Модуль 6.

Тема I2. Національно-державне відродження українського народу. Україна в сучасному світі.  

Висновки

І. Проголошення незалежності стало своєрідно точкою відліку нового етапу історії України поклало початок перехідному періоду, суть якого - у спробі переходу на якісно вищий рівень суспільного розвитку. У політичній сфері: від тоталітаризму - до демократії; в економічній: від командної до ринкової економіки; у соціальній: від людини-гвинтика - до активного творця власної долі; в гуманітарній: від класових - до загальнолюдських цінностей; у міжнародній: від об’єкта - до суб’єкта геополітики. Тобто в цілому має бути здійснено перехід від становища "уламка імперії" - до власної державності, від формальної незалежності - до реального суверенітету.

ІІ. Початковий період державотворення в Україні ускладнювався рядом чинників:

• непідготовленістю українського суспільства до участі у державотворчих процесах;

• деформованою структурою народногосподарського комплексу, успадкованого від СРСР;

• недосконалістю організації державної влади у республіці, яка протягом 70-ти років була невід’ємною складовою Радянського Союзу;

• відсутністю чіткого механізму розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади;

• очикувальною позицією Заходу після формального визнання незалежності України.

Період президентства Л.Кравчука залишив суперечливу і неоднозначну спадщину. З одного боку, це був час демократизації суспільного життя, розбудови державних структур, закладення першооснов власного національного законодавства, відродження національної культури. Саме у цей період було розпочато перехід до ринкових відносин шляхом розгортання процесів роздержавлення, приватизації, підприємництва, демонополізації.  З іншого боку, проблеми, успадковані від колишнього СРСР, складнощі перехідного періоду, низка помилок та прорахунків політичних лідерів, переплівшись у клубок соціальних протиріч, не дали змоги Україні здійснити на цьому етапі прорив від формальної незалежності до реального суверенітету. Більше того, ситуація з кожним роком дедалі погіршувалась, перерісши у середині 1994 р. у глибоку системну кризу, яка виявилась у:

• катастрофічному падінні економічних показників;

• глибоких деформаціях в сфері державних фінансів ( значних розмірах дефіциту державного бюджету, високому рівні інфляції, кризі неплатежів тощо);

• поглибленні структурного розбалансування економіки;

• загостренні енергетичної проблеми;

• "тінізації" економіки;

• помітному зростанні зовнішнього боргу.

ІІІ. Перемога Л.Кучми на президентських виборах 1994 р. поклала початок новому етапу реформування суспільства. Нове керівництво поклало в основу реформаційної моделі принципи виваженості, прагматизму та раціональності. В актив реформаторів цього етапу можна зарахувати цілий ряд успіхів: певну фінансову стабілізацію, введення і зміцнення національної грошової одиниці, завершення малої приватизації, прийняття Конституції України та ін.

ІV. Разом з тим, залишилося чимало невирішених суспільних проблем. Сформувалась кланово-олігархічна система влади, проведена приватизація у багатьох випадках мала грабіжницький характер, реформи аграрного сектора призвели до його занепаду, жалюгідне фінансування науки та культури поставило їх на межу глибокої кризи. За даними міжнародних експертів, Україна посіла одне з перших місць в Європі за рівнем корупції, дві третини населення опинилися за межею бідності. У 1999 р., після обрання Л.Кучми Президентом України на другий термін, почався процес згортання конституційних прав і свобод населення. Зовнішньополітичний курс України  характеризувався повною залежністю від Росії, яка ще більше посилилась після акцій "Україна без Кучми" 2000-2001 рр., викликаних оприлюдненням аудіофайлів майора Мельниченка та вбивством журналіста Георгія Гонгадзе.

V. Саме тому вибори Президента України 2004 року перетворились на запеклу боротьбу між демократичними силами країни, які виставили своїм кандидатом у Президенти В.Ющенка, та провладними силами, кандидатом від яких був висунутий В.Янукович. Події Помаранчевої революції стали свідченням громадянської зрілості українського народу, його здатності захищати свої політичні переконання.

VІ. За своїм змістом і характером, результатами та впливом Помаранчева революція стала неординарним явищем в житті нашого суспільства. Вона створила умови для переходу до нового рівня організації суспільно-політичного життя, стала важливим кроком на шляху становлення в Україні громадянського суспільства, показала силу об’єднаного народу, який може примусити владу рахуватися із своїми переконаннями.

VІІ. Хоча демократичні сили країни виявилися погано організованими і не зуміли в повній мірі скористатися результатами власної перемоги, Помаранчева революція показала всьому світові, що українці відбулися як народ, а Україна, попри всі складнощі перехідного періоду, є молодою державою, яка впевнено крокує шляхом демократичних перетворень.