Брестська церковна унія (1596) – стала спробою подолати розкол між Римським Престолом та Константинопольським патріархом, який відбувся у 1054 році. Безпосередньою причиною, що спонукала ієрархів української православної церкви до укладення унії з Папою Римським, стали утиски православної церкви в Речі Посполитій, офіційною релігією в якій був католицизм. Ініціатором укладення церковної унії з Римом був львівський православний єпископ Гедеон Балабан, якого підтримали деякі інші єпископи. Унія (об’єднання, союз) православної та католицької церков була укладена на церковному соборі в Бресті (16-20.10.1596). Згідно з умовами Брестської унії утворювалась об’єднана греко-католицька церква, яка зберігала

·        східний обряд;

·        церковнослов’янську мову богослужіння;

·        право на заміщення митрополичої та єпископських кафедр;

·        вживання старого (юліанського) календаря;

·        нижче духовенство і надалі зберігало право одружуватись.

Одночасно

·        визнавалась зверхність Папи Римського;

·        були прийняті догми католицької церкви.

Оскільки далеко не всі православні священики та вірники визнали унію, в Україні існували три церкви: православна, католицька та греко-католицька (уніатська). Служителі останньої були зрівняні в правах з католицьким духовенством.