Кирило-Мефодіївське товариство виникло в 1846 р. в Києві. Засновниками його були В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров, П.Куліш, О.Маркевич. Пізніше до його складу увійшли Г.Андрузький, О.Навроцький та інші. Активну участь в роботі товариства брав Т.Шевченко.

Основні програмні положення цієї організації сформульовані в "Книзі буття українського народу" і "Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія". Товариство мало чітку релігійну спрямованість. "Книга буття українського народу" - це синтезна модель перебудови суспільного життя, в якій було зроблено спробу врахувати релігійні, соціальні та національні чинники. Концепція членів товариства передбачала: 1) створення демократичної федерації християнських слов’янських республік; 2) знищення царизму, кріпосного права та станів; 3) утвердження в суспільстві демократичних прав і свобод для громадян; 4) досягнення рівності у правах на розвиток національної мови, культури та освіти всіма слов’янськими народами; 5) поступове поширення християнського ладу на весь світ. Місія об’єднувача і спасителя усіх слов’янських народів покладалась на скривджений, поневолений, але нескорений український народ.

Навесні  1847 р. Кирило-Мефодіївське товариство було викрито і розгромлено. Всі члени організації без суду потрапили на заслання.