<-На зміст->
3.6 Особливості асиметричної DSL
Асиметрична DSL (asymmetric DSL) спрямована на усунення обмежень HDSL, HDSL2 і їхніх різновидів у нових цифрових локальних лініях.
Насамперед HDSL, SDSL і інші технології рідко допускають застосування аналогового телефону (однак у наш час виробники підтримують передавання аналогового голосу в технологіях, подібних SDSL, особливо для кодування, відмінного від 2B1Q). Більшість людей продовжують користуватися аналоговими телефонами, однак HDSL, HDSL2 і їхні варіанти (у чистому вигляді) передають тільки цифрові
сигнали, що вимагає від користувачів або купівлі спеціальних перетворювачів (термінального адаптера, ТА), або придбання цифрового телефона. Можливо ще буде знайдений недорогий спосіб застосування аналогових телефонів на цифрових лініях.
У 1992 р. деякі телефонні компанії спільними зусиллями дали можливість користуватись вдома цифровим відео (і супровідним його аудіосигналом). Були випробувані багато технологій. Привабливість ADSL у той час полягала в обіцянці надання такого роду послуг по існуючих локальних лініях, що використовувалися для передавання аналогового голосу.
ADSL могла стати основою для забезпечення відео за вимогою і так званих "відеотональних" (video dial tone) систем, що активно розроблялися в той час. Для цього була потрібна велика смуга пропускання вхідного потоку (у напрямку до будинку), але не дуже велика смуга для вихідного потоку (з будинку). Прості команди "Старт", "Стоп", "Швидке перемотування" і "Пауза" розміщаються в невеликих пакетах даних.
Виявилося, що багато домашніх додатків відповідають асиметричній моделі, наприклад, доступ до Інтернету. Будь-яка технологія DSL (у тому числі й АDSL), що підтримує велику смугу в одному з напрямків, є асиметричною за означенням.
Якийсь час абревіатура ADSL була об’єднувальним терміном для різних асиметричних технологій xDSL, включаючи RADSL і VDSL. Однак переважно застосовувались терміни, більш формальні і специфічні для кожної технології xDSL.
Докладніша інформація про ADSL подана далі, а зараз ми лише визначимо положення ADSL усередині сімейства xDSL. Рисунок 3.5 показує загальну архітектуру ADSL.
Тут показані дві риси ADSL, що відрізняють її від інших технологій xDSL. Розподільник (splitter) – це пристрій, що вмикається між місцевою телефонною станцією і приміщенням абонента. Розподільник виконує дві функції. По-перше, він дозволяє продовжити використання існуючих аналогових телефонів і іншого устаткування, наприклад, факсимільних апаратів. По-друге, розподільник відводить трафік даних з великим часом зайнятості від телефонного комутатора ТФМЗК на маршрутизатор IP або на мережу, що комутується, ATM (де цей трафік переноситься в пакетах). Це знижує навантаження на ТФМЗК і скорочує витрати абонента, оскільки не потрібно заміняти все абонентське устаткування. ADSL є асиметричною технологією. Швидкість вхідного потоку набагато більша (іноді в десятки разів), ніж швидкість вихідного потоку. Максимальна швидкість вхідного потоку визначена для ADSL у 8,192 Мбіт/с, однак її важко досягти на практиці в силу обмежень пропускної здатності існуючої архітектури Інтернету і його магістралей. Це схоже на використання автомобіля зі швидкістю 100 миль за годину на автостраді з обмеженням швидкості до
Рисунок 3.5 – Архітектура ADSL
55 миль за годину. У близькому майбутньому більшість виробників устаткування і провайдерів будуть установлювати максимальні швидкості від 4 Мбіт/с до 6 Мбіт/с.
З’єднання ADSL не комутується. Іншими словами, ADSL формує інший тип виділеної лінії від абонентського персонального комп’ютера або локальної мережі в місце призначення – з комутацією пакетів або комірок ATM, а не кіл. Якщо провайдер на кінці лінії зв’язку ADSL установить IP-маршрутизатор або комутатор ATM, під’єднаний до Інтернету, то трафік ADSL зможе потрапити в будь-яке місце. Сьогодні це робиться через комутовану телефонну мережу.