Оборотні фонди − це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю спожи¬вається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію. Відношення між окремими елементами оборотних фондів до їх загального обсягу, виражене у відсотках, нази¬вають виробничо-технологічною структурою оборотних фондів.

Ця структура має відмінності залежно від:
• характеру виробництва;
• тривалості технологічного циклу;
• видів продукції;
• територіального розміщення виробництва та ін.

Оборотні фонди підприємства складаються з:
1) виробничих запасів − предметів праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів;
2) незавершеного виробництва − предметів праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки;
3) витрат майбутніх періодів − витрат на підготов¬ку та освоєння нової продукції, що мають місце в Даний період, але будуть погашені в майбутньому.

Незавершене виробництво − це такі предмети праці, які пере-бувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. У складі незавершеного виробництва виділяють напів¬фабрикати власного виробництва, тобто такі предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах цього ж підприємства.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів, це грошові витрати, здійснені в даному періоді, але будуть віднесені на вартість продукції час¬тинами в наступних періодах (раціоналізація і винахідни¬цтво, проектування різних заходів, придбання різного роду інформації).

Найбільшу питому вагу у складі оборотних фондів під¬приємства мають виробничі запаси. До їх складу входять:
• сировина, основні і допоміжні матеріали;
• паливо;
• куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;
• тара і тарні матеріали;
• запасні частини для ремонту;
• малоцінні та швидкозношувані предмети (господарсь¬кий інвентар, малоцінні інструменти та ін.) хоч і є засобами праці, проте мають термін служби менший одного року і для спрощення обліку відносяться до оборотних фондів).

Виробничі запаси залежно від їх призначення поділя¬ються на:

1) страховий запас − це мінімальний запас на ви¬падок непередбачених перебоїв у постачанні. Страховий запас матеріалу знаходиться за формулою:

Сумарна потреба підприємства в певному матеріалі у натуральних одиницях:

2) поточний запас − для забезпечення безпере¬бійного процесу виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими поставками. Поточний запас матеріалу:

3) середній запас матеріалу:

4) максимальний запас матеріалу:

5) підготовчий запас − на час приймання, перевір¬ки якості і складування сировини і матеріалів;

6) транспортний запас − на час знаходження товар¬но-матеріальних цінностей в дорозі від постачальника до споживача;

7) технологічний запас − час, обумовлений технологією виробництва.

Для загальної характеристики витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції служить показник матеріаломісткісті, що оцінює фактичну витрату матеріальних ресурсів на одиницю продукції в натуральному і вартісному вираженні. В натуральному вираженні матеріаломісткість продукції виміряється питомою витратою матеріальних ресурсів на фізичну одиницю зробленої продукції (питома матеріаломісткість) і величиною витрати декількох видів матеріальних ресурсів у вартісному вираженні на фізичну одиницю виробленої продукції (на 1 т, 1 куб. м, на грн і т. п.). При характеристиці матеріаломісткості складних видів продукції застосовують показник витрат конкретних матеріальних ресурсів на одиницю головної споживчої властивості, наприклад, у машинобудуванні характеристикою матеріаломісткості може бути оцінка матеріальних витрат на 1 т-км/год перевезення вантажів. У випадку, якщо ні фізичний обсяг продукції, ні обсяг споживчої властивості не можна виразити в одних одиницях вимірювання, для продукції в цілому рівень матеріаломісткості може бути охарактеризований витратою конкретного виду матеріальних ресурсів у фізичних одиницях на млн грн валової, реалізованої або чистої продукції в порівнянних цінах.

Загальна матеріаломісткість (Мє) розраховується за формулою:

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача. Матеріаловіддача − показник, який у вартісному вираженні відображає скільки грошових одиниць доходу припадає на гривню, вкладену у матеріальні ресурси, з яких виготовлено дану продукцію (Мв):

У практичній роботі підприємства важливе значення ма¬ють такі показники.
1. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загаль¬них витрат матеріалу;
2. Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці переробленої сировини. Цей коефіцієнт має певну межу − вміст у вихідній сировині корисних компонентів, що вилу¬чаються;
3. Коефіцієнт використання матеріалів не може перевищувати 1, оскільки його максимальне значення становить 100%. Він може бути плановим (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів). Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів може визначатись не лише щодо певних видів продукції, а й по підприємству в цілому:

Варто розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії. Шляхи економії показують, яким чином, за допомогою яких заходів може бути досягнута економія. Під резервами економії розуміються виникаючі або ті, що вже виникли, але не використані, можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Основними джерелами економії сировини і матеріалів є:
• зниження ваги виробів;
• скорочення відходів і втрат сировини та матеріалів;
• використання відходів;
• використання вторинної сировини;
• зменшення і ліквідація браку.

Шляхи економії матеріальних ресурсів:
1) виробничо-технічні (якісна підготовка сировини довиробничого споживання, вдосконалення конструкції виро¬бів, комплексна переробка сировини, застосування безвідходних та маловідходних технологій);
2) організаційно-економічні (підвищення рівня науко¬вості нормування, розробка технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів).

Поряд з оборотними фондами, які функціонують у сфері виробництва продукції, процес її реалізації забезпечується фондами обігу. До фондів обігу належать:
• готова продукція на складах підприємства;
• готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі;
• грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках;
• грошові кошти у незавершених розрахунках;
• дебіторська заборгованість;
• готівка в касі.

Сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні фонди і фонди обігу, становлять оборотні кошти підприємства.

Оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані. До нормова-них належать всі оборотні фонди та готова про¬дукція на складах підприєм-ства. До ненормованих належать: відвантажена готова продукція, готівкові і безготівкові гро¬шові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.

Оборотні кошти знаходяться в постійному русі. Протягом одного виробничого циклу вони роблять кругообіг, що складається з трьох стадій.
1. На першій стадії підприємство затрачає грошові кошти на оплату рахунків за предмети праці, тобто оборотні фонди. Тут оборотні кошти з грошової форми переходять у товарну, а грошові кошти − зі сфери обігу в сферу виробництва.
2. На другій стадії оборотні фонди переходять безпосередньо в процес виробництва і перетворюються спочатку у виробничі запаси і напівфабрикати, а після завершення виробничого процесу − у готову продукцію.
3. На третій стадії готова продукція реалізується, у результаті чого оборотні фонди зі сфери виробництва переходять у сферу обігу і знову приймають грошову форму. Ці грошові кошти направляються на придбання нових предметів праці і вступають у новий кругообіг.

Час перебування оборотних коштів на кожній стадії різний, він залежить від споживчих і технологічних властивостей продукції, особливостей виробництва і реалізації.

Обсяг оборотних коштів повинен бути достатнім для виробництва продукції в необхідній кількості й одночасно таким, що не веде до збільшення витрат виробництва за рахунок утворення наднормативних запасів. Оптимальний розмір оборотних коштів установлюється на основі нормування витрати оборотних фондів з кожного виду продукції і визначення обсягу поточного складського і страхового запасу.

Норматив оборотних коштів − це грошове вираження вар¬тості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Процес встановлення нормативу оборотних коштів, не¬обхідних для нормальної діяльності підприємства, назива¬ється нормуванням.

За джерелами формування оборотні кошти підприєм¬ства поділяються на власні та залучені.

Власні оборотні кошти − це ті, які виділені підприємст¬ву при його створенні і поповнені згодом за рахунок прибут¬ку, а також внаслідок використання стійких пасивів (тих грошових коштів, які є тимчасово вільними і використову¬ються в господарському обороті підприємства − резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, за-боргованість із заробітної плати та ін.).

Залучені оборотні кошти − це кредити банків, креди¬торська заборгованість та інші пасиви.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум гро¬шових коштів для здійснення процесу виробництва і реалі¬зації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

1) коефіцієнт оборотності – показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік про¬дукції до середньорічного залишку нормованих обо¬ротних коштів:

Обсяг реалізованої продукції підприємства розраховується за такими формулами, грн:

2) коефіцієнт завантаження (К_зав.) – величина, обернена коефіцієнту оборотності. Цей показник показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції і розраховується за формулою:

3) тривалість одного обороту − показує тривалість одного обороту оборотних коштів, у днях. При розрахунку тривалості одного обороту, число днів у році приймають рівним 360, а в кварталі − 90. Чим більше оборотів роблять оборотні кошти на підприємстві за певний період у порівнянні з минулим періодом або в порівнянні з іншим підприємством, тим ефективніше їхнє використання.

Оборотність оборотних засобів безпосеред¬ньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема приріст прибутку на рівень рентабельності.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів виражає пряме зменшення потреби в них. Вивільнені оборотні кошти підприємство може використати на забезпечення своїх потреб. Абсолютне вивільнення (у грошових одиницях) оборотних засобів можна знайти за формулою:

Відносне вивільнення (у відсотках) оборотних засобів можна знайти через відношення реалізації продукції за планом і фактично:

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись приско¬ренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.
1. На стадії створення виробничих запасів − раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення норму¬вання, ліквідація наднормативних запасів, налагодження ро¬боти транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.
2. На стадії незавершеного виробництва − скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо. Норму запасу оборотних фондів у незавершеному виробництві обчислюють за формулами:

Коефіцієнт наростання витрат для кожного і-го виду виробу розраховується за формулою:

Повна собівартість всієї партії продукції розраховується як за формулами 2.38 та 2.39, так і за формулами 2.40 і 2.41:

Звідси сума поточних витрат у собівартості всієї партії виробів розраховується як:

3. На стадії обігу − раціональна організація збуту продук¬ції, прискорення документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важе¬лів активізації продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне під¬приємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних коштів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

Фірма “Вікторія” займається випуском 4 видів виробів: А, Б, В, Г. Запланований річний випуск виробу А за звітний рік складає 30% від загального, виробу Б складає 15% від загального, виробу В складає 23% від загального, решта – виріб Г. Фактичний річний випуск виробу А за звітний рік складає 29% від загального, виробу Б складає 16% від загального, виробу В складає 24% від загального, решта – виріб Г. Гуртові ціни виробів складають: виробу А – 25 грн, виробу Б – 30 грн, виробу В – 18 грн, виробу Г – 45 грн. Собівартість виробів складає відповідно: 78%, 80%, 73% та 75% від їх гуртової ціни. Гуртова ціна є незмінною як за планом, так і за фактом.

1. Період поставки, дні.
2. Період зриву поставки, дні.
3. Коефіцієнт використання матеріалу.
4. Чиста маса виробу, кг.
5. Запланований річний випуск усіх виробів за звітний рік, тис. шт.
6. Запланований середньорічний залишок нормованих оборотних засобів у звітному році, тис. грн.
7. Фактичний середньорічний залишок нормованих оборотних засобів у звітному році, тис. грн.
8. Тривалість циклу виготовлення виробів, дні.
9. Сума одноразових витрат для виготовлення партії виробів, тис. грн.
10. Вартість 1 т матеріалу, грн.
11. Фактичний річний випуск усіх виробів за звітний рік, тис. шт.

1. Розрахувати потребу підприємства у матеріалі та його мінімальний, максимальний та середній запаси у поточному році (за планом і за фактом).
2. Розрахувати кількість днів скорочення періоду обороту оборотних засобів та абсолютну і відносну суму вивільнення оборотних засобів в цілому.
3. Розрахувати норму запасу оборотних фондів у незавершеному виробництві по кожному виробу (за планом і за фактом).
4. Розрахувати коефіцієнт завантаження (за планом і за фактом).
5. Розрахувати загальну матеріалоємність та матеріаловіддачу, загальний коефіцієнт використання матеріалу в цілому по підприємству (за планом і за фактом). 6. Зробити висновки.

1. Поняття та матеріальний склад оборотних фондів.
2. Нормування витрат матеріальних ресурсів.
3. Запаси підприємства, їх класифікація.
4. Показники використання матеріальних ресурсів.
5. Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів.
6. Оборотні кошти підприємства, їх структура.
7. Джерела формування оборотних коштів підприємства.
8. Нормування оборотних коштів.
9. Оборотність оборотних коштів, показники оборотності.
10. Економічна сутність коефіцієнта оборотності.
11. Елементний склад оборотних коштів підприємства.
12. Резерви економії матеріальних ресурсів.
13. Вплив оборотності оборотних коштів на кінцеві результати діяльності підприємства.
14. Значення та шляхи прискорення оборотності оборотних коштів.

1. Оборотні фонди підприємства — це частина виробничих фондів підприємства, яка:
а) споживається повністю в одному технологічному циклі;
б) підлягає амортизації протягом періоду корисного використання;
в) відшкодовується з прибутку підприємства;
г) переносить свою вартість на вартість готової продукції на один виробничий цикл;
д) створює належні умови для нормального протікання основних виробничих процесів.

2. Норми витрат матеріальних ресурсів за періодом дії поділяються на:
а) перспективні;
б) неперспективні;
в) річні;
г) індивідуальні;
д) групові;
е) поточні.

3. Підготовчий виробничий запас утворюється з метою забезпечення:
а) підготовки сировини до виробничого споживання;
б) доставки сировини від постачальника до споживача;
в) приймання і складування сировини;
г) безперебійного процесу виробництва між двома черговими поставками матеріальних ресурсів;
д) мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у постачанні.

4. За формулою ділення реалізованої продукції на середньорічні залишки нормованих оборотних коштів обчислюється:
а) коефіцієнт завантаження оборотних коштів;
б) коефіцієнт обороту по прийому;
в) коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
г) темпи росту обсягу реалізованої продукції;
д) тривалість одного обороту.

5. Оборотні фонди підприємства — це частина виробничих фондів підприємства, яка:
а) споживається повністю в одному технологічному циклі;
б) підлягає амортизації протягом періоду корисного використання;
в) відшкодовується з прибутку підприємства;
г) створює належні умови для нормального протікання основних виробничих процесів.

6. Норми витрат матеріальних ресурсів за періодом дії поділяються на:
а) перспективні;
б) неперспективні;
в) річні;
г) індивідуальні;
д) групові;
е) поточні.

7. Підготовчий виробничий запас утворюється з метою забезпечення:
а) підготовки сировини до виробничого споживання;
б) доставки сировини від постачальника до споживача;
в) приймання і складування сировини;
г) безперебійного процесу виробництва між двома черговими поставками матеріальних ресурсів;
д) мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у постачанні.

8. За формулою ділення реалізованої продукції на середньорічні залишки нормованих оборотних коштів обчислюється:
а) коефіцієнт завантаження оборотних коштів;
б) коефіцієнт обороту по прийому;
в) коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
г) темпи росту обсягу реалізованої продукції;
д) тривалість одного обороту.

9. Методами нормування витрат матеріальних ре¬сурсів є:
а) аналітично-розрахунковий;
б) прямолінійний;
в) дослідно-виробничий;
г) пофакторний;
д) експертний;
е) звітно-статистичний.

10. Матеріаломісткість, яка показує витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції називається:
а) абсолютна;
б) відносна;
в) питома;
г) загальна;
д) індивідуальна.