<-На зміст->

 

10.2 Аналіз стану розвитку СРД в Україні

 

Найбільш масового розвитку в Україні набули три види СРД – системи радіо- і телевізійного мов­лення та системи стільникового рухомого зв'язку (відповідно СРД-Рм, СРД-Тв, СРД-Рх). Точно оцінити кількість користувачів цих мереж неможливо через відсутність реєстрації користувачів СРД-Рм і СРД-Тв, а також з огляду на кількаразову реєстрацію значної частини користувачів СРД-Рх у мережах різних операторів. Орієнтовні оцінки кількості  користувачів СРД-Рм і    СРД-Тв можна дістати за виразом:

                                                                                                                                                        (10.2)                                                             

де  – кількість абонентів України, які користуються послугами цих СРД (17,8 млн для СРД-Рм і 14,8 млн для СРД-Тв);
 – серед­ня кількість приймачів у одному домогосподарстві (орієнтовно 1,5 для радіоприймачів і 1,1 для телевізійних приймачів);
 – середня кількість користувачів одного приймача (орієнтовно 1 для радіоприймача і 1,5 для телевізійного приймача).
Згідно з (10.2) і наведеними оцінними даними кількість користувачів СРД-Рм і СРД-Тв можна уточнити відповідно до 26,7 і 24,4 млн.
Орієнтовна оцінка кількості користувачів СРД-Рх набирає вигляду:

                                                                                                                                                            (10.3)

де  – кількість абонентів у мережі і-го опе­ратора СРД-Рх;
 – середній коефіцієнт одночас­ності реєстрації одного користувача в різних опе­раторів (за оцінками різних джерел, = 1,3... 1,5).
За останніми даними в Україні налічується близько 55 млн. абонентських (SIM) карток СРД-Рх. Отже, кількість користувачів СРД-Рх згідно з (10.3) може коливатися від 36,5 до 42,2 млн.
Останніми роками в Україні набуває поширен­ня швидкісний радіодоступ до мережі Інтернет за технологіями GSM (GPRS/EDGE), 3G (ІМТ-2000/ CDMA-2000), WiFi та WiMAX. Проте загальна кількість користувачів такого доступу невелика і за станом на кінець 2007 року оцінюється при­близно у 90 тис.
Значному поширенню таких СРД заважає по­рівняно висока вартість АС (комп'ютерів, ноутбуків і комунікаторів, оснащених радіомодемами) – понад 1 тис. грн., а також доволі високі абонентські тарифи – понад 50 грн. на місяць. Такі ціни й тарифи на радіодоступ нижчі або сумірні з цінами й тарифами в розвинених краї­нах світу, але вони зависокі щодо середнього рівня доходів жителів України. Опе­раторам швидкісних СРД доводиться конкурува­ти з традиційними операторами швидкісних ПСД. Передавання даних через ефір завжди буде дорож­чим, ніж передавання проводовими системами доступу. Це погіршує економічні показники (прибутковість) операторів швидкісних СРД і негативно впливає на готовність їхніх акціонерів інвестувати в недешеві комерційні пошуки пер­спективних технології радіодоступу.
Іще однією причиною стримування розвитку СРД в Україні вважається бурхливий розвиток радіотехнологій. Оператори мереж не поспішають укладати контракти з постачальниками мережевого обладнання, оскільки термін його окупності, може досягати 5-7 років. За такий час гарантовано з’являться нові радіотехнології, а мережа морально застаріє, не встигнувши окупитися.

 

<-На зміст->