Данина – у стародавні часи назва натурального або грошового податку, що сплачувався підкореними племенами на користь своїх переможців. У ІХ ст. київські князі перетворили данину на прямий державний податок, що сплачувався всім населенням держави. Первісною формою збору данини було полюддя. Внаслідок реформи оподаткування, проведеною княгинею Ольгою у 947 р. данину перетворено на постійний державний податок, що став основним джерелом поповнення державної скарбниці.