Ціна являє собою економічну категорію, що означає суму грошей, за якою продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар.

Ціна − це грошовий вираз вартості товару (про¬дукції, послуги). Також ціна відображає корисність товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, силу державного контролю тощо.

В ринковій економіці ціни виконують основні функції.
1. Обліково-аналітична функція забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування;
2. Розподільна функція впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві;
3. Стимулююча функція ціни сприяє науково-технічному прогресу, оновленню асортименту, раціональному використанню обмежених ресурсів;
4. Регулююча функція здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток, їх наявність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити.
1. Акцизний збір (Aз) − це непрямий податок, що включається до ціни товарів;
2. Податок на додану вартість ПДВ − є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання по¬слуг;
3. Торговельні надбав¬ки (знижки) − торговельна надбавка покри¬ває витрати торговельних організацій і забезпечує їм одержан¬ня прибутку;
4. Націнки постачальницько-збутових організацій включають витрати і прибуток поста¬чальницько-збутових організацій.

В залежності від виду продукції виділяють ціни на товари та тарифи. Ціни на товари складають досить розгалужену систему цін на будь-які види продукції, що виробляється та реалізується підприємствами промисловості, будівництва, сільського господарства. Тарифи вантажного та пасажирського транспорту — це плата за пе¬ревезення вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприє¬мства з відправників і населення. Тарифи на послуги – різновид цін, за якими ці послуги здійснюються.

В залежності від сфери товарного обігу, що обслуговується, ціни поділяються на закупівельні, оптові та роздрібні. Закупівельні ціни встановлюються на сільськогосподарську продукцію. За цими цінами здійснюється закупівля продукції у безпосередніх виробників. Оптові (відпускні) ціни встановлюються на промислову продукцію підприємствами-виробниками. Роздрібні ціни встановлюються на товари, що реалізуються кінцевому споживачеві, як правило, населенню.

В залежності від ролі ринку розрізняють ціни попиту, ціни пропозиції, ціни ринкової рівноваги та ціни угод між суб’єктами ринку. Ціна попиту характеризує таку ціну, яка може бути запропонована покупцем товару на ринку, виходячи з його потреб та фінансових можливостей з урахуванням стану ринкової кон’юнктури. Ціна пропозиції характеризує таку ціну, яка може бути запропонована продавцем товару на ринку, виходячи із рівня витрат на його виготовлення та прибутку, який очікують, з урахуванням стану ринкової кон’юнктури. Ціна ринкової рівноваги характеризує такий її рівень, який повністю зрівноважує пропозицію та попит на ринку, тобто формується при повній відповідності їх обсягів. Ціна угод (договірні) між суб’єктами ринку характеризує конкретний рівень цін, за якими укладаються угоди між продавцем та покупцем товару чи послуги.

В залежності від типу ринку виділяються конкурентні та монопольні ціни. Конкурентні ціни встановлюються на товари, що реалізуються в конкретному ринковому середовищі, на якому відсутній ціновий диктат окремих виробників продукції, які займають на ринку монопольне становище. Монопольна ціна характеризує такий їх різновид, який встановлюється суб’єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача.

В залежності від регіону дії розрізняють регіональні (місцеві) та єдині ціни. Регіональні ціни характеризують такі їх види, які диференційовані в окремих регіонах реалізації продукції. Єдині ціни характеризують такі їх види, які не мають регіональної диференціації і встановлюються для всіх регіонів країни однаковими.

В залежності від країни реалізації виділяють внутрішні та зовнішньоекономічні ціни. Внутрішня ціна встановлюється на будь-які види продукції, що реалізуються на внутрішньому ринку країни. Зовнішньоекономічна ціна характеризує такі їх види, за якими продукція реалізується на ринках інших країн.

В залежності від порядку відшкодування транспортних витрат на внутрішньому ринку використовують ціни з терміном «франко». Франко (італ. Franco, букв. — вільний) — вид зовнішньоторго¬вельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включають витрати на його страхування і доставку в місце, зазначене в до¬говорі. Заведено розрізняти ціни «франко-станція відправлення» та «франко-станція призначення». За умови встановлення оптової ціни «франко-станція відправлення» витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе покупець товару, а відтак транспортні витрати продавець не включає в ціну. Оптова ціна «франко-станція призначення» включає транс¬портні витрати, які відшкодовує оптово-збутова організація чи ви¬робник продукції.

За порядком державного регулювання виділяють ціни, які регулюються і не регулюються. Дані види цін встановлюються державою на продукцію дер¬жавних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари. Ціну, що регулюється, характеризує її різновид, що підлягає регулюванню державними органами. Це регулювання може здійснюватися на основі економічних або адміністративних методів. Ціна, що не регулюється (або вільна ціна), має вільно встановлюватися на ринку під впливом його кон’єктури при взаємній згоді покупця та продавця товару.

За вартістю встановлення ціни поділяються на тверді (фіксовані) та гнучкі. Тверда (фіксована) ціна означає, що вона не може бути змінена в результаті переговорів між покупцем та продавцем товару. Гнучка ціна допускає можливість зміни її рівня в процесі комерційних переговорів між покупцем та продавцем товару в залежності від певних умов реалізації.

За періодом дії розрізняють ціни постійні та тимчасові. Постійна ціна встановлюється на певний, заздалегідь визначений термін, впродовж якого вона не підлягає зміненню під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів. Тимчасова ціна встановлюється на короткий термін і може змінюватися в залежності від зміни умов виробництва та реалізації товару у часі.

За ступенем новизни товару розрізняють ціни на нові товари; товари, які вироблені, і товари, що зняті з виробництва. Такий розподіл цін пов’язаний із особливостями здійснення цінової політики підприємства на різних стадіях життєвого циклу товару.

Виділяють також кошторисні та світові ціни. Кошторисні ціни — ціни та розцінки, які використову¬ються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення. Світові ціни — це грошовий вираз міжнародної вартості то¬варів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку. Вони визначаються: для одних товарів — рівнем цін країни-експортера; для інших — цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових ви¬робів — цінами провідних фірм світу. У сучасній практиці господарювання застосовуються також рин¬кові ціни, які відокремлюються без певної класифікаційної ознаки.

Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють — лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допусти¬мий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна — це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни.

Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

При формуванні гуртової ціни підпри¬ємства до собівартості продукції, представленої у формі каль¬куляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (для високорентабельних і мо¬нопольних підакцизних товарів):

Собівартості продукції, представлена у формі каль¬куляції, включає такі статті:
1. Стаття «Сировина і матеріали» включає витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати, а також транспортно-заготівельні витра¬ти; вартість зворотних відходів віднімається за ціною їх можливого використання чи реалізації.
2. Стаття «Паливо і енергія на технологічні цілі» вклю¬чає витрати на паливо, електроенергію, пару та ін., які без¬посередньо використовуються в технологічному процесі, за нормами витрат, тарифами і цінами.
3. Стаття «Заробітна плата виробничих робітників» містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції (основна заробітна плата); обчислюється відповідно до трудомісткості технологічних операцій, тарифних ставок або відрядних розцінок; витрати на оплату відпусток, часу виконання державних обов'язків, до¬плати за виконання додаткових функцій та ін. (додаткова за¬робітна плата); обчислюються у відсотках до основної.
4. Стаття «Відрахування на соціальні заходи вироб¬ничих робітників» включає відрахування на обов'язкове соціальне страхування, пенсійне страхування; встановлюю¬ться у відсотках від основної і додаткової заробітної плати.
5. Стаття «Загальновиробничі витрати» містить вироб¬ничі накладні витрати на організацію виробництва і управ¬ління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та інши¬ми підрозділами основного і допоміжного виробництва, а та¬кож витрати на утримання та експлуатацію машин і устат¬кування; обчислюються шляхом складання кошторису цих витрат на певний період і розподілу їх на одиницю продукції пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.
6. Стаття «Адміністративні витрати» відображає за-гальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслу-говуванням підприємства; до них належать витрати на утри¬мання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засо¬бів, інших матеріальних необоротних актів загальногосподар¬ського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати та ін.; обчислю-ються згідно із встановленими нормами, тарифами і цінами.
7. Стаття «Підготовка та освоєння виробництва» містить витрати на освоєння нових підприємств, цехів; підготовку та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості; списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їхнього відшкодування.
8. Стаття «Інші виробничі витрати» включає сплату процентів за короткострокові позики банків, оплату робіт із сертифікації та інші витрати, які включаються у собівартість продукції, але не віднесені до перелічених раніше статей.
9. Стаття «Витрати на збут» містить витрати на па¬кувальні матеріали, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, ви¬трати на оплату праці і комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необорот-них активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Собівартість одиниці продукції можна розрахувати за такою формулою:

Відрахування на соціальні заходи вироб¬ничих робітників розраховуються як визначений відсоток (від 36% до 40%) від суми основної та додаткової заробітної плати.

Прибуток підприємства можна розрахувати через задану норму рентабельності:

Рентабельність − це відносний показник, що характе¬ризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

Податок на додану вартість − основний вид непрямого податку. ПДВ встановлюється у вигляді процентної надбавки до цін. Реальним об’єктом оподаткування виступає додана вартість − сума заробітної плати і прибутку, оскільки при сплаті податку вираховується та його сума, що сплачена платниками своєму постачальнику. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподатковуваного обороту. На Україні встановлена єдина ставка ПДВ, яка має два вираження:
→ 20% − включається в ціну товарів, робіт, послуг;
→ 16,67% − визначає суму ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг.

Якщо існує надбавка підприємства за високу якість, за відповідність міжнародним стандартам, то вона розраховується за такою формулою:

Податок на додану вартість, який визначає суму ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг можна визначити за такою формулою:

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету з продажу виробу виробником продукції, дорівнює різниці між сумою податку, одержаного від покупця продукції (податкове зобов’язання), і сумою податку, сплаченого постачальникам матеріальних ресурсів (податковий кредит), та розраховується за такою формулою:

Акцизний збір це вид непрямого податку. Акцизний збір є також видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою України. Платниками акцизного збору є національні виробники підакцизних товарів та суб’єкти, що імпортують чи реалізують ці товари. Об’єктом оподаткування виступає оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних їх митна вартість. Ставки акцизного збору встановлюються у відсотках та у твердих розмірах. Тверді ставки встановлені в «екю» на одиницю товару. Акцизний збір, який включається в ціну товарів, робіт, послуг можна розрахувати таким чином:

Акцизний збір, який визначає суму ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг можна визначити за такою формулою:

Регульовану гуртову ціну підприємства без ПДВ можна розрахувати за формулою 7.1, виключивши з неї суму ПДВ:

а) якщо на підприємстві не існує надбавок за високу якість, за відповідність міжнародним стандартам:

б) якщо ж існує, то формула 7.10 інтерпретується в таку:

Або за формулою 7.12, коли відома лише гуртова ціна підприємства:

Якщо потрібно визначити суму прибутку, виходячи із гуртової ціни підприємства, яка включає в себе Аз та ПДВ, але не включає надбавки підприємства за високу якість, за відповідність міжнародним стандартам, то слід скористатися такою залежністю:

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збу¬тової націнки є гуртовою ціною промисловості:

Гуртова ціна промисловості часто є вільною ціною підприємства.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торговельну надбавку (знижку):

Торговельна надбавка покри¬ває витрати торговельних організацій і забезпечує їм одержан¬ня прибутку:

Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додат¬кові послуги тощо.

Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані із виробниц¬твом і збутом продукції.

Підприємство випускає продукцію Г та Д за визначеною роздрібною ціною. Проаналізувавши ситуацію на ринку та врахувавши існуючи виробничі потужності, Рада директорів дійшла висновку освоїти та налагодити випуск виробів А та Б. Підприємство є платником ПДВ. Вся продукція підприємства є підакцизною. Відрахування на соціальні заходи 37,5%.

1. Ціна з ПДВ основних матеріалів на одиницю продукції для виробів А та Б (виробництво безвідходне), грн.
2. Ціна з ПДВ допоміжних матеріалів на одиницю продукції для виробів А та Б, грн.
3. Ціна з ПДВ купованих напівфабрикатів на одиницю продукції для виробів А та Б, грн.
4. Ціна з ПДВ комплектуючих на одиницю продукції для виробів А та Б, грн.
5. Основна заробітна плата основних робітників за виготовлення одиниці виробу А та Б, грн.
6. Відсоток додаткової заробітної плати основних робітників за виготовлення одиниці виробу А та Б, грн.
7. Загальновиробничі витрати, що включаються у собівартість одиниці продукції виробів А та Б, грн.
8. Адміністративні витрати, що включаються у собівартість одиниці продукції виробів А та Б, грн.
9. Інші виробничі витрати, що включаються у собівартість одиниці продукції виробів А та Б, грн.
10. Витрати на збут, що включаються у собівартість одиниці продукції виробів А та Б, грн.
11. Відсоток надбавки підприємства для виробів А та Б за високу якість, за відповідність міжнародним стандартам, грн.
12. Торговельна надбавка для виробу А, %.
13. Ставка акцизного збору, %.
14. Рівень рентабельності, %.
15. Гуртова ціна підприємства на продукцію Г та Д, грн.

1. Визначити роздрібну ціну на продукцію А за витратним методом.
2. Визначити гуртову ціну промисловості на продукцію Б за витратним методом.
3. Розрахувати суму прибутку, отриману підприємством від продажу одиниці товару продукції Г та Д.
4. Розрахувати суму ПДВ, яку потрібно сплатити до бюджету.
5. Зробити висновки.

1. Економічний зміст і функції цін.
2. Мета ціноутворення в умовах ринку.
3. Основні види ринкових цін.
4. Гуртові та роздрібні ціни на продукцію, їх формування.
5. Франкування цін.
6. Чинники, що впливають на ринкове ціноутворення.
7. Методи ціноутворення в умовах ринку.
8. Стратегії ціноутворення.
9. Модифікація цін.
10. Проблеми та шляхи вдосконалення ціноутворення в Україні.

1. Обліково-аналітична функція ціни:
а) впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві;
б) забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування;
в) сприяє НТП, оновленню асортименту, раціональному використанню обмежених ресурсів;
г) здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

2. Регулююча функція ціни:
а) впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві;
б) забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування;
в) сприяє НТП, оновленню асортименту, раціональному використанню обмежених ресурсів;
г) здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

3. До складу ціни не входить:
а) податок на прибуток;
б) акцизний збір;
в) торговельні надбавки або знижки;
г) націнки постачальницько-збутових організацій.

4. В залежності від виду продукції:
а) ціни поділяються на закупівельні, оптові та роздрібні;
б) виділяються конкурентні та монопольні ціни;
в) ціни поділяються на тверді (фіксовані) та гнучкі;
г) виділяють ціни на товари та тарифи.

5. В залежності від ролі ринку:
а) виділяють ціни попиту, ціни пропозиції, ціни ринкової рівноваги та ціни угод між суб’єктами ринку;
б) виділяються конкурентні та монопольні ціни;
в) виділяють внутрішні та зовнішньоекономічні ціни;
г) ціни поділяються на тверді (фіксовані) та гнучкі.

6. Лімітні ціни – це:
а) гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції;
б) ціни, які встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни;
в) ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення;
г) грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку.

7. Ступеневі ціни – це:
а) гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції;
б) ціни, які встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни;
в) ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення;
г) грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку.

8. Гуртова ціна промисловості – це:
а) сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки; б) сума собівартості продукції, поданої у формі калькуляції, величини прибутку, податку на додану вартість і акцизного збору;
в) ціни, що встановлюються на промислову продукцію підприємствами-виробниками;
г) ціни, що встановлюються на товари, що реалізуються кінцевому споживачеві, як правило, населенню.

9. Роздрібна ціна включає в себе:
а) гуртову ціну і ПДВ;
б) гуртову ціну і акцизний збір;
в) гуртову ціну і торгову надбавку;
г) гуртову ціну, ПДВ, акцизний збір і торгову надбавку.

10. Метод ціноутворення, за яким ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції – це:
а) метод «середні витрати плюс прибуток»;
б) розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку;
в) установлення ціни на засаді суб'єктивної цінності товару;
г) метод ціноутворення «за рівнем поточних цін».