Значну частину у складі ресурсів підприємства станов¬лять інвестиційні ресурси. Їх формування, використання і поповнення регулюється чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про інвестиційну діяльність».

У цьому законі інвестиції визначаються як сукупність усіх видів майнових та інтелекту¬альних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досяга¬ється соціальний ефект.

З економічної точки зору інвестиції розглядаються як нагромадження основного й оборотного капіталу. З фінансової точки зору інвестиції − це заморожування ресурсів з метою одержання доходів у майбутньому періоді. З бухгалтерської точки зору інвестиції − це об'єднання зроблених капітальних витрат в одну або кілька статей активів і пасивів балансу.

Інвестиції поділяються на:

Фінансові інвестиції − це використання капіталу для придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, що ви¬пускаються державою або підприємствами. В умовах рин¬кової економіки найбільш поширеним видом фінансових інвестицій є купівля акцій з метою одержання доходу у ви¬гляді дивідендів, хоча також використовується інвестуван¬ня у спеціальні цільові банківські вклади, депозити та ін.

Реальні інвестиції − це вкладення капіталу у різні сфе¬ри народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних (будинки, споруди, обладнання, передавальні пристрої) і нематеріальних (технічна, технологічна, науково-практична документація, патенти, ліцензії, ноу-хау) активів підприємства. Такі реальні інвестиції називаються виробни¬чими, оскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають просто капітальними вкладеннями. У складі реальних інвестицій часто виділяють іннова¬ційні та інтелектуальні інвестиції, спрямовані відповідно на вкладення у нововведення або об'єкти інтелектуальної власності.

Прямі інвестиції − це вкладення капіталу в певні об'єкти самим інвестором без участі фінансових посередників;

Непрямі інвестиції передбачають участь в інвести¬ційному процесі різного роду фінансових установ (банків, фондів) як посередників.

Приватні інвестиції здійснюються окремими особами або фірмами недержавної форми власності.

Державні інвестиції фінансуються з державного або міс¬цевих бюджетів, вони є стабільнішими, ніж приватні, і ма¬ють більший термін окупності.

Іноземні інвестиції − це всі види цінностей, що вклада¬ються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні.

Спільними є інвестиції у вигляді інвестиційних серти¬фікатів, які випускаються в обіг інвестиційними компанія¬ми, фірмами або фондами.

Зовнішні прямі інвестиції − це вкладення з огляду на функціональну цілеспрямованість капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи іншого конкретного проекту, а портфельні – закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.

За терміном вкладення інвестиції поділяються на:
→ короткострокові інвестиції, як правило, здійснюються на термін від декількох місяців до декількох років (близько 3 р.);
→ середньострокові охоплюють термін 3-10 років;
→ довгостроко¬ві інвестиції здійснюються на термін більш ніж 10 років.

Існує ще й така класифікація інвестицій:
→ за натурально-речовинним втіленням інвестиції підрозділяються на матеріальні, нематеріальні фінансові;
→ за призначенню − прямі, спрямовані на придбання основних і оборотних коштів, і портфельні − для покупки цінних паперів;
→ за джерелами фінансування − власні (амортизація, прибуток і виторг від реалізації майна) і позикові (кредит, лізинг і ін.);
→ за походженням − національні й іноземні;
→ за метою − для одержання прибутку, соціальних або екологічних результатів;
→ за об'єктом − виробничі і невиробничі;
→ за напрямком виробничих інвестицій:
− для відновлення основного капіталу,
− для приросту нерухомості й оборотного капіталу,
− для створення нової і підвищення якості продукції, що випускається.

Виробничі інвестиції (капітальні вкла¬дення) − це кошти, що направляються на розширення відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури під¬приємства. Вони складаються із затрат на реконструкцію, розширення, технічне пере¬оснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміну основних фондів, що вибули. Розрізняють валові та чисті капітальні вкладення підприємства.

Валові капіталовкладення − це загальна сума витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприєм¬ства.

Чисті капіталовкладення − це витрати капіталу лише на розширене відтворення основних фондів; вони визнача¬ються як різниця між валовими капіталовкладеннями та сумою амортизаційних відрахувань. Залежно від класифікаційних ознак та напрямів викори¬стання капіталовкладень розрізняють таку їх структуру:
• галузеву;
• територіальну;
• технологічну;
• відтворювальну;
• структуру за формами власності.

Галузева структура характеризує розподіл капітало¬вкладень за галузями і видами виробництв.

Територіальна структура − це співвідношення їх роз¬поділу за економічними районами, областями країни.

Технологічна структура − це співвідношення між основ¬ними їх складовими частинами: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними затратами.

Відтворювальна структура капітальних вкладень відображає співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне пере¬оснащення, тобто форми відтворення основних фондів; тенденція зміни цієї структури полягає у збільшенні пито¬мої ваги витрат на технічне переоснащення та реконструк¬цію діючих підприємств.

Структура капітальних затрат за формами власності свідчить про збільшення частки приватних інвестицій в за¬гальному їх обсязі, пов'язане із акціонуванням і приватиза¬цією державних підприємств; хоча в деяких галузях дер¬жавні інвестиції є домінуючими.

Процес реалізації виробничих інвестицій підприємства здійснюється у сфері його капітального будівництва. Воно є специфічним елементом інфраструктури підприємства.

Капітальне будівництво − це процес ство¬рення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури підприємства. Воно характеризується три-валим циклом, складністю споруджуваних об'єктів, великими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Офіційна методика оцінювання економічної ефективності ви-робничих інвестицій передбачає визначення їх загальної (абсолютної) та порівняльної еко¬номічної ефективності.

При розрахунку економічної ефективності інвестицій слід обов’язково враховувати зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. З огляду на це необхідне дотримання таких принципів:
1. Оцінювання ефективності використання інвестованого капіталу здійснюється зіставленням грошового потоку, який фо¬рмується в процесі реалізації інноваційного проекту, та початко¬вих інвестицій. Проект вважається ефективним, якщо забезпечу¬ється повернення початкової суми інвестицій і обумовлена дохідність для інвестора, що надав капітал.
2. Інвестований капітал і грошові потоки, які генеруються цим капіталом (отримані від продажу нової продукції), зводяться до теперішнього розрахункового періоду, який зазвичай визнача¬ється роком початку реалізації проекту.
3. Процес дисконтування капіталовкладень і грошових пото¬ків здійснюється за різними ставками дисконту, які визначаються залежно від особливостей інноваційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховується структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.

Основою дисконтування є поняття часової переваги, або зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлено зростанням ризиків і невизначеності у часі. Тобто, дисконтування – це перерахунок вигід і витрат для кожного роз¬рахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту.

При оцінюванні ефективності інвестицій передбачається розрахунок таких важливих показників, як:
→ абсолютна ефективність інвестицій;
→ порівняльна ефективність капітальних вкла¬день;
→ чистий дисконтований прибуток;
→ індекс дохідності (прибутковості);
→ термін окупності.

І. Абсолютна ефективність капітальних вкладень пока¬зує загальну величину їх віддачі та обчислюється зістав¬ленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат. Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою коефіцієнта економічної ефективності капі-тальних затрат (Ер). Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності ка¬піталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством еко¬номіки України на певний період. Якщо Ер > Ен, то вкла¬дення капіталу вважають доцільним.

Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити:

Який показник вищий, той варіант капіталовкла¬день кращий.

ІІ. Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва. Показником порівняльної ефективності капітальних вкла¬день є мінімум приведених витрат. Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкла¬день є мінімум приведених витрат (З_прив):

Оскільки процес інвестування є досить тривалим, інвес¬тиційні проекти можуть відрізнятися як термінами реалі¬зації, так і розподілом коштів за роками здійснення капіталовкладень. У такому випадку економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто приведення різночасових капітальних вкладень до одного періоду (найчастіше, першого року інвестування). Приведення капітальних вкладень до певного року здійс¬нюють за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень (a).

Якщо капітальні вкладення мають місце до розрахунко¬вого року, вони приводяться до нього шляхом множення на a :

Ставка дисконту − це процентна ставка, що харак¬теризує норму прибутку, на який щорічно розраховує інвестор.

Якщо капіталовкладення здійснюють після розрахунково¬го року, вони приводяться до нього шляхом ділення на a.

ІІІ. Показник чистого дисконтованого прибутку – (Net Present Value, NPV) – чистий наведений до дійсної вартості (дисконтований) прибуток або в дослівному перекладі «чиста дійсна вартість» – дає можливість одержати абсолютну величину ефекту від реалізації проекту.

1. Якщо проект або розробка передбачає одноразові капітальні вкладення, то NPV можна визначити за формулою:

2. Якщо проект або розробка передбачає здійснення багаторазових капітальних вкладень з одночасним отриманням доходів від інвестування, то формула для розрахунку NPV матиме такий вигляд:

В результаті розрахунків можна отримати такі варіанти:
– якщо NPV>0, то проект можна рекомендувати до реалізації;
– якщо NPV< 0, то проект необхідно відхилити;
– якщо NPV=0, то в разі прийняття рішення про реалізацію проекту інвестори не отримають доходів на вкладений капітал.

Як правило, рішення про інвестування коштів в інновацій¬ний проект приймають за наявності альтернативних варіантів проектів і їх зіставлення за вигідністю. Якщо величина NPV ви¬явилася позитивною для всіх альтернативних проектів, необхідно вибрати той, де NPV буде більшою.

Приклад. Визначити величину чистого дисконтованого доходу від розробки нового програмного забезпечення, якщо планується протягом 3-х років його використовувати. В розробку інноваційного програмного забезпечення підприємство однократно вклало 300000 грн інвестицій. Планується 250000 річного прибутку від його використання. Норма дисконту складає 0,2. Проведемо розрахунки згідно з формулою:

Враховуючи, що NPV>0, то проект можна рекомендувати до реалізації.

ІV. Індекс дохідності (прибутковості) (Ід):

Сума теперішньої вартості середньорічних величин грошових потоків:

Чим більше значення цього показника, тим вищий рівень віддачі від інвестованого капіталу.

Якщо IдЯкщо Iд<1, то від проекту слід відмовитись, оскільки він є збитковим для інвестора. >1, то проект є ефективним і його можна рекомендувати до реалізації.

Якщо Iд=1, проект забезпечує тільки відшкодування вкладеного капіталу.

V. Термін окупності показує, протягом якого часу можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Він, як правило, розраховується на базі недисконтованих доходів. У міжнародній практиці застосовується показник періоду окупності. Під періодом окупності розуміють тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завер¬шення інвестицій, дорівнюватиме сумі інвестицій. Це період, необхідний для відшкодування початкових капіталовкладень за рахунок прибутків від проекту. Термін окупності може бути розрахований таким чином:

Кращим вважається той варіант, в якому період окупності інвестицій є меншим.

Пан Василь вирішив інвестувати свої кошти в будівництво нового заводу. Перед ним два можливі шляхи інвестиції (А і Б). Нормативний коефіцієнт Ен = 0,15. Для спрощення розрахунку усі податки дорівнюють нулю.

1. Обсяг випуску продукції за рік (однаковий в усіх 4-ох роках), тис. шт.;
2. Гуртова ціна одиниці виробу (однакова в усіх 4-ох роках), грн;
3. Собівартість одиниці виробу (однакова в усіх 4-ох роках), грн;
4. Обсяг капітальних вкладень у будівництво заводу (по роках), млн грн;
5. Ставка дисконту, %.
6. Щорічні грошові потоки (по роках), млн грн;

Визначити доцільність обох варіантів інвестицій за показниками:
1. Абсолютної ефективності інвестицій;
2. Порівняльної ефективності капітальних вкла¬день;
3. Чистого дисконтованого прибутку;
4. Індексу дохідності (прибутковості);
5. Терміну окупності.
6. У висновках на основі розрахунків вибрати кращий варіант інвестицій. Обґрунтувати його.

1. Дайте визначення інвестиції з економічної точки зору.
2. Дайте визначення інвестиції з фінансової точки зору.
3. Дайте визначення інвестиції з бухгалтерської точки зору.
4. Як називається вкладення коштів з огляду на функціональну цілеспрямованість капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи іншого конкретного проекту?
5. Як називаються закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту?
6. Як називаються вкладення капіталу у різні сфе¬ри народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства?
7. Як класифікуються інвестиції за терміном вкладання?
8. Як класифікуються інвестиції за призначенням?
9. Як класифікуються інвестиції за натурально-речовинним втіленням?
10. Що таке чисті капіталовкладення?
11. Чи доцільні капіталовкладення, якщо Ер =0,2, а Ен=0,15?
12. Що таке грошовий потік?
13. Дайте визначення поняття «чиста дисконтна вартість».
14. Дайте визначення поняття «внутрішня норма рентабельності інвестицій».
15. Дайте визначення поняття «ставка дисконту».

1. З економічної точки зору інвестиції – це:
а) сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект;
б) нагромадження основного й оборотного капіталу;
в) заморожування ресурсів з метою одержання доходів у майбутньому періоді;
г) об'єднання зроблених капітальних витрат в одну або кілька статей активів і пасивів балансу.

2. З фінансової точки зору інвестиції – це:
а) сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект;
б) нагромадження основного й оборотного капіталу;
в) заморожування ресурсів з метою одержання доходів у майбутньому періоді;
г) об'єднання зроблених капітальних витрат в одну або кілька статей активів і пасивів балансу.

3. З бухгалтерської точки зору інвестиції – це:
а) сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект;
б) нагромадження основного й оборотного капіталу;
в) заморожування ресурсів з метою одержання доходів у майбутньому періоді;
г) об'єднання зроблених капітальних витрат в одну або кілька статей активів і пасивів балансу.

4. Вкладення з огляду на функціональну цілеспрямованість капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи іншого конкретного проекту – це:
а) зовнішні прямі інвестиції;
б) зовнішні портфельні інвестиції;
в) іноземні інвестиції;
г) прямі інвестиції.

5. Закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту – це:
а) зовнішні прямі інвестиції;
б) зовнішні портфельні інвестиції;
в) іноземні інвестиції;
г) непрямі інвестиції.

6. Інвестиції у вигляді інвестиційних сертифікатів, які випускаються в обіг інвестиційними компаніями, фірмами або фондами – це:
а) прямі інвестиції;
б) непрямі інвестиції;
в) приватні інвестиції;
г) спільні інвестиції.

7. Вкладення капіталу у різні сфе¬ри народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства – це:
а) фінансові інвестиції;
б) реальні інвестиції;
в) спільні інвестиції;
г) прямі інвестиції.

8. За терміном складання інвестиції поділяються на:
а) короткострокові, середньострокові, довгострокові;
б) строкові, не строкові;
в) короткострокові, довгострокові;
г) нестрокові, короткострокові, довгострокові;

9. За призначенням інвестиції поділяються на:
а) матеріальні, нематеріальні;
б) національні, іноземні;
в) прямі, портфельні;
г) виробничі, невиробничі.

10. Чисті капіталовкладення визначаються як:
а) загальна сума витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства;
б) різниця між валовими капіталовкладеннями та сумою амортизаційних відрахувань;
в) різниця між валовими капіталовкладеннями і сумою податкових відрахувань;
г) загальна сума витрат капіталу на просте відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.