де – ефективність дії перешкод, Ступінь складності апаратних засобів визначається так [2]:

де T – складність БМА;
 – кількість елементів i-го типу у БМА;
 – коефіцієнт, що характеризує відносне число реалізованих зв’язків;
 – коефіцієнт, що враховує складність зв’язків  порівняно зі складністю елементів системи.

Основною вимогою до програмних засобів є вимога колективного розроблення, яке передбачає обов’язкову участь та взаємодію в розробленні спеціальних алгоритмів та програм математиків, програмістів і медиків.

Тільки виконання цієї вимоги дозволяє:

-  забезпечити повноцінну реалізацію мети та задач, сформульованих в ТЗ або МТВ;

-  оптимізувати структуру апаратно-програмних засобів відповідно до конкретних умов їх функціонування;

-  забезпечити потрібний рівень психологічної сумісності комплексу "лікар-ЕОМ-пацієнт".

З урахуванням цього деякі вимоги до програмного забезпечення можуть бути подані таким чином:

-  вимоги перенесення – характеризують здатність розробленої програми бути перенесеною на різні процесори при умові використання однієї операційної системи та малих витратах;

- вимоги гнучкості – це ступінь відповідності розробленого програмного забезпечення таким критеріям: часу написання, часу виконання, обсягу пам’яті;

- ефективність роботи – характеризує можливість роботи програми при наявності обмежень на пам’ять;  

- вимога перевірності – характеризує структуру програми і організацію введення-виведення, що дозволяє здійснювати оперативний контроль програми;  

- складність програми – характеризує ступінь сприйняття програми іншим програмістом та можливість її вдосконалення в процесі роботи;

-  вимоги функцій довжини програми, що передбачають таку її структуру, при якій вона забезпечує реалізацію зазначеної в ТЗ функції та займає при цьому мінімально можливий об’єм пам’яті;  

- вимоги автономності, які визначають, що дана програма повинна бути пов’язана з іншою мінімальною кількістю вхідних та вихідних даних.

Бібліотеки програм за своїм значенням можуть бути класифіковані на бібліотеки вихідних програм, бібліотеки спеціальних програм, бібліотеки сервісних програм і т. д.

Кінцева точність роботи апаратно-програмних засобів (АПЗ) обумовлена точністю системи алгоритмів та елементів апаратури, що реалізує вибрану систему алгоритмів [2].

Ідеальною апаратурою будемо називати таку, що реалізує систему алгоритмів і працює без помилок в процесі контролю та управління при максимальній невизначеності стану оператора [2].

Реальною апаратурою будемо називати таку, що працює з кінцевою точністю за алгоритмом, вибраним із умови отримання максимуму інформації [2].

Природно, що реальні апаратно-програмні засоби мають в процесі роботи деякі втрати, сумарна кількість яких складає:

∆V(t0,t1) = ∆Vалг (t0,t1) + ∆Vап (t0,t1) + ∆Vінф (t0,t1) + ∆Vарт (t0,t1),

де ∆Vалг – втрати, що обумовлені недосконалістю алгоритмів;

∆Vап – втрати, що обумовлені кінцевою точністю апаратури;

∆Vінф – втрати, що обумовлені кінцевою точністю інформаційного забезпечення;

∆Vарт – втрати, що обумовлені впливом артефактів в процесі функціонування АПЗ;

Сумарні втрати, в свою чергу, обумовлюють три види помилок: невиявлені відмови, помилкові відмови і реальні відмови, що впливають на загальну надійність і точність функціонування апаратно-програмних засобів.

Контрольні запитання:

1. В чому різниця між ергономічними та естетичними вимогами до БМА?

2. Як маркується апаратура при транспортуванні до користувача?

3. Що таке показники призначення?

4. В чому різниця між поняттями уніфікація, стандартизація і технологічність БМА?

6. Які сучасні тенденції в конструюванні БМА ви можете назвати?

7. Які критерії використовуються для оцінювання БМА?

8. Чи пов’язані між собою вимоги перевірності та складності програм?