8 ПСИХОЛОГІЧНА СУМІСНІСТЬ ЛЮДИНИ І БМА
Медичні інформаційні системи – це багатофункціональні комплекси «людина – машина», призначені для розв’язання задач діагностики і різних терапевтичних задач. При проектуванні МІС необхідно забезпечити узгодження інформаційних потоків з пропускною здатністю лікаря, що обслуговує систему. Цього можна досягти правильною організацією вказаних потоків інформації, вибором типу і розташуванням відеотерміналів, відповідним проектуванням біляліжкових моніторів і комплексу в цілому, чітким визначенням функції лікаря і ЕОМ, врахуванням характеристик їхньої взаємодії.
Процес інформаційної взаємодії лікаря і ЕОМ може бути поданий у вигляді такого алгоритму: отримання лікарем суб'єктивних даних про стан пацієнта (з його слів); введення в систему за допомогою клавіатури відповідного набору символів; вимірювання медикофізіологічних параметрів; введення їх в ЕОМ; машинне оброблення і аналіз; подання результатів на екрані монітора, контроль і прийняття кінцевого рішення щодо методу і засобів нормалізації стану пацієнта [3].
Розроблення інформаційної взаємодії між лікарем, пацієнтом і ЕОМ дозволяє проектувати різні медичні інформаційні системи враховуючи особливості психологічної сумісності людини і ЕОМ, яка припускає встановлення між людиною і системою таких взаємозв'язків, при яких сумарна ефективність комплексу “людина – машина” буде максимальною.
Зараз відомі два найбільш поширених підходи до дослідження систем "людина – машина" [5], в яких людина розглядається як ланка системи керування або як центр збирання інформації. Якщо в першому випадку задачі розв’язуються в обмеженому інтервалі часу і лікар-оператор користується при взаємодії з ЕОМ своєю “оперативною” пам’яттю, то в другому – для ухвалення рішення необхідна взаємодія “оперативної” пам’яті оператора і “постійної” пам’яті ЕОМ. Така різниця у видах діяльності висуває відповідні вимоги до структури взаємодії лікаря з ЕОМ і типу інформаційних моделей, які ним використовуються.
В обох випадках на діяльність людини і на весь процес оброблення інформації впливають ряд факторів, серед яких варто виділити такі:
- інформаційні фактори (тип задачі, характер сигналів, логічні можливості і т. д.);
- технічні фактори (здатність кодування, тип об’єкта, засіб передавання інформації);
- суб’єктивні фактори (індивідуальні особливості людини, стан організму і т. д. ).
При використанні людини як ланки системи керування можливі помилки внаслідок її втоми, різних емоцій, захворювань та інших аналогічних явищ, що неприпустимо. Отже, необхідний контроль за діяльністю лікаря-оператора. Це приводить до розширення апаратно-програмного забезпечення, що не завжди можна реалізувати. Внаслідок перерахованих вище причин використання людини як центра збирання інформації може призвести до помилок, пов’язаних з неправильним вибором інформації, з прийняттям неправильних рішень і т. д. В зв’язку з цим при розробленні системи бажано використовувати синтезований підхід до дослідження інформаційної взаємодії в системі “людина – машина”, який полягає в тому, що лікар розглядається одночасно як ланка системи керування (виконує функції контролю результатів оброблення даних і прийнятих системою рішень) і як центр збору інформації, а пацієнт – тільки як об’єкт контролю і керування. Весь об’єктивний контроль медико-фізіологічного стану пацієнта, оброблення отриманих результатів, їх аналіз і ухвалення первинного рішення здійснює система. При цьому лікар, який виконує функцію контрольованої ланки, забезпечує прийняття остаточного рішення щодо вибору методики лікування. Такий розподіл функцій лікаря і ЕОМ істотно підвищує вірогідність оброблюваної інформації за рахунок того, що лікар зберігає значно менший об’єм даних і використовує свою оперативну пам’ять за її прямим призначенням – прийняттям остаточного рішення.
Ефективність такого підходу до аналізу діяльності лікаря і ЕОМ можна підвищити, якщо у певні часові інтервали розглядати лікаря-оператора не як ланку системи керування, а як об’єкт контролю. Це досягається, наприклад, введенням режиму "Самоконтроль стану лікаря", який відрізняється тим, що в систему додається ще один контур регулювання – контур нормалізації стану лікаря (контур самоконтролю стану лікаря).
У режимі "Самоконтроль" здійснюється контроль стану лікаря-оператора. Залежно від отриманих результатів контролю в системі формуються такі сигнали: "Норма", "Втома", "Небезпечний стан", “Тривога”. Відповідно до одного із сигналів лікар продовжує роботу або відсторонюється від неї.
Однією з основних причин того, що медичні прилади не завжди ефективно використовуються при проведенні різних медикобіологічних досліджень, особливо на периферії, є відсутність спеціальної технічної освіти медперсоналу, особливо в середнього, і висока складність керування радіоелектронними комплексами. Наявність складного керування роботою МІС і спеціалізованих приладів викликає появу в медперсоналу елементів недовіри і боязні та є однією з основних причин поганої психологічної сумісності комплексу "лікар – ЕОМ".
Однак апаратура повинна бути досить складною, щоб бути ефективною і вирішувати широке коло поставлених задач, для яких вона призначена. Виникає дилема, як погодити дві суперечливі вимоги – забезпечити широкі функціональні можливості системи (за рахунок апаратно-програмного забезпечення) і зробити керування такою системою зручним, простим і легкодоступним. На наш погляд – і це підтверджують результати клінічних випробовувань розробленої автоматизованої системи інтенсивної терапії – визначальною умовою при розробленні БМА повинно бути забезпечення максимальної психологічної сумісності лікаря і ЕОМ з однієї сторони, і ЕОМ та пацієнта – з іншої. При цьому не повинні скорочуватися функціональні можливості системи. Це досягається за рахунок деякого ускладнення структури апаратно-програмного забезпечення, однак керування системою стає простим, зручним і не потребує спеціальних знань медперсоналу.
Враховуючи це, можна сформулювати деякі вимоги до медичних інформаційних систем, які дозволяють забезпечити високий рівень психологічної сумісності комплексу “лікар – ЕОМ – пацієнт”:
- пристрій тривоги повинен розміщуватися поза зоною сприйняття хворого з метою усунення негативного впливу сигналів медичної тривоги на стан пацієнтів;
- розроблювана апаратура повинна мати мінімальну кількість органів керування. Вони повинні мати конкретні написи, які дають чітке уявлення про їхнє призначення.
Таким чином, використовуючи комплексний підхід до дослідження психологічної сумісності системи “лікар – ЕОМ – пацієнт”, необхідно прагнути до збільшення коефіцієнта її корисної дії та до забезпечення максимального рівня психологічної сумісності.
Контрольні запитання
1. Які підходи до дослідження систем “людина – ЕОМ” ви знаєте?
2. Як забезпечується надійність роботи медперсоналу?
3. Яким чином досягається необхідний рівень психологічної сумісності в системі “людина – ЕОМ”?
4. Що таке режим “Самоконтроль”?
