ГЛОСАРІЙ

Адекватність математичної моделі – це її здатність відображати задані властивості об'єкта з похибкою не більше заданої.

Альфа-ритм (a-ритм) –ритм з частотою 8 – 13 Гц і амплітудою до 100 мкВ є основним для попереднього виявлення відхилень від норми і реєструється у 85 – 95% здорових дорослих в спокійному розслабленому стані з закритими очима.

Балістокардіографія (БКГ) – методика, яка реєструє рухи тіла, що зумовлені роботою серця (від грец. ballo – кидаю). Вона використовується для оцінювання функції скорочення міокарда.

Бета-ритм (b -ритм) –ритм з частотою 14 – 40 Гц і амплітудою до 15 мкВ є провідним ритмом активного неспання і краще всього реєструється в області передніх центральних звивин, однак поширюється і на задні центральні та лобні звивини. β-ритм пов’язаний з соматичними, сенсорними і руховими корковими механізмами і дає реакцію на рухову активацію або тактильну стимуляцію.

Біомедична апаратура (БМА) – це сукупність технічних систем, об’єднаних єдиною цільовою функцією і внутрішньою архітектурою, що забезпечують реалізацію заданих характеристик, визначених у технічному завданні або медико-технічних вимогах (МТВ).

Викликані потенціали (ВП) – фонові відповіді нервової системи на різного роду зовнішні стимули. Фоновість цих відповідей визначається їхнім проявом на фоні звичайної нервової активності у вигляді порівняно малоамплітудних, але детермінованих змін її середнього рівня.

Гіповолемічний тип РГ – характеризується зниженою амплітудою РГ, наявністю зазубрин на анакроті, плоскою вершиною, нечітко наведеною інцизурою та діастолічною хвилею, подовженим часом максимального систолічного наповнення; проявляється високою амплітудою систолічної хвилі, крутою анакротою, погано визначеною інцизурою і діастолічною хвилею; відзначається при синдромі гіперкінетичної гіпертонії і характеризується збільшенням амплітуди систолічної хвилі, закругленою вершиною, високим розташуванням інцизури, а діастолічна хвиля з пологим спуском нерідко досягає висоти систолічної.

Діагностика за Фолем – це визначення електропровідності окремих ділянок меридіана і дослідження динаміки встановлення струму в БАТ.

Діагностична апаратура являє собою, як правило, складні вимірювальні системи, побудовані на основі комп’ютерної техніки, призначені для реєстрації, вимірювання та аналізування відповідних фізіологічних показників життєдіяльності людини.

Динамографія (ДКГ) – метод графічної реєстрації переміщення центру ваги грудної клітки людини.

Езофагокардіографія (ЕФГ) – метод графічної реєстрації руху серця і, зокрема, лівого передсердя через стравохід (oesophagus – стравохід).

Економічність математичної моделі характеризується витратами обчислювальних ресурсів (машинного часу Тм і пам'яті Пм) на її реалізацію. Чим вони менші, тим модель економічніша.

Електроенцефалографія (ЕЕГ) – засіб реєстрації електричних процесів, що виникають при діяльності головного мозку людини.

Електрокардіографія (ЕКГ) – засіб реєстрації електричних процесів, що виникають при діяльності серця.

Електроміографія (ЕМГ) – засіб реєстрації нейром’язової активності, пов’язаної зі скороченням м’язів.

Ехокардіографія (ЕХГ) – метод вивчення будови і руху структур серця з допомогою відбитого ультразвуку.

Інформаційні системи для керування медичними закладами можуть бути: довідкового типу: кадри, аптечна справа, господарські служби; з функцією перероблення інформації: за статистичними звітами і звітністю, за дослідженням діяльності медичних закладів, за диспансеризацією.

Інформаційно-пошукові системи довідкового і фактографічного типу оперують інформацією про людину, природне середовище за стандартними історіями хвороби та епікризами, які накопичують дані про здорових та хворих.

Інформаційні системи з функцією оброблення та перероблення інформації являють собою: керуючі технологічні ММС автоматизації клініко-лабораторних досліджень, масових оглядів, визначення рівня здоров’я у режимі самоконтролю і вирішення інших діагностичних та прогностичних задач; науково-дослідні, що містять банки медичних даних та медичних знань, які також перетворюють дані, що вводяться, в медичні знання (висновок, діагноз, прогноз).

Лікувальна апаратура – у переважній більшості генерувальна, яка забезпечує на своєму виході необхідні лікувальні параметри: частоту, напругу, струм, потужність, тривалість імпульсів тощо.

Літотриптери – клас медичних приладів, призначений для дроблення каменів у нирках, жовчному міхурі, слинних протоках.

Медичні інформаційні системи – це багатофункціональні людино-машинні комплекси, призначені для розв’язання задач діагностики і різних керувальних задач.

Методика Накатані-Ріодераку – одержала широке поширення завдяки своїй простоті. Вимірювання виконуються на постійному електричному струмі величиною 200 мкА за допомогою вологого електрода відносно великої площі (біля 1 см2), що забезпечує сталість площі контакту і невисоку густину струму.

Мобільний телемедичний комплекс – призначений для надання оперативної дистанційної консультативно-діагностичної медичної допомоги. Мобільний телемедичний комплекс складається з комп'ютерного, телекомунікаційного обладнання, за допомогою якого можна провести первинну діагностику стану пацієнтів і отримати дистанційну консультативну допомогу. До мобільних телемедичних комплексів відносяться телемедичні рішення на базі літаків, вертольотів, де окрім консультацій щодо телемедичного устаткування можна надавати повноцінну медичну допомогу різного ступеня складності.

Модель – це спрощене подання системи, що відображає її найбільш суттєві (з точки зору мети аналізу) властивості, елементи і зв'язки.

Повільні ритми (дельта-, тета- (d -ритм, q -ритм)) –тета-ритм з частотою 4 – 6 Гц і дельта-ритм з частотою 0,5 – 3 Гц мають амплітуду 40 – 300 мкВ і в нормальному стані характерні для деяких стадій сну.

Поліграф – багатоцільовий прилад, призначений для одночасної реєстрації дихання, кров’яного тиску, біострумів мозку, серця, м'язів та інших фізіологічних процесів.

Реовазографія (РВГ) – метод дослідження кровообігу в кінцівках. Поширені дві методики: повздовжня та поперечна.

Реографія (імпедансна плетизмографія) – безкровний засіб дослідження загального кровообігу органів, оснований на реєстрації коливань опору живої тканини організму змінному струму високої частоти (до 500 кГц і силою не більше 10 мА).

Реогепатограма (РГТ) дозволяє реєструвати кровонаповнення в басейні печінкової артерії і ворітної вени.

Реоенцефалографія (РЕГ) – один із варіантів реографічного методу дослідження, що вивчає гемодинаміку головного мозку в нормі та патології.

Реокардіографія (РКГ) (інша назва прекардіальна реографія) – методика реєстрації зміни кровонаповнення камер серця.

Ритм – під цим поняттям на ЕЕГ розуміється певний тип електричної активності, що відповідає деякому певному стану мозку і пов’язаний з певними церебральними механізмами. В клінічних дослідженнях звичайно виділяють чотири типи ритмів послідовно зростаючої частоти: дельта-, тета-, альфа- і бета- ритми.

Система – сукупність елементів, певним чином пов’язаних і взаємодіючих між собою для виконання заданих цільових функцій.

Системи і апарати локального контролю за станом пацієнта – автономні прилади, які забезпечують реєстрацію, підсилення, оброблення та відображення параметрів життєдіяльності людини.

Системи дистанційного контролю за станом пацієнта з можливістю документування інформації – це інформаційно-вимірювальні комплекси, які забезпечують реєстрацію, підсилення, оброблення, передавання по каналу зв’язку, відображення та документування параметрів життєдіяльності людини.

Спеціальне психофізіологічне дослідження (СПФД) – складна багатоетапна процедура, у ході якої поліграф виконує єдину функцію – реєструє швидкоплинні (протягом секунд) реакції організму людини у відповідь на питання, що йому задаються.

Спірографія – метод графічної реєстрації зміни об’єму легенів при диханні, який дозволяє отримати ряд показників, що характеризують діяльність дихальної системи людини.

Ступінь універсальності математичної моделі характеризує повноту відображення у моделі властивостей реального об'єкта; кількісно ступінь універсальності може бути описаний співвідношенням потужності множини відбитих властивостей до множини наявних властивостей системи.

Сфігмографія – неінвазивний механокардіографічний метод, спрямований на вивчення коливань артеріальної стінки, зумовлених викидом ударного об'єму крові в артеріальне русло.

Телемедицина – це сукупність введених, "вбудованих" в медичні інформаційні системи принципово нових засобів та методів оброблення даних, що об'єднуються в цілісні технологічні системи, які забезпечують створення, передавання, зберігання та відображення інформаційного продукту (даних, знань) з найменшими витратами з метою проведення необхідних і достатніх лікувально-діагностичних заходів, а також навчання для всіх, що його потребують, в потрібному місці і в потрібний час.

Телемедична система – являє собою сукупність засобів та комплексів, які реалізують потенціал сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій в охороні здоров'я, а також відповідні фінансове та правове забезпечення.

Тепловізійна апаратура. В 1954 році Дж. Д. Харді довів, що шкіра людини повністю поглинає падаючі на неї інфрачервоні промені і тому має здатність до інфрачервоного випромінювання. Прилади, які реєструють таке випромінювання, отримали назву тепловізори.

Точність ММ оцінюється за збіжністю значень параметрів реального об'єкта і значень тих же параметрів, отриманих за допомогою побудованої моделі; ступінь збіжності розраховують через відхилення цих параметрів.

Фонокардіографія (ФКГ) – засіб реєстрації звукових процесів, що виникають при діяльності серця.