Модуль 4

Тема 7. Україна в період утвердження і розвитку капіталізму та першої світової війни.

Початок ХХ ст. відзначився на східноукраїнських землях високими темпами промислового розвитку. Донецько - Криворізький басейн перетворився на центр вугледобувної та металургійної промисловості Російської імперії. У 1900 р. він давав 69,5% кам’яного вугілля, 57,2% залізної руди, 51,8% чавуну імперії. За 20 років - 1890-1900 - в Наддніпрянській Україні було збудовано 20 000 км залізничних колій, і всі головні промислові осередки зв’язані між собою залізничним сполученням. Про бурхливі темпи промислового розвитку може свідчити той факт, що за 20 років (з 1880 по 1900) видобуток залізної руди у Кривому Розі збільшився майже у 80 разів.

Але попри бурхливий розвиток промисловості на Південному Сході, Україна залишалась аграрною країною, майже 90% населення якої було зайнято у сільському господарстві. На початку XX ст. 90 % основного експортного продукту імперії — пшениці — припадало на Україну. Тут збирали 43 % світового врожаю ячменю, 20 % пшениці та 10% кукурудзи.

Проте не пшениця була головною товарною культурою на Україні. Цю функцію виконували буряки — основна сировина для виробництва цукру для імперії та великої частини Європи. В усій Європі важко було знайти землі, які краще, ніж Правобережжя, задовольняли б потреби широкомасштабного вирощування цукрових буряків, що глибоко вкорінилося тут до 1840-х років. Найбільшими цукроварнями володіли такі польські роди, як Браницькі та Потоцькі. До «цукрових баронів» Правобережжя належали також росіяни,— наприклад, сім'я Бобринських; українці — Терещенки, Симиренки та Яхненки, а також євреї — Бродські та Гальперіни. Водночас цінною товарною культурою на Лівобережжі був тютюн, який покривав 50% усього виробництва в імперії.

Становище українського селянства було надзвичайно важким. У другій половині XIX ст. Російська імперія, як і більшість країн Європи, переживала демографічний вибух. Між 1861 та 1897 рр. її населення зросло з 73 млн до 125 млн. У 1917 р. воно сягнуло 170 млн. В Україні чисельність населення за менш ніж 40 років зросла на 72%. Оскільки більшість українців проживала на селі, демографічне зростання найяскравіше відчувалося саме тут. У 1890 р. на кожен акр орної землі Право- і Лівобережжя припадало майже вдвоє більше населення, ніж у 1860 р., що перетворило ці регіони на найгустіше заселені в Європі, з кількістю жителів на одному акрі орної землі вдвічі більшою, ніж в Англії. Наслідком перенаселеності стало безробіття. Підраховано, що у 1890-х роках наявна на Україні робоча сила сягала майже 10,7 млн чоловік. Із них сільське господарство потребувало 2,3 млн, а в інших галузях економіки працювало 1,1 млн. Решта — 7,3 млн, або 68 % робочої сили, становили надлишок і в величезній масі своїй були безробітними або не повністю зайнятими, практично ведучи напівголодне існування. Не дивно, що за рівнем життя українці залишалися далеко позаду Заходу. Наприклад, у 1900 р. середньостатистичний датчанин щороку споживав 2166 фунтів хліба, німець— 1119, а мадяр — 1264 фунти. Проте на Україні, де хліб являв собою вагоміший, ніж на Заході, компонент раціону, середньорічний рівень споживання становив лише 867 фунтів —і це в країні, яку називали житницею Європи. Тому не дивно, що українці взяли активну участь у І російській революції 1905-1907 рр.

Перша російська революція почалася у «криваву неділю» 9 січня 1905 р., коли у Петербурзі поліція розстріляла велику мирну демонстрацію робітників, які йшли з іконами й портретами царя на чолі з попом-українцем Георгієм Гапоном. Цього дня близько 130 чоловік загинули й сотні дістали поранення. В міру того, як в імперії зростали потрясіння та обурення цією подією, змінювались настрої, особливо селян і робітників, до того відданих цареві. Його образ як доброзичливого благодійника було безповоротно заплямовано, і всі з цілковитою ясністю побачили абсолютне банкрутство властей. Загальний гнів проти уряду швидко перетворювався на симпатію до революціонерів, на готовність до протесту. Протягом наступної весни й літа країну охопила наростаюча хвиля страйків, її апогеєм став величезний загальний жовтневий страйк, в якому взяли участь близько 2 млн робітників, із них 120 тис. на Україні. Водночас по селах швидко поширювалася хвиля заворушень, що, як правило, зводилися до розграбування і спалення маєтків ненависних поміщиків, переділу поміщицької землі. Навіть в армії вибухали повстання, найвизначнішим із яких був заколот на панцернику «Потемкин» в Одеському порту. Відмовившись виконати наказ стріляти у страйкарів на березі, екіпаж «Потемкина», що складався переважно з українців на чолі з вихідцем із Харківської губернії Опанасом Матюшенком, повстав і захопив владу на кораблі. Серед небагатьох офіцерів, котрі приєдналися до повсталих, був О. Коваленко — один із провідних членів Революційної української партії. В умовах наростаючого тиску цар Микола II неохоче погодився на поступки. Кульмінаційним моментом став знаменитий Маніфест 17 жовтня, за яким цар дарував своїм підданим усі громадянські права, пообіцявши скликати парламент, або Думу. Йшлося до того, що імперія от-от мала стати конституційною монархією.

Активну участь в подіях революції 1905-1907 рр. взяли українські політичні партії.

В умовах наростаючого тиску цар Микола II неохоче погодився на поступки. Кульмінаційним моментом став знаменитий Маніфест 17 жовтня, за яким цар дарував своїм підданим усі громадянські права, пообіцявши скликати парламент, або Думу. Йшлося до того, що імперія от-от мала стати конституційною монархією.

Таким чином український національний рух в роки першої російської революції досяг певних успіхів, які, щоправда, були значною мірою зведені нанівець внаслідок поразки революції.

Україна в І світовій війні

Як було розв’язано Першу світову війну. Відео

Отже, австро-сербська війна швидко перетворилась на світову.

 Плани Антанти та Троїстого союзу щодо України (напередодні І світової війни)

Важливо пам’ятати, що напередодні І світової війни українські землі перебували у складі двох імперій - Австро-Угорської (Галичина, Буковина, Закарпаття) та Російської (решта територій, заселених українцями). Отже, для українців ця війна мала братовбивчий характер: 3,5 млн. солдатів-українців були мобілізовані до складу російської армії, 250 тис. - до складу австро-угорської. Західна Україна стала театром воєнних дій.

Ставлення до війни політичних партій та організацій Західної та Наддніпрянської України

Коли в серпні 1914 р. як в Росії, так і в Австро-Угорщині почалася мобілізація, австрійський уряд дозволив сформувати у складі австрійської армії Легіон українських січових стрільців, що складався виключно з українців. В легіон були зараховані, як правило, патріотично налаштовані вихованці спортивно-громадських організацій "Сокіл", "Січ", "Пласт". Стрільці присягали двічі: на вірність Австро-Угорщині та на вірність Україні.

Початок І світової війни був вдалим для російської армії, яка вже у 1914 році окупувала Східну Галичину та Північну Буковину.  З приходом російських окупаційних військ мирне населення Галичини і Буковини не чинило опору російським військам і часто зустрічало їх хлібом-сіллю. Настрій населення почав змінюватися, коли на цих землях було створено Галицько-Буковинське губернаторство на чолі з графом Бобринським і генералом Треповим. Почалися репресії, арешти, закриття громадських організацій, переслідування українофілів. Вводилися обмеження на використання української мови. Було заарештовано та вивезено до Суздаля митрополита греко-католицької церкви Андрія Шептицького. Цю політику царату щодо українців відомий російський громадсько-політичний діяч, депутат Державної думи П.Мілюков назвав "європейським скандалом". 

Воєнні дії на території України в 1915-1917 рр.

Отже, І світова війна безпосередньо стосувалась українців

ВИСНОВОК: Таким чином, Перша світова війна принесла важкі випробування українському народові. Разом з тим, вона створила передумови краху обох імперій, об’єднання переважної більшості українських етнічних земель і побудови на них української держави.