8 ВИКОНАВЧІ ГЕОДЕЗИЧНІ ЗЙОМКИ

8.1 Призначення та методи проведення виконавчих зйомок

Виконавчі зйомки – зйомки будівель, які зводяться або вже зведені, в процесі яких фіксують всі відхилення від проекту і визначають фактичне положення в плані та по висоті наземної і підземної частини споруди.
Місця, точки, параметри, методи, порядок проведення та обсяг зйомок встановлюють згідно з проектною документацією або проектом виконання робіт.
Виконавчі геодезичні зйомки виконуються організаціями, що здійснюють будівельно-монтажні роботи. При зведенні особливо складних об'єктів зйомки можуть виконуватися із залученням спеціалізованих організацій.
Плановим геодезичним контролем перевіряється фактичне положення поздовжніх і поперечних осей або граней конструкцій відносно розбивочних осей або ліній, їм паралельних.
Висотним геодезичним контролем перевіряється стан опорних площин конструкцій будівлі або споруди по висоті.
Геодезичним контролем за вертикальністю перевіряється стан монтованих (змонтованих) конструкцій відносно вертикальної або похилої площини.
Кінцевим результатом виконання виконавчих зйомок повинна бути інформація про якість будівельно-монтажних робіт, після аналізу якої можуть бути розроблені заходи для оцінення та регулювання правильності роботи і точності технологічних процесів.
 Для будівництва будівель і споруд виконавчі зйомки мають особливе значення, тому що крім виявлення відхилень від проектних рішень вони дозволяють регулювати технологічний процес будівництва, коректуючи його під час виконання будівельно-монтажних робіт.
Виконавчі зйомки виконуються тими ж способами, що і звичайні топографічні. Тобто планове положення точки визначається способом створа, прямокутних і полярних координат, лінійної і кутової засічки. А висотне положення – способом нівелювання. При цьому, як правило, зйомка ситуації та рельєфу ведеться окремо.
Виконавчі зйомки входять до складу технологічного процесу будівництва, тому черговість і спосіб їхнього виконання, технічні засоби й необхідна точність вимірювань залежать від етапів будівельно-монтажного виробництва.
Виконавчій зйомці підлягають частини будівель і конструктивні елементи, від точності положення яких залежить точність виконання робіт на наступних етапах, а також міцність і стійкість будинку в цілому. Ці вимоги і визначають поетапний вибір параметрів виконавчої зйомки.
Виконавчій зйомці при зведенні будівель і споруд підлягають: зазори між елементами, довжини обпирання елементів, що монтуються, на раніше укладені, неврегульованість стикованих елементів, розбіжності поверхонь елементів і невертикальності прямовисно монтованих елементів або їх відхилення від проектних нахилів.
Як вихідні геодезичні основи для виконавчої зйомки беруться знаки геодезичної розмічувальної основи для будівництва, знаки закріплення осей, монтажні риски на конструкціях. До початку зйомки перевіряють незмінність знаків вихідної геодезичної основи.
Зазори (відстані між елементами, довжини майданчиків обпирання монтованих елементів, неспівосністьелементів або розбіжності поверхонь, невертикальність, а також правильність положення закладних деталей слід перевіряти безпосереднім вимірювання відстаней між осями або гранями.
Необхідна точність геодезичних контрольних вимірювань залежить від допусків на виконання будівельно-монтажних робіт.
Середня квадратична похибка геодезичного контролю  і допустиме відхилення контрольованого параметра знаходяться в такій залежності
.                                            (8.1)
Контроль відповідності фактичних геометричних параметрів конструкцій здійснюється переважно вибірковим методом з наступною обробкою результатів вимірювань методами математичної статистики.
Суцільний контроль виконують при обмежених обсягах вимірювань, при впровадженні нових технологій контролю і при вирішенні нестандартних інженерних задач.
До початку робіт з контролю точності повинен бути уточнений перелік контрольованих параметрів, застосовуваний метод контролю, план контролю, графік і порядок його проведення, вимірювальні прилади, інструменти, схеми вимірювань. Ці питання, як правило, відображаються в проекті виконання геодезичних робіт (ПВГР).
При контролі точності геодезичних побудов: осей, позначок, орієнтирів вибірку утворюють, як правило, з результатів вимірювань, кількість яких . Контроль точності виготовлення виробів, що постачаються на монтаж, здійснюють вибірками малого обсягу  одиниць. При контролі точності монтажу перевагу слід віддавати представницькій вибірці n ≥ 240.
За результатами виконавчих зйомок за необхідності може виконуватися оцінювання точності. Як характеристику точності застосовують середнє арифметичне  і квадратичне відхилення  S малої або об'єднаної вибірки, а при обмеженій кількості наміряних відхилень – їх розмах R.
,                                                    (8.2)

;                                 (8.3)

                                                     .                                 (8.4)
де  – виміряні відхилення;
n – число виміряних відхилень.
При розподілі дійсних відхилень, близьких до нормальних, і визначення характеристик точності S допускається їх порівняння з допуском ∆ за таким критерієм:
,                                                       (8.5)
де t – коефіцієнт, що береться залежно від значення приймального рівня дефектності q.
При q = 0,25%  t = 3 і при q = 0,65%  t = 2,7. У всіх інших випадках виміряні відхилення порівнюють з допусками, передбаченими в будівельних нормах і правилах.
Виконавчі зйомки елементів конструкцій повинні виконуватися з точністю, що обчислюється за формулою (8.1).
Сучасна технологія будівництва передбачає виконання так званих поточнихвиконавчих зйомок після кожної завершеної стадії будівництва. При зведенні багатоповерхового будинку виконуються виконавчі зйомки підготовленого котлована. Після спорудження фундаменту (завершення нульового циклу робіт) проводиться виконавча зйомка фундаментів і далі після зведення кожного поверху.
В результаті цього складають виконавчу схему (виконавчий креслюнок) на якій (часто в довільному масштабі) зображають фактично зведену частину споруди з наведенням цифрової інформації зйомки. Виконавчу схему використовують для усунення в наступних стадіях будівництва тих відхилень від проекту, які були на попередній стадії.
Для складання виконавчих схем використовують робочі креслення проектів. У складі проектів повинні випускатися додаткові аркуші (плани поверхів, комунікацій, профілі і т. п.), на які наносяться дані виконавчої зйомки.
При виконавчій зйомці земляних споруд підлягають зйомці в плані: бровки котлованів, траншей, межі планувальних площин оформлення. Верхня і нижня бровки знімаються при глибині виїмок або висоті насипів понад 3 м. В інших випадках допускається знімати тільки нижню брівку.
Зйомці по висоті підлягають контури котлованів, перепади (зміни) відміток основ під фундаменти, труби і т. п.
Приклад графічного оформлення результатів зйомки котлована наведено на рис. 8.1.

Рисунок 8.1 – Оформлення результатів зйомки котлована

Місця виконавчої зйомки котлована і приклади запису результатів на рис. 8.1: розміри (крім позначок) наведено в міліметрах; -18, -26 – відхилення позначки дна котлована від проектної; δ17, δ20 – відхилення верхньої і нижньої брівок від проектного положення.
 Відхилення розмірів земляної споруди від проектних порівнюють з величинами допусків, які наведені в нормативах.
При виконавчій зйомці основ для фундаментів:

• на першому етапі визначаються розміри (габарити) основ і прив'язки до осі, позначки основ до їх зачищення або заливання;
• на другому етапі визначають ті ж геометричні параметри після доведення їх до проектних значень.

Так, наприклад, для технологічного обладнання фундаменти влаштовуються з відміткою на 50 – 60 мм нижче проектної позначки опорної поверхні обладнання. Тому виконавчу зйомку першого етапу здійснюють до заливання, а другого – після заливання основи бетоном (розчином). Приклади графічного оформлення результатів зйомок збірних фундаментів наведено на рис. 8.2 і 8.3.

Рисунок 8.2 – Виконавча схема планово-висотного положення стаканів фундаментів під залізобетонні колони

Проектні розміри на рисунку 8.2 наведено в міліметрах: (+) завищені,  (-) занижені від проектної позначки дна стаканів.

Рисунок 8.3 – Виконавча схема положення блоків підвальної частини будинку. Стрілками показані переміщення блоків з осей; цифрами зі знаком (+) та (-) позначені відхилення від проектної позначки в міліметрах

При влаштуванні пальових фундаментів і однорядному розташуванні паль зйомці підлягають всі палі з вимірюванням їх відхилень відносно їх поздовжньої осі, а крайні – відносно поздовжніх і поперечних осей.
При дво- і трирядному розташуванні паль зйомці підлягають крайні палі з вимірюванням їх відхилень відносно поздовжніх осей, а палі, розташовані на початку і кінці рядів, – відносно поздовжніх і поперечних осей.
При суцільному пальовому полі зйомці підлягають крайні палі відносно осей контуру масиву поля, а палі розташовані  по кутах – відносно поздовжніх і поперечних паль.
Зйомці відносно поздовжніх і поперечних осей підлягають круглі палі діаметром більше 0,5 м, буронабивні палі і палі-оболонки, занурювані через кондуктори при будівництві мостів. Відхилення палі від їх проектного положення визначають з точністю до сантиметрів. Виміряні відхилення порівнюють з вимогами до точності забивання (занурення) паль, регламентованими нормативними документами.
Приклад графічного оформлення результатів зйомок пальового поля наведено на рис. 8.4.

Рисунок 8.4 – Виконавча схема пальового поля. Стрілками показані зміщення центрів паль від проектного положення, цифра позначає їх величину в міліметрах, а цифра зі знаком (-) – відхилення оголовка палі від проектної позначки

При виконавчій зйомці опалубки і підтримувальних риштувань знімають і на схемах показують відхилення:

• у відстанях між опорами згинальних елементів, зв'язками вертикальних підтримувальних конструкцій на 1 м довжини і на весь прогін з інтервалом через 1 м;
• відстаней від вертикалі або проектного нахилу площин опалубки і ліній їх перетинів на 1 м і на всю висоту конструкцій з інтервалом не рідше, ніж через 1 м;
• осей опалубки фундаментів, стін, колон, балок, прогонів, арок;
• у положенні стійок домкратних рам і осей домкратів від вертикалі;
• осей опалубки, що переставляється або переміщується відносно осей споруди;
• внутрішніх розмірів опалубки балок, колон, стін від проектних розмірів.

При виконавчій зйомці монолітних залізобетонних конструкцій знімають і на схемах показують відхилення площин і ліній їх перетину від вертикалі або від проектного нахилу конструкцій фундаментів, стін, колон, горизонтальних площин. Зйомку виконують на всю висоту або площину ділянки. Інтервал між точками зйомки обмежують одним метром, якщо інші вимоги не передбачені проектом.
В монолітних житлових будинках, що зводяться методом ковзної опалубки, знімають і на схемах показують: у плані – місця перерізу стін, по висоті – позначки прорізів штраб, отворів і підлог. Відхилення габаритів і відміток від проектних значень порівнюють з величинами регламентованих допусків.
При виконавчій зйомці збірних елементів знімають і на схемах показують відхилення відносно розмічувальних осей, проектних позначок осей фундаментних блоків, а також осей або граней збірних елементів.

Рисунок 8.5 – Виконавча схема планово-висотного положення конструкцій цокольного поверху: а – напрямок та величина зміщення панелі від проектного положення (над рискою – верх панелі, під рискою – низ); б– точки нівелювання перекриття над підвалом та їх відхилення (в міліметрах)

В об'ємно-блочних будівлях виконавчу зйомку слід виконувати: у плані – поздовжніх граней блоків (при лінійному обпиранні), кутів (при обпиранні блоків по кутах); по висоті – опорних майданчиків несучих стін.

Рисунок  8.6 – Місця зйомки елементів конструкцій будівлі

У виробничих та промислових будівлях і спорудах, окрім зйомки будівельних конструкцій, виконавчій зйомці додатково підлягає положення різного роду опорних та анкерних пристосувань, закладних деталей під установлення технологічного обладнання. Положення цих елементів в плані визначають відносно монтажних (технологічних) осей,  по висоті – відносно будівельних реперів майданчика або цеху. Особливе місце займає виконавча зйомка підкранових шляхів вантажопід'ємних механізмів. Цю зйомку виконують як в процесі будівництва, так і періодично в період експлуатації. Зйомка підкранових шляхів включає визначення відстані між осями рейок та прямолінійність рейок, а також різниці відміток між головками двох рейок та одної рейки.
Виконавчу зйомку технологічного обладнання виконують після його встановлення. Зйомку проводять геодезичними методами зі знаків, що закріплюють основні (або технологічні) осі. Контроль положення обладнання відносно технологічних осей проводять по маркувальних або спеціальних знаках на обладнанні, що визначають його геометричні осі.
Результати контрольних вимірювань відображають на схемах виконавчої документації.
При виконавчій зйомці кам'яних конструкцій знімають і на схемах показують відхилення:

• за розмірами (товщиною) конструкцій, опорних поверхонь, шириною простінків, прорізів, вертикальних осей віконних і інших прорізів, штраб;
• від осей кутів кладки в нижньому перерізі, від вертикалі в межах кожного поверху і на всі приміщення за його висоті більше двох поверхів;
• рядів кладки від горизонталі не рідше, ніж через 1 м довжини.

У цегляних будинках виконавча зйомка виконується на плані в місцях перерізу капітальних стін; по висоті – майданчиків обпирання перекриттів на стіни.
Виконавчу зйомку металевих конструкцій (крім металевих каркасів і кожухів печей та труб) виконують переважно в два етапи.
На першому етапі знімають і на схемах показують відхилення в позначках та зсув опорних місць фундаментів, закладних деталей, анкерних болтів, а в необхідних випадках, спеціально передбачених у проектах, – габаритів конструкцій після укрупнювального складання. У деяких видах виробничих будівель і споруд колони та інші опори, ферми, ригелі, пролітні будови, підкранові балки сталеві настили, башти і баштові споруди, труби, бункери, кожухи різних пристроїв, копри, тяги, пояси, траверси і т. п. знімаються двічі (до і після проведення виробничих або приймальних випробувань). Виконавча зйомка другого етапу проводиться після закінчення всіх випробувань незалежно від їх числа. Місця зйомки, форма відображення результатів зйомки, точність вимірювань встановлюються проектною документацією.
При виконавчій зйомці дерев'яних конструкцій знімають і на схемах показують відхилення в розмірах несучих конструкцій: по довжині, висоті, у відстанях між осями; відхилення в зсувах вертикалі, центрів опорних вузлів від центрів опорних майданчиків, в глибині врубань, розмірах поперечних зсувів.
Виконавчу зйомку фундаментів, що встановлюються під монтаж обладнання і трубопроводів, виконують в два етапи.
На першому етапі виконують висотну зйомку до підливання розчину, приварювання (укладання) прокладок фундаментів. За результатами зйомки першого етапу визначають висоту стяжки. Висотну виконавчу зйомку фундаментів, закладних деталей, підкладок і анкерних болтів, встановлених під монтаж технологічного устаткування, виконують з точністю до міліметрів, якщо інші вимоги не регламентовані проектною документацією. Висотну зйомку виконують геометричним нівелюванням від реперів, розміщених поза зоною можливих осідань ґрунтів, опорних контурів будівельних конструкцій та встановленого на них обладнання.  Виконавча зйомка в плані фундаментів, що зводяться під монтаж обладнання і трубопроводів, виконується від осей або ліній, їм паралельних.

8.2  Виконавча зйомка підземних інженерних комунікацій

Зйомка підземних комунікацій виконується з метою складання спеціалізованих планів, що відображають підземний стан даної території. Ці плани необхідні для технічної інвентаризації комунікацій при їхній експлуатації, а також для рішення проектних завдань при будівництві й реконструкції споруд.
Зйомка підземних комунікацій залежно від призначення створюваних планів, характеру знімання території і щільності розміщення мереж може виконуватися в масштабах 1:5000 – 1:500, а в окремих випадках, для складних місць промислових майданчиків – 1:200. На промислових і міських територіях найчастіше підземні мережі знімають у масштабі 1:500. Плани більш дрібних масштабів є документами облікового (довідкового)  характеру.
Вимоги до точності планової зйомки всіх видів комунікацій приблизно однакові. На забудованих територіях середня квадратична помилка в положенні окремих ліній між собою й відносно контуру споруд становить 0,10 – 0,15 м. На незабудованих територіях з рідкою мережею комунікацій ця помилка може доходити до 0,5 м. Точність висотної зйомки комунікацій залежить від вимог до дотримання проектних позначок й уклонів. Для самопливних трубопроводів помилку в позначках лотків сусідніх колодязів допускають не більше 5 – 10 мм, а відхилення від проектних уклонів – до 10 – 20% від величини самого уклону.
Процес зйомки підземних комунікацій можна умовно розділити на два етапи: підготовчий і безпосередньо знімальний. У підготовчий період виконують рекогносцирування мереж на місцевості, збирають дані про число прокладань, колодязів, про розміри діаметрів і матеріал труб, тиск в газовій мережі, напругу в кабельних мережах й інші інженерні відомості, які повинні бути відображені на плані підземних комунікацій. У цей же період на ділянці зйомки створюють планово-висотне геодезичне обґрунтування, якщо воно відсутнє або недостатнє по частоті розташування наявних пунктів.
Безпосередньо зйомку підземної комунікації виконують після знаходження (визначення місця розташування) всіх її елементів на місцевості. Найпростіший випадок – коли виконується виконавча зйомка прокладеної підземної комунікації в незасипаній траншеї, тобто відразу ж після закінчення.
Для вже експлуатованих мереж при відсутності виконавчої документації застосовують метод шурфування, тобто риють глибокі поперечні траншеї (шурфи) на такій відстані одна від одної, щоб можна було з достатньою ймовірністю виявити й визначити положення всіх необхідних комунікацій. Останнім часом для виявлення місця розташування підземних комунікацій застосовують спеціальні прилади – трубокабелешукачі (трасошукачі, кабелешукачі, шукачі трубопроводів) (рис. 8.7).
Найбільш складні моделі трасошукачів підключаються до портативного комп'ютера і дозволяють за допомогою спеціального програмного забезпечення отримувати повну інформацію про просторове положення підземних і підводних комунікацій на обстежуваній території.

 

         а)                                  б)

Рисунок 8.7 – Трасошукачі: а) «Успех АГ-308М» ; б) SR-60

Трубокабелешукачі використовуються для визначення планового положення комунікацій, глибину залягання трубопроводів, місця пошкодження кабельних ліній, обстеження ділянок місцевості перед проведенням земляних робіт, проведення робіт з пошуку прихованого прокладання, моніторингу стану магістральних трубопроводів.
Пошук підземних комунікацій передбачає виявлення їхнього місця розташування в період експлуатації, тобто коли комунікації сховані й на поверхні землі існують лише оглядові й регулювальні споруди.
Принцип дії приладів пошуку підземних комунікацій заснований на законі електромагнітної індукції й полягає у виявленні змінного магнітного поля, що існує навколо струмонесучих кабелів, або штучно створюваного навколо металевих трубопроводів, що відшуковують.
Прилади пошуку побудовані за тим самим принципом й розрізняються лише схемами й технічними характеристиками. Вони складаються із двох окремих блоків: передавального І і приймального ІІ (рис. 8.8). Передавальний блок складається з генератора звукової частоти Г і джерела електроживлення Б1. Приймальний блок містить підсилювач У с електроживленням Б2, феритову антену А й відтворювальний пристрій ВУ (головні телефони, мікроамперметр або те й інше).
Трубокабелешкачі за своїми електротехнічними характеристиками розділяють на три класи: до I відносяться прилади з потужністю генератора більше 20 Вт (наприклад, ТПК-1), до II – від 2 до 20 Вт (ИПК-2М, ИТ-4, ИТ-5)  і до III – менше 2 Вт (ИП-7-ПСИ, ИПКТ-69).

Рисунок 8.8 – Принципова схема будови приладу пошуку підземних комунікацій

Визначення положення підземної комунікації за допомогою приладів пошуку може бути виконано контактним і безконтактним способами.
Контактний спосіб є найбільш точним. У цьому способі генератор у зручному місці підключається безпосередньо до шуканої комунікації. На відстані 8 – 10 м у напрямку, перпендикулярному комунікації, генератор заземлюють. Після відповідного настроювання генератора й включення приймального пристрою починають пошук. Для визначення напрямку траси антену розвертають у горизонтальній площині до одержання мінімального сигналу (найменшої гучності звучання), тоді напрямок осі антени вкаже на напрямок траси.
Місце розташування комунікації визначають на двох режимах: за «максимумом» й «мінімумом» сигналу. У режимі «максимум» вісь антени розташовують перпендикулярно до передбачуваної осі комунікації (рис. 8.9, а) і плавно переміщають її вправо й уліво в поперечному до траси напрямку до найбільшої гучності звучання сигналу. Це й буде проекція осі комунікації на поверхню. Ширина зони звучання сигналу може бути до 1 м і більше. Положення проекції комунікації уточнюють на режимі «мінімум». Для цього, розташувавши антену вертикально (рис. 8.9, б), переміщають її як і раніше, домагаючись найменшого звучання сигналу.
Глибину закладення комунікації визначають, зафіксувавши на місцевості уточнене положення її осі. Для визначення глибини закладення вісь антени розташовують під кутом 45° до поверхні землі і переміщають (рис. 8.9) її перпендикулярно до напрямку комунікації до мінімальної чутності сигналу. Відстань від цієї точки до осі й буде дорівнює глибині залягання комунікації. Визначення повторюють у протилежну від осі сторону й беруть середнє із двох значень отриманих відстаней.

Рисунок 8.9 – Схеми визначення планового місця розташування підземних комунікацій за допомогою приладу пошуку

Безконтактний спосіб застосовують, коли підключення генератора до трубопроводів і кабелів неможливо або небажано. У цьому способі працюючий генератор заземлюється у двох або більше точках, створюючи тим самим навколо комунікації електромагнітне поле. Для пошуку комунікації використовується «відбита величина» цього поля. Методика пошуку аналогічна контактному способу.
Точність індуктивного методу пошуку підземних комунікацій залежить від роздільної здатності застосовуваного приладу, установлення антени прийомного пристрою в задане положення, впливи зовнішніх перешкод. Установлено, що в зоні впевненого прослуховування сигналів середні квадратичні помилки визначення положення підземної комунікації (у см)  характеризуються  величиною  m:  у  плані – mлп = 7,5h,  по  висоті  mh = 13h, де h – глибина залягання комунікацій, м.
При зйомці на забудованій території планове положення всіх видів підземних мереж визначають від пунктів геодезичних мереж і від постійних точок капітальної забудови, на незабудованій території – від пунктів геодезичних мереж. Горизонтальну зйомку від пунктів геодезичних мереж виконують відомими способами: лінійних, кутових і створних засічок, полярним, перпендикулярів й ін.; від точок капітальної забудови – лінійними засічками, способами перпендикулярів і створів.
Лінійні засічки виконують не менше, ніж від трьох точок, довжина їх не повинна перевищувати довжини мірного приладу, кути засічок повинні бути не менше 30° і не більше 120°.
Довжина перпендикулярів не повинна бути більше 4 м, при застосуванні екера – 20 м.
При полярному способі кути вимірюються теодолітом при одному положенні вертикального кола, довжина полярного напрямку не повинна перевищувати 30 м.
При всіх способах зйомки точок підземної комунікації обов'язково виконують контрольні вимірювання відстаней між ними.
При зйомці колодязів і камер виконують вимірювання внутрішніх і зовнішніх габаритів, окремих конструктивних елементів, розташування труб із прив'язкою до стрімкої лінії, що проходить через центр кришки колодязя.
Висотне положення підземних мереж і споруд визначають в основному технічним нівелюванням. Нівелюють люки всіх колодязів, лотки каналізаційних, водостічних і дренажних каналів, верх труб і підлогу каналів теплофікації, телефонної й електричної мереж, у безколодязьних прокладаннях – кути повороту траси й точки зламу профілю.
Після обробки польових матеріалів результатів зйомки підземних комунікацій інженерні характеристики відображаються на топографічному плані відповідного масштабу. Додатково складаються поздовжні профілі.  
Основою для складання виконавчих креслень побудованих комунікацій служать копії погодженого проекту в масштабі 1:500 або плани цього ж масштабу, складені за результатами зйомки смуги траси не менше 20 м в обидві сторони від її осі.

8.3 Виконавча геодезична документація

Перелік виконавчої геодезичної документації (ВГД) на будівельному об'єкті встановлюється відповідно до вимог стандартів й іншої нормативно-технічної документації. В особливих випадках, на вимоги державного архітектурно-будівельного, технічного, авторського надзорів може уточнюватися перелік ВГД. Уточнення ВГД відбувається, в основному, за рахунок її збільшення або деталізації.
ВГД створюється, головним чином, у вигляді:

• виконавчого генерального плану;
• виконавчих схем (креслень) по елементах будівництва, типах інженерних комунікацій;
• каталогів координат геодезичних пунктів і позначок реперів;
• альбомів обмірних креслень.

Виконавчий генплан складають на основі проектного генплану (М 1:1000; М 1:5000). Він складається для всього об’єкта, а виконавчі схеми – для окремих елементів. На виконавчому генплані показують фактично зведений об’єкт, включаючи надземні і підземні частини об’єкта. Якщо ситуація складна, то існуючі і побудовані елементи об’єкта наносять різним кольором, надземну і підземну частину наносять також різним кольором. Підземні комунікації (водогінні, газові мережі, електричні мережі та ін.) зображають на окремих схемах. На генплані показують також і благоустрій території.
Виконавчий генплан слугує основним документом при експлуатації об’єкта. На ньому треба наносити всі зміни, яких зазнає об’єкт в процесі ремонту, реконструкції, добудов, перебудов.
До складу виконавчої документації входять такі виконавчі схеми:

• Розмічування і закріплення осей;
• Перенесення основних осей  будівель на дно котлована;
• Детальне розмічування і закріплення осей;
• Розмічування контуру котлована;
• Планово-висотна зйомка котлована;
• Планово-висотне нанесення осей;
• Планово-висотне положення монолітного ростверка;
• Планово-висотна зйомка збірного фундаменту;
• Планово-висотна зйомка стаканів фундаментів;
• Планово-висотна зйомка стінових панелей підземної частини;
• Нівелювання перекриття підземної частини;
• Зйомка стінових панелей n-го поверху в плані і по вертикалі;
• Нівелювання перекриття і сходових клітинок n-го поверху;
• Планове і висотне положення n-го поверху;
• Зйомка ліфтової шахти.

Виконавчі схеми (креслення) виконуються з нанесенням на них геометричних параметрів напрямків і величин відхилень від проектних положень установлених (змонтованих) будівельних конструкцій. Пояснювальні записки або інша інформація (діаметр арматури труб, марки електродів, прізвища зварювальників тощо) указуються тільки за додаткових вимог. Основою ВГД є робочі креслення проектної документації. Проектні розміри (габарити) супроводжуються буквою |П|,  дійсні (змінені в натурі) – буквою |Д|. Букви розміщуються в прямих дужках. Якщо необхідно вказати розміри, то в чисельнику пишеться проектний, у знаменнику – дійсні розміри.
Дійсні відхилення від проектних позначок для ґрунтових поверхонь показуються числовим значенням з точністю до сантиметрів і до міліметрів – для інших елементів (рис. 8.7). Перед величиною відхилень ставлять знак «+» у випадку заниження поверхонь від проектної позначки.
Уклони поверхонь показуються стрілками, над якими вказується їхня величина в промілях (‰) – тобто в сотих частках від відхилення від одиниці, а під стрілками – відстань.
Для будівельних елементів (колон, паль і т. д.), фактичні осі або грані, які доступні вимірюванням, точність положення в плані характеризується дійсними відхиленнями осей або граней елементів від розмічувальних. Дійсні відхилення осей або граней від розмічувальних осей показуються стрілками, спрямованими убік відхилення й розташованими поруч числами – значеннями відхилень у міліметрах.

 

Рисунок 8.7 – Позначення дійсних | Д | та проектних | П | позначок на фасаді поздовжнього профілю мостового переходу

Дійсні відхилення поверхонь елементів від вертикалі показують стрілками, спрямованими убік відхилень і розташованими поруч умовними позначками невертикальності й чисельних значень відхилень.
На виконавчих схемах можуть записуватись різні примітки, узгодження допущених (обмірюваних) відхилень із авторським наглядом, а, за необхідності, також роз'яснення до умовних знаків.
На виконавчих кресленнях повинні бути вказані:
найменування і телефони організації, що виконувала виконавчу зйомку;
адреса ділянки виконання робіт; найменування організації, що випустила проект, номер та дата випуску; номер і дата видачі ордера на право проведення робіт; номер і дата узгодження проекту; номер замовлення і дата проведення контрольної геодезичної зйомки або підтвердження замовником правильності складання та відповідності виконавчого креслення натурі.
Якщо прокладання підземних споруд виконано з відхиленнями від проекту, то на виконавчих кресленнях повинно бути вказано, ким і коли ці відхилення дозволені. Виконавчий рисунок має бути підписаний представниками організації, його склала, – головним інженером будівельного управління, старшим виконавцем робіт, геодезистом будівельного управління, укладачами креслення. Виконавче креслення входить до складу обов'язкової виконавчої документації, що надається будівельною організацією при здаванні в експлуатацію закінчених будівництвом інженерних об’єктів .

 

 

---