Структура і рівні системи державного моніторингу навколишнього природного середовища

 

Залежно від призначення здійснюються загальний (стан­дартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища.

 

Загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного середовища – це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на  пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які да­ють змогу на основі оцінювання і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

 

Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища – це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, також у районах аварій  зі  шкідли-вими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного  реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації,  створення безпечних умов для населення.

 

Фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища – це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього природного середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організ-мів на забруднення на рівні окремих популяцій,  екосистем і біосфери у цілому. Фоновий моніторинг здійснюється у  природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях.

 

Система державного моніторингу навколишнього природного середовища створюється на трьох рівнях:
-  локальному – на території окремих об’єктів (підприємств, міст, ділянках ландшафтів);
- регіональному – у межах адміністративно-територіальних оди-ниць, на територіях економічних і природних регіонів;
-  національному – на території країни в цілому.