3.2.1. Запитання до заліку
1. Роль психологічних та педагогічних знань в діяльності людини. Психологічна культура особистості.
2. Визначення понять “психіка”, “психологія”. Предмет психології.
3. Зв’язок психології з іншими науками.
4. Етапи розвитку психологічних знань.
5. Зв’язок психології та педагогіки. Педагогічна психологія.
6. Структура психологічної науки. Охарактеризувати основні галузі психологічної науки.
7. Спостереження як метод психологічного дослідження. Види спостережень. Використання методу спостереження, позитивні сторони та недоліки його використання.
8. Опитування як метод психологічного дослідження. Види опитувань. Використання методу опитування, його позитивні сторони та недоліки.
9. Тестування як метод психологічного дослідження. Види тестів. Використання методу тестування, його можливості та обмеження.
10. Експеримент як метод психологічного дослідження. Види експериментів. Використання експериментального методу, умови та труднощі в його застосуванні.
11. Психологія особистості. Людина, індивід, індивідуальність, особистість – необхідність розрізнення понять і відмінність їх змісту.
12. Сучасні теорії психології особистості. Дати загальну характеристику.
13. Фрейдизм, неофрейдизм як психологічні теорії особистості. Психоаналіз.
14. Біхевіоризм як психологічна теорія особистості.
15. Гуманістичні теорії особистості.
16. Трансперсональні теорії особистості.
17. Гештальтпсихологія.
18. Трансакційний і структурний аналіз Е. Берна.
19. Форми прояву психіки. Дати загальний аналіз структури форм прояву психіки особистості та їх взаємодії.
20. Пізнавальні процеси психіки особистості. Форми пізнавальних процесів.
21. Відчуття, сприймання як початкові рівні пізнання.
22. Мислення. Функції, механізми, форми, види мислення. Індивідуальні особливості мислення. Поняття інтелекту.
23. Засоби дослідження і вдосконалення мислення.
24. Пам’ять, види пам’яті. Умови успішного запам’ятовування.
25. Увага, види уваги, властивості уваги. Методи вдосконалення уваги.
26. Уява, фантазія, їх значення в формуванні творчої особистості.
27. Мова і мовлення, їх значення в спілкуванні. Функції, види, властивості мовленння.
28. Пізнавальні процеси психіки особистості.
29. Емоційні процеси психіки особистості.
30. Психологія емоцій і почуттів, їх види. Формування навичок регулювання та саморегулювання емоційних процесів.
31. Вольові процеси. Воля, функції волі. Значення волі для розвитку особистості та самоствердження. Виховання та самовиховання волі.
32. Психологічні стани особистості, їх вияви в поведінці.
33. Стрес як негативний психологічний стан. Засоби подолання стресу.
34. Психологічні властивості особистості.
35. Задатки і здібності. Розвиток задатків і здібностей як передумова формування особистості.
36. Екстраверсія та інтроверсія.
37. Визначення темпераменту, типи темпераменту. Особливості нейрофізіологічних процесів, що обумовлюють кожний з чотирьох типів темпераменту.
38. Характеристика кожного з типів темпераменту: особливості нейрофізіологічних процесів, що їх визначають; вияви темпераментів в майбутній професійній діяльності, навчанні, в сім’ї, дружньому спілкуванні.
39. Характер, класифікація рис характеру. Формування характеру, самовиховання характеру.
40. Акцентуації характеру.
41. Психологічні особистості творчості. Творча діяльність.
42. Соціальна психологія. Соціальні групи. Класифікація груп, критерії класифікації та види груп.
43. Рівні розвитку групи, особливості колективу як соціальної групи.
44. Самооцінка особистості.
45. Психологічні аспекти формування та корекції рівня самооцінки особистості.
46. Проблема лідерства та керівництва в психології.
47. Типи лідерства. Характеристика типів лідерства та стилю керівництва.
48. Стилі керівництва як педагогічний фактор формування колективу.
49. Соціально-психологічний клімат в колективі. Методика дослідження та засоби корегування соціально-психологічного клімату групи. Соціометрія.
50. Психологія спілкування. Загальна характеристика спілкування.
51. Функції та види спілкування.
52. Вербальна та невербальна комунікації.
53. Конфліктне спілкування та взаєморозуміння.
54. Конфлікти. Види, причини, засоби вирішення конфліктів.
55. Способи поведінки в конфліктах.
56. Методики аналізу та вирішення конфліктів.
3.2.2. Проблемні запитання для самоперевірки
Варіант 1
1. Порівняйте спостереження і експеримент як методи психологічного дослідження, вкажіть переваги і недоліки кожного з них. Змоделюйте в яких ситуаціях доцільно їх використовувати.
2. Уявіть, що Ви попали на іншу планету і зустріли там істот, що віддалено нагадують людей. Яким чином Ви б з'ясували, чи є вони мислячими та розумними істотами?
3. Проаналізуйте, яку роль відіграють різні рівні пізнання в пізнанні людиною світу.
4. Вплив вчення 3. Фрейда на сучасний психоаналіз.
5. Поясніть, з позиції психології, такий факт: чому, коли людина вперше іде незнайомою місцевістю, самостійно розшукуючи дорогу, то вдруге вона без труднощів знайде її; якщо ж вона йде із супутником, якому дорога добре відома, то вдруге їй буде важко самостійно пройти цей шлях.
6. Ви помітили, що ваша мама може одночасно робити декілька справ. Опираючись на знання психологічних характеристик уваги, поясніть це.
7. Ваш співгрупник постійно ображається на знайомих, переживає з будь-якого приводу. Виходячи із особливостей вчення про темперамент, у чому причина такої його поведінки?
8. Які заходи можуть сприяти поліпшенню у студентській групі соціально-психологічного клімату?
9. Що дає людині уміння слухати і висловлювати свої
думки?
10. Чому співробітництво вважають основою вирішення конфліктів?
Варіант 2
1. Чи мислять тварини? Аргументуйте відповідь, назвіть основні види мислення.
2. Що, крім відчуття, є формою пізнавального відображення дійсності?
3. Дайте відповідь на запитання : чи є ви особистістю?
4. Чим пояснити, що сліпонароджені після вдалої операції спочатку не розрізняють ні форми, ні розміру, ні віддаленості предметів?
5. Якими особливостями: фізичними рисами, особливостями психіки чи рисами особистості визначається індивідуальність?
6. Аргументуйте чи заперечте твердження, що вклад З. Фрейда в психологію можна назвати революційним.
7. Хтось з Ваших друзів вважає, що людина може змінити темперамент. Поясність свою позицію, опираючись на знання про вроджені та набуті властивості.
8. Які потреби, на думку А. Маслоу, стоять після таких потреб, як фізіологічні (потреби у їжі, втамуванні спраги, захисті від холоду, спеки тощо)?
9. Лідерами народжуються чи стають?
10. Як складаються стосунки (формальні та неформальні) при різних стилях керівництва в різних соціальних групах?
Варіант 3.
1. Чим зумовлена і в чому проявляється індивідуальність людської істоти на відміну від тварин?
2. Які види відчуттів існують у людини і які з них дозволяють отримати найбільше інформації про світ?
3. Хмари на небі іноді сприймаються як цілісні предмети, що нагадують тварин, птахів, скелі тощо. Яка важлива особливість сприймання у цьому виявляється?
4. Якими є головні відмінності неофрейдистських теорій психоаналізу від теорії самого З. Фрейда?
5. Ваш приятель не доводить розпочатої справи до кінця, обіцяє, але не виконує обіцянок. Представникові якого типу темпераменту це більш притаманне і чому?
6. Чи потрібно знати теоретичні положення психоаналізу кожній пересічній людині?
7. Чому деякі люди, незважаючи на наявність значних психологічних проблем, не наважуються звертатись до психолога?
8. Яке місце в теорії та практиці менеджменту займають положення трансакційного аналізу Е. Берна?
9. Яке значення для формування формальних та неформальних стосунків в професійних відносинах має стиль лідерства?
10. Дайте обгрунтування доцільності вибору певного способу управління конфліктом у різних ситуаціях.
3.2.3. Перевірочні тести
Варіант І
1. У перекладі з грецької термін “психологія” означає:
а) вчення про душу;
б) вчення про психіку;
в) вчення про свідомість;
г) вчення про поведінку;
д) вчення про несвідоме.
2. Давньогрецький філософ-матеріаліст, якому належить думка про те, що душа людини є різновидом матерії, тілесним утворенням, яке складається з кулеподібних, мілких і найбільш рухомих атомів це:
а) Платон;
б) Аристотель;
в) Демокріт;
г) Піфагор;
д) Протагор.
3. Напрям психології, прихильники якого вважають, що психологія буде мати право називатися наукою якщо буде застосовувати об’єктивні експериментальні методи вивчення (об’єктивно можна вивчати лише поведінку людини), має назву:
а) гештальтпсихологія;
б) біхевіоризм;
в) гуманістична психологія;
г) когнітивна психологія;
д) психоаналіз.
4. На необхідності актуалізації якого "інстинкту" наполягає в своїй теорії психоаналізу Е. Фромм:
а) сексуального;
б) страху;
в) агресії;
г) любові;
д) гідності.
5. Формами пізнавального психічного процесу є:
а) пам’ять;
б) почуття;
в) характер;
г) воля;
д) здібності.
6. Відображення у свідомості людини окремих сторін предметів, явищ, що виникають при безпосередній дії фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуттів, це:
а) відчуття;
б) увага
в) мислення.
г) пам’ять;
д) сприймання;
7. Темперамент особистості – це результат...
а) виховання;
б) впливу зовнішнього середовища;
в) навчання;
г) самовиховання;
д) типу нервової системи.
8. Соціометрія досліджує:
а) рівень інтелекту особистості;
б) лідерські якості особистості;
в) рівень уподобань, симпатій-антипатій в колективі;
г) стиль вирішення конфліктів;
д) характер особистості.
9. Будь-яка реальна або уявна група, із|із| стандартами і нормами якої ідентифікує себе індивід, називається:
а) малою;
б) референтною;
в) тимчасовою;
г) первинною;
д) формальною.
10. Асертивність особистості це:
а) здатність долати перешкоди;
б) неконфліктність особистості;
в) властивість темпераменту;
в) стиль керівництва;
г) форма пізнавального процесу.
Варіант ІІ
1. Давньогрецький філософ, який вперше висунув ідею про нероздільність душі і тіла, відповідно до поглядів якого душа не має тіла, вона є формою живого тіла, причина і мета всіх життєвих функцій, головна з яких – реалізувати біологічну сутність організму, це:
а) Платон;
б) Аристотель;
в) Піфагор;
г) Демокріт;
д) Протагор
2. Напрям психології, у межах якого увага зверталася у першу чергу на вивчення неусвідомлюваних психічних процесів, це:
а) біхевіоризм;
б) гуманістична психологія;
в) психоаналіз;
г) когнітивна психологія;
д) гештальтпсихологія.
3. До особистостей відносяться :
а) злочинець;
б) мавпа;
в) немовля;
г) “мауглі”;
д) собака.
4. Формами пізнавального психічного процесу є:
а) почуття;
б) характер;
в) уява;
г) воля;
д) здібності.
5. Цілісне відображення у свідомості людини предметів, явищ, що виникають при безпосередній дії фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуттів, це:
а) відчуття;
б) сприймання;
в) мислення;
г) пам’ять;
д) уява.
6. Показник співвідношення процесів збудження і гальмування:
а) сила;
б) рухливість;
в) урівноваженість;
г) емоційні переживання;
д) адаптація.
7. Процес і результат засвоєння і активного відтворення індивідом соціального досвіду|досліду|, здійснювані в спілкуванні і діяльності, називаються:
а) соціалізацією;
б) адаптацією;
в) конформізмом;
г) вихованням;
д) навчанням.
8. Який тип лідерів відноситься до лідерів за стилем керівництва:
а) програміст;
б) ситуативний;
в) авторитарний;
г) виконавець;
д) неформальний.
9. Тип спілкування, пов'язаний з прихованою дією на партнера по спілкуванню, називають:
а) комунікативним;
б) імперативним;
в) діалогічним;
г) маніпулятивним;
д) актуалізованим.
10. Спосіб поведінки в конфлікті направлений на вирішення конфлікту:
а) ухилення від конфлікту;
б) перемога в конфлікті;
в) співробітництво;
г) компроміс;
д) зглажування конфлікту.
Варіант ІІІ
1. Психологія як наука виникла:
а) в античні часи завдяки вченню Платона та Сократа;
б) у ХVІІ ст. в зв’язку з виникненням поняття рефлексу, що було запропоноване Р. Декартом;
в) в часи Древнього Єгипту;
г) у ХІХ ст. після відкриття В. Вундтом першої експериментальної психологічної лабораторії;
д) у ХХ ст. завдяки вивченню З. Фрейдом природи людського несвідомого.
2. Соціальна психологія вивчає:
а) формування категорій і понять упродовж усього часу існування наукової психології;
б) особливості поведінки чоловіків і жінок;
в) соціальні групи та їх психологічні характеристики;
г) причини стресів;
д) психологію особистості.
3. Філософ-ідеаліст Давньої Греції, якому належить думка про те, що душа – це щось божественне і суттєво відрізняється від тіла, існує перш ніж вступає у поєднання із тілом, є образом і продовженням світової душі, це:
а) Аристотель;
б) Платон;
в) Демокріт;
г) Лукрецій;
д) Протагор.
4. Напрям психології, предметом вивчення якого є здорова, творча особистість, метою якої є самоздійснення, само актуалізація, це:
а) когнітивна психологія;
б) гуманістична психологія;
в) трансперсональна психологія;
г) психоаналіз;
д) гештальтпсихологія.
5. Поняття колективного несвідомого запропонував:
а) З. Фрейд;
б) К. Юнг;
в) С. Московічі;
г) Г. Костюк;
д) Е. Фромм.
6. Процес пізнавальної діяльності індивіда, що характеризується узагальненим, опосередкованим відображенням дійсності, це:
а) сприймання;
б) відчуття;
в) мислення;
г) психологічний стан;
д) уява.
7. Уява – це:
а) узагальнене та опосередковане пізнання світу в процесі практичної і теоретичної діяльності;
б) мимовільна і довільна зосередженість індивіда на певному об'єкті діяльності;
в) процес створення індивідом наочних образів, внутрішня активність, за допомогою якої він здійснює випереджене відображення дійсності;
г) регуляція діяльності індивідом, що забезпечує процес досягнення мети;
д) процеси запам’ятовування, збереження, відновлення і забування індивідом свого досвіду.
8. Найвищою потребою особистості А. Маслоу вважає:
а) потребу в любові;
б) соціальні потреби;
в) потребу в самоактуалізації;
г) потребу в безпеці;
д) потребу у визнанні.
9. Наявність певних групових цінностей і норм, а також санкцій це ознака:
а) демократичного стилю лідерства;
б) виховання;
в) психологічного тесту;
г) соціальної групи;
д) авторитарного стилю керівництва.
10. Рефлексія як механізм взаєморозуміння це:
а) уподібнення себе іншому;
б) уміння проникнути в переживання іншої людини;
в) здатність враховувати стан співбесідника;
г) механізм усвідомлення індивідом того, як його оцінюють інші індивіди;
д) наявність зворотного зв’язку.
Варіант ІV
1. Експеримент, який відбувається у звичайних умовах, коли учасники експерименту не знають що є такими, називається:
а) неприродний;
б) домашній;
в) формуючий;
г) лабораторний;
д) природний.
2. Напрям у психології, у межах якого людина розглядається як космічна, духовна істота, яка пов’язана всесвітом, космосом, людством, природою, це:
а) біхевіоризм;
б) гуманістична психологія;
в) гештальтпсихологія;
г) трансперсональна психологія;
д) психоаналіз.
3. Поняття "cублімація" в психоаналізі визначається як:
а) витіснення інстинктів;
б) розвиток свідомості;
в) перерозподіл енергії;
г) тлумачення снобачень;
д) спосіб лікування.
4. До особистостей відносяться :
а) собака;
б) “мауглі”;
в) немовля;
г) мавпа;
д) первісна людина.
5. Трансакційний аналіз це:
а) спосіб маніпуляції;
б) аналіз конфлікту;
в) метод наукового дослідження;
г) аналіз спілкування;
д) аналіз взаємовідносин у соціальній групі.
6. Процес створення індивідом наочних образів, внутрішня активність, за допомогою якої він здійснює випереджальне відображення дійсності, це:
а) мислення;
б) уява;
в) запам'ятовування;
г) самопізнання;
д) мрія.
7. Довільна пам’ять переважає:
а) у новонароджених;
б) у дітей дошкільного віку;
в) у дорослих людей;
г) у підлітків з вадами розумового розвитку;
д) у дітей емоційних.
8. Вчений, який експериментально підтвердив ідею існування 4-х темпераментів, проводячи досліди на собаках:
а) Теплов;
б) Фрейд;
в) Карнегі;
г) Павлов;
д) Декарт.
9. Характер – це:
а) сукупність уроджених якостей особистості;
б) сукупність основних, найбільш стійких якостей особистості, що сформувалися впродовж життя;
в) динаміка психічних процесів;
г) інтроверсія та екстраверсія;
д) сукупність психічних станів;
10. Спілкування, що відбувається за допомогою міміки, жестів:
а) вербальне;
б) асоціативне;
в) мовленнєве;
г) невербальне;
г) фізіологічне.
Варіант V
1. Отримання|здобуття| суб'єктом даних про власні психічні процеси і стани у момент їх протікання або услід за ними – це:
а) спостереження;
б) експеримент;
в) тестування;
г) самоспостереження;
д) самопізнання.
2. Вища форма психічного віддзеркалення|відображення,відбиття|, властива тільки|лише| людині, інтегруюча всі інші форми відображення|відображення,відбиття|, називається:
а) волею;
б) рефлексом;
в) свідомістю;
г) емоціями;
д) мисленням.
3. Теорія структурного та трансакційного аналізу розроблена:
а) З. Фрейдом;
б) В. Вундтом;
в) Е. Фромом;
г) К. Юнгом;
д) Е. Берном.
4. Фрейдизм джерелом поведінки людини визначає:
а) свідомість;
б) колективне несвідоме;
в) почуття;
г) несвідоме;
д) сублімацію.
5. Своєрідне поєднання особливостей, які відрізняють одну людину від іншої, це:
а) індивід;
б) особистість;
в) індивідуальність;
г) персона;
д) гештальт.
6. Який вид пам’яті переважає у школярів молодшого класу:
а) мимовільна пам`ять;
б) довільна пам`ять;
в) післядовільна пам`ять;
г) логічна;
д) свідома.
7. Спеціальна форма психічного відображення суб'єктивного
відношення людини до предметів чи явища в формі
неопосередкованого переживання, це:
а) емоції;
б) відчуття;
в) мислення;
г) увага;
д) страждання.
8. Сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки, це:
а) здібності;
б) характер;
в) темперамент;
г) почуття;
д) психологічні стани.
9. Який стиль лідерства має в собі відсутність радикального поділу на керівника та керованих:
а) ліберальний;
б) демократичний;
в) автократичний;
г) федеративний;
д) індивідуальний.
10. Вербальні засоби|коштів| спілкування:
а) жести;
б) система організації простору;
в) мова|промова|;
г) тембр голосу;
"контакт очима".
