ЗМІСТ    Електронні посібники ВНТУ

 

 

РОЗДІЛ 10 УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ РЕГІОНУ

 

10.1. Інвестиції та їх роль в регіональному розвитку.

10.2. Оцінювання інвестиційної привабливості регіону.

10.3. Формування регіональних інвестиційних програм.

10.4. Державне регулювання інвестиційної діяльності.

 

10.1 Інвестиції та їх роль в регіональному розвитку

 

Необхідність структурної перебудови економіки України потребує збільшення обсягів інвестицій та підвищення їх ефективності. Інвестиційний процес є визначальним фактором економічного зростання в країні та загальним показником соціально-економічного розвитку держави.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» [1] визначено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

В широкому розумінні інвестиції забезпечують механізм, необхідний для фінансування та розвитку економіки країни. Інвестиції розглядаються як інструмент, в який можна вкласти гроші з розрахунком на збільшення величини їх вартості.

За характером цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, інвестиціями можуть бути:

➢ кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

➢ рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

➢ майнові права інтелектуальної власності;

➢ сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

➢ права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

➢ інші цінності.

Об'єктами інвестиційної діяльності є будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами і учасниками) можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори – суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Джерелом інвестицій є:

➢ власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

➢ позичкові фінансові кошти інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

➢ залучені фінансові кошти інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

➢ бюджетні інвестиційні асигнування;

➢ безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян [1].

Актуальним питанням сьогодення є регіональний аспект інвестиційної діяльності в Україні, оскільки підвищення економічної та фінансової самостійності регіонів залежить від удосконалення інвестиційного процесу на мікрорівні. Проблема пошуку й залучення в регіональний господарський комплекс фінансово-матеріальних ресурсів набуває особливої важливості внаслідок необхідності пожвавлення виробничо-господарської діяльності підприємств регіонів України, оновлення діючих виробничих потужностей та основних фондів, впровадження новітніх технологій, освоєння нових конкурентних видів продукції, нарощування потенціалу та створення нових робочих місць.

Суттєво підвищується роль регіонів у розвитку інвестиційної діяльності, що обумовлено формуванням сприятливих умов для інвестування та можливістю вирішення більшості соціально-економічних проблем на регіональному рівні. Регіони України є потенційно привабливими для інвестування. Цьому сприяє об’ємний внутрішній ринок, кваліфікована та дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури. Проте залученню інвестицій в економіку регіонів перешкоджають політична та макроекономічна нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення.

Значна територіальна диференціація природних, економічних та соціальних умов зумовила територіальні відмінності у структурі, механізмах й активності інвестиційної діяльності в регіонах України. Нерівномірність галузевого розподілу інвестицій багато в чому залежить від рівня ринкової орієнтованості регіону, наявності відповідної інфраструктури. Це обумовлює структурну незбалансованість національного господарства, диспропорції між розвитком реального і фінансового секторів економіки, збільшення частки сировинних галузей, у підсумку різке зменшення обсягів виробництва, зниження рівня життя населення і споживчого попиту. В цих умовах важливим є пошук регіональних резервів, впровадження нових інвестиційних проектів у пріоритетні сфери та галузі регіональної економіки.

Регіональна інвестиційна політика є сукупністю дій державних і місцевих органів влади щодо розвитку інвестиційного процесу в регіоні, пов’язаних з удосконаленням нормативно-правової бази, наданням преференцій для найбільш ефективних та значущих для регіону інвестиційних проектів, розвитком інфраструктури з обслуговування суб’єктів інвестиційної діяльності, гарантуванням безпеки діяльності підприємницьких структур.

Створення вигідних умов для інвестиційної діяльності в регіоні має стати спільним завданням центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Першочергова увага в діяльності місцевої влади має приділятися формуванню інвестиційного паспорту території за результатами комплексного аналізу її інвестиційного потенціалу, посередницькій та консультативній діяльності у відносинах інвесторів, підприємців та адміністративних органів, рекламно-інформаційній підтримці внутрішнього ринку та ресурсного потенціалу території, розвитку ринкової інфраструктури, поліпшенню загального підприємницького клімату.