<-На зміст->

 

3.5 Особливості SDSL

 

DSL розшифровується як симетрична DSL (symmetric DSL), але оскільки HDSL (і кілька інших варіантів xDSL) також симетрична, таке означення не зовсім точне. Технологія SDSL починалася з поділу навпіл систем HDSL з двома парами провідників. Таким чином, SDSL функціонує на швидкості 784 кбіт/с по одній парі.
Пізніше SDSL стала визначатися як однопарна HDSL, що більше відповідає істині, оскільки SDSL, маючи багато спільного з HDSL, працює на одній парі. Спочатку для деяких варіантів HDSL були потрібні три пари (наприклад, для підтримки швидкостей Е1 на 2,048 Мбіт/с).
Застосування декількох пар проводів для домашнього користувача не є ідеальним варіантом. Перетворення аналогових локальних ліній у цифрові буде простішим, якщо DSL буде використовувати одну існуючу пару проводів, тобто за схемою SDSL.
Як тільки з’явилася ідея SDSL, розробники устаткування стали пропонувати різні варіанти: з високими швидкостями обміну (1,5 і           2,0 Мбіт/с), але на обмежених відстанях або з меншими швидкостями   (384 кбіт/с), але на великих відстанях. Менш швидкісна версія SDSL іноді називається MDSL, хоча вона не є основною технологією DSL.
Незважаючи на популярність HDSL і проектування стандарту HDSL2, SDSL зберегла своє місце в DSL. На рис. 3.4 показана система SDSL, використовувана в схемі з виграшем однієї пари.

Рисунок 3.4 – Архітектура SDSL у системі телекомунікацій

Термінал центральної станції і віддалений термінал з’єднані декількома Т1 відповідно до загальної архітектури зони обслуговування місцевої компанії (carrier serving area). Потрібні дві пари від віддаленого термінала (RT, remote terminal) до абонента для підтримки швидкості Т1 у 1,544 Мбіт/с. Однак найпоширеніші RT підтримують чотири T1, так що така архітектура трохи обмежена, якщо основна мета полягає в наданні абонентові повних швидкостей Т1. Але для домашніх офісів і користувачів цілком підійде тільки частина від Т1, якщо одночасно буде знижена і ціна. Можливо абонентові потрібно лише 256 кбіт/с (чотири канали по 64 кбіт/с) або навіть 128 кбіт/с (два канали по 64 кбіт/с), тоді можливості Т1 у RT не будуть швидко вичерпані. Саме для цього призначені SDSL і її варіанти.
Напівдуплексний режим забезпечує швидкості від 128 кбіт/с до          768 кбіт/с по одній парі провідників. Швидкість 128 кбіт/с забезпечується смугою пропускання двох каналів 64 кбіт/с, а швидкість 768 кбіт/с – дванадцяти таких каналів.
SDSL дозволяє провайдерові забезпечувати послуги DSL на підставі трьох основних параметрів: вартості, відстані і швидкості. Абоненти вибирають різні варіанти SDSL з урахуванням продуктивності, відстані від місцевої станції і свого бюджету. Провайдери оцінюють свої послуги за нерівномірною шкалою тарифів.
Підтримувані в SDSL в наш час максимальні швидкості і відстані показані в таблиці 3.2.
SDSL продовжить своє існування як різновид HDSL навіть після появи HDSL2.

    Таблиця 3.2 – Швидкості і відстані SDSL

 

<-На зміст->