4 Розрахунок пальових фундаментів

4.6 Навчально-методичні рекомендації

Проектування пальових фундаментів будівель та споруд є проблемною задачею, пов'язаною з неоднозначністю розрахунків та вибором найбільш оптимального варіанта. Дійсно, для недосвідченого виконавця важко відразу вибрати несучий шар, тип та марку палі, розрахувати оптимальний варіант пальового фундаменту.

У практиці курсового та дипломного проектування вибір оптимального варіанта пальового фундаменту часто пов'язаний з неодноразовим перераховуванням несучої спроможності різних марок паль, що без використання ЕОМ дуже важко.

Для вирішення цієї задачі з використанням ЕОМ рекомендується такий методичний підхід:

1. При проектуванні фундаментів із забивних або набивних паль необхідно накреслити в масштабі геологічний розріз будівельного майданчика з нанесенням глибини залягання, потужності та фізичних характеристик кожного шару (питомої ваги, показника текучості для пилувато-глинистих ґрунтів або умовного показника крупності для піщаних ґрунтів).

2. Визначити несучий шар ґрунту (по можливості не один) під нижніми кінцями паль.

3. Розташувати на розрізі ростверк пальового фундаменту з усіма необхідними даними.

4. Підібрати декілька варіантів паль за довжиною, перерізом, величиною заглиблення в несучий шар відповідно до вимог, наведених у §4.3, та розмістити їх на розрізі. При цьому слід мати на увазі, що в практиці промислового та цивільного будівництва найбільше розповсюдження одержали забивні призматичні палі квадратного перерізу 30×30 та 35×35 см.

5. Підготувати по кожному варіанту та ретельно перевірити початкові дані (див. п. 4.4.1).

6. Після роздрукування на ЕОМ, щоб уникнути грубих помилок і для навчальних цілей, порівняти обчислені на ЕОМ та табличні значення розрахункового опору ґрунту під нижнім кінцем палі відповідно до [7] (табл. 4.5. та 4.8 посібника).

7. При проектуванні пальових фундаментів слід намагатися приймати мінімальну кількість паль як у кущовому так і у стрічковому ростверках. Мінімально допустима кількість паль у кущовому ростверку під колону визначається відповідно до §4.4 [ІЗ].

8. Одержавши необхідну кількість паль, їх розташовують у ростверку і перевіряють фактичне навантаження на кожну палю за формулою (4.10). При дії згинальних моментів, якщо ця умова для крайніх паль не виконується, можна використати один із наступних варіантів покращення роботи паль:

- враховуючи, що вартість одного м³ монолітного залізобетону в 2-3 рази менша від вартості такого ж об'єму паль, в першу чергу необхідно в межах допустимого збільшити відстань між осями паль, тим самим зменшивши величину другого та третього доданків у формулі (4.10);

- збільшити кількість паль у кущі або зменшити відстань між палями чи кількість рядів паль стрічкового пальового фундаменту.

9. При проектуванні фундаментів із буронабивними палями прагнуть одержати їх мінімальну кількість. Тут використовують різні варіанти, варіюють довжину та діаметр палі, влаштовують розширення різних діаметрів. Найбільш оптимальним варіантом для каркасних споруд є зведення фундаменту з однієї буронабивної палі під колону (якщо поперечний переріз колони не більша від діаметра палі), оскільки у цьому випадку ростверк фундаменту улаштовується в тілі палі, то цим самим зменшується трудомісткість зведення фундаменту. Застосування коротких буронабивних паль недоцільне.