та неусувне, яке призводить до повного руйнування основних фондів та їх ліквідації.

Ремонт основних фондів − це відновлення фізичного зношення окремих конструк¬тивних елементів (вузлів, деталей) і під¬тримання основних фондів у роботоздатно¬му стані протягом всього терміну їх служби. За економічним змістом ремонти поділяються на: поточний; капітальний; відновний.

Поточний ремонт породжується випадковими полом¬ками, що принципово не впливають на нормальне викорис¬тання основних фондів. Даний ремонт має характер дрібних налаго¬джувальних робіт, він не відновлює основних фондів, а лише підтримує їх в робочому стані, тому не є формою їх відтво¬рення.

Капітальний ремонт породжується закономірним зно¬шуванням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик. Він є однією із форм відтворення основних фондів. Під час капітального ремонту основні фонди демонтують, замінюють або віднов¬люють вузли, конструктивні елементи. Цей вид ремонту доволі складний, потребує значних коштів і трудових за¬трат; здійснюється через порівняно великі проміжки часу.

Відновний ремонт − особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням внаслідок стихій¬них лих, тривалої бездіяльності.

Моральне зношення − це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фон¬дів (моральне зношення першого роду), або використанням більш продуктивних за¬собів праці (моральне зношення другого роду).

Моральне зношення першого роду викликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засо¬би праці; виробництво у них відбувається з меншими затратами і вони дешевшають. Мірилом морального зношення першого роду є коефіцієнт морального зношення першого роду (К_{мор.знош.1}). Його можна обчислити:

Моральне зношення другого роду − це часткова втрата ос¬новними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. В такому випадку старі основні фонди перестають задовольняти по¬треби споживачів, їх використання стає економічно невигід¬ним. Величина цього зношення буде різною у різних спо¬живачів даного виду основних фондів і тому немає мож¬ливості врахувати величину морального зношення другого роду. Цей вид зношення можна частково усунути шляхом мо¬дернізації основних фондів. Облік фізичного і морального зношення необхідний для правильного визначення відбудовної вартості фондів, термінів їхньої служби і заміни, норм і суми амортизації. Загальний коефіцієнт зношення основних фондів враховує і фізичне, і моральне зношення. Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (К_{знош.заг}) визначається:

1. Метод нарахування амортизації.
2. Було придбано у поточному році будівель за ціною, тис. грн.
3. Було придбано у поточному році автомобілів за ціною, тис. грн.
4. Було придбано у поточному році комп’ютерів за ціною, тис. грн.
5. Було придбано у поточному році верстатів за ціною, тис. грн.
6. Було виведено з експлуатації у поточному році будівель за залишковою вартістю, тис. грн.
7. Було виведено з експлуатації у поточному році автомобілів за залишковою вартістю, тис. грн.
8. Було виведено з експлуатації у поточному році комп’ютерів за залишковою вартістю, тис. грн.
9. Було виведено з експлуатації у поточному році верстатів за залишковою вартістю, тис. грн.
10. Обсяг продукції на одного працівника, який підприємство очікує виробити із використанням придбаних основних фондів у поточному році, тис. грн.
11. Кількість працівників у поточному році, тис. чол.
12. Збори, мита, непрямі податки при купівлі будівель, тис. грн.
13. Збори, мита, непрямі податки при купівлі автомобілів, тис. грн.
14. Збори, мита, непрямі податки при купівлі комп’ютерів, тис. грн.
15. Збори, мита, непрямі податки при купівлі верстатів, тис. грн.
16. Витрати на установлення, монтаж і доведення до необ¬хідного стану будівель, тис. грн.
17. Витрати на установлення, монтаж і доведення до необ¬хідного стану автомобілів, тис. грн.
18. Витрати на установлення, монтаж і доведення до необ¬хідного стану комп’ютерів, тис. грн.
19. Витрати на установлення, монтаж і доведення до необ¬хідного стану верстатів, тис. грн.
20. Середньорічний відсоток приросту продуктивності праці у країні, %.

1. Розрахувати середньорічну вартість основних фондів поточного року та відновну вартість введених в поточному році основних фондів після трьох років їх експлуатації.
2. Розрахувати основні показники використання основних фондів за поточний рік: фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність.
3. Визначити коефіцієнти оновлення та вибуття за поточний рік.
4. Визначити коефіцієнти фізичного, морального та загального зношення усіх придбаних в поточному році основних фондів після трьох років їх експлуатації.
5. Зробити висновки.

1. Поняття і класифікація основних фондів підприємства.
2. Класифікація основних фондів за виробничим призначенням.
3. Виробнича структура основних фондів, чинники, що на неї впливають.
4. Види оцінювання основних фондів.
5. Види і показники зношення основних фондів.
6. Ремонт основних фондів, види ремонтів та їх фінансування.
7. Розширене відтворення основних фондів.
8. Показники ефективності використання основних фондів.
9. Поняття амортизації основних фондів.
10. Визначення норми амортизації основних фондів.
11. Бухгалтерські методи нарахування амортизації основних фондів.
12. Прискорені методи нарахування амортизації.
13. Податковий метод нарахування амортизації, його особливості.
14. Поняття первісної і залишкової вартості основних фондів.

1. Середньорічна вартість основних виробничих фондів розраховується як величина:
а) середньозважена;
б) середньохронологічна;
в) середньоарифметична;
г) середньоквадратична.

2. Норма амортизації — це:
а) поступове погашення вартості основних фондів перене¬сенням її на собівартість виготовленої продукції;
б) процент відрахувань від балансової вартості;
в) втрата частини вартості основних фондів під впливом НТП.

3. Основні виробничі фонди:
а) використовуються у незмінній натуральній формі;
б) повністю переносять свою вартість за один виробничий період;
в) активно не використовуються;
г) переносять свою вартість на вартість продукції частина¬ми протягом усього терміну служби;
д) усі відповіді неправильні.

4. Амортизація — це:
а) втрата частини вартості основних фондів під впливом НТП;
б) процент річних відрахувань від балансової вартості;
в) матеріальний знос основних фондів, внаслідок чого вони перестають задовольняти поставлені до них вимоги;
г) поступове погашення вартості основних фондів перене¬сенням її на собівартість виготовленої продукції.

5. Початкова вартість основних фондів складається з:
а) ціни основних фондів;
б) витрат на капітальний ремонт та модернізацію;
в) витрат на транспортування і монтаж;
г) амортизаційних відрахувань;
д) витрат на демонтаж.

6. Як попередити втрати від передчасного морального зносу фондів:
а) протикорозійними засобами;
б) проведенням капітального ремонту;
в) підвищенням інтенсивності використання техніки;
г) модернізацією обладнання.

7. Залишкова вартість основних фондів може бути визначена як різниця між:
а) початковою і ліквідаційною вартістю;
б) реальною вартістю і сумою зношення;
в) первісною вартістю і сумою зношення;
г) відновною вартістю і ліквідаційною вартістю;
д) відновною і справедливою вартістю;
е) повною вартістю і сумою амортизації.

8. До чинників, що впливають на фізичний знос основ¬них фондів, відносять:
а) їх склад за окремими елементами;
б) оплату праці;
в) ступінь зносу;
г) ступінь завантаженості;
д) ціни на обладнання;
е) кваліфікацію робітників.

9. Яке з наведених тверджень правильне:
а) модернізація забезпечує розширене відтворення основних фондів;
б) модернізація забезпечує просте відтворення основних фондів;
в) модернізація усуває фізичний знос основних фондів;
г) модернізація усуває моральний знос І роду;
д) модернізація усуває моральний знос II роду.

10. Основними напрямами поліпшення використання ос¬новних фондів є:
а) швидке освоєння проектних потужностей;
б) удосконалення структури основних фондів;
в) удосконалення технології;
г) збільшення коефіцієнта змінності;
д) модернізація основних фондів.