11.6.1 Види постів спостережень

 

Діюча в Україні мережа спостережень за забруднен­ням атмосферного повітря охоплює пости ручного відбо­ру проб повітря й автоматизовані системи спостережень та контролю оточуючого середовища (АСКОС). Пости спостережень за забрудненнями можуть бути стаціонар­ними, маршрутними та пересувними (підфакельними). З постів ручного відбору проби для аналізу передають в хімічні лабораторії.

 

Стаціонарні АСКОС обладнані пристроями для безперервного відбирання та аналізу­вання проб повітря в заданому режимі й передавання ін­формації каналами зв’язку в центр управління.

 

Стаціонарний пост спостереження призначе­ний для регулярного відбору проб повітря з метою подаль­шого лабораторного аналізу, безперервного реєстрування вмісту забруднювальних речовин автоматичними газоаналі­заторами. Мережа стаціонарних постів обладнана примі­щеннями типу „ПОСТ” – утепленими дюралевими па­вільйонами, в яких встановлені комплекти приладів та обладнання для відбору проб повітря і вимірювання ме­теорологічних параметрів: температури, вологості, швидкості та напрямку вітру. Діючі типи павільйонів „ПОСТ-1”, „ПОСТ-2”, „ПОСТ-2а” відрізняються про­дуктивністю та ступенем автоматизації. Найпоширені­шими є лабораторії типу „Пост-2”.

 

Лабораторію комплектну типу „ПОСТ-2” вико­ристовують для стаціонарних спостережень за рівнем забруднення атмосферного повітря, а також для з’ясу­вання метеорологічних характеристик. Вона забезпечує автоматичне вимірювання та фіксування на діаграмній стрічці концентрацій оксиду вуглецю і діоксиду сірки; автоматичний відбір 33 проб повітря для визначення 5 газоподібних домішок, сажі та пилу; ручний відбір 5 проб повітря на вміст газоподібних домішок, сажі і пи­лу; автоматичне вимірювання і реєстрацію напрямку та швидкості вітру, температури (-50…+50°С), вологості атмосферного повітря (0…100 %); контроль за темпера­турою, вологістю і тиском атмосферного повітря за до­помогою переносних приладів.

 

Комплект її технічних засобів містить:
-  металевий каркас (павільйон) із зовнішніми та внутрішніми допоміжними пристроями;
-  прилади автоматичного контролю концентрацій забруднювальних речовин:  газоаналізатори типу ГМК-3 (для визначення оксиду вуглецю) і типу ГКП-1 (для ді­оксиду сірки);
- групу приладів для автоматичного та ручного від­бору проб повітря на вміст газоподібних домішок, сажі та пилу: електроаспіратори типу     ЕА-1, ЕА-2, ЕА-2С і ав­томатичний повітровідбирач „Компонент”;
-групу приладів для автоматичного і ручного кон­тролю метеопараметрів: анеморумбограф типу М63МР, датчики температури і вологості.
Лабораторію „ПОСТ-2” обслуговує оператор, який реєструє значення температури, вологості, тиску. Вона може працювати в безперервному режимі або з перерва­ми при півгодинному обслуговуванні оператором 2…4 рази на добу, одночасно контролюючи вміст у повітрі 2 забруднювальних речовин. За одне обслуговування забез­печується одночасний відбір 38 проб (за автоматичного відбору –  33, ручного – 5 проб). „ПОСТ-2” контролює 7 метеопараметрів (4 – при автоматичному вимірюван­ні з реєстрацією, 3 – при візуальному). Продуктив­ність лабораторії за чотириразового обслуговування протягом доби становить 50 тис. проб/год., середній термін служби – 10 років.

 

Серед стаціонарних постів виокремлюють опорні стаціонарні пости, призначені для виявлення довготри­валих змін вмісту основних або най- поширеніших забруднювальних речовин, та неопорні стаціонарні пости, призначені для спостережень за спеціальними, характерними для контрольованої місцевості, шкідли­вими речовинами.

 

Кількість стаціонарних постів визначають залежно від чисельності населення (табл. 11.1), рельєфу місцевос­ті, особливостей промисловості, змін концентрацій заб­руднювальних речовин.

 

Таблиця 11.1 – Визначення кількості стаціонарних постів відповідно

 

Стаціонарні пости спостережень можуть встановлю­ватись в житловій, промисловій, змішаній зонах та біля автомагістралей.

 

Маршрутний пост спостереження  призначе­ний для регулярного відбору проб повітря у фіксованих точках місцевості за допомогою спеціально обладнаної автолабораторії. Маршрут щомісячно змінюється з та­ким розрахунком, щоб відбір проб повітря у кожному пункті проводився в різний час доби. Наприклад, протя­гом першого місяця машина об’їжджає пости в порядку зростання номерів, другого – в порядку їх спадання, третього –  з середини маршруту до кінця і з початку до середини. Розміщення маршрутних постів повинно бути таким, щоб виявляти максимальні концентрації заб­руднювальних речовин, які формуються джерелом вики­ду. Визначаючи місця відбору проб, приймають до ува­ги висоту джерела викиду (Н) і максимально можливу зону забруднення ним атмосферного повітря (R), яка дорівнює 20Н. Складають схему, центром якої є дже­рело викиду, навколо якого будують кола з радіуса­ми 0,5R; 1R; 1,5R. У точках перетину кіл з проведеними з центра лінія­ми, що позначають сторони світу, відбирають проби по­вітря.

 

Підфакельний (пересувний) пост спостереження  використовується для відбору проб під димовим фа­келом з метою виявлення зони його впливу. Ці місця обирають з урахуванням закономірностей поширення забруднювальних речовин в атмосфері. Проби відбирають за переважним напрямком вітру на відстанях: 0,2; 0,5; 1; 2; 3; 4; 5; 6; 8; 10; 15; 20 км від джерела забруднен­ня. Допоміжні точки встановлюють у зоні формування максимальної концентрації, на межі санітарної захисної зони (СЗЗ), на відстані СЗЗ + 200 м. На кожному колі з обох сторін від віссі факелу на відстані 1/25 R встанов­люють ще по два пости. У зоні максимального забруд­нення відбирають не менше 60 проб повітря, а в інших зо­нах –  до 25 на висоті 1,5 м від поверхні землі протягом 20…30 хв. не менше як у трьох точках одночасно.

Вінниця ВНТУ 2010