Для досягнення своєї основної мети − максимізації при¬бутку − підприємство повинно понести певну суму витрат. Ці витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів. Всі витрати підприємства (загальні витрати) поділя¬ються на операційні та інвестиційні.

Операційні витрати − це витрати операцій¬ної діяльності підприємства, тобто його ос¬новної діяльності, пов'язаної з виробницт-вом та реалізацією продукції (товарів, ро¬біт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяль¬ності підприємства.

Операційні витрати ще називають поточними витратами. Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати за си¬ровину і матеріали, заробітну плату та ін.), а інші мають місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу, споруд тощо).

Витрати виробництва подають у натуральній і вартісній формах. Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції. Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства, вона є одним з найважливі¬ших показників ефективності виробництва.

Собівартість продукції включає витрати на:
- вивчення ринку, виявлення величини попиту на продук¬цію;
- підготовку та освоєння ви¬робництва нової продукції; сам процес виробництва продукції;
- обслуговування виробничого процесу та управління ним;
- збут продукції;
- дослідження, використання та охорону природних ресурсів;

набір і підготовку кадрів; вдосконалення процесу ви¬робництва, підвищення його ефективності.

Важливою є класифікація витрат за стаття¬ми калькуляції. Статті − це затрати, які від¬різняються між собою функціональною рол¬лю у виробничому процесі і місцем виник¬нення. За статтями витрат визначають со¬бівартість одиниці продукції, тобто кальку¬ляцію.

Калькулювання собівартості продукції − це процес обмеження собівартості одиниці продукції. Існуючі методи калькулювання поділяються на нормативний, параметричний, розрахунково-аналітичний.

Склад окремих статей калькуляції формується таким чином.
1. Стаття «Сировина і матеріали» включає витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати, а також транспортно-заготівельні витра¬ти; вартість повернутих відходів віднімається за ціною їх можливого використання чи реалізації.
2. Стаття «Паливо і енергія на технологічні цілі» вклю¬чає витрати на паливо, електроенергію, пару та ін., які без¬посередньо використовуються в технологічному процесі, за нормами витрат, тарифами і цінами.
3. Стаття «Заробітна плата виробничих робітників» містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції (основна заробітна плата); обчислюється відповідно до трудомісткості технологічних операцій, тарифних ставок або відрядних розцінок; витрати на оплату відпусток, часу виконання державних обов'язків, до¬плати за виконання додаткових функцій та ін. (додаткова за¬робітна плата); обчислюється у відсотках до основної.
4. Стаття «Відрахування на соціальні заходи вироб¬ничих робітників» включає відрахування на обов'язкове соціальне страхування, пенсійне страхування; встановлює¬ться у відсотках від основної і додаткової заробітної плати.
5. Стаття «Загальновиробничі витрати» містить вироб¬ничі накладні витрати на організацію виробництва і управ¬ління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та інши¬ми підрозділами основного і допоміжного виробництва, а та¬кож витрати на утримання та експлуатацію машин і устат¬кування; обчислюються шляхом складання кошторису цих витрат на певний період і розподілу їх на одиницю продукції пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.
6. Стаття «Адміністративні витрати» відображає за-гальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслу-говуванням підприємства; до них належать витрати на утри¬мання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засо¬бів, інших матеріальних необоротних актів загальногосподар¬ського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послу¬ги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати та ін.; обчислю¬ються згідно зі встановленими нормами, тарифами і цінами.
7. Стаття «Підготовка та освоєння виробництва» містить витрати на освоєння нових підприємств, цехів; підготовку та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості; списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їхнього відшкодування.
8. Стаття «Інші виробничі витрати» включає сплату процентів за короткострокові позики банків, оплату робіт із сертифікації та інші витрати, які включаються у собівартість продукції, але не віднесені до перелічених раніше статей.
9. Стаття «Витрати на збут» містить витрати на па¬кувальні матеріали, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, ви¬трати на оплату праці і комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизацію, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необорот-них активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Сума перших восьми статей становить виробничу собівар¬тість продукції; усіх статей − пов¬ну собівартість продукції.

Більш детальна класифікація калькуляційних статей включає такі витрати на одиницю продукції.

1. Сировина і матеріали (за мінусом повернутих відходів) − витрати на матеріали, що були використані, розраховуються по кожному виду матеріалів за формулою:

2. Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби − дані витрати розраховуються за формулою:

3. Паливо і енергія на технологічні цілі − витрати на силову електроенергію Венер., якщо ця стаття має суттєве значення, розраховуються за формулою:

4. Заробітна плата основних виробничих робітників, яка включає в себе розрахунок основної і допоміжної заробітної плати:

4.1 Основна заробітна плата робітників Зр, що виконують робо¬ти за робочими професіями:

Якщо розраховується собівартість розробки нового технічного рішення, то до даної статті відносять також витрати на основну заробітну плату розробників:

4.2 Додаткова заробітна плата всіх робітників розраховується за такою формулою:

Якщо розраховується собівартість розробки нового технічного рішення, то до даної статті відносять також витрати на додаткову заробітну плату розробників:

5. Нарахування на заробітну плату робітни¬ків (та розробників, які брали участь в розробці нового технічного рішення) розраховуються як 37,5% від суми основної та додаткової заробітної плати.

6. Підготовка і освоєння виробництва продукції.

7. Зношення інструмента і пристосувань цільового при¬значення та інші спеціальні витрати.

8. Утримання і експлуатацію машин та устаткування.

9. Загальновиробничі витрати − розподіляються на одиницю продукції пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.

Приклад. За рік підприємство виготовило 2000 шт. виробів загальною собівартістю 72000 грн, причому питома вага основної заробітної плати виробничих робітників становить 22%. Розрахувати величину загальновиробничих витрат, які були включені у кальку¬ляцію собівартості одиниці продукції, якщо їх загальна сума дорівню¬вала 39,5 тис. грн.

Собівартість одного виробу буде дорівнювати:

Звідси можна знайти суму заробітної плати, що вклю¬чається в калькуляцію собівартості одиниці продукції:

Тоді величина заробітної плати на весь випуск становитиме:

Загальновиробничі витрати розподіляються на окремі вироби пропорційно вели¬чині основної заробітної плати. Для цього визначається коефіцієнт розподілу:

Це означає, що на 1 грн заробітної плати припадає 2,49 грн загальновиробничих витрат. Тоді, знаючи, що в собівартості одиниці продукції міститься 7,92 грн заробітної плати, виз¬начаємо величину загальновиробничих витрат в собівартості одиниці продукції:

Отже, в калькуляцію собівартості одиниці продукції була включена величина за¬гальновиробничих витрат в сумі 19,75 грн.

Якщо розраховується собівартість розробки нового технічного рішення, то до даної статті відносять суму всіх витрачених на розробки даного нового технічного рішення загальновиробничих витрат.

Стосовно завдання даної практичної роботи, то до загальновиробничих витрат включаються лише амортизаційні відрахування.

Амортизації нематеріальних активів, які ви¬користовувались для розробки нового технічного рішення, розраховуються за прямолінійним методом амортизації. Нагадаємо, що при прямолінійному методі річні амортизаційні відрахування розраховуються за такою формулою:

Амортизація обладнання, комп'ютерів та приміщень, які використовувались для розробки нового технічного рішення, розраховується за прямолінійним методом, помісячно. Для спрощення розрахунку місячна норма амортизації визначається діленням річної норми амортизації на 12 місяців. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації наведені у табл. 6.1 згідно з п. 145.1 Податкового кодексу.

Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічне перенесення на собівартість продукції однакової частини вартості основних фондів протягом усього термі¬ну їх служби: річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується (первісна вартість мінус ліквідаційна, якщо остання більша за нуль), на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

10. Загальногосподарські витрати.

11. Втрати внаслідок технологічно неминучого браку.

12. Інші виробничі витрати. При розрахунку інших витрат, які були використані для розробки нового технічного рішення в даній практичній роботі, дані витрати доцільно прийняти як 200...300% від суми основної заробітної плати розробників та робітників, які були зайняті розробкою нового технічного рішення.

13. Позавиробничі (комерційні) витрати.

Сума всіх попередніх статей витрат дає загальні витрати на розробку нового продукту. На ранніх стадіях розробки нової продукції, коли повністю не сформована нормативна база, не відомі ціни на ресурси і відсутній комплект технічної документації, собівартість продукції може визначатись лише як прогнозна величина.

Собівартість товарної продукції обчислюється на ос¬нові елементів витрат, що відображаються в кошторисі, з подальшим їх коригуванням на величину витрат, які не включені у виробничу собівартість продукції (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, позавиробничі ви-трати, відшкодування втрат від браку), на зміну залишків ви¬трат майбутніх періодів. Одержана сума є собівартістю валової продукції.

Після її коригування на зміну залишків незавершеного виробництва одержується виробнича собі¬вартість товарної продукції. Саме вона разом із сумою позавиробничих витрат становить повну собівартість товарної продукції. Собівартість реалізованої продукції обчислю¬ється коригуван-ням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.

1. Місячний посадовий оклад розробника (А, Б, В), грн.
2. Кількість робочих днів в місяці.
3. Кількість днів роботи розробника (А, Б, В).
4. Трудомісткість на виконання конкретної роботи (А, Б, В, Г), год.
5. Розряд працівників (А, Б, В, Г).
6. Відсоток додаткової зарплати для всіх розробників та робітників, %.
7. Вартість нематеріальних активів, що амортизується, тис. грн.
8. Норма амортизації нематеріальних активів, %.
9. Термін використання нематеріальних активів, що амортизуються, дні.
10. Вартість основного обладнання, що амортизується (А − будівлі, Б − комп’ютера, В − мобільного телефону, Г − верстатів, Д − офісного обладнання, Е − вантажного автомобіля), тис. грн.
11. Термін використання обладнання, що амортизується (А, Б, В, Г, Д, Е), дні.
12. Витрати матеріалу і-го найменування (А, Б, В), кг.
13. Вартість матеріалу і-го найменування (А, Б, В), грн/кг.
14. Коефіцієнт транспортних витрат.
15. Маса відходів матеріалу і-го найменування (А, Б, В), кг.
16. Ціна відходів матеріалу і-го найменування (А, Б, В), грн/кг.
17. Кількість комплектуючих (А, Б, В, Г, Д, Е), шт.
18. Покупна ціна комплектуючих (А, Б, В, Г, Д, Е), грн.
19. Установлена потужність обладнання (В − верстати, К − комп’ютер), кВт.
20. Фактична кількість годин роботи обладнання, год.
21. Коефіцієнт використання потужності.

Скласти кошторис витрат на розробку нового технічного рі¬шення − В. При складані кошторису потрібно ураховувати тільки ті витрати, які характерні для даної розробки 1,825 грн/кВт без ПДВ для І класу підприємств (на 01.10.2015). Умови праці – нормальні, тарифна ставка першого розряду С1 = 8,25 грн/год. (на 01.10.2015). Амортизація матеріальних активів розраховуються за прямолінійним методом. Зробити висновки.

Поняття і характеристика витрат на виробництво продукції.
2. Класифікація витрат.
3. Управління витратами на підприємстві.
4. Групування витрат на виробництво продукції за економічними елементами.
5. Складання кошторису витрат.
6. Поняття і види собівартості продукції.
7. Показники собівартості продукції.
8. Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
9. Планування собівартості продукції за факторним методом.
10. Індексний метод розрахунку зниження собівартості продукції.
11. Калькулювання собівартості одиниці продукції.
12. Методика обчислення основних статей калькуляції.

1. Собівартість продукції не включає витрати на:
а) вивчення ринку, виявлення величини попиту на продукцію;
б) підготовку та освоєння виробництва нової продукції;
в) сам процес виробництва продукції;
г) штрафні санкції;
д) дослідження, використання та охорону природних ресурсів.

2. До одноелементних (простих) витрат належать:
а) витрати на сировину і матеріали;
б) втрати від браку;
в) загальновиробничі витрати;
г) адміністративні витрати.

3. До прямих витрат належать:
а) заробітна плата управлінського персоналу;
б) вартість допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до окремого об’єкта витрат;
в) заробітна плата обслуговуючого персоналу;
г) утримання і експлуатація основних фондів.

4. Постійні витрати включають:
а) витрати на сировину;
б) витрати на заробітну плату найманих робітників;
в) витрати на оренду приміщення;
г) витрати на технологічне паливо і енергію.

5. За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяються на:
а) прямі і непрямі;
б) одноелементні і комплексні;
в) постійні і змінні;
г) матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші операційні витрати.

6. За зв'язком з обсягом виробництва витрати поділяються на:
а) прямі і непрямі;
б) одноелементні і комплексні;
в) постійні і змінні;
г) матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші операційні витрати.

7. За економічними елементами і калькуляційними статтями витрати поділяються на:
а) прямі і непрямі;
б) одноелементні і комплексні;
в) постійні і змінні;
г) матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші операційні витрати.

8. Інші операційні витрати не включають:
а) втрати від курсових різниць;
б) знецінення запасів;
в) податок на прибуток;
г) суму фінансових санкцій.

9. Відрахування на соціальні заходи не включають:
а) відрахування на пенсійне забезпечення;
б) відрахування на соціальне страхування;
в) амортизаційні відрахування;
г) відрахування на випадок безробіття.

10. До методів калькулювання не відноситься:
а) нормативний;
б) параметричний;
в) відносний;
г) розрахунково-аналітичний.