 |
 |
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КУРСУ
1.1. Психологія особистості
1.2.8. Психологічні виміри самоактуалізованої особистості
Теорія самоактуалізації як складова гуманістичної теорії особистості розроблена А. Маслоу. Джерелом психічного розвитку особистості вчений вважав її прагнення до самоактуалізації – якомога більш повного вияву своїх можливостей. Це прагнення ґрунтується на потребі в самоактуалізації – “вершині” в ієрархії потреб людини.
Теорія самоактуалізації описує найбільш повну реалізацію талантів, здібностей і можливостей людини в суспільстві – на роботі, в колі сім’ї і друзів, досліджує особливості життя, діяльності і спілкування духовно здорових, творчих і щасливих людей, досліджує “людей, які відчувають, що їх люблять і вони здатні любити, почувають себе захищеними і здатними захищати, відчувають повагу з боку оточуючих і поважають себе та інших” (А. Маслоу). Таких людей і вивчав А. Маслоу, намагаючись намітити граничні можливості людського розвитку. До останніх особливо важливо прагнути в дисгармонічному, нестійкому суспільстві, де масштаб особистості визначається її здатністю подолати несприятливі умови навколишнього життя.
Знаючи рівень свого прагнення до самоактуалізації, особистість завжди може більш чітко визначити стратегію життєвого шляху і оцінити успіхи, міра яких, як вважає А. Маслоу, не стільки відстань до фінішу, скільки проміжок, пройдений від моменту старту. однак ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише за умов задоволення інших потреб і, передусім, фізіологічних.
Ієрархія потреб особистості:
1) фізіологічні потреби – нижчі, керовані органами тіла, такі потреби, як дихання, харчові, сексуальні, відпочинок;
2) потреба в безпеці – прагнення матеріальної надійності, здоров’я, забезпеченості в старості, життєвої стабільності;
3) потреба у належності до соціальної групи, прийнятті, визнанні та оцінці;
4) потреба в повазі;
5) потреба в самоактуалізації – в розвитку особистості, реалізації здібностей та талантів, в осмисленні свого призначення в світі.
якщо людина прагне зрозуміти сенс свого життя, максимально повно реалізувати себе, свої здібності, вона поступово переходить на вищий щабель свого саморозвитку.
Особистості, що самоактуалізується , властивий ряд особливостей:
1) повне прийняття реальності та комфортне ставлення до неї (не ховатися від життя, а знати та розуміти його);
2) прийняття інших і себе (“я роблю своє, ти робиш своє. Я в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням. І ти в цьому світі не для того, щоб відповідати моїм очікуванням. Я поважаю та приймаю тебе таким, який ти є”);
3) професійна захопленість улюбленою справою, орієнтація на задачу, на справу;
4) автономність, незалежність від соціального середовища, самостійність суджень;
5) здатність до розуміння інших людей, увага, доброзичливість до людей;
6) постійна новизна, свіжість оцінок, відкритість досвіду;
7) розрізнення мети та засобів, зла та добра (“Не будь-який засіб є добрим для досягнення мети”);
8) спонтанність, природність поведінки;
9) гумор;
10) саморозвиток, прояв здібностей, потенційних можливостей, творчість у всіх сферах життя;
11) готовність до вирішення нових проблем, до усвідомлення проблем, свого досвіду, розуміння своїх можливостей.
Основні поняття і ключові слова: самоактуалізація, самоактуалізована особистість, ієрархія потреб особистості.