Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

5.2 Застосування системного аналізу в управлінні економікою регіону

Територіальне управління пов’язане з вирішенням комплексу проблем, які стосуються інтересів багатьох галузей і всього населення регіону. Разом з тим воно визначається кордонами підвідомчої місцевим органам управління території і здійснюється в межах існуючих адміністративно-територіальних одиниць. Тобто регіон являє собою соціально-економічну систему, що і зумовлює необхідність застосування саме системного аналізу.

Системний аналіз – це комплексне дослідження, результатом якого є розкриття взаємозв’язків і взаємодій усієї множини аспек­тів управління. Він має ітеративний характер, що допомагає встановити основні шляхи для поступового наближення до кінцевої мети, і такі особливості:

1. Діагностичний підхід. Визначаються найчутливіші точки, які формують розвиток системи і потребують першочергового розгляду. Методологічною основою діагностичного підходу є принцип «провідної ланки».

2. Використання економіко-математичних методів. Вони є важливим способом кількісного та якісного відображення явища. Їх застосування передбачає чітке визначення і розподіл показників на кількісні та якісні.

3. Різнобічний облік досвіду та інтуїції дослідника. Процес дослідження управлінських проблем органічно поєднує формалізовані процедури з евристичним підходом та інтуїцією.

Системний аналіз містить ряд розділів. Основними з них є економічний аналіз виробничо-господарської діяльності об’єкта управління та аналіз економічної ефективності виробничо-госпо­дарських процесів. Механізм їх застосування визначається у кож­ному конкретному випадку особливістю об’єкта дослідження, що, в свою чергу, потребує використання специфічних способів пошуку оптимального рішення.

Методи системного аналізу різнорідні за обсягом виконання операцій і за ступенем їх опрацьованості. До загальних методів належать:

➢ декомпозиція системи, тобто розподіл соціально-економіч­ної територіальної системи, що вивчається, на елементи або підсистеми, спрощення системи, необхідне для з’ясування взаємозв’язків між елементами;

➢ статистичні способи дослідження, які використовуються на стадії вивчення структури і взаємозв’язків явищ і процесів, що відбуваються у системі;

➢ перехресні порівняння, тобто зіставлення даних за різними об’єктами для визначення найважливіших тенденцій розвитку. Такий спосіб застосо- вується при аналізі досить різноманітних показників. Таким чином виявляються зміни, що відбулися в динаміці показників за аналізований період, їх відхилення від аналогічних показників подібних об’єктів;

➢ експертні оцінки, що дозволяють вивчати ситуації, в яких економічна оцінка кожного варіанта можлива лише з обліком розміру інвестицій, експлуатаційних витрат, плати за фонди і собівартості на основі дослідження соціально-психологічних факторів, які тісно пов’язані з умовами праці і піддаються кількісній оцінці. Експертні оцінки дають змогу вивчити ситуації, що в минулому мали аналоги;

➢ імітаційне моделювання проводиться з використанням комп’ютерної техніки. Для створеної моделі процесу чи явища, що підлягає вивченню, задається інформація, розробляється програма і на основі зміни вихідних даних визначаються залежності, які характеризують процеси і явища, що відбуваються в регіоні;

➢ економіко-математичне моделювання, тобто застосування динамічного і лінійного програмування, нелінійного програмування, кореляційних методів, теорії масового обслуговування, статистичного моделювання, матричних розрахунків, теорії ігор тощо;

➢ аналіз чутливості рішень до різних факторів, тобто спеціальні заходи, які дозволяють визначити ступінь допустимості змін у системі, за яких не змінюється раніше знайдене оптимальне рішення;

➢ агрегування змінних у комплексні фактори. Дозволяє об’єд­нати фактори за однорідними ознаками з метою розмежування в системі важливих і несуттєвих факторів, скоротити обсяги і розміри моделі вирішення проблеми без спрощення основного змісту питання, що досліджується.

Зважаючи, що аналіз розвитку економіки регіону з метою економічного обґрунтування управлінських рішень являє собою сукупність способів і засобів дослідження системи показників роботи підприємств, які знаходяться тут, територіально-промисло­вого комплексу та інших економічних одиниць, важливими харак­теристиками системного аналізу є:

➢ підхід до досліджуваних економічних явищ і процесів як до єдиної системи;

➢ використання системи планових показників усіх видів обліку, звітності і необлікових спостережень. Необхідність їх застосування зумовлена складним характером економічної діяльності в регіоні, що потребує різноманітних видів інформації. Якщо методологія регіонального аналізу ґрунтуватиметься лише на використанні облікових даних (в основному програмних показників), то це не сприятиме напрацюванню правильних рекомендацій, оперативності прийняття рішень, обґрунтованості програм і прогнозів соціально-економічного розвитку, оскільки не враховуватимуться якісні показники економічної діяльності регіону;

➢ вивчення динаміки явищ з урахуванням дії об’єктивних економічних законів. Виробничо-господарська діяльність територіально-промислового комплексу (ТПК) є циклічним процесом, в якому ті чи інші стадії періодично повторюються. Особливість цих повторювань полягає в тому, що в кожному циклі здійснюються як кількісні, так і якісні зміни. При дослідженні діяльності  ТПК необхідно враховувати прояв загальних тенденцій макроекономічних процесів у конкретних умовах регіону, підтримувати позитивні тенденції і визначати шляхи ліквідації негативних наслідків;

➢ визначення внутрішніх протиріч у розвитку економічних явищ, несвоєчасність обліку та усунення яких можуть спричинити збитки для регіону;

➢ деталізація загальних показників за елементами, місцем і часом;

➢ виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності між показниками ТПК, розрахунок впливу окремих факторів і величин внутрішніх резервів. Під час аналізу важливо встановити характер цих відносин, визначити кількісно вплив на показники кожного фактора, виокремити основні та другорядні чинники;

➢ узагальнення результатів аналізу і розробка проектів управлінських рішень, економічне обґрунтування найдоцільнішого варіанта розвитку.

Під час проведення системного аналізу необхідно дотримуватись його таких основних принципів:

1. Планомірність. Оцінку діяльності управління об’єктом про­водити на основі плану або оперативного завдання. Це необхідно тому, що будь-яка оцінка ґрунтується на аналізі рівня виконання планових і договірних зобов’язань і, по-друге, аналіз має забезпечувати оцінку варіантів планових рішень для досягнення найефективнішого використання регіональних ресурсів.

2. Визначеня провідної ланки. Потрібно знайти найважливішу для даного моменту проблему, розв’язання якої приведе до можливості вирішення всіх інших питань.

3. Конкретність і дієвість. Аналітичні розрахунки мають про­водитися ціле­спрямовано, не відриваючись від потреб управління. Конкретний аналіз розвитку регіону безпосередньо пов’язаний з його дієвою спрямованістю, тобто має бути орієнтований на поліпшення програмно-прогнозної роботи, оптимальне використання місцевих ресурсів і т. п. Якщо цього не відбувається, то такий аналіз не досягає кінцевої мети і не має практичного значення.

4. Об’єктивність. Аналітичні висновки мають бути достовірними, оскільки неточність результатів аналізу може привести до прийняття рішень, здатних стати основою для викривлення інформації про стан об’єкта. Це, в свою чергу, може призвести до економічних втрат.

Розглядаючи важливі особливості аналізу економіки регіону та основні принципи його організації, необхідно згадати про сукупність технічних засобів аналізу, в яких згадані принципи знаходять своє відображення. До таких засобів належать: аналітичні групування, розрахунки середніх і відносних величин, динамічні ряди, вибіркові розрахунки, перерахунки показників, порівняння, балансові зіставлення, деталізація показників, елімінування, кореляційні розрахунки, матричні розрахунки, графічне відображення показників, математичне програмування та комплексне їх застосування. Ці технічні засоби дозволяють досліджувати будь-які економічні явища і процеси.

Процес проведення аналізу соціально-економічного розвитку регіону складається з ряду етапів.

Перший етап. Початком (або вихідним моментом) є аналіз механізму регіонального розвитку в метарегіоні (країні або економічному районі). На цьому етапі визначаються приклади для доказу порівнянь (парадигми) регіонального розвитку, які дозволять з’ясувати загальні для всіх регіонів недоліки і диспропорції розвитку, так звані регіональні хвороби. Визначені недоліки розвитку характерні для всіх регіонів, що входять до складу метарегіону, хоча їх гострота і масштаб поширення можуть варіюватися.

Другий етап. Визначаються загальні характеристики розвитку конкретного регіону. До них належать: рівень економічного і соціального розвитку; темп економічного зростання; характер мульти­плікативного процесу. Розрахунок цих показників дає можливість визначити місце даного регіону як об’єкта аналізу в загальній структурі метарегіону.

Третій етап. Попередні два етапи дають можливість поглянути на конкретний регіон, так би мовити, «згори». На цьому ж етапі з використанням аналітичних методів проводиться системний аналіз окремого регіону.

Четвертий етап. Використовуючи експертні методи аналізу, з’ясо­ву­ють­ся тенденції розвитку об’єкта, визначаються фактори, що впливають на цей процес, що дозволяє з’ясувати з даного погляду нові фактори та явища. Якщо такі визначені, то для перевірки об’єктивності і правильності отриманих результатів необхідним буде повернення до третього етапу. Як правило, таких ітерацій може бути кілька.