Короткий термінологічний словник
Аналогія (analogy) – зіставлення об’єктів (явищ, проблем, понять) з метою перенесення закономірностей з одного (відомого) на інший (менш відомий чи невідомий) об’єкт.
Артикуляція (articulation) – система положень органів, що вимовляють звуки. Чіткість артикуляції визначається правильним положенням цих органів.
Асертивність ( аssertiveness ) – впевненість особистості в обстоюванні своїх прав на засадах відвертого і безпосереднього діалогу з опонентами, права яких не порушуються.
Вербальна комунікація (verbal communication) – комунікація за допомогою усної і письмової мови.
Ґендер (gender) – це складний соціокультурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим.
Ґендерна рівність (genderequality) – є процесом справедливого відношення до жінок і чоловіків. Для забезпечення справедливості, критерії часто повинні компенсувати історичні та соціальні перешкоди, які не дають жінкам і чоловікам існувати в рівних умовах.
Ґендерна соціалізація (gendersocialization) ─ процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, в залежності від того, чоловіком чи жінкою вона народилась.
Ґендерні стереотипи (genderstereotypes) – набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб.
Ґендерні стратегії (genderstrategies) – визначення суспільно значимих ґендерних спрямувань в діяльності соціумів та їх організаційних структур, направлених на утвердження ґендерної демократії в суспільстві з метою розвитку ґендерної культури.
Ґендерна стратифікація (genderstratification) – ієрархічний розподіл в суспільстві економічних та соціальних ресурсів за статевою належністю.
Ґендерні ролі (genderroles) ─ 1) зразки поведінки жінок і чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю; 2) сукупність загальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації.
Ґендерні стратегії (genderstrategies) ─ визначення суспільно значимих ґендерних спрямувань в діяльності соціумів та їх організаційних структур, направлених на утвердження ґендерної демократії в суспільстві з метою розвитку ґендерної культури.
Гіпербола (hyperbole) – троп, який визначають як перебільшення. Як правило, використовується для кількісних характеристик.
Дедуктивний метод (deductive method) – метод, що передбачає рух думки від загального до часткового, перехід від загальних сентенцій, положень до прикладів, фактів, випадків: від тези до її підтвердження.
Ділова бесіда (розмова) (business conversation (talk)) – це вид міжособистісного ділового, службового спілкування, що передбачає обмін інформацією, поглядами, думками і спрямований на вирішення певної проблеми.
Ділове спілкування (business communication) – спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.
Діловий етикет (business etiquette) – норми, які регулюють стиль роботи, манеру поведінки, спілкування при вирішенні ділових проблем.
Дискримінація (diskrimіnatsіya) ─ дії або практика систематичного приниження групи або однієї людини.
Диспозиція (disposition) – другий етап мисленнєво-мовленнєвої діяльності, етап “аранжування” компонентів матеріалу, здобутого в процесі інтенції, процес побудови композиції промови.
Елокуція (elocutio) – третій етап підготовки риторичного тексту, передбачає вираження думки в дієвій словесній формі, яка становить собою систему комунікативних якостей мовлення (правильність, точність, виразність, ясність, стислість, доцільність).
Емпатія (empation)– уміння проникнути в переживання іншої людини, уміння співпереживати, співчувати.
Епітет (epithet) – один з найпоширеніших тропів, образне означення, що містить у собі характеристику предмета мовлення.
Етос (ethos) – засоби переконання, які апелюють до норм людської поведінки.
Ідентифікація (identification) – уподібнення себе іншому.
Інвенція (invention) – перший етап мисленнєво-мовленнєвої діяльності, етап визначення теми і мети майбутнього виступу, розробки концепції, відбору матеріалу для промови.
Індуктивний метод (inductive method) – метод, що передбачає рух мовленнєвого цілого від часткового до загального. Спочатку оратор викладає окремі факти, випадки, спостереження, а потім, після їх аналізу й оцінювання, вказує на закономірність, робить загальні висновки.
Інтонація (intonation) – ритмо-мелодійний малюнок мовлення, що базується на підвищенні або пониженні тону.
Іронія (irony) – троп, сутність якого у вживанні слова у значенні, протилежному буквальному значенню. Використовується з метою прихованої насмішки.
Композиція (composition) – побудова виступу, співвідношення його окремих частин, відношення кожної окремої частини до виступу як єдиного цілого.
Жест (gesture) – система рухів рук та тіла, яка відіграє допоміжну, але важливу роль в ораторському виступі. Жести поділяються на автоматичні, ілюстративні, емоційні.
Керівник (leader; manager; chief) – особа, на яку офіційно покладено функції управління організацією.
Комунікабельність (sociability) – риса особистості, здатність її до спілкування з іншими людьми, товариськість.
Комунікація (communication) – фундаментальна ознака людської культури, яка полягає у взаємозв’язку, взаємоспілкуванні, взаємодії людей на основі обміну певною інформацією.
Культура спілкування (culture of communication) – це сума набутих людиною знань, вмінь та навичок спілкування, які створені, прийняті та реалізуються в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.
Культура управління (management culture) – комплексна узагальнена характеристика управлінської праці, що відображає її якісні ознаки і особливості. К. у. містить: сукупність знань, міру поглядів, морально-естетичні норми праці, ставлення до праці, навички організації праці, уміння володіти собою і розуміти людей, які працюють поряд.
Літота (litotes) – троп, протилежний гіперболі, зменшення.
Логос (logos) – засоби переконання, що апелюють до розуму, логічні умовиводи.
Маніпулятор (manipulator) – людина, яка свідомо (тоді це цинізм) або несвідомо вдається до всіляких хитрощів, щоб контролювати ситуацію та досягти своєї мети.
Маніпуляція (manipulation) – комунікативний вплив, який веде до створення в іншої людини мотиваційних станів (почуттів, стереотипів), що спонукають його до поведінки, вигідної тому, хто на неї впливає.
Метафора (metaphor) – один з головних тропів, перенесення назви з одного предмета на інший; заміна прямого найменування словом у переносному значенні.
Міміка (mimicry) – рухи м’язів обличчя, в яких виражаються емоції та почуття людини.
Мова (language) – суспільно зумовлена система словесних знаків, яка слугує засобом спілкування в певному суспільстві.
Мовлення (speech) – процес спілкування засобами мови, мова в дії.
Моральна культура (moralculture) – частина існуючої в суспільстві культури, зміст якої включає вироблене віками загальнолюдське уявлення про добро, сумління, обов’язок і відповідну їм поведінку.
Навіювання (cast) – це психологічний вплив однієї людини на іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприймання висловлених думок і волі. Воно є механізмом, який дає змогу вплинути на несвідоме: установки, емоційні реакції, очікування тощо. Виокремлюють такі види Н. на людину: 1) коли вона перебуває в активному стані; 2) під гіпнозом; 3) під час сну.
Наслідування (imitation) – особлива форма поведінки людини, що полягає у відтворенні нею дій інших осіб. (Наслідування дітьми дорослих, наслідування дій наших кумирів).
Невербальна комунікація (nonverbal communication) – комунікація за допомогою немовних засобів (жести, міміка, паузи, манери, зовнішність).
Пафос (pathos) – засоби переконання, що апелюють до почуттів слухачів, пристрасність, ставлення оратора до своєї ідеї (захоплення, піднесення), яке передається слухачам.
Переговори (negotiation) – це метод досягнення угоди шляхом ділового спілкування, коли обидві сторони мають як спільні, так і протилежні інтереси.
Переконання (persuasion) – це спосіб впливу, коли людина звертається до свідомості, почуттів і досвіду людини з тим, щоб сформувати у неї нові установки. Це такий вплив однієї людини на іншу або на групу людей, який діє на раціональне та емоційне в їх єдності, формує нові погляди, відносини.
Повтор (repetition) – фігура, що являє собою повторення одного чи кількох слів або цілих речень.
Фемінність і маскулинність (femіnnyimasculinity) – сукупність поведінкових і психічних рис, властивостей і особливостей, об’єктивно притаманних жінкам на відміну від чоловіків і чоловікам, на відміну від жінок.
Порівняння (comparison) – один з головних тропів; зіставлення двох предметів (явищ, понять), які мають спільні ознаки.
Правильність мовлення (correct speech) – відповідність мовлення встановленим правилам, нормам (лексичним, граматичним, орфоепічним) літературної мови.
Публічний виступ (public speech) – це усне монологічне висловлювання з метою вплинути на аудиторію.
Риторика (rhetoric) – наука про ораторське мистецтво; про ефективні форми впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей; інтегральна програма трансформації ідеї в слово (Н. Безменова); філософсько-дидактична наука про закони управління мисленнєво-мовленнєвої діяльності (Г. Сагач).
Риторична етика (rhetorical ethics) – визначений традиційною мораллю та суб’єктивною аксіологією оратора „момент істини”: оратор не може виголошувати аморальні речі.
Риторичне запитання (rhetorical question) – ствердження чи заперечення, що подається у формі запитання, мета якого активізувати сприйняття слухачів, дати їм можливість домислити самому, щоб підказана думка стала їх власною.
Риторичний ідеал (rhetorical ideal) – система вимог до мовленнєвого твору, мовленнєвої поведінки. Риторичний ідеал є історично змінним, культуроспецифічним, соціально обумовленим.
Самонавіювання (selfcast) – свідоме саморегулювання, навіювання самому собі уявлень, почуттів, емоцій. Приклад: “Я вирішу ці проблеми. Я закінчу роботу. Я щасливий...”.
“Скляна стеля” (“qlassceiling”) – незрима психологічна перешкода, яка не дає жінці просуватись службовими сходами відповідно до її намагань.
Риторичний ідеал сократівський (rhetorical ideal of Socrates) – риторичний ідеал, сформований на засадах діалогічності, гармонійності, істинності, добра, справедливості.
Риторичний ідеал софістський (rhetorical ideal Sophists) – риторичний ідеал, основними ознаками якого є: монологічність (категоричність, безапеляційність), агональність (агресивність, боротьба), релятивізм (відсутність цінності істинності).
Риторичні фігури (figure of speech) – синтаксичні засоби виразності, що передбачають трансформацію структури речення, сприяють експресивності, динамічності, ясності висловлювання.
Спілкування (communication) – взаємодія людей, яка полягає в обміні інформацією, діями та встановленні взаєморозуміння.
Стратегія спілкування (communication strategy) – це загальна схема дій (або загальний план досягнення мети). На відміну від способів і моделей спілкування вона описує не одну його сторону, а характеризує в єдності мотиваційну, змістовну і операційну.
Тактика спілкування (communication tactics) – це система дій, що використовується для реалізації стратегії.
Темпоритм (speaking rate) – швидкість мовлення. Оптимальний темпоритм мовлення оратора: 130 – 150 слів на хвилину.
Тропи (trope) – це різноманітні способи вживання слів у переносному значенні.
Цінності (values) – об’єкти, явища та їх властивості, абстрактні ідеї, які втілюють у собі узагальнені ідеали, виступаючи завдяки цьому еталоном належного.
